Батьки і школа. Як це працює в Німеччині

Ми переїхали до Німеччини понад п’ять років тому.

Наших дітей, 8 і 9 років, посеред навчального року прийняли до молодшої школи – доньку до 3-го класу, сина до 4-го.

З наступного навчального року мене обрали до батьківського комітету, а також делегували до участі на шкільних конференціях.

Ще мешкаючи в Україні, я теж була активною “шкільною мамою” і кілька років обиралась до батьківського комітету київської школи. Але в Німеччині я була вражена тим, наскільки вагомим є вплив батьків на навчальний процес та роботу школи.

Складалось враження, що без мене особисто як представника батьків класу школа не вирішить жодного питання.

ОСОБЛИВОСТІ СИСТЕМИ ОСВІТИ

Німеччина є федеративною державою, тому ухвалення законів, що регулюють певні сфери суспільного життя, є компетенцією суб’єктів федерації – федеральних земель.

Освіта якраз і є такою галуззю. Тобто, кожна федеральна земля має власні освітні закони.

І хоча шкільний навчальний процес у Берліні, Баварії чи Північному Рейні-Вестфалії відрізняється один від одного – для всіх шкіл країни є спільні стандарти та “вихідні позиції”.

Працює це так: міністри освіти 16-ти федеральних земель регулярно збираються на спільні зустрічі, під час яких ухвалюються рамкові рішення в галузі освіти: якими є основні курси, які рамкові компетенції повинні мати діти по завершенні навчання в школі, скільки років триває навчання в гімназії тощо.

Рішення “міністерських конференцій” є обов’язковими та імплементуються в земельне законодавство.

Закони різних федеральних земель можуть інколи дуже суттєво відрізнятись один від одного. Наприклад, дитина, яка вже перейшла в 5 клас реальної школи (школа ІІ ступеню, – авт.) у землі Гессен, при переїзді до Берліна потрапить у 5-й клас молодшої школи.

Від землі до землі відрізняються змістовні акценти навчальних планів, перелік фахів, організація випускних іспитів тощо.

Школи – а їх залежно від рівня підготовки учнів є кілька видів, від “реальної школи” до гімназії, – мають дуже високий рівень автономії.

Наприклад, вони самостійно приймають рішення про те, скільки має тривати урок і яка навчальна література на ньому використовується, та чи мусять школярі виконувати домашні завдання.

Законодавством кожної федеральної землі передбачено, що в державних школах працюють кілька видів органів управління. Крім вчительських конференцій та вчительських рад, обов’язковими є і батьківські конференції, школярські конференції, а також шкільні конференції.

Конференції у цьому випадку – це збори, на яких ухвалюються рішення, важливі для навчального процесу.

Для зручності я називатиму батьківські конференції більш звичним для нас словом “комітети”.

БАТЬКИ У ШКОЛІ ТА МІНІСТЕРСТВІ

За законом про освіту землі Північний Рейн–Вестфалія, де ми мешкаємо, у класах проводяться батьківські збори, на яких обираються представники в батьківський комітет школи.

Шкільний комітет делегує своїх представників у батьківські комітети на регіональний, а також на земельний рівні. Представники батьків на рівні землі, відповідно, співпрацюють із земельним міністерством освіти.

Представники батьків працюють на громадських засадах і безкоштовно.

Також у законі визначено, що батьківські комітети в школах представляють інтереси батьків, збирають та надають керівництву школи або на шкільних конференціях побажання та пропозиції батьків, беруть участь у засіданнях шкільних конференцій (“комітетів”).

Зі свого боку, керівництво школи повідомляє представників батьків про всі справи, які мають важливе значення для шкільного процесу.

У цілому батьки включені в процеси вирішення школою питань:
– виховання в школі;
– вибору підручників чи засобів навчання;
– визначення постачальників харчових продуктів у їдальні;
– встановлення правил внутрішнього розпорядку;
– фінансування тощо.

Крім того, батьківський комітет сам має право ініціювати розгляд необхідних, з його точки зору, питань.

У гімназії, де навчаються мої діти, за участі батьків працюють такі органи:
1) батьківський комітет класу;
2) батьківський комітет гімназії;
3) фахові робочі групи;
4) фонд фінансової підтримки (благодійний фонд гімназії);
5) шкільна конференція.

БАТЬКІВСЬКИЙ КОМІТЕТ КЛАСУ

Представлений двома особами, які безпосередньо підтримують контакт з усіма батьками класу та вчителями.

Йдеться про поширення серед батьків класу інформації, яка надходить від окремих вчителів або від керівництва школи. За необхідності – ведення банківського рахунку класу (інколи його для зручності веде класний керівник), організація екскурсій чи обов’язкових класних поїздок.

Батьківський комітет також реагує на ініціативи батьків класу, виносить їх на розгляд батьківського комітету гімназії чи на шкільну конференцію.

За потреби, батьківський комітет також бере на себе функції залагодження конфліктів, які можуть виникати в класах між батьками, між батькам та вчителями тощо.

БАТЬКІВСЬКИЙ КОМІТЕТ ГІМНАЗІЇ

Обирає своїх представників на шкільну конференцію та формує питання на її порядок денний з боку батьків. Також обирає представників у фахові робочі групи.

ФАХОВІ РОБОЧІ ГРУПИ

У них працюють усі вчителі гімназії з певного фаху, а також двоє обраних представників від батьків, та двоє – від школярів. Шкільна конференція може визначити більшу кількість представників батьків та школярів у фаховій робочій групі.

Ці групи розробляють навчальні плани, ухвалюють рішення про впровадження дидактичних матеріалів, нових навчальних методик чи навчального матеріалу з предметів фаху, обговорюють предметні питання, важливі для навчального процесу, підбирають та визначають фахову літературу, перелік якої затверджується на шкільній конференції.

Фахові робочі групи своїми рішеннями несуть відповідальність за те, яку кваліфікацію матимуть учні після вивчення предмету.

Батьки і школярі у фаховій робочій групі мають дорадчий голос, тобто участі в голосуваннях не беруть. Але вони активно включені в процес дискусії – адже зазвичай у такі робочі групи потрапляють батьки, які працюють за відповідним фахом чи знаються на ньому з інших причин.

ФОНД ФІНАНСОВОЇ ПІДТРИМКИ (БЛАГОДІЙНИЙ ФОНД ГІМНАЗІЇ)

У ньому беруть участь усі зацікавлені батьки, вчителі, а також школярі. Зазвичай фонд підтримує різного роду шкільні свята, ремонт у приміщеннях школи, надає фінансову підтримку окремим школярам, а також у забезпеченні школи різними навчальними матеріалами.

На початку навчального року представники фонду відвідують батьківські збори в класах, де розповідають про свою діяльність. Батьків закликають підтримати фонд, вступити до нього. Вступ прив’язується до благодійних внесків, які збираються раз на рік.

Тобто я, як мама, заповнюючи формуляр про вступ, також вказую, яку суму на рік я готова вносити в благодійний фонд. Потім щороку, поки я є членом фонду, я цю суму і вношу у фонд.

Мінімальний внесок – 12 євро.

Підтримка окремих школярів означає, що фонд може ухвалити рішення про повну чи часткову оплату обов’язкових шкільних заходів – як-от, участь у щорічних класних поїздках (ціна для одного учня може складати від 150 до 250 євро на поїздку) або придбання навчальної літератури (ми купляємо, наприклад, підручники та робочі зошити з англійської та французької мов).

ШКІЛЬНА КОНФЕРЕНЦІЯ

Це орган, в якому представлені вчителі, батьки та школярі.

Законодавством землі передбачений кількісний склад конференції для різного виду шкіл та в залежності від кількості школярів у школі.

У нашій гімназії членів шкільної конференції – 18: шестеро вчителів, шестеро батьків та шестеро школярів. На засіданнях присутній директор (або його представник), який не бере участі в голосуваннях, але у випадку, коли кількість голосів “за” і “проти” збігається, йому дозволено голосувати, і його голос вирішальний.

Рішення на шкільній конференції ухвалюються більшістю голосів.

На такій конференції вирішуються питання, пов’язані зі шкільною програмою, впровадженням нових засобів та методів навчання, необхідності домашніх завдань, а якщо вони є, то їх обсягу.

Апробація та запровадження нових форм викладання, обрання директора гімназії та гімназіальний бюджет – також у компетенції шкільної конференції.

ЯК ЦЕ ВІДБУВАЄТЬСЯ НА ПРАКТИЦІ? 5 ПРИКЛАДІВ

1. Запровадження у школі інклюзивної освіти та методики Монтессорі

Коли я була представником батьків на шкільній конференції в молодшій школі, то стала свідком того, як вирішувалось питання про запровадження у школі інклюзивної освіти та методики Монтессорі.

Протягом року вчителі стажувались у школах у регіоні, де така інклюзивна освіта вже працювала та де був доволі великий досвід навчання за методикою Монтессорі.

На вчительських конференціях вони обговорювали, як це може працювати в нашій молодшій школі.

Для батьків школа організовувала різні семінари з інклюзивної освіти та методики Монтессорі. На шкільних конференціях ми разом з учителями обговорювали всі можливі аспекти інклюзивної освіти та методики Монтессорі, разом приймали рішення про часовий план, зміст етапів їх запровадження в нашій школі. Багато сперечались.

Директор також озвучував фінансові можливості школи, благодійний фонд доповідав про можливі рамки своєї участі.

При мені було ухвалено ґрунтовне рішення про запровадження інклюзивної освіти та методики Монтессорі в школі та визначений поетапний його план.

Тільки зараз, з цього навчального року, коли мої діти уже три роки, як не в молодшій школі, цей план реалізований повністю.

2. Запровадження вивчення ще однієї іноземної мови

Батьки вирішили, що у нашій гімназії з природничим ухилом вивчення іноземних має і надалі стимулюватись.

У гімназії обов‘язковим курсом є англійська мова (перша іноземна мова), а також французька та латина (на вибір одна з них).

Батьки ж запропонували ввести також курс з вивчення іспанської мови (як додаткову).

Питання було винесено на шкільну конференцію, яка розпорядилась створити відповідну робочу групу.

За півроку робоча група представила звіт, в якому були відображені питання наявності та можливостей забезпечення навчальною літературою, оптимальну кількість годин для вивчення мови, можливість інтеграції курсу в наявний навчальний план тощо.

Шкільна конференція визнала цей звіт належним і достатнім та делегувала його до вивчення керівництву школи – для з‘ясування можливості введення додаткової ставки чи залучення зовнішнього викладача, а також, власне, пошуку самих викладачів.

Процес з‘ясування усіх необхідних питань тривав саме в цьому випадку десь півтора роки, але от у навчальному році 2017/2018 іспанська мова передбачена в розкладі учнів з 9-го класу.

3. Відкриття в школі гуртка класичних танців

Також з ініціативи батьків на шкільній конференції першого півріччя навчального року 2016/2017 розглядалось питання про відкриття в школі гуртка класичних танців.

Уже на цьому етапі батьки і школярі представили результат опитування як батьків, так і школярів старших класів.

На цьому засіданні батькам-ініціаторам делегували завдання з тендерного пошуку шкіл танців, які б могли забезпечити роботу гуртка в школі, пропозиції щодо ціни занять тощо.

На наступному засіданні шкільної конфренції (у другому півріччі), звіт було представлено, затверджено і от з навчального року 2017/2018 такий гурток працюватиме.

4. Як підбирається навчальна література чи література для додаткового читання

Ініціювати розгляд питання можуть як вчителі, так і батьки чи школярі, які надибали якийсь цікавий підручник чи цікаву книжку для читання.

Це питання виноситься на розгляд фахової робочої групи. Вона вивчає питання, доходить своїх висновків про доцільність використання підручника тощо у навчальному процесі і, якщо висновки позитивні, виносить їх на затвердження шкільної конференції.

Саме тому гімназія дуже швидко реагує на якісь новинки книжкового світу. Діти читають не тільки класичну, а й сучасну додаткову літературу.

5. Допомога дітям-біженцям та інші деталі

На шкільній конференції у гімназії ми також голосували за ініціативу школярів відремонтувати туалет у школі, поставити шафки для зберігання підручників, за те, щоб замовити “гімназійний” одяг тощо.

Фінансування такого роду речей бере на себе або школа та/або фонд фінансової підтримки.

Фонд фінансової підтримки нашої гімназії організовує і фінансує роботу кафетерія та їдальні, а за останній час при мені придбав прилади в спортзал, відреставрував шикарний гімназіальний рояль тощо.

З найостаннішого – проведення шкільної вечірки, коли фонд організував забезпечення вечірки роботою “кіосків” з продажу напоїв (дорослих і дитячих), сосисок-гриль, салатів, тортів, випічки та багато чого іншого.

Батькам класів через батьківські комітети надіслали завчасно заклик, хто і що може зготувати і принести та хто і коли може чергувати у “кіосках”, розподілили чергування.

Саме від цього заходу всі виручені кошти підуть на святкування наступного року 100-річчя гімназії. А зазвичай кошти від таких свят і вечірок зараховуються до фонду.

Фонд залучає батьків і до чергування у кафетерії – тобто можна зголоситись на годину приходити в кафетерій під час навчання і продавати какао і булочки під час перерв.

Батьки залучаються практично до всього, що проводиться у гімназії.

Наприклад, коли наше містечко прийняло біженців, до нашої школи потрапили 18 дітей різного віку.

На відміну від молодшої школи, де дітей-біженців відразу інтегрували в класи, у гімназії для них створили на один рік окремий клас. Вчителі німецької мови інтенсивно займались з дітками німецькою мовою, до них приходили також викладачі інших предметів.

Батьки ж на добровільних засадах патронували кожну дитину з точки зору навчання.

Виглядало це так: діти отримували завдання, які з ними виконували “батьки-добровольці”. Тобто в залежності від наявності вільного часу (годину-дві на тиждень максимально) батьки приходили до цього інтеграційного класу, до своїх підопічних, та займались з ними.

Деякі батьки пропонували свої послуги для проведення з біженцями вільного часу на території школи, проведення позашкільних занять.

Також раз на рік один навчальний тиждень для гімназистів – проектний. Вчителі та батьки розробляють та пропонують якийсь окремий проект, у результаті якого учні навчаться чогось нового.

Девіз проектного тижня “Креативність без меж!”. Діти записуються в які хочуть проекти і протягом тижня працюють у групах над ними. Таким чином батьки, наприклад, можуть поділитись своїми хобі тощо.

Проекти різноманітні: “Вчимось кататись на гірському велосипеді”, “Куховаримо по-іспанськи”, “Кажани в нашому регіоні”, “Відпочиваємо з розумом”, “Цікава астрономія”, “Хочу бути журналістом” – проектів зазвичай кілька десятків.

Олена Перепадя, журналіст, спеціально для УП.Життя

Джерело: http://life.pravda.com.ua/society/2017/07/19/225401/

Титульне фото: автор – Nadezhda1906, Depositphotos

Матеріали за темою

Обговорення