Erasmus+. Чого треба навчатись у школі, аби поїхати на стажування

Erasmus+ – це програма обмінів студентів, викладачів, науковців країн Європейського Союзу,  Ісландії, Ліхтенштейну, Македонії, Норвегії та Туреччини і ще 150 країн-партнерів, зокрема й України.

За цією програмою можна навчатися, проходити стажування чи викладати в іншій країні-учасниці. Терміни навчання і стажування – від 3 місяців до 1 року. Програма діятиме до 2020 року. Проект реалізується ЄС в Україні.

Протягом 2013-15 років Олександр Іванов (зараз аналітик міжнародної компанії NielsenHoldings) навчався за магістерською програмою Erasmus+ у Норвегії, Португалії і Нідерландах.

Журналістка “Нової української школи” поговорила з Олександром про те, що треба опанувати у школі, аби стажування чи навчання за кордоном було легким.

Перша порада – це вчити англійську мову. Водночас, за словами Саші, треба не стільки вчити граматику, скільки практикуватись. Чоловік радить відвідувати розмовні клуби та програми, де діти можуть спілкуватись між собою англійською. Саша пригадує, що свого часу не надавав цьому значення. В університеті англійську вдалось підтягнути.

“Я розумів серіал “Друзі” оригінальною мовою і думав, що цього достатньо. Втім, коли навчався в Норвегії, то мусив розкреслювати зошит на 2 частини: в одній писав лекцію, а в іншій – нові слова. Це незручно і дискомфортно. Тому значно легше було б, якби я вчив мову з раннього віку”, – говорить Олександр.

Саша каже, що додатковий плюс, якщо дитина вивчає другу іноземну мову, окрім англійської. Мовляв, у світі з’являється запит на знання інших мов, принаймні на базовому рівні.

Друга порада – брати участь у різних молодіжних активностях. Наприклад, Агенти змін, де діти разом з менторами реалізовують проекти у своєму місті. А також – GoGlobal, за яким у школу можна запросити іноземних волонтерів та організувати англомовний табір. Такі активності, каже чоловік, розвивають самостійність та мобільність.

Третя порада – подорожувати. Важливо брати участь не тільки в закордонних поїздках (якщо є така можливість), а також їздити в межах своєї країни. Наприклад, не нехтувати шкільними екскурсіями до визначних місць. Також існують навчальні обміни. Прикладом закордонного є Flex – американський обмін, куди школярі можуть подаватись на рік навчання.

Натомість, батькам важливо відпускати дітей. Так діти вчаться самостійно організувати себе та свій побут. До того ж, усвідомлюють, що дорога – це невід’ємна частина досвіду. Оскільки обов’язкова умова Erasmus+ – це мобільність, тобто постійні переїзди, – то такий досвід стане дитині у пригоді.

Четверта порада – розвивати навички комунікації. Саша каже, що за кордоном особливо важливе вміння розумітися із різними людьми, які належать до різних культур, вирішувати складні ситуації. Зокрема, про це йдеться і в дослідженнях про компетентності майбутнього.

“Я часто пригадую розмову з моєю австрійською одногрупницею про історію Америки та відкриття її Колумбом. Нас навчали, що Колумб – це герой. Натомість, для неї це людина, яка принесла жорстокість у ту частину світу і почала знищувати місцевих жителів. Ми почали сперечатись, і в якийсь момент вона заплакала – настільки особисто це сприйняла. Після цього я зрозумів, що в людей може бути абсолютно інший погляд на, здавалося б, типові речі”, – ділиться Саша.

П’ята порада – розвивати навички роботи в команді. Навчання в Європі базується здебільшого на групових завданнях, а не на індивідуальних роботах. Тому треба вміти презентувати, розповідати, розподіляти роботу в групі та отримувати результат, маючи терміни для його виконання.

Шоста порада – брати участь у наукових та дослідницьких активностях. Саша каже, що шкільний атестат та оцінки для відбору на участь у програмі не враховуються. Але потрібні докази того, що ти – соціально активний. Корисна також волонтерська діяльність, олімпіади, конкурси. Усе “накопичується” в такій собі скарбничці – і згодом це можна використати для подачі документів.

“Класно також, коли у школі вчать проводити дослідження. Ти ставиш перед собою проблемне запитання, виявляєш гіпотезу, складаєш стратегію, проводиш дослідження, порівнюєш альтернативні результати, робиш висновок. У нас в університеті була “методологія досліджень”. Добре, якщо діти зі школи звикають до такого організованого підходу до пошуку відповідей на запитання”, – впевнений Саша.

Сьома порада – це напрацювання мотивації. Мовляв, треба вміти робити усвідомлений вибір, коли ти, наприклад, обираєш серед кількох напрямів Erasmus+ (про них можна дізнатись тут). Від цього залежить, чи тебе візьмуть. Це можна випрацювати, подаючись на конкурси в Україні. Методом спроб та помилок можна навчитись писати мотиваційний лист стисло, зрозуміло та аргументовано.

У такому листі треба вміти доводити собі та іншим, що це тобі справді треба. Друге – що ти знаєш, що з цими знаннями робити в майбутньому. Третє – що можеш пояснити, яку користь принесеш групі, з якою навчатимешся (більше про мотиваційний лист читайте за цим посиланням).

Восьма порада – вміти аналізувати. Європейська освіта відрізняється від української тим, що там цінують критичне мислення.

“Якщо говорити про предмети, які вивчають у школі, то там треба вчитись аналізувати різні думки, особливо протилежні одна одній. Наприклад, один науковець говорить одне, інший – протилежне. А ти можеш порівняти одне з іншим і надати свою альтернативну позицію”, – розповідає Саша.

Також він каже, що в європейській освіті вчитель – це твій ментор, наставник та провідник. Але він може помилятись. Крім цього, вчать, що є багато різних думок, а найважливіша – твоя, яка може відрізнятись від інших.

Дев’ята порада – набувати гнучких навичок (англ. soft skills). Це – комплекс неспеціалізованих, надпрофесійних навичок, які відповідають за успішну участь у робочому процесі та високу продуктивність.

Саша наголошує, що одна справа – знати математику, а інша – вміти організувати свій час, презентувати себе та свій проект, виступати перед великою аудиторією, вести переговори. Мовляв, якщо ти не вмітимеш розповісти про те, як ти зробив приклад, то який сенс в тому, що ти його зробив. Підготувати реферат, каже Саша, – це теж не те. Інша справа – спільні проекти.

Чоловік розповідає, що його одногрупники-американці мали перевагу саме у гнучких навичках, бо це фокус їхньої шкільної освіти. Натомість, за його спостереженнями, в українців часто виникали проблеми з тим, щоб гарно донести інформацію перед великою аудиторією.

Десята порада – розвивати креативне мислення. Для цього треба змінювати діяльність, вигадувати щось нове та експериментувати. Саша каже, що це залежить навіть від того, яким шляхом ти сьогодні повертаєшся додому, фільм якого жанру дивишся цього разу чи яку книжку читаєш.

Марія Марковська, “Нова українська школа”

Титульне фото: автор – Syda_Productions, Depositphotos

Інші фото надані Олександром

Матеріали за темою

Обговорення