Так просто. Як три вчительки сільської школи роблять проекти з країнами ЄС

У невеликому селі Дніпровське на Херсонщині три вчительки долучились до проекту eTwinning та вже реалізували понад 8 проектів, ще два розпочались у цьому році.

Усі вони – різні за складністю, але допомагають зробити навчальний процес цікавішим та розвивають у школярах вміння працювати в команді, креативно вирішувати задачі, досліджувати та пізнавати світ поза межами свого регіону.

Про це – розповіді вчителів “Новій українській школі”.

Детальніше про те, як долучитися до eTwinning читайте в цій публікації. Ми лише нагадаємо, що участь безкоштовна, а для вчителів-“єтвінерів” ЄС організовує ще й безкоштовні семінари для підвищення кваліфікації.

Діана Гетте викладає англійську мову школярам невеликого села Дніпровське на Херсонщині. Зараз вона ще й заступник директора з навчально-виховної роботи школи і амбасадор eTwinning Plus у Херсонській області.

Пані Діана каже, що все почалось з бажання дати її учням можливість спілкуватися з носіями мови та практикувати англійську. Відтак у 2014 році вона зареєструвалась на платформі та взялась за перший, простий, проект – обмін різдвяними листівками.

Школярі надсилають свої листівки в дуже багато країн (Німеччина, Польща, Грузія, Вірменія та інші) і отримують у відповідь листівки від школярів з-за кордону. Вони самі роблять листівки, самі підписують їх англійською.

“Цей проект роблять учні початкової школи. Якщо в нас у проекті 8 країн, то ми шлемо листівки у 8-ми конвертах і чекаємо від цих 8 країн конверти з листівками. Дуже часто з листівками приходять подарунки: якісь закладки для книжок, шпильки для волосся. Діти дуже тішаться і готують у відповідь свої подарунки”, – каже Діана Гетте.

Запитуємо, чи трапляється таке, що відповіді на листа немає.

“Так буває. Але це вчить дітей, що трапляється і безвідповідальність. Вам же це не подобається - то ви маєте спробувати такими не бути”, – пояснює пані Діана.

Тепер Дніпровська ЗОШ І-ІІІ ступенів Білозерської районної ради Херсонської області щороку надсилає конверти з вітальними листівкам.

Інший проект, за який Діана Гетте взялась уже зі старшокласниками, стосувався відеозвернення із закликом до миру (проект між школами Естонії, Туреччини та України). Треба було зробити це жестовою мовою.

“Ми вчили цю мову разом, діти раділи, що були вчителями один для одного, складали сценарії, знімали відео і відчували себе справжніми режисерами і акторами. Цей проект отримав національну нагороду, потім європейський знак якості, й ми здобули звання проект місяця”, – каже вчителька.

Завдяки проектам учні презентують школу за межами країни, вчаться співпраці, роботі в команді, вдосконалюють навички англійської, не бояться говорити на камеру і “виходять за межі класу”, як це педагогічно точно називають вчителі.

“Все відбувається на платформі eTwinning. Там розміщується інформація, що є такий проект. І я дивлюсь, які проекти цікаві мені і моїм учням. Далі запитую дітей: а в яких проектах ви б хотіли брати участь? Нинішні п’ятикласники працюють зі мною в проектах з 1 класу. Якщо я кажу “eTwinning”, вони запитують: що ми будемо робити цього разу?”, – розповідає амбасадор eTwinning у Херсонській області.

Її колега – заступниця з виховної роботи, вчитель-логопед та викладачка мистецтва долучилась до eTwinning у 2016 році. Тетяна Колесніченко каже, що не знає англійської, але попри це бере участь у проектах. У разі чого їй допомагає з перекладом Діана Гетте.

“Мій перший проект був присвячений Дню Святого Валентина. Його суть: розповісти, як святкується цей день у різних країнах світу. Ми з учнями 2-го класу робили велику валентинку, фотографували і ділились світлиною з іншими школами”, – розповідає пані Тетяна.

Трохи згодом з учнями 6-го класу вона брала участь у проекті “When i sing – i think” (коли я співаю, я думаю). Музика – це універсальна мова, з її допомогою можна розповісти про традиції країни значно краще, аніж багатьма текстами.

“Тоді всі якраз готувались до свята Меланки, і ми з учнями знімали відео про підготовку до свята, про саме свято і викладали все на платформу. Інші школи надсилали свої народні пісні”, – каже вчителька мистецтва.

Далі були проекти з розповідями про досвід літніх канікул, а тепер розпочався новий – про історичні місця нашої місцевості.

“Село Дніпровське розташоване поряд з археологічними розкопками, де дослідники вивчають сармато-скіфські поселення. Треба фотографувати, як наші старшокласники досліджують ці розкопки, ділитися тим, які історичні події відбувались у нашому населеному пункті. Цей проект великий – він з жовтня і до травня”, – додає Тетяна Колісніченко.

Вчителька історії Лілія Верисоча взялась робити проекти англійською мовою. Жартує, що завжди в поміч є гугл-перекладач і вчителька англійської. Тому мовний челендж вона прийняла і взялась за перший проект з обміном розповідями школярів про свою школу.

Це було у 2015 році, а вже наступного року пані Лілія почала працювати над проектом “Ми = єдина країна”. Його мета – показати картину про Україну, що кожен її регіон чимось відрізняється від іншого, але в своїй різноманітності ми єдині.

Щоправда, проект був український – у ньому взяли участь школи з Харкова, Івано-Франківська та інших областей. Але оскільки всі напрацювання викладаються на спільну платформу, то й інші країни бачили результати.

Учні 8-9 класів школи розповідали про традиції Херсонщини в ще одному проекті пані Лілії. Аналогічні відео знімали учні з литовської школи і таким чином діти вчились розповідати про все англійською і дізнаватися нове.

“У 2018 році Діана Михайлівна (Гетте – ред.) ініціювала проект – Towns & Villages“(місто-село). Його мета – обмін (і порівняння) інформацією про життя в місті й селі. Це була інтеграція історії і англійської мов - діти презентували себе англійською мовою, показували, які переваги є в селі, як вони навчаються і відзначають різноманітні свята. А потім до нас навіть приїхали п’ятикласники Херсонської гімназії №1 у гості”, – розповідає вчителька історії.

проект Towns & villages

проект Towns & villages

Про труднощі й поради колегам

“Я б порадила вчителям не боятися, особливо це стосується тих вчителів, які не знають англійської мови. Насправді це не так страшно, у мене зараз значно більше практики”, – ділиться досвідом Лілія Верисоча.

Насправді, аби робити спільні проекти зі школами з-за кордону не треба багато грошей чи ресурсів: усе знімають діти на телефон чи на фотокамеру. Звісно, з технікою та інтернет-зв’язком є труднощі, але тут їх вчаться сприймати це як виклики, а не як проблеми.

“Просто треба мати велике бажання. Якщо воно є – знайдеш вільний час, вивчиш мову, як не вивчиш, то знайдеш того, хто тобі з цим допоможе”, – каже Діна Гетте.

Вона додає, що з е-Твінінгу ніхто не виганяє і не змушує щось робити. Водночас є можливість подивитися всі процеси зсередини: Що це таке? Чи буде цікаво дітям?

“Приєднавшись до програми, ви матимете змогу професійно зростати, самовдосконалюватись і відкривати для себе та дітей багато нового. І не треба боятись, що щось не вдасться. Від усіх координарторів програми, амбасадорів, партнерів проекту отримаєш підтримку і відповіді на запитання, які цікавлять”, – коментує пані Діана.

Це все безкоштовно. Навпаки твінінг заохочує до праці, проводячи тренінги. Вони безкоштовні, на них запрошують тренерів з-за кордону. Це завжди щось нове.

“А нагороди! Це теж мотивує. Визнання “проектом місяця”, національні чи європейські відзнаки і грамоти – це теж приємно. З’являється більше самоповаги у себе і дітей”, – додає Діана Гетте.

Галина Титиш, “Нова українська школа”

Титульне фото: автор – ArturVerkhovetskiy, Depositphotos

Матеріали за темою

Обговорення