Як навчати незрячу дитину: методичні “підказки”

Як навчати незрячу дитину, особливо якщо ви не зовсім володієте методикою навчання? Починати треба з розвитку дотику, який вкрай необхідний для навчання письма і читання шрифтом Брайля. Представниця України в Європейській раді з питань освіти осіб з проблемами зору Віра Ремажевська пропонує кілька порад вчителю, у класі якого навчається незряча дитина.

Швидкість опанування незрячими дітьми шрифтом Брайля прямо залежить від рівня їхнього практичного досвіду. Усі сформовані до школи навички щоденного життя стають особливо важливими для опанування шрифтом Брайля.

Для незрячих дітей дотик та тактильна чутливість рук – це основні способи сприймання світу. Прийоми дотикового сприймання об’єктів і уміння діяти за допомогою тактильно-рухового аналізатора допомагають незрячим дітям найточніше уявляти предмети і простір. Це дозволяє їм бути активнішими, допитливішими у грі і навчанні.

Розвинений дотик необхідний для сприймання шрифту Брайля. Корекційну роботу з розвитку дотикового сприймання слід починати з формування навичок обстеження простих за формою та фактурою предметів. Ця робота ґрунтується на виокремленні ознак та властивостей предметів через обстеження дотиком.

Обстеження предмету умовно можна поділити на чотири етапи.

Перший етап – сприймання предмета загалом. Він включає рухи пальців зверху донизу за основними характерними лініями. Предмет може стояти на столі, або його слід тримати лівою рукою, а правою обстежувати.

Другий етап – обстеження предмета однією рукою, виокремлення (аналіз) основних частин і визначення їхніх властивостей: форми, величини, пропорцій тощо.

Третій етап – визначення форми та дрібніших деталей предмета.

Четвертий етап – повторне цілісне сприймання предмета. Лівою рукою дитина фіксує “точку початку” обстеження предмета, а правою проводить по всьому предмету, послідовно досліджуючи його частини. Потім права рука наближається до початку обстеження та з’єднується з лівою.

Наприклад, для обстеження багатокутника учень спочатку охоплює фігуру обома руками. Під час такого загального охоплення предмета дитина знаходить найпомітніший (дотиково) кут. Потім бере фігуру лівою рукою і тримає її за цей кут, вважаючи його головним (першим). Після цього проводить вказівним пальцем правої руки зліва направо послідовно по сторонах багатокутника, виокремлюючи і рахуючи кожну вершину наступного кута відповідно до головного кута, який тримає пальцями лівої руки.

Після знаходження точки початку обстеження ліва рука може рухатись слідом за правою.

Способи обстеження змінюються, залежно від особливостей предметів. Обстеження симетричних фігур, предметів, малюнків здійснюється обома руками, які одночасно рухаються від верхньої середньої точки донизу. Обстеження тварин починається з голови з наступним переходом до тулуба, хвоста, ніг. Обстеження рослин починається зі знайомої дітям частини: квіткових рослин – з квітки, дерева – з листочків, овочів – з їстівної частини.

Спочатку слід пропонувати дітям для обстеження натуральний предмет або об’ємну форму і лише потім – рельєфне зображення чи тактильний малюнок.

Обстеження предмета вчитель повинен супроводжувати словесним поясненням, в якому повідомлятиме спосіб дотикового обстеження і ознаки предмета.

Слід точнио зазначати дії, за допомогою яких проводитиметься обстеження:

  • “натисни” – для визначення твердості;
  • “зігни або зімни” – для визначення м’якості;
  • “погладь” – для визначення фактури;
  • “тримай на витягнутій руці” – для визначення ваги;
  • “обведи по контуру” – для визначення форми;
  • “затисни в кулачок” – для визначення об’ємної форми та величини тощо.

Особливу увагу слід приділяти ознайомленню дітей з поверхнями різної фактури (гладкої, шорсткої, холодної, теплої), аби надалі вони могли їх розрізняти. Для цього доцільно використовувати набори тканин, різних видів паперу, предмети з дерева, металу, скла, пластмаси, глини тощо.

Як навчати незрячу дитину: методичні

Особливу увагу слід приділяти ознайомленню дітей з поверхнями різної фактури: гладкої, шорсткої, холодної, теплої. Фото: автор – [email protected], Depositphotos

Таке обстеження необхідно супроводжувати назвами і характеристиками фактур. Наприклад, метал – гладенький і холодний, хутро – м’яке і ворсисте. Для порівняння на дотик можна використовувати камінці, вату, кору дерев, шматочки цукру, предмети з гранями (олівець, склянка) тощо. Якщо діти вже ознайомились з предметами, які використовуються на занятті, можна вчити їх підбирати предмети за контрастом (гладкий – шорсткий, легкий – важкий).

Для розвитку дотику і дрібної моторики необхідно використовувати такі види діяльності:

  • застібання і розстібання блискавок, ґудзиків, кнопок різної форми, величини;
  • намотування ниток на клубочок;
  • шнурування черевиків;
  • нанизування кілець;
  • викладання візерунків з паличок;
  • збирання розсипаних на столі паличок для лічби;
  • розкладання й складання розбірних іграшок (мотрійок, пірамідок);
  • конструювання з кубиків.

Корисними будуть також вправи або ігри:

  • на визначення фактури поверхні, знаходження однакових поверхонь;
  • на розрізнення геометричних фігур;
  • на добір предметів, однакових за формою або величиною;
  • на добір предметів, однакових за двома і більше параметрами (наприклад, за формою і величиною; за структурою поверхні, формою, величиною і вагою).

Читайте також першу та другу частину колонки авторки “Як допомогти незрячій дитині адаптуватись у школі”.

Віра Ремажевська, представниця України в Європейській раді з питань освіти осіб з проблемами зору і в міжнародній раді з питань освіти сліпо-глухих осіб, директорка навчально-реабілітаційного центру “Левеня”, тифлопедагог (Львів)

Матеріал підготовлено за підтримки Міжнародного фонду “Відродження”. Позиція Міжнародного фонду “Відродження” може не збігатися з думкою автора.

Титульне фото: автор – Wavebreakmedia, Depositphotos

Матеріали за темою

Обговорення

Розділ створено за підтримки Програмної ініціативи “Демократична практика” Міжнародного фонду “Відродження”. Позиція Міжнародного фонду “Відродження” може не збігатися з думкою автора.