Відповідаємо на запитання. Навчання в інклюзивних класах дітей з тяжкими порушеннями мовлення

Запитань про інклюзивне навчання нам надсилають чи не найбільше. Тож у межах нашого спеціального розділу про інклюзію (за підтримки МФ “Відродження”) починаємо відповідати на ці запитання.

Ця добірка – про роботу з дітьми з тяжкими порушеннями мовленнями. Відповідає логопед, спеціальний психолог, кандидат педагогічних наук Зоряна Ленів.

Запитання, представлені в цій добірці, отримала ГО “Смарт освіта” в межах онлайн-курсуРобота вчителів початкових класів з дітьми із особливими освітніми потребами”, а також на нашу електронну пошту.

– Які практичні завдання може робити вчитель, щоб допомогти дитині з розвитком мовлення?

Основну корекційно-розвиткову роботу здійснює вчитель-логопед. Ваша робота, як учителя початкових класів, повинна бути узгодженою з діяльністю не тільки логопеда, але й інших членів команди психолого-педагогічного супроводу. Вони й пропонують вам для впровадження на уроках певні практичні завдання залежно від того, на якому етапі виконання індивідуальної програми розвитку (ІПР) ви перебуваєте. Тобто практична діяльність є синхронною і узгоджується під час складання ІПР окремо для кожної дитини.

Ті ж практичні завдання, які виконує весь клас, можна/потрібно пропонувати й дитині з тяжкими порушеннями мовлення (ТПМ), але з адаптацією (видозміненням, допомогою) або модифікацією (полегшенням, спрощенням). Крім того, дитині повинен допомагати асистент вчителя.

Приклад. Усі діти класу виконують звуко-буквенний аналіз слова “джміль”, а дитина із ТПМ ще не на етапі розуміння і достатнього розвитку фонематичного аналізу для диференціоювання [дж] – [ж], [м] – [м’], [л] – [л’]. Тоді можна запропонувати адаптацію завдання (більше часу на виконання, ретельніше пояснення з боку асистента або вчителя, спільне виконання з асистентом, спільне виконання з іншою дитиною без ТПМ).

За потреби можна запропонувати модифікацію (простіше слово – також на один склад, але без збігу приголосних, і подібне за звуко-буквенним складом; наприклад: “міль”, “тінь”, “сіль”).

Потім потрібно спробувати все ж таки виконати завдання, додавши на початку звук [ДЖ] або букви Д і Ж (залежно, на якому матеріалі дитина краще навчається) до “міль”.

Опора на наочність ОБОВ’ЯЗКОВА: схема слова, позначки приголосних (твердих-м’яких), голосних, букви (розрізні, з паличок, з конструктора LEGO), картинки із зображеннями комах.

Таке випереджувальне навчання допустиме тільки з узгодженням із логопедом, оскільки може бути, що мозкові механізми ще не дозріли до виконання такого завдання (відповідно, фонематичні процеси несформовані, або внаслідок доформовування лобних структур кори головного мозку ще не сформовано поняття “ряду”, “складу”, операцій аналізу та синтезу тощо) і дитина може виконати його механічно. Тобто, не усвідомлено, а отже – безрезультативно. Але пробувати потрібно в будь-якому разі, адже “навчання веде за собою розвиток” (за Л. С. Виготським).

Виконання практичних завдань вимагає від учителя теоретичної підкутості. До прикладу, необхідно розуміти і застосовувати теорію Гальперіна про етапи формування навички, таксономію Блума, постановку SMART-цілей тощо. Адже в науці і практиці вже давно напрацьовані алгоритми дій, варто їх ретельно вивчати і застосовувати в навчально-виховній діяльності.

– Які форми роботи можна застосовувати в класі з дитиною з ТПМ?

Форми роботи для навчання дітей з тяжкими порушеннями мовлення – традиційні. У класиці дидактики це індивідуальна, групова, підгрупова (двоє і більше дітей) форми роботи.

– Які види ігор при ТПМ (загальний недорозвиток мовлення)?

Ігрова діяльність дитини із ТПМ розвивається відповідно до формування мислення, відтак може мати особливості: затримуватись, бути з прогалинами або відсутньою та мати інші форми.

Класично ігри поділяються так:

  • предметні;
  • предметно-маніпулятивні;
  • конструктивні;
  • рухливі;
  • словесно-образні;
  • сюжетні;
  • рольові;
  • сюжетно-рольові;
  • словесно-логічні, “фантазійні” (формуються на етапі розвитку логічного та абстрактного мислення);
  • творчі;
  • дидактичні (навчальні): до їх складу входять, наприклад, настільні та логопедичні ігри.

Останні – покликані в ігровій формі розвивати мовлення дитини.

Оскільки при ЗНМ страждають усі компоненти мовленнєвої системи, то й, відповідно, ігри повинні бути спрямовані на:

1. Розвиток артикуляційного апарату (артикуляційна гімнастика).

2. Розвиток сенсорики (слухового, зорового, кінестетичного сприймання).

3. Розвиток фонематичних процесів.

4. Розвиток голосу.

5. Розвиток дихання.

6. Ігрові прийоми для постановки звуків.

7. Ігрові прийоми для автоматизації звуків та диференціації (ігри на звуконаслідування, чистомовки).

8. Словникові ігри (для розвитку лексичного запасу (пасивного і активного)).

9. Ігри для збагачення граматичних конструкцій (лексико-граматичні).

10. Ігри для розвитку, вправляння та закріплення звуків у зв’язному мовленні.

11. Ігри для розвитку просодики, а саме: темпу, ритму, модульованості голосу, тембру, інтонаційної забарвленості, наголосів тощо (логоритмічні).

12. Ігри для розвитку вищих психічних функцій.

13. Ігри для розвитку дрібної моторики та кисті руки.

14. Мовно-рухливі ігри.

Оскільки ЗНМ, як правило, обумовлене логопедичною причиною, то логопед концентрує свою увагу більше на тих іграх, які спрямовані на виправлення та розвиток функцій, що цього найбільше потребують.

Під час комплексного вивчення можливостей кожної дитини з ТПМ необхідно розробити й рекомендації щодо ігрової діяльності. Деталі проведення логопедичних ігор логопед повідомляє членам команди супроводу на засіданнях. Ігри корисно проводити на перервах, вдома з батьками і в колі друзів.

Важливо, що предмет “Ігри в логопедичній роботі” викладається під час підготовки логопедів упродовж академічного року. Це серйозний пласт діяльності логопеда, який потребує теоретичних знань, творчої майстерності та інших якостей. Для навчання вчителів початкових класів логопедичним іграм з демонстрацією прийомів і етапів проведення гри, постановки мети і шляхів її досягнення різними засобами, методами і прийомами, необхідний окремий навчальний курс із залученням кейсів і самих дітей.

– Минулого навчального року я працювала без асистента вчителя. У класі 9 учнів, 4 учні з інклюзивним навчанням. Директорка посадила трьох батьків у клас замість асистента вчителя. Чи відповідає це чинному законодавству?

Ні, не відповідає.

– Дитині з алалією або афазією краще навчатися у спеціальному закладі чи в інклюзивному класі?

Усе індивідуально. Це рекомендують працівники інклюзивно-ресурсного центру (ІРЦ) і вирішують батьки дитини. Якщо дитина не має супутніх складних захворювань, які унеможливлюють її перебування в соціумі, то, звичайно, бажано навчатись в інклюзивних умовах, якщо ці умови будуть для дитини створені згідно з чинним законодавством, а школа матиме фахівців, здатних ефективно ці умови реалізовувати. Багато залежить від ресурсів школи, батьків і громади.

– Маючи таку кількість дітей з порушеннями в мовленні та письмі, чому кожна школа у своєму штаті не має логопеда-дефектолога?

Законодавство дозволяє вводити в штат школи посаду вчителя-дефектолога. Посади логопеда-дефектолога в класифікаторі професій не існує.

Посада логопеда в закладі освіти вводиться залежно від кількості дітей, які потребують інклюзивного навчання. Управлінці освіти й очільники шкіл мають, насамперед, промоніторити (скільки таких дітей у школі), уважно вивчити нормативно-правову базу забезпечення інклюзивної освіти і діяти.

Також логопед може бути доступний, хоч і є по-за штатом школи. Наприклад, логопедичний кабінет району, або фахівець приймає в школі, хоч і не є її працівником, або ж логопедичний пункт у закладі освіти чи фахівець в ІРЦ.

– Які мають бути обмеження у фізичному вихованні для дітей з ТПМ?

Обмеження можуть бути. Усе залежить від соматичного здоров’я та неврологічного статусу дитини. Хворіють діти із ТПМ так само, як і інші. Виняток становлять діти з ринололією (найбільш соматично ослаблені), отже перенавантажувати і переохолоджувати таких дітей не бажано.

Також виняток – діти із заїканням, для яких із великою обережністю необхідно на уроках з фізичного виховання підбирати збудливі та рухливі завдання. Для них треба відмінити здачу нормативів і будь-які змагальні завдання (естафети, конкурси), інакше це може загострити логоневроз або викликати рецидив.

Також обережно необхідно підходити до дітей із дизартрією, особливо в разі паретичних форм. Такі діти не втримують, наприклад м’яч, а в разі спастико-регідних форм надмірна напруга неприпустима. При диспраксичних розладах є також особливості проведення фізичних вправ. У кожному окремому випадку необхідна консультація з лікарем і логопедом, які ведуть дитину.

– Як працювати над розвитком пам’яті?

Пам’ять відноситься до вищих психічних функцій людини (ВПФ). Спершу потрібно розвивати ті, які передують пам’яті: сприймання, увагу, мислення.

Для поетапної роботи в цьому необхідно, насамперед, дослідити стан сформованості ВПФ. Необхідно також зрозуміти, який стан мимовільної і довільної пам’яті, короткочасної та довготривалої. І тільки після цього розробляти стратегію психокорекційної роботи. Цим професійно займається психолог, як член команди психолого-педагогічного супроводу, та фахівці ІРЦ. Вони й повинні надати вчителю рекомендації щодо розвитку пам’яті.

Ба більше, важливо, чи пам’ять страждає внаслідок порушень, чи затримки мовленнєвого розвитку, чи первинно. Можливо, необхідне і медикаментозне лікування. Пам’ять і вміння запам’ятовувати та відтворювати по-різному формується в дітей із ТПМ, ЗПР і з інтелектуальними порушеннями. Розвивається вона в тісному взаємозв’язку з іншими освітніми потребами дитини. Ефективно вчитель розвиває пам’ять дитини з ООП у навчальній діяльності на основі ведучого типу сприйняття: аудіальному, візуальному, кінестетичному.

– Чи потрiбно складати програму особистого розвитку для дитини з вадами мовлення?

Немає такої програми. Є індивідуальна програма розвитку та індивідуальний навчальний план (не для всіх дітей з ООП). Вони залежать від індивідуальних особливостей дитини. Програму складає не один фахівець, а команда.

Немає дітей з вадами мовлення. Є діти з тяжкими порушеннями мовлення (ТПМ) і з мовленнєвими порушеннями загалом. Вона можуть мати або не мати особливі освітні потреби, це визначає ІРЦ.

Інклюзивні процеси викорінили такі поняття як вада, аномалія, дефект, відхилення, неповносправність тощо. Тому ми вживаємо усталені терміни в чинному законодавстві.

– Учень першого класу погано розмовляє, йому виділили години для корекційного навчання. Які саме години потрібно брати і як проводити заняття з таким учнем?

Корекційно-розвиткові заняття з логопедом. Але без ретельного обстеження дитини і вивчення її сильних і слабких сторін неможливо передбачити ефект від таких занять. Не виключно, що дитині потрібен ще й психолог або інші фахівці.

Звертатись потрібно до професіоналів, оскільки поняття “погано розмовляє” є широким і не дає відповіді щодо причини цього явища. А працювати вузькопрофільним фахівцям необхідно, насамперед, з причиною виникнення порушення, а потім – з наслідками. Якщо ви вчитель або асистент вчителя, ініціюйте комплексне обстеження дитини.

– Як правильно скласти конспект уроку в класі з дитиною, яка має порушення мовлення?

Це буде диференційований урок. Приклади диференційованих уроків і конспектів є в вільному доступі за цим і цим посиланнями.

– Чи повинен логопед спеціального закладу надавати таку послугу як логопедний масаж?

Так, якщо він потрібен дитині. Логопед повинен мати посвідчення про проходження відповідних курсів.

– Яку документацію слід вести вчителю, працюючи в інклюзивному класі з дитиною з тяжкими порушеннями мовлення?

Зараз вчитель веде таку саму документацію, як і раніше, тільки додає індивідуальний навчальний план (ІНП) і розробляє спільно з асистентом конспекти диференційованих уроків.

– Які вправи найкраще коригують мовлення дитини?

Це широке запитання. Цим займається логопед. Універсальних вправ немає. Для кожної дитини вправи підбирають індивідуально. Це залежить від того, які саме компоненти мовлення порушені та чому. Якщо ви працюєте в команді психолого-педагогічного супроводу, то вам відповіді на ці запитання дасть логопед вашої команди. Якщо ж ви самостійно плануєте працювати з дітьми, то вам потрібна спеціальна логопедична освіта. Пам’ятаймо про основний принцип – “не нашкодь”.

Однозначно, що найкраще працюють вправи, які проводяться грамотно і доцільно до етапу корекційно-розвиткової роботи. Тобто ті, які педагог сам правильно демонструє і терпляче формує в дитини, вправи, підкріплені яскравою наочністю і роздатковими матеріалами, вправи із використанням комп’ютерних програм.

– Чи доцільна ЛФК при сенсо-моторній алалії?

У більшості випадків – так.

– Чи коригується затримка мовлення повністю?

Так. Усе залежить від того, коли почалась корекційна робота, і від участі батьків у цьому процесі.

– Хіба “соціальний працівник” і “соціальний робітник” – це правильно? Чи дійсно є і робітники, і працівники? Тоді яка між ними різниця і специфіка?

Соціальний робітник – на іншому рівні кваліфікації та має інші функції.

Інструкція для посади “Соціальний робітник”, представлена на цьому сайті, відповідає вимогам документу “ДОВІДНИК кваліфікаційних характеристик професій працівників. Випуск 80. Соціальні послуги. (Із змінами, внесеними згідно з наказом Міністерства праці та соціальної політики №274 від 24.07.2006 р.)”, що затверджений наказом Міністерства праці та соціальної політики України 14.10.2005 р. №324. Статус документа – чинний.

Джерело: Проект “Монокль”.

– В якому віці дитині потрібно вперше відвідати логопеда? В якому мінімальному віці ставлять діагноз затримка мовленнєвого розвитку?

Якщо дитина не почала розмовляти короткими фразами у віці 1,8, то необхідно йти до логопеда (і не тільки). Порушена звуковимова в три роки – нормальне явище, оскільки звуки пізнього онтогенезу – Ж, Щ, Ц, Р – можуть формуватись до 4,5-5,5 років. Відповідно доцільно здійснити контрольний похід до логопеда у 3-4 роки. Але розпізнати затримку мовленнєвого розвитку можна й раніше. Усе залежить від професіоналізму фахівця-діагноста.

– Які методи застосовують в інклюзивній освіті для покращення мовлення в дітей з важкою формою ДЦП?

Ті, що в логопедії. Учитель слідує за логопедом, співпрацює, взаємодіє з усіма членами команди.

– Згідно з висновком ПМПК, учениці рекомендовано 8 корекційно-розвиткових занять, супровід психолога, заняття з логопедом. Згідно з таблицею 18 навчального плану, для дітей з інтелектуальними порушеннями корекційно-розвиткових занять є 5 годин: соціально-побутове орієнтування – 2 години, розвиток мовлення – 1 година, лікувальна фізкультура – 2 години. Чи оплачувані інші 3 години і яким спеціалістам їх треба віддати?

Олігофренопедагогу (2 год) і психологу (1 год). Оплачуються з коштів субвенції. Новостворений ІРЦ має переглянути кількість годин.

“Нова українська школа”

Титульне фото: автор – Petenceto, Depositphotos

Матеріал підготовлено за підтримки Міжнародного фонду “Відродження”. Позиція Міжнародного фонду “Відродження” може не збігатися з думкою автора.

Обговорення