Чи всі мовні помилки потрібно виправляти

Четверта стаття серії

Помилка – це природне явище у процесі навчання мови. Ба більше, помилка – це корисне явище, адже саме вона допомагає учню/-иці експериментувати та розуміти, наскільки успішною є комунікація.

Часто помилки поділяють на дві групи: “errors” та “slips”. Перша є “офіційною” помилкою, коли учень/-иця просто неправильно використовує мову, а от “slips” (близьким перекладом українською буде “описка” для письмових робіт) – виникає внаслідок необережності чи певного стану – втомленості, виснаження, знервованості тощо.

Наприклад, на Кембриджських екзаменах, якщо учень/-иця в частині “Письмо” п’ять разів правильно вжив/-ла узгодження часів Past Simple – Past Perfect, а один раз помилився/-лась – йому/їй не зарахують цю помилку та не знизятьбал. Бо це – “slip”. Або якщо людина десять разів поставила крапку з комою між частинами сурядного речення, а один – ні, то це теж “slip”. Адже вона знає правило, що тільки сурядні сполучники for, and, nor, but, or, yet, so можуть мати при собі кому, а всі інші – крапку з комою.

Вважають, що є дві причини, чому учні/-иці помиляються:

  • Вплив рідної, першої мови. Це називається інтерференцією. Учні/-иці можуть використовувати граматичні конструкції з рідної мови.
    Українська мова – синтетична, тобто велику роль грає будова слова, в якій морфеми відповідають за лексичне та граматичне значення слів. Натомість англійська чи німецька – типові аналітичні, де саме порядок слів у реченні відіграє вирішальне значення та багато слів несуть лише граматичне значення. Інтерференція німецької та англійської виявляється тоді, коли учні неправильно вживають артикль: у німецькому реченні “Ich bin Student”, іменник “Student” має нульовий артикль, а в англійській обов’язково буде “I am a student”. Інтерференція української/російської на англійську виявляється в подвійних запереченнях (“I cannot not do it”, “He never didn’t tell me about you”) чи у вживанні односкладних речень (“Принесли стіл” – “Brought the table”). В останньому випадку особливо видно різницю між мовами, адже в українській ми можемо зрозуміти, що “принесли” відноситься до “вони”, а в англійській дієслово “brought” може поєднуватись із будь-яким займенником;
  • тому, що учні/-иці в процесі навчання, не усвідомлюючи цього, реорганізують та експериментують з мовними формами, які вони вивчили – проте процес навчання ще не завершений. Це схоже на помилки, які робить людина, коли вивчає першу мову, “граючись” із синтаксисом та морфологією. Наприклад, учні/-иці можуть казати “She bringed” замість “She brought”.
    Такі явища створюють так звану інтермову – власну версію мови, яку вивчає учень/-иця. Ця мова не стала – вона постійно змінюється та поступово зникає із підвищенням рівня володіння.

Помилки – природне явище під час вивчення мови. Саме так учень/-иця розуміє, що щось потрібно довчити. Коли ми падаємо з велосипеда – навчаючись, ми не повторюємо ту саму помилку; те ж саме з мовою – учень/-иця розвиває свою грамотність через помилки. Помилки, викликані інтерференцією чи схожими явищами, зникнуть самі – немає потреби їх цілеспрямовано й наполегливо коригувати. Проте можна допомогти розвивати мову.

Три основні способи: “exposure”, використання мови у взаємодії та з акцентом на формах мови (лексичних, граматичних чи синтаксичних).

Іноді, помилки не зникають – тоді кажуть, що це фосилізовані помилки (англ. “fossil” – скам’янілість). Такі помилки часто виникають, коли учень/-иця зупиняється на якомусь проміжному рівні вивчення та не має потреби рухатися далі. З такими помилками – які є довгий час, про які учень/-иця знає, та свідомо їх не коригує – потрібно працювати.

Як працювати із помилками у класі

  • вчитель/-ка має розуміти, що немає ані сенсу, ані причини очікувати блискавичного навчання. Навчання є процесом повільним, а помилки є природною його частиною;
  • важливо розуміти різницю між “error” та “slip”. Якщо це “slip” – учень/-иця може виправити сам/-а. Або, можливо, зовсім немає сенсу коригувати таку помилку – якщо ви впевнені у знаннях учня/-иці, і він/вона помилився/лась у мовленні – не варто його/її виправляти, а тим паче, переривати думку.
  • іноді, особливо під час практики мовлення, краще не акцентувати увагу учня/-иці на помилках, натомість дати вільно донести свою думку – це матиме гарний вплив і на вільне володіння мовою, і на впевненість у собі.
    Керуйтесь простим, але надзвичайно важливим правилом:

               “Fluency rather than accuracy”

  • деякі помилки є більш важливими в порівнянні з іншими. Наприклад, якщо учень/-иця забуває про суфікс -s (-es/-ies) у третій особі однини – це не заважає зрозуміти його/її мову правильно. Та якщо учень/-иця використовує минулий час замість теперішнього – це заважатиме розумінню, отож цьому потрібно приділити увагу;
  • не слід забувати про те, що всі діти – різні, та треба усвідомлювати, що в одному класі частина учнів/-иць може потребувати корекції деяких помилок, а інша частина – ні. Також, процес коригування може бути різним для різних дітей;
  • учням/-ицям, особливо старшого шкільного віку, може бути корисним, якщо вчитель/-ка вкаже, де саме в них помилки через інтерференцію. Особливо це може бути корисним під час написання – учні/-иці будуть пам’ятати про свої особливості та уникати помилок;

Також можна допомогти такими способами:

– занурюючи учнів/-иць у читання/слухання текстів іноземною мовою, вищих за їхній рівень. Це буде випробуванням не стільки для учня/-иці, скільки для його підсвідомості, та допоможе позбавитись помилок;

– акцентувати увагу на мовних формах – через вправи, або ж повторюючи за учнем/-ицею правильно його неправильну відповідь, але не акцентуючи на самій помилці;

– надаючи більше часу для взаємодії у класі – роботі у групах тощо;

– пам’ятати, що помилки корисні не тільки для учня/-иці, а й для учителя/-ки: він/вона бачить, наскільки добре учні/-иці оволоділи тією чи іншою мовною формою та якої допомоги вони можуть потребувати в майбутньому. Помилки показують, що в учня/-иці є прогрес та він/вона навчається.

Джерела

  1. “Native language interference in learning a second language: Exploratory case studies of native language interference with target language usage” by B. Bhela, International Education Journal Vol 1, No 1, 1999;
  2. Berthold, M., Mangubhai, F., & Batorowicz, K. (1997). Bilingualism & Multiculturalism: Study Book. Distance Education Centre, University of Southern Queensland: Toowoomba, QLD;
  3. “The TKT Course M1,2 and 3” by Mary Spratt, Alan Pulverness and Melanie Williams. Cambridge University Press (pp. 62-66);
  4. “The CELTA Course. Trainer’s Manual” by Scott Thornbury  and Peter Watkins. Cambridge University Press (pp. 115-118, 139-142).

Данііл Озерний, член Українського відділення Міжнародної асоціації викладачів англійської мови як іноземної, кваліфікований TKT Cambridge ESOL, Міжнародної спільноти лінгвістики англійської мови

Титульне фото: автор – SIphotography, Depositphotos

Читайте інші статті цієї серії:

Стаття 1. Як це – сучасно викладати іноземні мови

Стаття 2. Як мотивувати учнівство до вивчення іноземних мов

Стаття 3. Мовний pick up. Чи можна вивчити мову без граматики

Стаття 5. Рідна та друга мови – чи по-різному ми їх вивчаємо

Стаття 6. Що формує ставлення учнівства до вивчення мови

Стаття 7. Як зрозуміти, чого потребує учнівство

Стаття 8. Багато методів навчання іноземних мов – комбінуйте їх!

Стаття 9. Як практикувати те, що вивчено іноземною мовою

Матеріали за темою

Обговорення