Сучасне викладання іноземних мов. Оцінюємо все по-різному (Частина 2)

Одинадцятий текст серії

Першу частину цього матеріалу читайте за цим посиланням.

Завдання можна розподілити на об’єктивні та суб’єктивні. Це залежить від того, якою мірою екзаменатор/-ка має використовувати власне судження під час оцінювання роботи.

Завдання для оцінювання, спрямовані на перевірку окремих навичок (наприклад, на множинний вибір або правильно/неправильно), практичні у використанні: їх нескладно створювати, і вони можуть давати надійні результати. Проте, вони скоріше перевіряють знання про мову, а не її використання, тож є нереалістичними (тобто  не відображають реального рівня володіння мовою).

Завдання ж на продукування довгих текстів чи розгорнутого усного мовлення важче оцінити, і результати не є надійними. Але вони надають можливість учнівству практикувати мову, близьку до потрібної у реальному світі.

Завдання на перевірку окремих вмінь роботи з англомовним дискурсом (мовлення та текст) дуже корисні для оцінювання рецептивних навичок – читання та аудіювання. Продуктивні ж навички (а саме, письмове та усне мовлення) краще оцінювати за допомогою розширених завдань – наприклад, написання узагальненого викладу тексту (summary) або розробка інтерв’ю. Хоч такі завдання менш практичні для оцінювання, їхня перевага – у можливості відтворювати ситуацій з реального життя.

Тож, зваживши всі переваги та недоліки цих видів оцінювання, ми маємо створити баланс у використанні їх обох. Наведені вище завдання для формального оцінювання доречні в окремих випадках; їх можна порівняти з фотографією. Якщо ж ми хочемо отримати “фільм”, нам краще використовувати неформальне, тривале оцінювання або портфоліо.

Проводячи тривале оцінювання, вчителі дають завдання протягом семестру (твір, презентацію, есе тощо), підсумовуючи прогрес середньою оцінкою за них. Портфоліо може містити всі роботи учня/-иці за певний період або вибрані роботи. Іноді в ньому учень/-иця також сам/-а оцінює свою роботу. Ось деякі переваги оцінювання за учнівськими портфоліо:

  • їх легко інтегрувати до процесу навчання, оскільки вони містять роботу, яку учнівство виконує у класі чи вдома;
  • портфоліо включають усі різновиди роботи, а не лише кілька тестових завдань; портфоліо інформативні, оскільки містять різноманітну корисну інформацію для вчителів/-ок, учнів/-иць та батьків, адже охоплюють як рецептивні, так і продуктивні навички та демонструють, як учні/-иці можуть використовувати мову на уроці та поза школою, а не лише під час тестування;
  • портфоліо показують прогрес учня/-иці в розвитку, а не лише в день тесту;
  • портфоліо можуть створювати умови для рефлексії, коли його власник/-ця пише коментарі до своєї роботи, які розглядають як частину портфоліо.

Серед недоліків портфоліо – складність та можлива суб’єктивність його оцінювання. Проте, регулярне оцінювання частин портфоліо впродовж тривалого часу допоможе розв’язати проблему складності оцінювання всього об’ємного портфоліо одномоментно.

Ось кілька практичних порад, що можуть допомогти зробити оцінювання легшим та більш об’єктивним.

  • у разі використання “суб’єктивних” завдань, таких як усні інтерв’ю, листи чи есе, ми можемо зробити оцінювання об’єктивнішим, використовуючи перевірені критерії оцінювання, організовані як набір рівнів (bands). Наприклад, можна спробувати використовувати Assessment Criteria, які пропонують для IELTS exam: для есе та для вільного мовлення (у жодному разі не має бути монологом).
  • готуючи тест, важливо включити в нього різні типи завдань, щоб отримати об’єктивну картину про сильні та слабкі сторони учнівства.
  • для молодших школярів/-ок слід підбирати завдання дуже ретельно – вони мають бути знайомими та не бути занадто важкими, абстрактними чи довгими.
  • обсяг та тип неформального оцінювання залежать від кількості дітей у класі, віку учнів/-иць (неформальне оцінювання особливо корисне для молодших школярів, бо формальні завдання часто бувають занадто абстрактними), знань та навичок, які ми хочемо перевірити, частоти проведення формальних тестів та екзаменів.
  • учнівство має знати, як і коли ми їх неформально оцінюємо.
  • проводячи неформальне оцінювання продуктивних навичок у великих класах, ефективніше буде оцінювати невелику кількість учнів/-иць на різних уроках. Ми можемо спостерігати за класом чи певними учнями/-ицями і робити записи або заповнювати чекліст.
  • неформальне оцінювання рецептивних навичок можна здійснювати через перевірку, як учнівство виконує завдання з читання чи аудіювання.
  • неформальне оцінювання знань з лексики та граматики можна проводити у вигляді мовних ігор або вікторин, чи просто через моніторинг виконання практичних завдань і занотовування характерних помилок. Пізніше ми можемо надати фідбек окремим учням чи всьому класу, або ж повернутися до помічених проблем пізніше, на узагальнювальному уроці.
  • можна оцінювати також такі речі як мотивацію чи докладені зусилля – через спостереження або бесіду з учнями/-ицями.
  • важливо вести записи результатів неформального оцінювання, особливо у великих класах, щоб мати всю необхідну інформацію. Ці записи можуть бути простими, з графами про граматику, лексику, мовних навичок, мотивації та загального прогресу навпроти імені кожного учня. Вони забезпечать вчителя/-ку корисною інформацією для створення профілю учня.

Сучасне вчительство має дбати, щоб тестування мало позитивний вплив на процес навчання та мотивацію учнівства. Аби тести відображали дійсний рівень знань учнів/-иць, завдання потрібно комбінованувати: як об’єктивні, так і суб’єктивні. Для початкової школи більше підходить неформальне оцінювання, оскільки спосіб мислення молодших школярів/-ок базується на досвіді та спілкуванні, а вчителям/-кам потрібно з’ясувати їхнє ставлення до навчання та мотивацію.

Пам’ятаймо, що оцінювання має бути справедливим. І ще одне: оцінювання – не самоціль, завдяки зворотному зв’язку (feedback) воно допомагає навчанню.

Література:

  1. “The TKT Course M1,2 and 3” Cambridge ESOL;
  2. “The CELTA Course Trainer’s Manual” Cambridge ESOL.

Данііл Озерний, член Українського відділення Міжнародної асоціації викладачів англійської мови як іноземної, кваліфікований TKT Cambridge ESOL, Міжнародної спільноти лінгвістики англійської мови

Ольга Сєростанова, вчителька англійської мови, британської та американської літератури, ділової англійської мови, країнознавства США та Великобританії, вчителька-методистка, сертифікована перевіряюча ЗНО з англійської мови, учасниця Українського відділення Міжнародної асоціації викладачів англійської мови як іноземної, кваліфікована TKT Cambridge ESOL

Фото: автор – Wavebreakmedia, Depositphotos

Читайте інші статті цієї серії:

Стаття 1. Як це – сучасно викладати іноземні мови

Стаття 2. Як мотивувати учнівство до вивчення іноземних мов

Стаття 3. Мовний pick up. Чи можна вивчити мову без граматики

Стаття 4. Чи всі мовні помилки потрібно виправляти

Стаття 5. Рідна та друга мови – чи по-різному ми їх вивчаємо

Стаття 6: Що формує ставлення учнівства до вивчення мови

Стаття 7. Як зрозуміти, чого потребує учнівство

Стаття 8. Багато методів навчання іноземних мов – комбінуйте їх!

Cтаття 9. Як практикувати те, що вивчено іноземною мовою

Стаття 10. Сучасне викладання іноземних мов. Оцінюємо все по-різному (Частина 1)

Стаття 12. Визначення мети як елемент вивчення іноземної мови

Стаття 13. Сучасне викладання іноземних мов. План уроку

Матеріали за темою

Обговорення