Інклюзивний хаб, оцінки у% та комендантська година на email: враження українки з Харкова, яка працює в британській школі для хлопчиків

В одній із британських шкіл, що приблизно за 30 км від Лондона, навчаються лише хлопчики. Там досить суворо ставляться до носіння шкільної форми та забороняють використання мобільних телефонів. Водночас значну увагу приділяють вихованню на цінностях та інклюзивному навчанню дітей з особливими освітніми потребами (ООП).

“Нова українська школа” продовжує серію публікацій про досвід українських учителів у закордонних закладах освіти. Нагадуємо, що розповіді героїнь стосуються лише окремих шкіл, а не системи освіти країни загалом.

Цього разу розповідаємо про навчання в одній із середніх шкіл Британії. Своїми враженнями з “Новою українською школою” поділилася Євгенія Новікова, яка 20 років працювала викладачкою англійської мови в Харкові, а зараз вона асистентка вчителя в роботі з дітьми з ООП.

У статті читайте:

• чому школу, у якій працює Євгенія, можуть відвідувати лише хлопчики;
• які предмети їм викладають;
• як взаємодіють із дітьми з ООП під час уроків та в інклюзивному хабі школи;
• які обов’язки мають місцеві асистенти вчителів;
• цікаві факти про організацію навчання та ставлення до педагогів у школі;
• яка зарплата в місцевих вчителів;
• які риси британської освіти може перейняти Україна.

Далі – пряма мова

ШКОЛА ДЛЯ ХЛОПЧИКІВ: ЧОМУ ЗАКЛАД НЕ ВІДВІДУЮТЬ ДІВЧАТА ТА ЯК ПРАЦЮЮТЬ ІЗ ДІТЬМИ З ООП

До повномасштабної війни я понад 20 років викладала англійську мову в одному з харківських університетів, мала науковий ступінь кандидатки філологічних наук та вчене звання доцентки кафедри іноземних мов. Однак після 24 лютого 2022 року змушена була переїхати з дочкою до британського міста Сент-Олбанс, що розташоване приблизно за 30 км від Лондона.

Спочатку я продовжувала працювати онлайн у нашому університеті, але, на жаль, тієї зарплати не вистачало для забезпечення своїх потреб у новій країні. Тож я почала шукати роботу в освіті за місцеперебуванням та паралельно викладала англійську українцям як волонтерка.

Також я розглядала варіант роботи вчителем англійської мови, але коли ознайомилася з вимогами, то зрозуміла, що вони дуже відрізняються від вимог до вчителів англійської в Україні.

Насамперед у британських школах акцентують на вивченні англійської літератури, а я не почувалася в цьому впевнено, бо моя спеціалізація – викладання англійської мови саме як іноземної. Тож після двох місяців пошуків мені трапилася вакансія помічника в навчанні дітей з особливими освітніми потребами (SEN learning support assistant) у державній середній школі (7–11 класи) мого міста, де навчається понад 1 200 школярів. Там я працюю із жовтня 2022 року.

Євгенія Новікова під час роботи в британській школі для хлопчиків

Для того, щоб мене взяли на роботу, потрібно було:

• надати сертифікат про порівняння ступенів освіти (дипломи про середню та вищу освіту);
• довідку про несудимість;
• пройти курси щодо безпеки учнів;
• ознайомитися з політикою школи, яка досить чітко прописана й суворо дотримується.

Цікавим і незвичним для мене став факт, що в цьому місті, як і в деяких інших, є школи для дітей однієї статі. Так, я працюю в закладі освіти, де до 11 класу навчаються лише хлопці. Ця школа – державна, у кожному класі до 32 дітей.

Загалом такий поділ склався історично, адже колись не всі дівчата мали доступ до освіти, тож навчатися могли лише хлопці. Втім, у школі такий поділ пояснюють, зокрема, особливостями розвитку. За словами колег, хлопчики можуть трохи відставати в розвитку, порівнюючи з дівчатами, тому останнім нецікаво з ними спілкуватися. Крім того, на їхню думку, закоханість може відвертати увагу від навчання. А от з 16 років у вищій школі (11–13 класи) цей розвиток вирівнюється і спілкування стає більш відповідальним, усвідомленим та містить повагу з обох сторін.

Учні під час заняття в школі

У школі, де я працюю, вчиться приблизно 200 учнів з ООП, з них 11 мають свій власний план навчання, медичного обслуговування та догляду. Ці учні часто є одинаками, тому їм намагаються приділяти більше уваги. Наприклад, для дітей з ООП у школі створили інклюзивний хаб, де вони вчаться товаришувати.

До того ж якщо дитина почувається втомленою під час уроку або навпаки – відчуває великий сплеск енергії – то вона може на 5 хвилин піти в цей хаб, заспокоїтися, перепочити й знову повернутися на урок.

Для цього діти мають пластикові тайм-аут-картки. Коли вони розуміють, що стають надміру гіперактивними і їм треба заспокоїтися, то піднімають цю картку і вчитель відпускає учнів у хаб. Залежно від потреб, учні можуть там або попити води, або побігати чи просто побути наодинці. У цьому місці вони почувають себе в безпеці. Його можна відвідувати й під час перерв чи ланчу.

Учні під час заняття в школі

Також у цьому хабі вчителі-помічники проводять із дітьми з ООП лего-терапію (складають конструктори), заняття з підвищення рівня освіченості, садівництва, швидкого читання.

Асистенти супроводжують дітей з ООП і на основних уроках, як-от англійська, математика, біологія, хімія та фізика. Для певної категорії дітей (наприклад, тих, хто має дислексію [ред. хвороба, що характеризується проблемами із читанням, попри нормальний інтелект та за відсутності порушень слуху й зору]), деякі заняття можуть відбуватися окремо в інклюзивному приміщенні. Їх теж проводять помічники. Це можуть бути як індивідуальні заняття, так і групові (4–6 дітей), спрямовані на розвиток соціалізації, комунікації учнів між собою, підвищення швидкості читання.

Кімната для роботи з одним або двома учнями

Окрім знань на класичних уроках, ми навчаємо дітей з ООП і іншим корисним навичкам, наприклад, тайм-менеджменту – розповідаємо, як правильно організувати підготовку до занять, адже для них важливо налагодити щоденну рутину.

Загалом кожен день я маю по п’ять уроків: на деяких присутня на занятті іншого вчителя і допомагаю дитині із виконанням завдання, а деякі проводжу самостійно в хабі.

Сам хаб постійно наповнюють новими матеріалами: настільними іграми, іграшками для непосидючих, іграшками-зав’язками, тактильними іграшками. Також є спеціальна ручка, яка читає. Учні, які мають проблеми із читанням, можуть користуватися нею на уроках. Наступним придбанням стануть спеціальні стільці, на яких можна сидіти та похитуватися (гіперактивним дітям це допомагає заспокоїтись і вивільнити свою енергію під час навчання).

Важливо, що всі помічники вчителів мають пройти низку курсів щодо роботи з дітьми з ООП:

• вебінар “Як допомогти розкрити потенціал учнів з ООП: середня школа”, де нас навчали того, як асистенти вчителя можуть підтримувати учнів з ООП у роботі 1:1, у малих групах, а також у класі загалом;
• розуміння синдрому дефіциту уваги та гіперактивності: поради та інструменти для освітян (знання про синдром дефіциту уваги з гіперактивністю (СДУГ) та корисні поради щодо роботи з учнями зі СДУГ);
• фонетичний тренінг Рут Міскінг Fresh Start – це систематична програма синтетичної фонетики для старших читачів, які відчувають труднощі із читанням. Вона вчить їх точно читати незнайомі слова, читати тексти вільно і з розумінням;
• тренінг про аутизм та тривогу, який має на меті надати всім працівникам школи більш повне розуміння природи тривожності, її впливу на дітей із розладами аутистичного спектра. Крім того, він дає корисні поради та стратегії підтримки таких учнів.

Курси можуть обирати вчителі за бажанням та відповідно до своїх потреб. Найважливіші, потрібні в роботі курси оплачує школа. Також ми їздимо до інших шкіл на майстер-класи й переймаємо досвід інших колег.

Окрім цього, помічники мають ознайомитися з посібником щодо роботи з дітьми з ООП. На шкільному Google-диску є папка, де на кожен випадок прописаний алгоритм взаємодії і є підказки, як дитину можна підтримати, що можна казати, а що – ні тощо. Усе тому, що ми не можемо ставитися однаково до всіх дітей з ООП, адже кожна дитина (навіть з однаковим діагнозом) може мати різні потреби. Тому ми маємо бути уважними до кожного.

Зараз для учнів із проблемами слуху в школі впроваджують спеціальну програму, яку ми якраз опановуємо, оскільки один із наших нових школярів носить апарат Кохлера.

Для цього ми пройшли навчання “Підтримка учнів із порушенням слуху в загальноосвітній школі”. Там ми ознайомилися з проблемою втрати слуху та труднощами, пов’язаними з нею, як працює вухо та типи втрати слуху, стратегії інклюзії, практичні семінари тощо. Тепер уже на практиці вивчаємо, як правильно комунікувати з таким учнями, як підключати їхні апарати, яка відстань повинна бути між ними та вчителем.

Цікаво, що за асистентами не закріплюють конкретних учнів з ООП. Це зроблено для того, щоби діти звикали до багатьох педагогів. Адже діти з ООП досить чутливі до зміни викладачів, тож коли довгий час проводять з однією і тією ж людиною, згодом її відсутність може спричинити великий стрес у дітей. Вони не розуміють, що їм тоді робити, і можуть почуватися покинутими. Тож учнів вчать співпрацювати з різними людьми, щоби відсутність когось із дорослих не була чимось незвичним.

ЯКІ ПРЕДМЕТИ ВИВЧАЮТЬ У СЕРЕДНІЙ ШКОЛІ ТА ЯК ОЦІНЮЮТЬ УЧНІВ

Обов’язкову середню освіту тут діти здобувають із 4 і до 16 років. Після 11 класу вони можуть йти в схожі до українських профтехів заклади. А хто хоче вступати до вишу, то має закінчити 12 і 13 класи.

Навчання в середній ланці школи ділиться на дві частини:

• 7–9 клас (Key Stage 3),
• 10–11 клас (Key Stage 4).

Предмети на цих двох рівнях дуже відрізняються. Наприклад, із 7 до 9 класу учні нашої школи вчать схожі предмети, що й в Україні: історія, англійська мова, математика, біологія, хімія, фізика, комп’ютерні науки, музика, іспанська або французька мова. Ще є мистецтво, драма (театр), фізкультура, спортивні ігри (окремо від фізкультури діти ще займаються футболом, нетболом, баскетболом, крикетом, лакросом, тачболом або іншими командними іграми) та релігія.

Один із класів у школі, обладнаний великою кількістю роздаткових матеріалів

• На уроках релігії дітей не схиляють до якоїсь однієї віри. Учням розповідають як про релігійних і не релігійних людей, так і про мову і традиції людей певної віри. Наприклад, у нашій школі діти вивчають християнство та мусульманство.
• Також на уроках релігії розглядають тему родини та стосунків. Тут діти вивчають різні типи взаємин, у тому числі дізнаються про ЛГБТК та про самовизначення. До речі у всіх шкільних анкетах у графі “Стать” завжди можна обрати “Чоловік”, “Жінка” або “Не визначився” (male, female, not specified).

З 7 класу два рази на тиждень викладають предмет про розвиток особистості та соціальну комунікацію (Personal and Social Education). Там говорять про стосунки, як давати раду зі своїми емоціями, як підтримувати своє здоров’я та безпеку фізично, психічно та соціально. У такий спосіб учнів навчають розвивати соціальні навички, які необхідні в дорослому світі.

Після 9 класу учнів починають готувати до випускних іспитів на кшталт нашого ЗНО. Тому тут діти самостійно обирають предмети, які їм необхідні для подальшого вступу до закладу вищої освіти. Головне, аби в переліку було 8–10 предметів. Тобто якщо дитина обрала географію і не обрала історію, то уроки історії вона не відвідує.

З 10 класу дітей на паралелях постійно об’єднують у групи. Адже тоді учні обирають різні предмети й можуть відвідувати їх не лише з учнями свого класу, а й із паралельних. Також у цих групах дітей ділять за рівнем знань – вищий, середній і нижчий. Загалом мені подобається такий підхід, бо учні можуть спілкуватися не лише в межах свого класу, а й поза ним, заводити нові знайомства тощо.

Щодо оцінювання, то в кожній школі може бути своя шкала оцінок. У нас це відсотки.

До 9 класу учнів оцінюють по закінченню кожної вивченої теми. Наприкінці кожного семестру (загалом їх три) батьки отримують на електронну пошту листа у вигляді виписки, у якій також враховують зусилля дитини з кожного предмета.

А з 10 класу батькам учнів надсилають прогнозовані оцінки на майбутніх екзаменах та вказують, що потрібно зробити, щоб за потреби покращити результат.

Також працює єдина електронна система, що містить інформацію про навчання учнів, їхні покарання чи нагороди.

• Щодо покарань, то тут суворо ставляться до носіння шкільної форми. Якщо учень прийшов без форми або в кросівках замість туфель, то може отримати спочатку попередження. Наступного разу його можуть відсторонити від занять або ж залишити після уроків на 45 хвилин.
• Вимоги щодо зовнішнього вигляду в закладі обгрунтовують загальним дрескодом у майбутніх компаніях, де працюватимуть учні. Тому, на їхню думку, дітей варто привчати зі школи до дотримання правил та дрескоду.
• У школі навіть є спеціальний сервіс (окреме приміщення), де можна, наприклад, замінити туфлі, якщо їх забувся вдома, або залишити мобільні телефони тощо. До речі у школі заборонено користуватися мобільними, бо тут вважають, що вони відволікають дітей та породжують списування. А в нашій школі дуже дбають про доброчесність.

УРОКИ ПРОТЯГОМ ГОДИНИ, БЕЗПЕКА В ШКОЛІ ТА ЗАРПЛАТИ ВЧИТЕЛІВ: ІНШІ ЦІКАВІ ФАКТИ ПРО ОДНУ З БРИТАНСЬКИХ ШКІЛ

Урок у школі триває годину. Навчання починається о 8:30 і закінчується о 15:10. Цікаво, що кожного ранку перед заняттями класні керівники приділяють пів години для спілкування зі своїм класом. Вчителі налаштовують школярів на новий день, розповідають, чим займатимуться сьогодні, що відзначатимуть у школі, які проблеми є в учнів тощо.

Значну увагу тут приділяються безпеці дітей у школі. Іноді це виглядає як гіперопіка. Наприклад, якщо взимку неочікувано випало 3 сантиметри снігу, усі школи вже зачинені, адже учні можуть впасти на дорозі та отримати травму.

Втім, прогулянки тут дуже цінують. Під час перерв у школі (велика перерва на обід триває 50 хвилин) заборонено перебувати в приміщенні. За будь-якої погоди всі мають бути надворі. У цей час діти грають у футбол, волейбол, а за ними обов’язково спостерігають вчителі, заступники, директорка за графіком.

Спортивний майданчик у школі, де учні проводять час на перервах

Загалом у британській освіті мені подобаються цінності, які виховують в учнях. Девіз нашої школи звучить як “Виконай свій обов’язок”. Тож у закладі заохочують та підтримують учнів у виконанні їхнього обов’язку

• бути вірними собі,
• любити себе,
• вчитися та розвиватися,
• бути щасливими та вдячними,
• робити внесок у щось більше, ніж вони самі.

У школі поважають час та особистий простір вчителів. Батькам не дають їхні мобільні телефони, та й навіть самі працівники між собою можуть комунікувати лише через робочу пошту. Ось, наприклад, цитата з листа директорки нашої школи до батьків:

“Як директорка школи я маю обов’язок піклуватися не лише про наших учнів, але і про наших співробітників. Нагадую, що всі співробітники мають право працювати, не боячись насильства, образ чи переслідувань. Ми очікуємо, що батьки та інші відвідувачі поводитимуться розумно в ставленні до працівників школи…

Якщо у вас є питання, занепокоєння або запит щодо чогось, я прошу вас написати на шкільну електронну адресу або зателефонувати до адміністрації школи та залишити повідомлення, вказавши ім’я співробітника, який вам потрібен”.

Також у листі були ще такі пункти:

• батьки не мають писати співробітникам на їхні прямі шкільні електронні адреси або писати довгі списки запитань/занепокоєнь/скарг, особливо пізно вночі або у вихідні дні;
• у школі серйозно ставляться до благополуччя персоналу, тому ввели сувору комендантську годину для електронної пошти;
• достатньо попросити передзвонити й написати одне речення з докладним описом проблеми;
• згідно з політикою школи, відповідають на всі листи та електронні повідомлення протягом трьох робочих днів.

Між самими викладачами діє правило: поштові листи заборонені з 18.00 до 6.00. А на вихідних вчителі можуть бути в доступі лише з 16 до 18 у неділю.

Думаю, нам варто це перейняти, адже в такий спосіб вчителі мають час для себе, своєї родини й не зобов’язані бути постійно на зв’язку з батьками. Натомість у робочий час педагоги повністю концентруються на заняттях із дітьми. Робота скоригована так, що вчителі все встигають зробити, а доробляти щось вдома немає потреби.

Такий підхід позитивно впливає на атмосферу в колективі – у людей менше стресу та є час як для роботи, так і відпочинку.

Якщо ж педагог погано почувається, то йому можуть знайти заміну і провести урок за нього. Бо якщо вчитель/ка продовжуватиме викладати в поганому настрої чи самопочутті, то це погано вплине й на навчання дітей.

• Також у школі для педагогів є окрема кімната з кавою, чаєм, молоком, холодильником, мікрохвильовкою, тостером. Там можна пообідати або ж просто поспілкуватися між собою. Ще є власний внутрішній дворик.
• Під час канікул вчителі й учні відпочивають. Школа зачинена. Вчителям весь цей час оплачується, а от помічникам – ні.
• Загалом помічник вчителя отримує від 1 000 до 1 300 фунтів на місяць (за курсом НБУ, від приблизно 46 500 до 59 000 гривень за повної зайнятості). А вчителі – 1 700–2 100 фунтів (приблизно 80 000–98 000 гривень), залежно від кваліфікації. Але й ціни на житло та інші потреби теж відповідні.

Ірина Троян, “Нова українська школа”

Усі фото: особистий архів Євгенії Новікової

Матеріал створено та опубліковано в межах проєкту “Strategic Media Support Program”. Його реалізує Львівський медіафорум за підтримки National Endowment for Democracy (NED) .