Покоління Грети – історії українських школярів, які роблять екопроєкти

У світі гримить ім’я Грети Тунберг, шведської школярки-екоактивістки, яка виходить на протести і звинувачує світових лідерів, що вони “роблять недостатньо для боротьби з глобальним потеплінням”.

“Нова українська школа” натомість розповідає історії українських підлітків, які зуміли зацікавити своїми екопроєктами учнів своєї школи, мешканців міста чи навіть двох сотень шкіл.

ЕКОЛОГІЧНИЙ АРТПРОЄКТ

Десятикласниця Марія Ошовська з Вінниці три місяці самостійно працювала над проєктом, який, зрештою, зайняв два поверхи її школи. Там були і фото вінницьких сімттєзвалищ, і пакетів, які дівчина перетворила у пташок, і плакати про те, що може зробити кожен, щоб проблем із довкіллям поменшало, і підвішені на нитках пляшки під написом “Новий шум прибою”.

Покоління Грети – історії українських школярів, які роблять екопроєкти

Фото: Veжа

Два роки тому Марія все частіше помічала сміття: “Я була в тому віці, коли вже можна діяти і щось змінювати. Вирішила піти найпростішим шляхом і організувати прибирання в парку. Хоча долучилися всього три людини, я не розчарувалася. Це змусило мене продовжувати працювати”.

Спершу дівчина цікавилася, що можна робити зі сміттям, для себе. Потім подумала, що було б добре поділитися знаннями зі школою і друзями. Так і з’явився її новий проєкт.

Як і першого разу, дівчину підтримали: “Вони просто були поруч – а це дуже важливо”, – каже вона. Реакції дітей і вчителів теж приємно здивували Марію.

“Могли ж бути жарти і насмішки про те, що я ходжу по сміттєзвалищах. Але мене тільки підтримали. Коли вчителі попросили провести екскурсію, діти ставили багато запитань і розповідали свої історії”.

Покоління Грети – історії українських школярів, які роблять екопроєкти

Фото: Veжа

Для школи проєкт був сюрпризом від учениці в межах місяця мрій. Про нього знав тільки директор, в якого Марія запитала дозвіл на розміщення робіт. Школа “Аіст”, в якій навчається дівчина, – приватна.

“Тут підтримують принципи альтернативної освіти, свободи слова, і тому я не боюсь розповідати, що мене цікавить, говорити з учителями про те, що хочу зробити. Від однолітків з інших шкіл я часто чула, що їм не дозволяли розміщувати на стінах проєкти чи афіші. Хоча школи, звісно, є різні”, – каже Марія.

Проєкт десятикласниці не залишився у стінах школи: вона звернулася до кав’ярень з проханням наливати напої у чашки відвідувачів. Деякі заклади погодилися і давали тим, хто приходив зі своєю тарою, знижку або щось солодке в подарунок. А одна з кав’ярень поблизу школи встановила спеціальну шафу для чашок постійних клієнтів.

Покоління Грети – історії українських школярів, які роблять екопроєкти

Фото: Veжа

“Мені важливо було показати, що це не дитячий шкільний проєкт, що він стосується сьогодення”, – пояснює Марія.

З літа дівчина з командою друзів працює над відкриттям станції глибокого сортування. Для цього школа виділила занедбане приміщення, яке школярі привели до ладу. “Чи було складно?Я просто написала директору”.

ШКІЛЬНИЙ ЕКОКЛУБ

Київський одинадцятикласник Іван Костенко зі Спеціалізованої школи №291 керує екоклубом, де діти виготовляють іграшки та прикраси із пластику і роблять екологію цікавою.

Екотовариство у школі було і раніше, але, як каже хлопець, формально.

“Це були інформаційні заходи про те, що таке екологія, без практичної складової. Загалом у підручниках з цієї теми застаріла інформація, тому діти не знають про сучасні тенденції. А екологія – наука, яка розвивається щодня”.

Коли Іван став президентом школи, то ініціював активну співпрацю між викладачами і дітьми в екоклубі. Учнівське самоврядування пояснило своє бачення, як зробити так, щоб екологія була цікавою, дотичною до життя і приносила користь.

“Зазвичай у школі є заходи, які треба виконати завучу з виховної роботи. Нам кажуть тему: щось на зразок “Екологія в житті українців”. Це звучить нудно, – розповідає Іван. – І я думаю: “Тут ми зробимо артпростір, тут буде фотозона, тут – банери, там з дітьми пограємо в ігри”. Головне – вміти спілкуватися з дорослими, пояснювати, що захід несе і освітню інформацію, і допомагає”.

Покоління Грети – історії українських школярів, які роблять екопроєкти

Фото: автор – Rawpixel, Depositphotos

Екоклуб уже створював годівнички для птахів: вдалося залучити учнів від молодшої школи аж до найменш ініціативних 10-11 класів. Також клуб проводить конкурси на найкращі вироби із пластику. “Діти зрозуміли, що з матеріалів, які йдуть у смітник, можна зробити багато цікавих речей”, – ділиться хлопець.

Минулого року школа долучилася до Кліматичного страйку: учні (а не вчителі) провели інформаційні кампанії. На думку Івана, діти дітей розуміють краще. Але й учителі були залучені: коли учні показували, як утилізувати пляшки, то вчителі розповідали про хімічні речовини і як розкладається пластик. Працювала фотозона, з якої діти виставляли фото в Instagram із хештегом “Глобальний кліматичний страйк”. “Тоді мало хто знав, що це”, – каже одинадцятикласник.

“А однолітки про мою активність спершу думали, що я трохи крейзі, – пригадує Іван. – Чому замість відпочити, пишу різні проєкти? А я запитував: “Вам нецікаве майбутнє? Для чого ви користуєтеся поліетеленом?” – “Бо це зручно”. Назавтра приносив екоторбинки: вони і місткі, і багаторазові, і це дешевше, ніж постійно купувати пакети”.

Івана і його молодшу сестру екологією зацікавила мама. Сім’я сортує сміття, утилізує батарейки і лампочки, а на балконі має коробку, в яку складає кожен клаптик паперу, щоб віддати на переробку. Коли сестра викидає папір не туди, Іван каже: “Подумай, що зараз ти вбила одне дерево”.

“Вона потім це пояснює подругам, – каже хлопець. –Усе починається з однієї людини і швидко поширюється. Треба тільки гарно подати інформацію. Спершу мене навчили батьки. Потім мої друзі зацікавили своїх батьків. Приємно, що тенденція екофрендлі серед молоді набирає обертів. Що наше майбутнє може бути екологічно чистим”.

КОМПОЛА

Проєкт “Компола” – це компостування відходів зі шкільної їдальні. Три роки тому його придумав учень 6 класу київської школи Нікіта Шульга. Зараз проєкт впроваджений у 230-ти школах країни.

Компола

Органічні відходи викладають певними шарами. Фото надане “Комполою”

Якось, дивлячись на пустир біля свого будинку, Нікіта припустив, що якби додати в землю компосту – міг би бути гарний парк.

“Я забув про цю ідею, але батьки вчепилися за неї і постійно нагадували. Я подумав, що компостувати у звичайних будівлях важко. Але що якщо це робити у школах?”, – розповів Нікіта на TEDxLviv.

Хлопець поділився ідеєю з однокласницею Софією-Христиною Борисюк, і вони почали спільну роботу над проєктом.

Діти підрахували, що кожного року школи викидають близько тонни органічних відходів. А компостування дасть можливість зменшити їх кількість на сміттєзвалищах. Компостом можна підживити не тільки грядки, а й дерева, які ростуть край доріг.

“Довелося витратити два тижні, щоб учителі сказали, що можна щось робити. Щоб довести серйозність наших намірів, приїжджали батьки”, – пригадує хлопець.

Компола

Школи можуть проводити уроки хімії, біології, вчити учнів робити проекти, а також продавати компост та хробаків фермерам. Фото надане “Комполою”

Коли дві мами з дітьми прийшли до директорки школи з ідеєю встановити на подвір’ї компостер – керівниця не відмовила, але поставилася до цього з острахом.

Щоб зібрати необхідну для придбання “обладнання” суму, діти запустили краудфандингову кампанію на платформі GoF. Їм вдалося отримати 32 тисячі гривень.

Минулого року Нікіта переміг із проєктом на конкурсі для юних екологів Eco Hero Awards.

НАСТІЛЬНА ЕКОГРА

Десятикласник Костянтин Марич із запорізької школи №65 створив настільну гру “RECYCLING”, яка навчає правильно сортувати відходи. У грі є чотири фішки різних кольорів, які відповідають чотирьом видам відходів: склу, пластику, металу і паперу. Мета – дійти до сміттєпереробного заводу. Завдяки виграному гранту гра є в багатьох школах міста.

Покоління Грети – історії українських школярів, які роблять екопроєкти

Фото: iz.com.ua

Ідея належить вчительці географії – Світлані Розсохач.

“Завдяки їй з’явилася і моя цікавість до екології. Світлана Олександрівна взагалі вельми ініціативна людина”, – розповідає хлопець.

Зараз він разом із другом розробив уже другу гру – “Екополію”.

“Якщо учню цікаво щось – вчителю треба пропонувати. Головне – щоб його винахід мав майбутнє… Мета моїх проєктів – привчати дітей до екологічного мислення”.

Надія Швадчак, “Нова українська школа”

Титульне фото: автор – Goodluz, Depositphotos

Підписуйтесь на наші Facebook та Viber

Матеріали за темою

Обговорення