Всі теми

Система підвищення педагогічної кваліфікації — як нові гравці долають хвороби недоброчесності

В Україні нарешті скасовано монополію в галузі підвищення педагогічної кваліфікації. Оновлений Закон України “Про освіту” дозволяє вчителям уже з січня 2020 року вільно обирати форму й надавача таких послуг. Десятки громадських організацій, приватних компаній та навчальних закладів, які й раніше створювали можливості для розвитку українського вчительства, активно включилися в цю діяльність.

Але вже навесні вони почали дізнаватися про появу “чорного ринку”, де сертифікати навіть від них можна отримати, не проходячи навчання, а просто заплативши. Чому така ситуація взагалі виникла, та як освітяни планують її подолати? Читайте в статті “Нової української школи”.

ЗВІДКИ “НОГИ РОСТУТЬ”

Заплатити за курси підвищення кваліфікації в нашій країні можна було завжди. Ходить учитель на ці заняття, чи ні – не мало жодного значення. Але і сенсу в тому іноді було небагато. Деякі інститути підвищення кваліфікації певний час виконують свої функції досить формально. Багато хто з освітян узагалі вважають їх зайвою ланкою, яка знижує планку вимог, знецінює зусилля частини педагогів, нівелює цінність академічної доброчесності.

Заступниця начальника управління Державної служби якості освіти в Кіровоградській області Майя Тутаєва каже: “Деякі вчителі, за суттю, так купляли собі вільний час. Мало хто з них заглиблювалися в те, що викладають на курсах. Та, чесно кажучи, і викладачі цих курсів не дуже тим переймалися. Якийсь час це всіх влаштовувало. Але люди змінюються, суспільство розвивається – і ми зараз маємо величезний запит на якісне й чесне підвищення кваліфікації від українського вчительства”.

Підтвердженням цього є і результати дослідження, яке в 2019 році провели спільно рух Edcamp Ukraine і МОН України. Вони представлені у звіті “Навчати і навчатися: як і куди розвиватися українському вчительству?” і показали, що 87,7% педагогів в Україні вважали чинну на той час систему підвищення кваліфікації дещо неактуальною. Тобто українські освітяни хочуть навчатися чесно, усвідомлюють важливість свого професійного зростання. Адже щодня працюючи, не так просто встигати за змінами у світі, у суспільстві, залишатися для дітей цікавими, потрібними й дійсно корисними. Зрештою, усе це робиться саме для них.

Кілька років тому в Україні почала формуватися спільнота освітян, для яких постійне самовдосконалення, захоплення роботою, відповідальне ставлення до неї і щире бажання ставати кращим для своїх учнів були й залишаються ціннісними орієнтирами як у професії, так і в житті. Переважно, це громадські організації, такі як Edcamp Ukraine, Освіторія, Prometheus, Смарт Освіта тощо.

Саме ці спільноти першими порушили питання актуальності наявної на той час системи підвищення кваліфікації, працювали в напрямі її трансформації, адвокатували ухвалення необхідних нормативно-правових документів для цього. А ще вони постійно говорили й показували власним досвідом, як може бути цікаво вдосконалюватися, як класно бути частиною доброчесної і об’єднаної навколо цінностей спільноти. Щороку ці спільноти, курси, школи збирають на свої події все більше учасників.

Своїм досвідом ділиться вчителька математики з Полтавщини Валентина Федоряка: “Я прямо зараз проходжу заочно курси підвищення кваліфікації в Полтавському інституті післядипломної освіти. Наша школа уклала з ним договір. Хоча ці курси й не є обов’язковими для атестації, але це 72 години відразу. Раніше я могла взяти старий конспект із цих курсів за попередні роки – і все було один в один. А зараз вони урізноманітнили програму, намагаються пропонувати нам щось нове, люди там хороші.

Та мені вже цього недостатньо – завдяки недержавним програмам я знаю й використовую в роботі більш сучасні, більш продуктивні й цікаві інструменти. Я хожу на всі лекції, але якби можна було обирати, я б, звісно, знайшла щось на тому ж EdСamp’і, пройшла б якісь курси НаУрок’у, можливо”.

Проте саме коли держава зафіксувала свою довіру до українських освітян законодавчо, коли дозволила їм самим вирішувати, де, як і чому навчатися, і виникла неприємна ситуація – торгівля “нечесними” сертифікатами про підвищення педагогічної  кваліфікації.

За словами Майї Тутаєвої, “українське вчительство – це велика кількість людей. І, звісно, серед них є ті, кому не подобається змінюватися, кому не хочеться розвиватися, хто чекають, що все буде, “як раніше”. Тим паче, що попередня система підвищення кваліфікації це дозволяла й навіть сприяла таким думкам.

Але зараз ми в Державній службі якості освіти намагаємося всіляко популяризувати цінність академічної доброчесності, проводимо спеціальні тренінги для наших експертів. А вони вже будуть перевіряти в школах роботу педагогічних рад, проводити опитування учнів і батьків. Ми очікуємо, що все це зменшить можливості й бажання десь щось “підкрутити” для недоброчесних працівників освіти”.

НАДАВАЧІ ПОСЛУГ З ПІДВИЩЕННЯ КВАЛІФІКАЦІЇ – ЗА АКАДЕМІЧНУ ДОБРОЧЕСНІСТЬ

У найбільш популярних надавачів послуг із підвищення педагогічної кваліфікації проблема “нечесних” сертифікатів також спричиняє неабияке хвилювання. Адже для них кожен сертифікат – справа честі. А академічна доброчесність і проактивність українського вчительства – мрія, а часто й мета діяльності.

Однією з таких першопроходців є Платформа масових відкритих онлайн-курсів “Prometheus”. На платформі освітяни скоро зможуть пройти курс, який пропонує “методичні рекомендації й інструменти учасникам процесу підвищення кваліфікації щодо продуктивного застосування нових можливостей у демонополізованій сфері підвищення педагогічної кваліфікації”. А ще на Prometheus’і є цикл курсів, розроблений спеціально для підвищення кваліфікації вчителів, на якому навчаються вже 200 тисяч педагогів.

Про те, що одні люди проходять підсумкові тести за інших, колектив платформи дізнався навесні цього року. Команда Prometheus відреагувала публічною заявою на своїй сторінці у Фейсбуці й попросила учасників спільноти допомогти їм знайти, хто таким займається. У результаті цього, а також після застосування внутрішніх алгоритмів пошуку, “Prometheus” анулювали близько тисячі виданих сертифікатів.

За словами співзасновника “Prometheus” Івана Примаченка, суто вчительських за шахрайство анульовано близько 500.

“Це становить менше 0,5 % від усіх сертифікатів, отриманих освітянами на нашій платформі. Це не так багато, але навіть ця невелика кількість “нечесних” ставить під питання якість усіх інших виданих нами сертифікатів. Тому ми й надалі працюємо над удосконаленням системи контролю, щоби ті піввідсотка нечесних слухачів не затьмарювали репутацію всіх інших, хто чесно навчається і прагне розвиватися”.

Іншим шляхом в цьому напрямі пішли засновники Спільноти відповідального вчительства EdCamp Ukraine (яка об’єднує вже понад 30 тисяч учасників). Вони оголосили про створення Відділу якості освіти, який буде займатися питаннями сертифікації: оцінювати кожну підсумкову рефлексійну форму, верифікувати кожну людину, яка її подала, надавати консультації тим, хто хочуть отримати сертифікат про підвищення кваліфікації тощо. Для забезпечення роботи Відділу якості освіти Edcamp вводить сертифікаційний внесок, який розраховується за формулою, представленою у відкритому доступі на їхньому сайті.

За словами Голови Ради EdСamp Ukraine Олександра Елькіна, минулого року вони видали більше 15 тисяч сертифікатів учителям.

“На жаль, обробляючи підсумкові анкети, ми натрапляли й на “анкети-близнюки”, і на неякісно заповнені форми. Ми не можемо з цим миритися, адже відповідаємо не тільки перед освітянами, а й перед нашими дітьми, українськими учнями й ученицями. Ми не маємо права видати сертифікат педагогу і сказати, що він чи вона підвищили свою кваліфікацію, якщо не впевнені в цьому на 100%”.

Наприклад, навесні цього року в Антикризовому онлайн EdСamp’і взяли участь понад 10 тисяч учасників. Щоб обробити за спеціальною методикою підсумкові рефлексійні форми від усіх охочих отримати сертифікат, знадобилося більше часу, ніж на підготовку і проведення власне події. Команда з 7-ми учасників опрацьовувала анкети 25 днів — а це 1 400 робочих годин.

Саме необхідністю детально розглядати кожну анкету, і в результаті гарантувати її якість, едкемпівці пояснюють необхідність введення сертифікаційного внеску. Також частина коштів із сертифікаційних внесків піде на реалізацію Програми підтримки вчительських проєктів EdCamp Dreams.

Водночас, Олександр Елькін зазначив, що участь у всіх подіях і проєктах EdСamp’у була й завжди буде безплатною. А всі учасники автоматично (тобто безкоштовно) отримують довідки про участь у них.

Для особливих випадків EdСamp Ukraine запускає програму фінансової підтримки. Завдяки їй, освітяни, які не можуть зробити сертифікаційний внесок з об’єктивних причин, але нададуть якісні відповіді про підвищення кваліфікації, також зможуть отримати сертифікат.

Віцеголова Ради ГО “ЕдКемп Україна” Олена Масалітіна розповіла, що спільно з МОН їхня команда та інші провідні організації у галузі освіти розробили критерії, за якими всі суб’єкти підвищення кваліфікації можуть проєктувати якісні програми підвищення педагогічної кваліфікації або вдосконалювати вже наявні.

За словами Олени, “це шість груп критеріїв: планування, ознайомлення, демонстрація, залучення, оцінювання та сталість. Кожна з груп має до 10-ти підпунктів. Усі ці критерії представлені в офіційному звіті нашого дослідження “Навчати і навчатися” (яке вже згадувалося вище, – ред.).

Ми впевнені, що їхні прозорість і універсальність допоможуть педагогам зрозуміти, чого вони можуть очікувати від якісних програм підвищення кваліфікації. Інструментарій може здатися заскладним для використання надавачами послуг з підвищення педагогічної кваліфікації сьогодні. Але він слугує нам певною планкою якості, орієнтиром, до якого й ми, і наші колеги будемо прагнути”.

З важливістю впроваджувати перевірку, наскільки якісно відбулось навчання для педагога, згодна ГО “Смарт освіта”.

Голова правління ГО “Смарт освіта” Галина Титиш каже: “Організація проводила багато трансляцій для вчителів і директорів шкіл на Facebook-сторінці сайту НУШ. Учителі масово писали нам про сертифікати, проте ми відмовляли, адже розуміємо: сертифікат – це не просто папірець. Це знак якості від надавача освітніх послуг і підтвердження, що людина пройшла навчання та відповідально до нього поставилась. В умовах відеотрансляції на Facebook ми не можемо бути впевнені в цьому, тому й вирішили не видавати сертифікати.

До каратину “Смарт освіта” проводила різноманітні тренінги (наприклад, про інклюзивне навчання, комунікацію для освітніх управлінців). Тоді ми видавали сертифікати, тому що були вепвнені в активній залученості кожного з учасників. Ми роздумуємо над тим, щоби продовжити цю практику й видавати сертифікати, які тепер уже будуть офіційно зараховуватись як підвищення кваліфікації. У нас є пул експертів, які могли б це робити.

Але в такому випадку ми продумаємо також інструмент перевірки: чи то тестування, чи то виконання якогось проєкту. І неважливо, йдеться про онлайн- чи офлайн-навчання. За будь-якого формату ми хочемо бути впевненими, що наш сертифікат людина отримує не просто так”.

Ще одні надавачі послуг із підвищення педагогічної кваліфікації – громадська спілка “Освіторія” – має Тренінговий центр для вчителів і сертифікує їх за результатами навчання. На інформаційну скриньку вони отримали запит від учительки з проханням продати їй сертифікат. Команда “Освіторії” не могла проігнорувати цей випадок і провела журналістське розслідування. Воно й показало, що ринок “нечесних” сертифікатів у нашій країні існує, а отримати сертифікат, не підвищуючи в реальності свою кваліфікацію, досить просто.

Протистояти цій проблемі в “Освіторії” вирішили, розробляючи якісні сучасні програми для вчителів і популяризуючи ідеї розвитку та академічної доброчесності.

“Наша місія – сприяти розвиткові вчителів та знайомити їх із найкращими світовими практиками, – говорить голова громадської спілки “Освіторія” Зоя Литвин. – Я вважаю, найкраще, що ми можемо зробити – це пропонувати дуже якісне навчання, яке хочеться пройти, а не “відсидіти” заради сертифіката, а також доносити важливість розвитку протягом усього життя. Звісно, ми готові співпрацювати з МОН і сприяти вдосконаленню системи підвищення кваліфікації педагогічних працівників. Шахраї повинні бути притягнені до відповідальності, а можливість появи нових – зведена до мінімуму”.

В “Освіторії” впевнені, що купівля сертифікатів на чорному ринку не розв’язує проблему вчителя чи вчительки, а навпаки – породжує безліч нових. Адже зараз у нашій країні формується нова освітянська спільнота, для якої необхідність підвищення кваліфікації продиктована внутрішньою потребою, а не вимогами керівництва. Поступово ця цінність у професійній культурі педагогів має витіснити інші, менш конструктивні, впевнена Зоя Литвин:

“Найголовніше – це створення культури навчання та цінності знання. На жаль, довгий час підвищення кваліфікації вчителів відбувалося для галочки та папірця. Проте, зміни на краще відбуваються вже зараз: у вчителів більше свободи щодо вибору навчання, а значить – більше відповідальності. Ми й наші колеги з інших, схожих за завданнями, ініціатив докладаємо максимум зусиль, щоби підтримувати їх у перехідні часи. Може, й не швидко, але цей перехід обов’язково відбудеться”.

Юлія Кукліна, спеціально для “Нової української школи”

Титульне фото: автор – kasto, Depositphotos

Підписуйтесь на наші Facebook та Viber

Матеріали за темою

Обговорення