З початку повномасштабної війни кожен 4-й учень в Україні зазнавав булінгу: результати дослідження

батькам, булінг, вчителям, учням

461

51,3% опитаних школярів і школярок колись зазнавали булінгу. Серед дівчат цей показник вищий – 55,9%, тоді як серед хлопців він становить 46,2%.

Про це свідчать результати дослідження “Булінг та толерантність у закладах освіти після 24 лютого 2022 року”, яке в листопаді 2023 року – січні 2024 року провели аспірантка Інституту соціальної та політичної психології Національної академії педагогічних наук України Анастасія Мельниченко та доцентка кафедри соціальної роботи та реабілітації Наталя Тілікіна, передає портал освіта.ua

В опитуванні взяли участь 14 728 учнів і учениць віком від 9 до 16 років з усієї України.

Найчастіше респонденти / респондентки вказували, що з ними траплялися неодноразово такі ситуації булінгу (діти могли обрати декілька варіантів відповідей):

заклики не товаришувати з ними або іншими друзями – 25,9%;
розпуск неправдивих чуток про них – 24,0%;
отримання образливих онлайн-повідомлень від інших дітей – 21,4%;
зверхній і принизливий відгук про їхню зовнішність – 21,8%;
жарти або розповіді анекдотів так, щоб було зрозуміло, що це про мішень булінгу – 18,3%.

Крім того, 24,7% учнів і учениць вказали, що з 1 вересня 2022 року потерпали від “неодноразового залякування, образ, ізоляції, розпускання чуток тощо, тобто будь-чого, що могло нанести душевний або фізичний біль”.

За даними аналітиків найвищий показник булінгу в обласних центрах (34,4%). В інших населених пунктах він становить:

25,8% – у містах районного значення;
24,1% – в інших містах;
25,3% – у сільській місцевості.

У дослідженні також йдеться, що з 1 вересня 2022 року від булінгу найчастіше потерпали учні в Києві – 33,7%. А найрідше про випадки цькування за цей період повідомляли учні східних (18%) і південних (22%) областей.

Респонденти й респондентки також розповіли, що їх ображали переважно через:

зовнішність – 28,7% (35,2% дівчат та 26,9% хлопчиків);
їхню “дивакувату” поведінку (надто активну, надто сором’язливу чи нерішучу, надто несхожу на інших тощо) – 22,6%;
їхній світогляд, відмінний від думки інших, – 21,5%;
їхні вподобання чи хобі – 18,7 %.

Крім того, за даними аналітиків, з початку повномасштабного вторгнення серед учнів спостерігається цькування за мовною ознакою:

8,3% – для російської мови;
6,9% – для української мови.

59,4% опитаних школярів, які зазнавали булінгу, розповіли що зверталися по допомогу, із них 62,4% дівчат і 55,8% хлопчиків.

Так, дівчата частіше за хлопців зверталися як до батьків (45,8% і 40,6% відповідно), так і друзів та однолітків (23,1% і 11,8% відповідно). До вчителів звертався кожен третій з опитаних учнів, яких цькували (30,1%).

Згідно з даними дослідження, старші діти рідше просили про допомогу:

серед опитаних учнів 5-х класів, які зазнавали булінгу, цей показник становить 68,1%;
серед учнів 9-х класів – 47,9%.

Крім того:

52,2% дітей, які зверталися по допомогу у звʼязку з булінгом, отримали позитивну реакцію та підтримку від усіх;
у 34,9% школярів “дехто відреагував на прохання, дехто ні”;
у 5,6% респондентів ніхто не відреагував на прохання;
6,4% – вагалися з відповіддю на це запитання.

12,4% опитаних учнів і учениць також розповіли, що після прохання про допомогу до школи викликали і батьків кривдника, і батьків постраждалого, а 14,7% вказали, що викликали батьків лише однієї сторони.

За даними дослідження, серед інших методів були залучення директора, поліції, психолога, розмови з кривдником та постраждалим. Так:

у 19,9% випадків булінг припинився після втручання дорослих;
у 26,1% – стало легше;
у 25% – нічого не змінилося;
у 3,8% – булінг посилився;
у 2,5% – булінг став набагато гіршим.

Найефективнішими методами боротьби з булінгом респонденти й респондентки назвали залучення психолога та запрошення батьків булера й потерпілого.

Крім того, близько 20% опитаних дітей зазначили, що вчителі або інші дорослі зі школи, які були свідками цькування, не зробили нічого. У 50% випадків свідки булінгу поговорили з нападником, а в 30% – поговорили з постраждалим від булінгу.

За даними дослідження, 20% школярів і школярок були свідками цькування, до якого були залучені вчителі або працівники школи (учитель подає приклад, першим обзиваючи дитину або оголошуючи, що дитина “сама винна” в тому, що її цькують тощо). Так:

6,1% вказали, що булінг з боку педагога трапився з ними особисто;
9,9% вказали що це трапилося з однокласником або друзями;
9,1% – чули про такий випадок (він трапився з кимось у школі);
68,7% вказали, що ніколи такого не було;
12,3% – вагалися з відповіддю.

Свідками цькування, до якого були залучені батьки однокласників (наприклад, хтось з батьків публічно висловлюється образливо про дитину або закликав її бойкотувати), були 14,7% респондентів. Із них: