Пілотування 2-го класу НУШ. Чого чекати вчителям

З початку літа увага журналістів та освітян прикута до перших класів, які почали навчатись за новими Стандартом і програмами. Та водночас уже другі пілотні класи у 100 школах по всій Україні продовжують працювати та апробовувати їх.

Яких навчальних матеріалів очікувати цього року вчителям-пілотникам? Як будуть підвищувати їхню кваліфікацію? Чого загалом чекати від пілотування і як вимірюватимуть його результати? Ми поговорили про це з керівником авторської групи Стандарту, а також групи розробників однієї з типових освітніх програм НУШ Романом Шияном.

Як вчителі пілотних шкіл підвищували свою кваліфікацію

Вчителі пілотних шкіл від початку отримали менше, ніж ті, хто зараз навчає першокласників. Вони мали дуже короткий тренінг і одразу почали працювати. Їм непросто, але вони дають собі раду, самоорганізовуються, діляться напрацюваннями з колегами. Адже до пілотування здебільшого зголосилися найвідважніші, а їхній власний попередній досвід є неабиякою цінністю для подолання теперішніх викликів.

У них було багато комунікації між собою на місцях. На прикладі принаймні однієї області достеменно знаю, що вчителі щомісяця їздили одне до одного для обміну досвідом. Сподіваюсь, що це стосується й інших областей.

У кожній області були визначені координатори. Переважно саме вони стали провідниками процесу пілотування і продовжують працювати з пілотними школами в цьому році.

Важливу роль у супроводі пілотування загалом і в підтримці вчителів зокрема відіграють регіональні тренери НУШ, серед яких є й такі, кого ми залучили до підготовки навчальних матеріалів для всіх шкіл. Аліна Ткаченко і Оля Романюк з Білої Церкви стали важливими дійовими особами нашої історії успіху. Та я впевнений, що не лише серед тренерів, але й серед 200 вчителів є ще наші майбутні автори матеріалів для Нової української школи.

Ми зараз маємо намір не лише надолужити прогалини у професійному розвитку вчителів пілотних шкіл, але й надати цьому процесові цілісності. І в цьому контексті прагнемо досягнути того, що нам не дуже вдалося минулого року – залучити вчителів до розробки методичних матеріалів, які могли б стати надбанням усіх, а також до оцінювання (самооцінювання) успішності реформи.

Яким буде професійний розвиток вчителів пілотних шкіл та координаторів

Зараз ми починаємо нову хвилю професійного розвитку для координаторів і вчителів пілотних шкіл. З Європейським фондом освіти (ЄФО) і з групою розробників Стандарту продовжуємо ретельно опрацьовувати всі документи, що стосуються компетентностей.

На основі цих напрацювань ми започаткували хвилю тренінгів за підтримки ЄФО, до яких залучаємо координаторів і ще двох осіб від області. Однієї, яка має досвід з підприємницької компетентності, ще однієї – з цифрової. Ось ці троє тренерів від кожної області мають стати універсальними солдатами, які знатимуть рамки всіх компетентностей.

Фото: автор – racorn, Depositphotos

Ми йдемо до витоків – до ключових компетентностей. Нелегко збагнути, як має відбуватись навчання учнів і як виміряти результат. Так от: на запитання, як виміряти ключові компетентності, моя відповідь така: ми вимірюємо не ключові компетентності, а очікувані результати, які з них випливають.

Отже, завдяки цим тренінгам у перспективі ми розширимо коло тренерів. Потім ці нові тренери працюватимуть з учителями пілотних шкіл.

Ми починаємо (команди з восьми областей спробували це першими 18 жовтня) залучати регіональних лідерів до роботи в електронному конструкторі, який ми досі випробовували на собі. Показуємо, як ці ключові компетентності працюють і у вигляді очікуваних результатів з’являються в пакеті документів, який пілотується в НУШ. Тобто нашою метою є залучення вчителів з пілоту до моделювання навчальних програм та створення власних навчально-методичних матеріалів, замість очікування готового – і в цьому допомагатиме конструктор.

Минулого року те, як Стандарт “розкладається на атоми”, було подано схематично. Було зрозуміло, що навіть не всі розробники навчально-методичних матеріалів дуже на це зважали. Але добрі навчально-методичні матеріали повинні охоплювати очікувані результати, визначені Типовою освітньою програмою.

Також потроху зрушується з місця тема наставництва (супервізії) для вчителів. Людського ресурсу, щоб братися за це раніше, не вистачало.

Супервізія – справа тонка, мало хто вміє її проводити, але вона – важливий складник професійного розвитку вчителів. Я вважаю, що наставництво має стосуватися місцевих учительських спільнот – якщо приходиш у школу як наставник, то повинен працювати з усіма вчителями, а вже потім надавати індивідуальну підтримку на запит тих, хто цього потребує. Така підтримка спільнот сприятиме їхньому розвиткові, адже у повсякденній праці колеги зможуть і надалі підтримувати один одного, спираючись на спільно здобутий досвід.

Ми (команда розробників Стандарту і програм – ред.) маємо багато запрошень від пілотувальників. Тому намагатимемося спланувати роботу так, щоб хоча б у другому семестрі поїздити по школах. Подивитись, як це працює, провести семінари.

Заглядаючи в перспективу, ми б хотіли інвестувати в тренерську когорту і робити обміни між вчителями з різних областей.

Навчальні матеріали для пілотування

Я дуже добре розумію занепокоєння, що виникло у вчителів щодо матеріалів. Але, по правді, можливість зосередитися на тому, що ми робитимемо в пілоті у 2-му класі, з’явилась лише на початку липня.

Цього року ми розширили коло розробників, залучивши, зокрема, таких відомих фахівців, як Олена Ліннік, Наталія Гавриш і запропонували підхід з дев’ятьма місячними темами замість минулорічних тижневих. Важливо розуміти, що місячні теми зберігають зв’язок з попередніми тижневими. Хоча він складний, не лінійний.

Наприклад, минулого року були теми “Я – школяр”, “Мій клас”, Моє довкілля”, а цього – “Зміни”. І ми розглядаємо, що змінилося за рік зі мною (учнем – ред.), у класі, школі, довкіллі тощо.

До серпневої конференції ми уклали і опублікували Модельні програми з трьох предметів – “Я досліджую світ” (Ольга Волощенко, Олександра Козак), “Математика” (Марія Барна, Ольга Гісь) і “Українська мова та читання” (Ірина Старагіна). Оскільки для нас принципова цілісність двох циклів навчання, то ми так їх і опублікували – на 1 і 2 класи.

Ці програми ще дуже “живі”, ми їх модифікуємо.

Проблемні питання (а вони лежать в основі інтеграції) на 9 місячних тем ми не розкладали одне за одним. Ми їх виклали списком, щоб користувачі самостійно брали те чи інше проблемне запитання і далі припасовували до нього освітню діяльність за відповідними очікуваними результатами.

Очевидно, що це потребує більше роботи та зусиль вчителів – минулого року в них була потижнева готова Модельна програма. Водночас, НУШ – про свободу і автономію вчителя, і наші вчителі вчаться це робити самостійно. І, розуміючи, що все відбувається занадто швидко, ми намагаємося підстрахувати їх усіма доступними нам способами.

Фото: автор – pressmaster, Depositphotos

Цього року Модельна програма – це вже цілісне бачення (хоч воно ще розвивається) на весь цикл, а не потижнева програма. Тобто вчителі мають значно ширший горизонт планування.

Станом на 1 вересня у пілотних школах, окрім перелічених вище навчальних програм, були основи для календарно-тематичного планування з математики та української мови. Невдовзі з’являться в доступі модельні навчальні програми з іноземної мови, фізкультури і мистецтва.

Ми розуміли, що цього мало, тому почали розробляти потижневі рішення з української мови – так звані тижневі модулі (кейси). Це ще один інтегрований курс (не відокремлюється читання). Ми брали тексти з Хрестоматії, якщо там був той, що нам пасував. І якщо на перший тиждень вересня таке рішення вміщається на двох сторінках, то на 8-й – уже сягнуло 20 сторінок.

З математики, окрім основи для календарно-тематичного планування, конкурують аж два підручники видавництва “Ранок”.

Взагалі, апробація видавцями майбутніх підручників – один з аспектів пілотування. І тут залишається покладатися, з одного боку, на доброчесність видавців, сподіваючись, що вони не залишатимуться заручниками своїх здобутків минулого, а з іншого – на розсудливість пілотувальників, маючи надію, що вони обиратимуть із пропонованих ресурсів такі, що відповідають обраним програмам.

Також ми змогли зробити щомісячні навчальні посібники (зошити) для учнів з “Я досліджую світ” (видавництво “Світич”). Їх минулого року не було. Вересневий зошит ще з серпня є в електронному вигляді. Але вчителі потребували друкованих, тому що їм не вистачає ресурсу для друку. Тому ми зробили зараз двоколірну версію і знайшли механізми оплати цих матеріалів. Зошити на жовтень і листопад уже пішли у школи.

До цього зошита ми ще підверстали так звані компетентнісні завдання. Це сюжетні завдання, які мали би допомогти вчителю відстежувати поступ учнів у опануванні очікуваних результатів.

А цього тижня вчителів чекатиме сюрприз від Ірини Старагіної – компетентнісні завдання з української мови. Ми розуміємо, що з математики теж потрібно робити щось подібне і готуємо це.

Це перші спроби сформувати культуру оцінювання, яке мало б починатись від учнівського самооцінювання (навіть найменшими дітьми) і продовжуватись вчительським формувальним оцінюванням та відстежуванням проміжного поступу і підсумковим оцінюванням, яке ми бачимо в перспективі циклу.

Це для нас принципово: ми вважаємо, що нормативно визначати вимоги для підсумкового оцінювання треба за циклами, а не роками, щоб дати достатньо простору вчителям для гнучкого планування освітньої діяльності, і найголовніше, учням – для поступового досягнення результатів навчання у притаманному їм темпі.

Друковані зошити з англійської мови вже надіслали у школи.

Оцінка ефективності пілотування

Для мене особисто це питання номер один. І, на жаль, воно зараз у зародковому стані.

Почну з передісторії. Український центр оцінювання якості освіти за підтримки Міжнародного фонду “Відродження” виміряв навчальні досягнення учнів (там також було опитування) за підсумками початкової освіти (наприкінці 4 класу). Вони мають намір повторити це через 2 роки вже з тими дітьми, на яких уже, можна пропустити, відчуватиметься опосередкований вплив НУШ, але які безпосередньо за цією програмою не вчилися. І нарешті у 2022 році вони отримають результати тих, хто здобув початкову освіту в НУШ.

Очевидно, що це для пілоту дає мало.

Минулого року були два опитування Інституту освітньої аналітики.

У нас уже є задум, як провести глибше дослідження.

Схематично ідея така: у листопаді ми маємо повторити на більшій кількості шкіл опитування, яке проводили минулого року лише в 6 школах у Чернівецькій, Вінницькій і Львівській областях. Ми маємо укласти грамотну вибірку, залучити соціологічну компанію із хорошою репутацією, щоб на кінець квітня – початок травня наступного року виміряти навчальні досягнення другокласників – тобто по закінченні першого циклу.

Хоча ми розуміємо, що це треба було зробити минулого року (коли в школах ще не було НУШ), а не тепер – бо буде певне викривлення картинки.

Для цього дослідження взаємодіємо з УЦОЯО. Ми розуміємо, що пілотні школи – це нерепрезентативна вибірка, адже там вчителі-активісти, лідери. Але вони можуть бути виокремленими в дослідженні. Так само, як і національні меншини, наприклад.

Це дослідження дасть нам можливість ще за рік (у 2020-му) визначити вплив реформи в масовій практиці НУШ. Отже, ми поміряємо пілот в контексті ширшої вибірки, а за рік – перший цикл у масовій практиці.

Ми побачимо, чого навчилися учні пілотних шкіл, гірше чи ліпше вони вміють читати, писати обчислювати. Ми будемо вимірювати не тільки це, а й м’які навички (soft skills). Та водночас мусимо пересвідчитися, що тверді вміння (hard skills) нікуди не поділися. Окрім того, будемо вимірювати вчительське сприйняття та спроможність. Одна справа – декларована готовність до застосування інтерактивних методів навчання, інша – уміло модерувати дитячу комунікацію, наприклад.

На жаль, ми наразі мало користаємо із відгуків пілотних шкіл. Усе це має несистемний характер. Ми, звичайно, маємо закриту групу у Facebook. Нам пишуть, ми реагуємо. Але очевидно, що це не зовсім те, що потрібно. За результатами минулого року ми маємо більше вражень, ніж даних.

P.S. – Чи точно буде пілот до 4 класу?

Роман Шиян: Поки я матиму хоч якийсь вплив на ситуацію, то можу гарантувати, що пілотування буде.

Галина Титиш, Вікторія Топол, “Нова українська школа”

Титульне фото: автор – pressmaster, Depositphotos