Їдальня народів світу: чим годують школярів на різних континентах (Частина 2)

Шведський стіл і можливість обрати свій обід, безлактозне молоко і житній хліб – кожна країна придумує для шкільних їдалень щось своє. Ми ознайомилися із вимогами до їдалень у шести країнах – США, Італії, Китаї, Фінляндії, Австралії та Литві й розпитали тамтешніх батьків про те, як харчуються їхні діти. Публікуємо історії про останні три країни.

Прочитати про інші країни можна за цим посиланням.

Фінляндія

Фіни розглядають шкільне харчування як інвестицію в майбутнє, а самі їдальні – як важливий елемент соціалізації. Від 1948 року кожен учень від початкової до старшої школи (зараз є близько 900 тисяч учнів) обідає безкоштовно, а якщо лишається на додаткові заняття, то отримує і перекус. Сімдесят років тому основу обіду складали супи та каші.

Сьогоднішні ланчі різноманітніші і складаються із гарячої страви з м’ясом, яйцями чи рибою, порції овочів, хлібу та напою – крім води обов’язково дають молоко. Окрема увага – до алергічних чи релігійних особливостей харчування. Також кожна школа включає food education у навчальний процес. Учні їздять до фермерів, збирають чорницю і повністю занурюються в традиційну кулінарію.

Анжела, Гельсінки, має 13-річну доньку і сина-студента

Моя донька вчиться в 7 класі державної школи. Приватних шкіл у Фінляндії майже немає. У місті є централізована кухня, що готує для всіх шкіл і садочків. Їжу привозять у школу, розкладають у їдальні, а діти самі обирають, що взяти.

Моя дитина їсть у школі один раз на великій перерві, на обід дають 35 хвилин. Меню дуже здорове. Обов’язково листовий салат, помідори, огірки, перець, фрукти. Пити дають воду та воду з сиропом, молоко, у тому числі безлактозне, знежирене та з жирністю від 1% до 3,5%. Додатково стоять молочні автомати.

Фото: автор – oksun70, Depositphotos

Пропонують вегетаріанські та безглютенові страви. Хліб – лише житній і вівсяний, або хлібці, білого в школі немає. У Фінляндії немає окремих органів контролю, все під наглядом самих працівників кухні. У школі лише перевіряють температуру готової їжі (теплі страви мають бути 36-40 градусів, і це стосується не лише Фінляндії – ред.).

Ще від 1948 рок шкільне харчування тут безкоштовне. Усе за рахунок податків місцевої громади. У нашій громаді (20 тисяч мешканців) вирішили, що централізована кухня – дешевша, тому в нас їдальня працює в такому форматі, деінде може бути інакше.

Вибігти до сусіднього магазину за булочкою дитина не може – залишати територію школи заборонено. Однак учнівська громада організувала “кіоск”, куди самі закуповують легкі перекуси й продають трохи дорожче, ніж у магазині.

Австралія

Більшість дітей в Австралії беруть ланч з дому. Втім, їдальні також пропонують готові страви та перекуси. Це може бути структура всередині школи, ініціатива батьків-волонтерів або найнята компанія-постачальник.

На початку 2000-х громадські організації почали бити на сполох щодо поширення ожиріння серед учнів. У 2009 році австралійський уряд заснував проект The National Healthy School Canteens, у межах якого розробили посібник і навчальні матеріали для керівників їдалень з рецептами й описом продуктів.

У фінальному документі групи продуктів розбиті на три категорії: “зелені” мають бути в раціоні щодня, “жовті” в обмежених кількостях, а “червоні” повністю заборонятися в школах. Мета – зробити меню якомога “зеленішим”, тобто наповнити продуктами з першої категорії – водою і молочними напоями без цукру, цільнозерновими кашами, пастою, рисом, молочними та соєвими йогуртами, поп-корном без добавок, свіжими, замороженими та консервованими овочами і фруктами, бобовими, м’ясом та рибою тощо.

Під забороною – напої з кофеїном, цукерки, пончики, круасани, смажені та жирні страви, а також ароматизовані продукти. Втім, як і в США, спроба зробити харчуванням здоровим не виправдала себе – чимало їдалень просто втратили попит і тепер на межі закриття через неокупність.

Анна, Сідней, дитина навчається в молодшій школі

Ми живемо тут рік, ще не міняли школи й не маємо з чим порівняти.

Їдальні в нас немає, принаймі в молодшій школі. Я просто даю дитині ланчбокс із фруктами і термос із кашею, овочами, макаронами, м’ясом. У маленьких дітей виділена окрема коротка перерва –”crunch and sip”, щоб перекусити принесеними з дому фруктами та овочами, попити води.

Шкільне харчування мені дуже не подобається: вся їжа – готові страви в коробках або сендвічі, ніколи немає риби в меню. Немає різноманіття – чергуються рис і паста. Навіть свіжих булочок чи пиріжків не привозять – все запаковане і тривалого зберігання. Держава економить на цьому, бо здорове харчування дороге, тому дають ці невідомо коли приготовані обіди (вони не порушують набір продуктів, але їхня якість під сумнівом – ред.). Їжу привозять приватні компанії. Коштує це близько 10$. Домашня їжа виходить дешевше і завжди знаєш, коли і з чого приготована.

Литва

У Литві оновлені норми шкільного харчування діють з 2010 року і стосуються як їдалень, так і автоматів зі снеками. У щоденному раціоні мають бути овочі, картопля, фрукти, ягоди, свіжі соки, крупи, молоко, бобові, м’ясо та риба. Тваринні жири рекомендовано замінювати рослинним оліями. А от солодощі, шоколад, газовані та енергетичні напої, смажені пиріжки та картопля заборонені.

Як експеримент деякі школи практикують формат “шведського столу”, що дозволяє дітям обирати те, що вони хочуть, а школі – викидати менше залишених обідів.

Фото: автор – Wavebreakmedia, Depositphotos

Якість харчування контролюється держорганами, що закликають батьків повідомляти про порушення норм і дійсно висувають постачальникам адміністративні штрафи й можуть позбавити ліцензії. Так, минулоріч одна з компаній розплачувалася за відсутність салатів у кількох обідах на тиждень і невідповідність реального та оприлюдненого на сайті меню.

Втім, фастфуд все одно добирається до учнів – кіоски з картоплею фрі та бургерами почасти розміщуються неподалік від школи, і голодні учні замість черги у їдальні обирають швидкий перекус через дорогу.

Гедрюс, Вільнюс, має чотирьох дітей, молодший син ходить до першого класу

У школі працюють їдальня та буфет (син Гедрюса туди не ходить – ред.). Щодня о 12:00 мій син із класом іде на обід, і ця перерва триває півгодини. Можна платити вчительці наперед, тоді дитині дають набір, визначений у меню на день. Коштує це 2 євро. Також є можливість обрати страви на місці й заплатити безпосередньо в їдальні. Для дітей із малозабезпечених сімей харчування безкоштовне.

У Вільнюсі харчуванням учнів займаються приватні компанії. Вони орендують у шкіл приміщення та обладнання або встановлюють власне. Наскільки я знаю, у різних школах харчування не сильно відрізняється. Існують єдині стандарти, наприклад, обмеження цукру, і їхнє дотримання контролюється санітарною службою. Єдине, що хотілося б – так це урізноманітнити меню.

Юлія Сосновська, спеціально для “Нової української школи”

Читайте також:

Учнівський перекус. Чому шкільні буфети пропонують нездорову їжу і що з цим робити

Фото: автор – monkeybusiness, Depositphotos

Матеріали за темою

Обговорення