Напишіть нам
Для всіх
Для всіхБатькамВчителямДиректорамУчням
Для всіх
Для всіхБатькамВчителямДиректорамУчням

Всі проєкти

Всі теми

Дисграфія. Як учитель може допомогти учню бути успішним

Дисграфія  це особливість, коли людині важко писати і, відповідно, опанувати цю навичку. Тим не менше, є методики і поради, як полегшити навчання таким дітям у звичайному класі. Як це зробити – розповіла графолог Марина Фоменко під час міні-EdCamp у Полтаві.

Я зіткнулася з тим, що педагоги практично нічого не знають про дисграфію – але це не їхня провина, їх ніхто цього не вчив. Дисграфіков у світі близько 20%. Кажуть, що їх кількість збільшується. Я не можу сказати точно, можливо, це пов’язано з тим, що раніше про цю особливість не знали. Її почали розуміти лише близько 45-50 років тому.

Ці люди мислять образами, і діти з дисграфією вивчають мову теж через образи (коли маленькі й ще не вміють писати). Мама каже: “Закрий двері” – і закриває двері (тобто показує). Це образ.

Коли дитина вчиться читати, стикається з символами (буквами). Для неї це складно. Але вона все одно якось намагається читати. І читає, наприклад, “люди йшли по стежці крок за кроком”. Вона розуміє, як це – “закрий двері”. А “крок за кроком” – це як? У дитини немає на це образу.

Виходить, що її мозок починає працювати на те, щоб витягнути цей образ, а його немає. У цей час усі діти вже читають далі, а вона намагається знайти образ. У підсумку, дитина витрачає велику кількість енергії: втомлюється і відволікається, наприклад, на пташку. Тому дисграфія завжди супроводжується синдромом дефіциту уваги. І тоді кажуть: “Він не може писати, тому що неуважний, непосидючий і взагалі ледар”. А насправді дісграфіки – це не те, що не ледарі. Це орачі. Тому що нам, щоб зрозуміти текст, достатньо прочитати один раз, дисграфіку – 10 разів.

Є маркери, як за почерком можна зрозуміти, що, можливо, є проблеми з письмом. Але важливо не забувати, що вчителі – не лікарі й діагнози не ставлять. Але вони можуть відстежити якісь прояви.

Синдром дефіциту уваги – один з них. Проте дисграфія йде поруч з ще трьома компонентами: дислексія, дискалькулія, диспраксія.

Дислексія – це коли є проблеми з розумінням мови. Дискалькулія – ​​коли є чітко виражена проблема з цифрами: з запам’ятовуванням, написанням і обчислювальними діями. Диспраксія – порушення орієнтації в просторі або координації рухів. Тому такі діти не можуть зловити м’яч з відстані двох метрів. Вони хочуть, але не можуть правильно розрахувати відстань і траєкторію польоту. Такі діти також вдаряються об кути меблів, хоча впевнені, що їх обходять.

Майже жоден дисграфік не може зав’язати шнурки. Це начебто просто, але і складно. Якщо в нас немає кросівка і шнурків – як пояснити, як їх зав’язати? Як дитина вчиться зав’язувати шнурки? Вона дивиться, як це робите ви – і повторює. Іноді придумує свій спосіб зав’язування. Але для дисграфіка це складна маніпуляція, тому що складається з кількох одночасних дій.

Дисграфія. Як учитель може допомогти учню бути успішним

Фото: автор – sjhuls, Depositphotos

До цього всього (дисграфія, дислексія, дискалькулія, диспраксія), як наслідок, додається синдром дефіциту уваги. Це означає, що в людини з дисграфією, обов’язково є все інше. Але щось одне або два буде яскраво виражено.

У всьому світі говорять, що остаточний висновок, що в дитини дисграфія, можна зробити в першому півріччі другого класу. Це час, коли дитина повинна сформувати навичку письма. У першому класі, коли дитина тільки починає писати, ми можемо помилитися.

Як визначити ознаки дисграфії

Перше. Дитина починає рядок у будь-якому місці, де їй заманеться. Так через почерк проявляється диспраксія. Також може почати рядок внизу – і повести вгору, або вгорі – і повести вниз.

Друге. Букви різного розміру. Великі, маленькі, круглі, квадратні, трикутні, гострі – це все в одному тексті.

Третє. Відсутність пробілів між словами або, навпаки, пробіли між складами. Така дитина не розуміє, де починається і закінчується слово. Знову-таки – так мозок проектує диспраксію.

Четверте. Розділові знаки – або їх відсутність, або після кожного слова. Дитина розуміє, що десь треба поставити кому і крапку, але не знає де. Тому ставить деінде.

П’яте. Іноді бувають дзеркальні відображення букв. Практично в усіх дітей це буває, коли вони тільки вивчають букви. До 6 років – це нормально. Але дитина після 6-ти повинна запам’ятати.

Шосте. Нелогічні помилки. Наприклад, людина хоче написати “жаба”, а пише “бажа”. Або замість “домашня робота” пише “шадомня робота”.

Як полегшити навчання для дисграфіків

Є прості рекомендації західних фахівців, як вчити дисграфіків у звичайній школі. Ось що їм може допомогти.

Перше. Розділяйте одне велике завдання на кілька маленьких. Наприклад, є вправа з української мови: “Прочитайте текст, підкресліть іменники, вставте пропущені літери”. В одному завданні – відразу три. Для дисграфіків потрібно складати завдання таким чином: “Пункт 1. Прочитайте текст” – і більше нічого. Дитина прочитала текст. Далі – “Пункт 2. Вставте пропущені літери” – вона вставила. І третє завдання – “Підкресліть іменники”. Тоді їй буде легше впоратися з вправою.

Друге. Бажано супроводжувати завдання візуалізацією – тобто образами. Щоб допомогти мозку дитину зрозуміти, про що це взагалі.

Третє. Завдання, в яких потрібно вибрати один варіант з п’яти, – протипоказані. Для дисграфіків – максимум три варіанти (і то, це складно). Краще два. З двох варіантів дитина може вибрати, з п’яти – ні.

Четверте. Важливо виділяти іншим шрифтом щось важливе (тобто давати інший образ). Наприклад, у завданні важливо вивчити якесь слово. Цю фразу потрібно виділити іншим шрифтом: “Прочитайте текст і запам’ятайте це слово. Цей виділений образ буде для дитини маркером, який полегшить сприйняття.

Вчені підрахували, що в кожній мові є приблизно 200 слів без образу (прийменники). Працюючи з дисграфіками, корекційні психологи насамперед мають на меті дати цим дітям образи на ці слова. Ця робота займає 5 днів по 6 годин. Психологи в Ізраїлі розповідали мені, що дитині легше вивчити вірш, якщо вона його виліпить з пластеліну, ніж читатиме з книжки. І вони так само виліплюють образи. Наприклад, “поїзд проїхав під мостом”. Для розуміння дитина ліпить з пластеліну міст, поїзд і їздить під мостом. Тобто грається.

Дисграфія. Як учитель може допомогти учню бути успішним

Фото: автор – DmitryPoch, Depositphotos

Таким чином у неї формується образ, як це – “під”. І коли у тексті наткнеться на слово “під”, то відразу витягне цей образ. То було під мостом, а це – під столом. І так з усім іншим прийменниками.

Якщо дитина пише в початковій школі, як “курка лапою”, то скоріше за все їй не вистачає рухів. Я перевірила це на практиці. Як тільки до мене приходять з підозрою, що з дитиною щось не так (некрасиво пише), то, як правило, це означає, що вона мало бігає, грає в м’яч (мається на увазі звичайна дитяча активність, а не специфічна). Тому якщо ви бачите таку проблему в дитини, порекомендуйте батькам, щоб вона більше бігала.

Вікторія Топол, “Нова українська школа”

Цей матеріал представлений ГО “Смарт освіта” в рамках проекту “Програма сприяння громадській активності “Долучайся!“, що фінансується Агентством США з міжнародного розвитку (USAID) та здійснюється Pact в Україні. Зміст матеріалу є винятковою відповідальністю Pact та його партнерiв i не обов’язково відображає погляди Агентства США з міжнародного розвитку (USAID) або уряду США.

Титульне фото: автор – Wavebreakmedia, Depositphotos

Матеріали за темою

Обговорення

Розділ створено за підтримки Програмної ініціативи “Демократична практика” Міжнародного фонду “Відродження”. Позиція Міжнародного фонду “Відродження” може не збігатися з думкою автора.