Як подолати стереотипи та страхи щодо реформи профільної школи

Навколо реформи старшої профільної школи, яка має стартувати у вересні 2027-го, чимало стереотипів і природних страхів.

І кожна з груп учасників освітнього процесу боїться чогось свого.

Батьки:

• трирічного циклу навчання;
• завершення 12 класу в 18 років;
• зміни закладу освіти і складнішої логістики (бо ліцей може бути не поруч із домом);
• невизначеності;
• неможливості дитині потрапити до 10 класу.

Управлінці:

• профанації;
• відсутності фінансування;
• згортання реформи (“міністри змінюються, а з ними й правила”).

Учителі:

• розмитих вимог;
• відсутності методичної підтримки;
• більшого обсягу роботи.

Учні:

• мати проблеми зі звиканням та прийняттям у нових колективах;
• втратити звʼязок зі шкільними друзями, з якими навчалися разом 9 років;
• не потрапити до 10 класу у профільну школу.

Але, попри ці страхи, реформу профільної школи підтримує 82% освітян (за даними дослідження, проведеного КМІС за підтримки Швейцарсько-українського проєкту DECIDE на запит МОН).

Це ж дослідження показало, що найбільше вчителі потребують якісних методичних матеріалів (64% з 15000+ опитаних).

Новий Державний стандарт старшої профільної школи передбачає чимало змін, серед яких ключова (на мою думку) — можливість учням обирати, що вивчати.

Нарешті.

• Не всім однакова кількість годин на вивчення математики, хімії чи літератури.
• Не всім приблизно однаковий рівень академічного навантаження (винятки — наукові ліцеї, які досить успішно і давно пропонують глибші ступені занурення, але їх кілька десятків на всю країну).
• Це все ще не три предмети, як у Великобританії на A-level (12 і 13 класи).
• Не абсолютно індивідуальний трек із вибором темпу і навантаження, як у Фінляндії.

Але, з огляду на економічну ситуацію в країні (бо що більш гнучка і індивідуалізована система — то більше коштів вона потребує і тут у гру вступає Мінфін) — це вже величезний крок уперед.

10 клас дає можливість “перевідкрити” предмети. Надолужити прогалини за попередні роки і зрозуміти речі, які здавалися складними, спробувати вивчати предмети з іншими викладачами. Бо, будьмо чесними, любов до англійської мови чи фізики не так залежить від природних здібностей, як від учителя і того, які стосунки з ним/нею вибудувалися.

11 клас передбачає 50% вибору предметів. А 12 клас — вже 70%.

З обовʼязкових академічних предметів у 12-му лишаються українська мова/література, англійська, історія, математика. Тобто - 4 предмети плюс фізкультура. А не 15, як було десятиліттями.

Якщо геть коректно, обовʼязковими лишаються не предмети, а чотири галузі:

• мовно-літературна,
• математична,
• громадянська та історична,
• фізична культура.

А предмети в межах цих галузей теж можуть бути різними. Але це вже нюанси.

Держстандарт розподіляє предмети на три так звані кошики:

обовʼязкові предмети;

предмети й курс в межах профілю;

предмети й курси поза профілем.

Всі обовʼязкові предмети в 12 класі — це 12 годин тижневого навантаження учня (мінімально передбачена кількість годин за держстандартом). Пʼять – на мовно-літературну галузь, дві - на історичну, дві – на математичну і три – на фізкультурну. 12 годин із 36 годин граничного тижневого навантаження.

Решта предметів і курсів залежать від обраного профілю. І годин на їх вивчення — 24 (по 12 на “кошики” 2 і 3).

На ці сумарно 24 години на тиждень академічний ліцей кожному учневі має запропонувати певне “меню” з предметів і вибіркових курсів.

Якби, наприклад, я обрала профіль іноземної філології, я б хотіла максимально завантажити свій розклад предметами й курсами, які б допомогли мені сконцентруватися на англійській, літературі, німецькій/іспанській мові (умовно). Це “кошик” 2.

І в межах “кошика” 3 я б обрала ті курси, які мені відгукуються поза профілем, є цікавими для загального розвитку. Це могли би бути, скажімо, графічний дизайн і психологія.

А моя подруга обрала поглиблене вивчення предметів природничого циклу і її розклад завантажений, відповідно, біологією і хімією, які я не вивчаю в принципі в 12 класі, бо “закрила” обовʼязковий цикл вивчення в 11-му.

Я маю щонайменше 12 додаткових годин на вивчення предметів мовно-літературної галузі.

Вона — ті самі 12 годин на вивчення предметів природничої галузі.

І от саме там, де дається вибір, починається найбільший виклик для вчителів.

Бо наша система ніколи не працювала з такими підходами.

У старшій школі (за винятком окремих закладів) були класичні предмети. І крапка.

• Українська мова. А не курс із написання есе чи інтерпретації текстів.
• Біологія. А не окремий курс із генетики людини чи “Біоніка”.
• Алгебра і геометрія. А не “Математика й мистецтво” чи “Промислова математика” тощо…

Логічне питання: де вчителеві взяти час, який і без того оплачується, мʼяко кажучи, невисоко, і ресурс на навчання й креатив, аби ці курси створювати? Тут точно немає легких і простих рішень. А головне — однакових.

Але, на мою субʼєктивну думку, в розрізі старту реформи старшої профільної школи ми маємо суттєві переваги, про які — нижче.

Перша перевага — це час.

Ще два з половиною роки, аби почати приймати, переусвідомлювати і налаштовуватися на зміни.

За цей час можна зробити чимало.

Наприклад, створити готові рішення у вигляді програм курсів і навчально-методичних матеріалів.

Саме цим ми в SavED за підтримки FCA Finn Church Aid займалися весь минулий рік і щонайменше займатимемося весь наступний. У посібнику, який ми підготували, приклади модельних програм і навчально-методичних матеріалів. Ознайомитися з посібником і матеріалами можна за цим посиланням. А ось тут можна подивитися приклади навчально-методичних матеріалів для вчителів.

Усі ці матеріали будуть загальнодоступними.

Друга перевага — пошук своїх…ну, назвімо це, пристрастей. Сильних сторін. Хобі.

Бо, на мою думку, лише на перетині експертності й пристрасті до певного напрямку/теми може народитися справді цікавий продукт.

Ми маємо чимало потенційно класних курсів. Але, наприклад, курс “Рок і література” навряд чи зможе викладати вчитель, який не захоплюється цим музичним стилем, ніколи не слухав і не розуміє текстів Led Zeppelin чи Нобелевського лавреата з літератури Боба Ділана. А захопити інших будь-чим можливо, лише якщо захоплений цим сам.

Тому оце копирсання в собі і пошук своїх passions є таким важливим.

Це той напрямок, який український вчитель міг реалізовувати завжди на рівні підготовки до уроків, а тепер зможе й на рівні окремих авторських курсів.

Де навчитися створювати курси — окреме питання. Бо такого навчання поки що в Україні не існує. І на західному ринку негусто, якщо чесно. Але думки є, і обіцяю з ними повернутися невдовзі. Минулого тижня команда розробників savED почали регіональні візити з презентацією підходів, навчальних планів, модельних програм і методичних матеріалів для вчителів. Сайт “Нова українська школа” вже писав про ці зустрічі.

Майже 200 керівників майбутніх академічних ліцеїв і вчителів Львова, яким ми з командою безмежно вдячні за залученість, зворотний звʼязок і конструктивну критику.

Без учителів реформа старшої профільної школи точно не поїде далеко

Дякую начальнику управління освіти департаменту розвитку Львівської міської ради Андрію Закалюку та депутатці Львівської міської ради, керівниці проєктів і програм у “Школа вільних та небайдужих” Вікторії Христенко, що усвідомлюєте це і створюєте для своїх учителів можливості. Ви — ті, ким я щиро захоплююся ♥️

Наприкінці січня будуть візити в Житомир і Рівне. Незабаром повернемося з деталями.

І відгукніться ті, хто хоче презентації в своїх регіонах, або кому цікава тема старшої профільної.

Будемо гуртуватися, бо лише в гурті сила

Оленка Северенчук, стратегічна кураторка проєкту з розроблення програм і навчально-методичних матеріалів для старшої профільної школи БФ savED