“Гра на десятиліття”: що враховувати випускникам, обираючи майбутню професію

Щороку перед багатьма випускниками 11-х класів постає одне з найважливіших запитань, кінцева відповідь на яке визначає якщо не все життя, то вагому його частину – “Яку професію обрати?” Слідом за ним виникає ще одне запитання – “Куди вступати?”.

Варто зазначити, що ця наша публікація – здебільшого поради до вибору професії, для якої потрібне навчання в університеті. Але життєвий шлях молодої людини в професії – далеко не завжди і не обов’язково – вища освіта. Можна знайти себе в інших професіях, достатньо швидко отримати кваліфікацію і вже заробляти пристойні гроші і без університетської освіти. Тому нашою наступною публікацією на цю тему буде саме професійна освіта.

Вибір професії, яка потребує здобуття вищої освіти, та університету, де можна здобути відповідні знання, – надважливі рішення, і далеко не всі у 16-18 років можуть повноцінно зважити всі “за” і “проти”, щоб не помилитися. Однак є низка чинників, зважаючи на які, випускники можуть більш виважено зробити правильний вибір.

Співзасновник освітньої платформи Prometheus і випускник Стенфордського університету Іван Примаченко та засновниця і директорка Dominion.School Інна Дьоміна поділилися з медіа “Нова українська школа” своїм досвідом та надали випускникам кілька порад, які можуть допомогти знайти відповіді на ці два запитання.

Ми усвідомлюємо, що кожен досвід – індивідуальний, а порад щодо вибору професії може бути стільки, скільки й людей. Проте наведені нижче можуть стати корисними орієнтирами на шляху до вибору майбутнього фаху.

Іван Примаченко про свій досвід у виборі професії:

“Я з дитинства любив історію. Мої батьки історики, тож я багато читав історичних книжок.

У старших класах школи почав брати участь в олімпіадах з історії. В 11 класі здобув третє призове місце на Всеукраїнській олімпіаді з історії. У ті часи це давало можливість вступити без іспитів на будь-який історичний факультет країни на бюджет.

Я вирішив вступити до Київського національного університету імені Т.Г. Шевченка. Розумів, що це класний університет, де зможу здобути хорошу освіту.

Я вважав, що навіть якщо в майбутньому професія історика не забезпечить мені стабільної роботи, сам процес навчання в якісному університеті стане цінним досвідом. Врешті-решт, так і сталося”.

Інна Дьоміна про власний досвід на етапі ухвалення рішення про майбутній фах:

“У рік, коли я була випускницею, ЗНО ще не вступило в силу, тож я не спиралася на те, з яких предметів зможу краще скласти тестування. Я дуже любила і продовжую любити навчатися, тому мені було складно визначитися з професією, адже моїми улюбленими предметами були біологія, хімія, англійська, українська мова та правознавство.

Я навчалася в економічно-правовому ліцеї, і правознавство та економіку ми вивчали з 8 по 11 класи. Але наша директорка викладала біологію, тож можу сказати, що біологія була ще одним неофіційним профільним предметом.

Є багато історій, коли директори через адміністративну діяльність не мають достатньо часу на викладання, а у нас було навпаки – директорка викладала біологію на дуже високому рівні, я повністю занурилася в олімпіадний рух і почувалася дуже комфортно.

Протягом багатьох шкільних років я думала, що буду перекладачкою, потім хотіла бути журналісткою, іноді сміливо замислювалася про медицину, і до 2 семестру 11 класу так і не мала чіткого плану.

Оглядаючись назад, можу сказати, що у цьому немає нічого страшного, якщо ти навчаєшся постійно, а не підлаштовуєш життя під іспити. Проте перемога на олімпіаді та призове місце у МАН з біології допомогли мені зрозуміти, у чому я зможу реалізуватися найкраще, а чарівні фото моєї подруги з Канівської практики Шевченківського біофаку остаточно переконали мене вступати до КНУ. На той момент це було дуже непопулярне рішення, адже в мій час більшість вступали на економістів та юристів, а я зі своєю золотою медаллю і перемогами на олімпіадах обрала “якусь біологію”.

Я жодного разу не пошкодувала. За бажання я могла зануритися у наукову роботу у біохімічній лабораторії чи працювати над розробками у фармкомпанії, проте мені дуже подобається досліджувати сферу освіти, навчати учнів природничим наукам і показувати їм надзвичайно цікавий та прикладний бік біології та хімії. Тож, будучи вчителькою і директоркою, я можу побути трохи і журналісткою, і “перекладачкою” – з мови науки на просту мову дітям – майже так, як колись мріяла”.

На що треба зважати при виборі професії?

Іван Примаченко наголошує: визначитися з майбутнім фахом допоможуть відповіді на три запитання. Зокрема:

• Що мені подобається?

Визначте сферу своїх інтересів, бажання і потреби.

• Що мені вдається на практиці?

Визначте свої реальні здібності, якості та темперамент, а також фізичні та психологічні ресурси, аби зрозуміти, в якому напрямку рухатись далі.

• Що є затребуваним?

Дізнайтеся принаймні базову інформацію про попит на ринку праці – зокрема, наскільки затребувані професії, де ви можете застосувати свої потенційно набуті в університеті знання та вміння, на які хочете “зробити ставку”. Як це зробити – пояснимо згодом.

Щоб ці відповіді дійсно допомогли визначитися з професією, вони мають бути:

1) чесними у ставленні до самих себе;

2) практичними, адже ідеалістичне уявлення (яке іноді межує з нереалістичним) про деякі професії, представників яких ми можемо бачити у фільмах чи серіалах, часто не мають нічого спільного з реальною діяльністю, наприклад, адвокатів, детективів, журналістів чи фінансистів.

Інна Дьоміна переконана, що першочергово необхідно орієнтуватися на власні інтереси та здібності. Якщо людину захоплює певна сфера, їй буде набагато простіше вчитися та знаходити шляхи, як розвиватися в ній.

Ось кілька порад від директорки Dominion.School, що перегукуються із трьома запитаннями Івана Примаченка, і які варто запам’ятати:

• обирайте сферу, яка вам дійсно цікава, а не просто слідуйте модним трендам;
• якщо немає улюбленого шкільного предмета, подумайте: можливо у професійній діяльності стане в нагоді ваше хобі;
• визначте свої сильні сторони та знайдіть професії, у яких вони потенційно будуть найбільш корисними;
• враховуйте думки рідних та друзів, але ухвалюйте рішення самостійно;
• сприймайте майбутнє навчання як інвестицію в себе, а не як формальність;
• світ швидко змінюється, і професії теж – якщо ви оберете справу до душі, вам буде легше адаптуватися до змін.

Як обрати справу до душі? Поради

Іван Примаченко наголошує: щоб уникнути помилкового вибору майбутнього фаху, потрібно експериментувати. Один зі способів – безкоштовні онлайн-курси. Зараз є чимало платформ, як-от Coursera, Prometheus чи EdEra, де можна спробувати навчання в різних сферах. Уже за місяць можна зрозуміти, чи справді галузь вам підходить і чи цікаво вам дізнаватися більше у тій чи іншій сфері.

“Так ви зможете більш обґрунтованою робити припущення щодо того, чи підійде вам та чи інша професія”, – переконаний Іван Примаченко.

Є ще один спосіб ознайомитися із реаліями потенційної майбутньої професії. Якщо є можливість наочно побачити і поспостерігати, як працює, наприклад, юрист, банківський працівник або й лікар, – цей досвід не буде зайвим. Так ви зможете хоча б частково “приміряти на себе” його роль і пройти короткий, але все-таки шлях до розвіювання міфів та можливих помилкових уявлень про професію.

Водночас Інна Дьоміна наголошує, що навіть просте спілкування з представниками різних галузей, а не безпосередня присутність на їхньому робочому місці, можуть допомогти сформувати реальну картину роботи в тій чи іншій сфері.

Також Дьоміна радить випускникам не нехтувати профорієнтаційними тестами. Один із таких можна безкоштовно пройти на платформі “Дія.Освіта” за посиланням. Такі види тестування допомагають зрозуміти, як ви ухвалюєте рішення і сприймаєте навколишній світ, який вид діяльності приносить вам найбільше задоволення. А це чи не найголовніше при виборі професії.

Серед іншого Іван Примаченко рекомендує до прочитання книгу “Дизайн мислення. Спроєктуй своє життя” авторів Білла Барнета та Дейва Еванса.

“Коли я навчався, це був найпопулярніший курс у Стенфорді загалом. За допомогою ось таких прототипів, невеликих експериментів (приклади озвучені вище – ред.) можна зрозуміти, як і в якому напрямку будувати своє життя”, – додає Примаченко.

Як  передбачити попит на професію і чи можливо це взагалі

Спрогнозувати майбутній попит на певні спеціальності складно, наголошує Іван Примаченко. Наприклад, 10 років тому вважалося, що штучний інтелект (ШІ) замінить лише нетворчі професії, а тепер ми бачимо, як ШI активно “наступає на п’яти” копірайтерам та ілюстраторам.

Примаченко радить не займатися складним моделюванням майбутнього, натомість використати простий підхід – проаналізувати ринок праці за поточними вакансіями. Для цього достатньо зайти на будь-який сайт з пошуку роботи та подивитися, скільки є відкритих вакансій у певній сфері та який там рівень заробітної плати.

“Коли ви обираєте професію, ви ще й обираєте гру, у яку гратимете потенційно десятиліттями. Якщо професія вже зараз оцінюється в $300 на місяць, навряд чи ситуація кардинально зміниться за 5 років. І навпаки, якщо середня зарплата у сфері сягає $2000, це сигнал, що і надалі там можна буде заробляти більше”, – вважає Примаченко.

Також можна врахувати результати певних досліджень щодо ринку праці, аби зрозуміти, які навички будуть найбільш затребуваними, і чи може ваш вибір допомогти їх набути. Наприклад, дослідження Світового банку, яке свідчить про те, що попит на міждисциплінарні знання, креативність і м’які навички зростає.

Водночас, на думку Інни Дьоміної, через 4-5 років, коли нинішні випускники завершуватимуть навчання в університеті, затребуваними можуть бути інженерія, біотехнології, екологія та кросдисциплінарні (на перетині різних галузей) професії на базі природничих.

При цьому вона радить пам’ятати:

“Ринок праці швидко змінюється, адже на нього впливають багато факторів. Моя порада – обирати те, що ближче саме тобі. Якщо ти любиш свою професію по-справжньому, маєш гарні знання та навички, то навіть у колі непопулярних професій ти зможеш бути зіркою і цінним фахівцем”.

Про вибір вишу

Світ змінюється, і люди дедалі частіше змушені змінювати кар’єру. Тому важливо не лише обирати перспективну спеціальність, а й вступити до університету, де ви зможете здобути знання і навички, що дозволять адаптуватися у мінливому світі.

Але як зрозуміти, що університет, який ви розглядаєте для вступу, “потенційно якісний”? Інна Дьоміна радить спробувати провести власне невелике дослідження – пошукати і поспілкуватися зі студентами, які зараз навчаються, або щойно завершили навчання в тому чи іншому закладі.

“Досвід навіть 10-річної давнини буде вже нерелевантним (невідповідним – ред.)”, – додає вона.

Також Дьоміна радить не нехтувати базовими способами дізнатися більше про вашу потенційну альма-матер:

• відвідати сайт університету, інституту чи факультету;
• переглянути освітню програму з переліком навчальних дисциплін;
• переглянути анонси подій, щоб дізнатися про культурно-освітні програми;
• побувати або долучитися онлайн (якщо це можливо) до Дня відкритих дверей тощо.

“Щодо перспективи працевлаштування – не все залежить від університету. Значну роль відіграють саме твої зусилля, відповідальне ставлення до навчання та прагнення досягти хороших результатів. Окрім того, якщо є можливість і бажання, можна додатково набувати окремих навичок на відкритих онлайн-курсах зі всього світу. Англійська мова – це ключ до безмежного світу знань та можливостей. Незалежно від обраного фаху, наполегливо рекомендую взяти англійську як необхідну базову навичку”, – наголошує Інна Дьоміна.

Рейтинги університетів, зокрема і міжнародні – також важливий фактор, на який треба зважати. Однак, на думку Івана Примаченка, важливіше звертати увагу на конкретний факультет, де ви плануєте навчатися.

Тому аналізуйте не тільки бренд університету, а й репутацію та якість викладання на окремих факультетах.

“Важливо розуміти, що університет може складатися із дуже різних за якістю факультетів. Один із них може бути найкращим в країні і реально на високому рівні у Європі, а інші – можуть бути абсолютно профанаційними. Тому звертайте на це увагу”, – наголошує Примаченко.

Крім того, він зауважив, що можна розглянути і навчання за кордоном. Примаченко власним прикладом продемонстрував, як після здобуття якісної освіти у Стенфорді можна повернутися і успішно застосувати ці знання в Україні.

На сьогодні не обов’язково мати тисячі доларів, аби отримати можливість навчатися за кордоном, адже деякі благодійні фонди безоплатно допомагають талановитим і наполегливим випускникам здобути освіту за межами України. Один із них – Ukraine Global Scholars, про який розповідало медіа “Нова українська школа”. Він допомагає українським дітям із малозабезпечених сімей отримати повну стипендію для навчання у топових університетах світу: Гарварді, Стенфорді, Єльському університеті та інших.

Завдяки цій ініціативі понад 300 українських студентів уже отримали стипендії на загальну суму понад 80 мільйонів доларів. Якщо у вас високі академічні результати та хороший рівень англійської, варто розглянути цю можливість.

Роль батьків

Батьки відіграють важливу роль на етапі вибору професії, але їхня підтримка повинна бути конструктивною. Дуже важливо не тиснути на дітей і не нав’язувати їм свої рішення, наголошує Інна Дьоміна.

Якщо батьки не погоджуються з вибором дитини, вони можуть аргументовано висловити свою думку, але важливо при цьому пам’ятати, що остаточний вибір має бути за молодою людиною.

На думку Івана Примаченка, найкраще, що можуть зробити батьки на етапі вибору майбутнього фаху їхньою дитиною, – це допомогти відкрити можливості до реального пізнання професій, які її чи його цікавлять.

Зокрема, сприяти пошуку наочного практичного досвіду, що допоможе дитині краще зрозуміти потенційну обрану професію. Допомогти записатися, а також фінансово підтримати необхідні курси чи стажування; познайомити з людьми, які вже працюють у цікавих для дитини сферах. Спілкування з фахівцями у різних галузях допоможе не лише краще зрозуміти, що може чекати на дитину у тій чи іншій професії, але і надихнутися.

“Ми можемо зрозуміти, що нам дійсно підходить, лише одним способом – спробувавши. Батьки мають підштовхувати дітей до експериментів, про які я говорив”, – наголосив Іван Примаченко.

Нагадаємо, медіа НУШ повідомляло, що після впровадження в Україні реформи профільної середньої освіти з 2027 року в академічних ліцеях може з’явитися посада кар’єрного радника.

Також ми детальніше розповідали про те, навіщо в школах потрібні кар’єрні радники та чим конкретно вони займатимуться.

Наша наступна публікація на тему вибору професійного шляху у житті буде присвячена тому, які життєві перспективи відкриваються молодій людині, яка обирає шлях професійної освіти.

Фото – freepik