Повстанський рух в Україні початку 1920-х років: методичні матеріали для інтерактивної роботи в групах. Частина 2

ДРУГА ЧАСТИНА. ОТАМАНИ І НАРОДНА ПАМ’ЯТЬ

Медіа “Нова українська школа” продовжує публікацію матеріалів на тему “Повстанський рух в Україні 1921–23 років”. Пропонуємо вчителям історії публікацію підбірки матеріалів, які допоможуть змістовно наситити уроки за цією темою цікавими постатями реальних людей тих часів та  історичними фактами. 

У першій частині методичних рекомендацій ми запропонували вчителю матеріали на тему повстанських “республік”.

Друга частина публікації буде присвячена повстанським отаманам та народній пам’яті про повстанців, а також про те, як події та постаті повстанського руху збереглися в Україні.

Тут діти ознайомляться з найвідомішими повтанськими отаманами: Марусею, братами Чучупаками, отаманами Зеленим, Ангелом та Григор’євим. Також пропонується поглянути на зображення одного з отаманів очима окупантів: на карикатурі та в радянському фільмі “Свадьба в Малиновке”. 

Окупаційна влада намагалася стерти пам’ять про українських повстанців, або ж дискредитувати їх, висміяти, а то й дегуманізувати. Утім народна та авторська пісня, мистецтво, меморіалізація місць, пов’язаних зі значними подіями повстанської історії та постатями свідчить, що пам’ять збереглася. І тільки-но Україна стала незалежною від росії – ця пам’ять відновилася. Тут учні дізнаються про пісню про керівника штабу повстанців Юрія Тютюнника, про книжку Василя Шкляра і однойменний фільм “Чорний ворон”, про книжку Юрія Горліса-Горського “Холодний Яр”, картини і пам’ятники.

1. ПОВСТАНСЬКІ ОТАМАНИ

Брати Чучупаки

Сили повстанців Холодного Яру очолили брати Василь, Петро і Олекса Чучупаки.

Після їхньої загибелі в боротьбі з більшовиками – інші отамани, які боролися до 1922 р., доки активних повстанців Холодного Яру хитрістю було захоплено в полон. Їх ув’язнили в київській Лук’янівській тюрмі. Там холодноярці 9 лютого 1923 року підняли повстання, знищили охорону й захопили зброю, тримали бій понад 4 години, але загинули в перестрілці.

Звернення до народу отамана Холодноярської республіки Василя Чучупаки, 4 червня 1919 р.

“Брати селяни і козаки! Настав час всім кращим синам України, синам волі, синам вільного трудового життя взятися за зброю. Не на грабунки, не на вбивства мирного населення лунає цей заклик, ні, він закликає до боротьби, до самої рішучої боротьби з насильством, неправдою, з якими прийшли до нас комуністи, які самі робити не хотіли, а прийшли до нас, аби жити нашим трудом… Вже всі побачили, хто такі комуністи. Це ледарі, дармоїди, ледацюги, грабіжники, душогуби-розбійники. Отже, брати-козаки, селяни, робітники, – всі до єднання, до зброї, до тісної організації. Хай же справдяться слова нашого незабутнього борця за волю, мученика і пророка Тараса Григоровича Шевченка, який сказав, “що ще дихне огнем пекучим всім ворогам Холодний Яр”. Отже, хто любить спокій, хто любить волю, хто любить свій рідний край, хай зараз же іде козаком до Холодного Яру. Хто має зброю, забирай її з собою, хто ж такої не має, але почуває себе здатним до козацтва, хай іде до нас. Гуртом скоріше здобудемо зброю. Всі як один до Холодного Яру. Всі за зброю”.

Василь Чучупак — головний отаман Холодного Яру

Отаманка Маруся

Родина Саші Соколовської організувала повстанський загін ще наприкінці 1918 року. Батько очолював штаб, сестричка була зв’язковою та агітаторкою, брати Олекса, Василь і Дмитро керували повстанським загоном один за одним – усі загинули. Тоді загін очолила 16-річна Саша, під псевдо Маруся. Невелика на зріст, русява, із блакитними очима. Вона керувала понад 1000 вояками, які мали 10 кулеметів, 3 гармати, 300 шабель та 700 багнетів. Боротьба була успішною. Аби не зрада…

Точна дата загибелі та місце поховання не відомі. Імовірно, це сталося наприкінці 1919 року. За багатьма легендами, отаманка Маруся ще довго воювала у різних місцевостях України. Маруся стала легендарною постаттю.

У Житомирі на честь отаманки названо дівочий курінь Національної скаутської організації України “Пласт” ч. 98 імені Марусі Соколовської.

Про Олександру Соколовську писали:

Василь Шкляр, роман “Маруся”;

Клим Поліщук, оповідання “Отаманша Соколовська”;

Валерій Хмелівський, роман “Планида”.

Маруся: “Ви думаєте, що мені потрібна війна? Що мені у ній? Я жінка ще молода, я хочу жити, але що робити? Все, що тільки було у нас, розбито і розграбовано. Нині, як бачите, мене оберігати нікому, а навпаки… Я оберігаю”.

Маруся Соколовська (автор невідомий)

Клим Поліщук. “Отаманша Соколовська” (вересень 1920 р.), уривок

Отаман Зелений (Данило Терпило)

У зверненні “До селян і робітників України” Отаман Зелений наголошував: “Ми домагаємося такого: Україна мусить бути незалежною…”

Навесні 1919 р. козаки Зеленого захопили майже весь південь Київщини та пароплави на Дніпрі й перетворили їх на плаваючі фортеці, що блокували підвіз підкріплень і боєприпасів більшовикам.

У травні 1919 року проти отамана Зеленого було послано великі з’єднання Червоної армії (до 21 тисячі осіб) і Дніпровську військову флотилію. За його голову росіяни давали 50 000 рублів.

Отаман очолив “Перший повстанський кіш”, який тримав під контролем влітку велику частину Київщини. На початку травня до отамана Зеленого приєднався отаман Ангел. Вони діяли одночасно і проти “білих”, і проти “червоних” російських загонів.

Влітку 1919 р. кількість селянської армії отамана Зеленого перевищила 30 тисяч бійців.

15 липня 1919 року, через 265 років після Переяславської ради, отаман повстанців Данило Зелений у місті Переяславі в присутності десятків тисяч місцевих жителів урочисто проголосив скасування союзу із Москвою, укладеного гетьманом Богданом Хмельницьким.

Загинув у листопаді 1919-го, у віці 33 років.

Пам’ятник Данилу Терпилу (отаману Зеленому) у Трипіллі

Отаман Євген Ангел (Тетеря)

Отаман повстанських військ УНР, один з керівників руху опору проти російських інтервенцій у 1918 – 19 років на півночі УНР (тепер Чернігівська та Сумська області). Контраверсійний, авантюристичний, імпульсивний, свавільний. Утім, наприкінці свого 23-річного життя усвідомив необхідність об’єднання всіх українських сил під єдиним керівництвом для боротьби з більшовиками. Був відданий ідеї волі і державності до останнього дня. Загинув наприкінці 1919 року.

Отаман Ангел є однією з дійових осіб роману Василя Шкляра “Маруся”.

Заклик отамана Ангела до повстання проти окупаційної влади:

Матвій Григор’єв (Ничипор Серветник)

Підполковник Армії УНР (1917); один з отаманів Українського Вільного козацтва (1917—1919), сотник Запорозької дивізії Армії Української Держави (1918); повстанський отаман Степової України (1918), начальник Херсонської повстанської дивізії, полковник Дієвої Армії Директорії Української Народної Республіки та Головний отаман Повстанських військ Херсонщини, Запоріжжя і Таврії (1918—1919); командир 1-ї бригади Задніпровської Української радянської дивізії, начальник 6-ї Української радянської стрілецької дивізії Української Червоної Армії (1919); керівник антибільшовицького повстання на Півдні України та головнокомандувач об’єднаної Української Повстанської Армії (1919), самопроголошений гетьман України (1919).

“Повстання під проводом отамана Матвія Григор’єва розгорталося надзвичайно успішно: за кілька днів у 1919 р. було звільнено Катеринослав (нині Дніпропетровськ), Черкаси, Миколаїв, Херсон, Кременчук, Одесу. Повстання Григор’єва охопило тисячі містечок і сіл”.

Убитий Нестором Махном у віці 35 років влітку 1919 року.

Більшовицький пропагандистський плакат проти отамана Григор’єва

Фільм “Свадьба в Малиновке”, Кіностудія “Ленфільм”, 1967 рік.

Перегляньте два уривки фільму:

13.40 – 14.28.

15.10 – 16.19.

ЗАПИТАННЯ

• Який образ повстанського отамана у вас склався, виходячи з документів? Які основні риси та якості можна назвати?
• Як ви гадаєте, завдяки чому отамани могли керувати такими чисельними партизанськими загонами в умовах війни на кілька фронтів?
• Чому більшовики не могли просто замовчувати інформацію про повстанців та їх отаманів, але мусили спотворювати до невпізнання їхні образи – в карикатурах, літературних творах, фільмах?
• У фільмі “Свадьба в Малиновке” персонаж Грицько – це спотворений образ отамана Григор’єва. З яким висловлюванням “бандита” пов’язані слова жінки з натовпу: “Значит, будут грабить”. Навіщо, на вашу думку, пропагандисти намагалися пов’язати в уявленні глядачів ці поняття?
• Які відчуття і думки викликає епізод фільму з пограбуванням селян?

2. ПОВСТАНЦІ У НАРОДНІЙ ПАМ’ЯТІ

Окупаційна влада намагалася стерти пам’ять про українських повстанців, або ж дискредитувати їх, висміяти, а то й дегуманізувати.

Утім народна та авторська пісня, мистецтво, меморіалізація місць, пов’язаних зі значними подіями повстанської історії та постатей свідчить про те, що пам’ять збереглася. І тільки-но Україна стала незалежною від росії – ця пам’ять відновилася.

Пісня про Юрка Тютюнника

Генерал-хорунжий Юрій Тютюнник очолював партизансько-повстанський штаб, що готував загальноукраїнське повстання.

Слова: Іван Багряний

Музика: Григорій Китастий

Виконує гурт “Кому вниз”:

(Текст подано скорочено)

Гарматним димом розкотилися луни

І вітер степами гуде, гей,

Літає мов сокіл, кружляє Тютюнник.

Тютюнник на Київ іде.

Гей, гей, гей, гей |

Тютюнник на Київ іде | (2)

Напоїмо коней із синього Дону,

Самі нап’ємося з Дніпра, гей,

У Києві ворог, і жах охолоне

Героїв чекає сестра

Гей, гей, гей, гей |

Героїв чекає сестра | (2)

Тримайтесь, герої — за нами святий Юрій

У тяжкім нерівнім бою, гей,

Послав нас до бою, гей, Симон Петлюра

Боротись за матір свою

Гей, гей, гей, гей |

Боротись за матір свою | (2)

Фільм про холодноярських повстанців за романом Василя Шкляра “Чорний ворон”.

“Їх називали бандитами, розбійниками, головорізами й навіть у прокльонах-анафемах забороняли згадувати їхні імена. Щоб убити у пам’яті упокореної маси ту ідею, за яку повстанці жертвували свої молоді життя. Авжеж, вони стріляли, вішали, палили, нищили — але кого? На їхньому бойовому чорному прапорі напис: “Воля України або смерть”. Вони не вийшли з лісу навіть тоді, коли навкруги запанувала чужа влада і вже не було надії на визволення…”.

Юрій Горліс-Горський. Холодний Яр.

ДЖЕРЕЛА:

Роман Круцик. Народна війна (Путівник по експозиції виставки). – К., 2011.

Луганські повстанці проти комуни, 1921 рік. Отаман Каменюка. Історична правда. 29 серпня 2011.

Владислав Чабанюк. Празник у Легедзиному. 90 років бою черкаських селян проти комуни. Історична правда. 1 листопада 2010

Микола Чабан. З історії українського повстанського руху на Придніпров’ї

Станіслав Кульчицький. Золото кайзера на службі Владіміра Лєніна. Тиждень. 17 листопада 2019

Юрій Юзич. Холодноярська Конституція України. Історична правда. 24 червня 2024

Тетяна Євсєєва. “Дар милосердя” чи “голодний кредит”. Як більшовики для конфіскації церковних цінностей голодом скористалися.

Ярослава Музиченко. Війна за народ. Україна молода. 11 листопада 2010.

Ярослава Музиченко. Медвинська республіка. Україна молода. 23 жовтня 2007

Ярослава Музиченко. Від Катерини ІІ до Горбачова. Збруч, 25.06.2020.

Нагадаємо, медіа “Нова українська школа” в першій частині матеріалу знайомило читачів із фактами про значні повстання та повстанські “республіки”.