Камери спостереження у школах як метод боротьби з булінгом: досвід конкретного закладу

Минулого тижня освітній омбудсмен Надія Лещик взяла участь у засіданні комісії з розгляду випадків булінгу. Як наголосила освітній омбудсмен, під час розгляду скарг та перевірки фактів щодо можливого порушення прав важливо вислухати всі сторони ситуації.

Дещо раніше Міносвіти провів вебінар на тему попередження та реагування на подібні інциденти. На цьому фоні було опубліковано чисельні матеріали про булінг та відповідні рекомендації батькам та освітянам.

“Іноді ситуації настільки складні, що звернень до керівника закладу чи засновника або спілкування з ними, а також з батьками, працівниками закладу освіти в телефонному режимі недостатньо для того, щоб перевірити факти звернення та допомогти захистити права й сприяти відновленню справедливості”, – зазначає освітній омбудсмен.

Однак на непопулярне рішення встановити камери спостереження пішли у школі №25 Києва. Про це повідомила голова громадської організації “БатькиSOS” Олена Парфьонова у своєму Facebook, викликавши чергову дискусію про доцільність та правомірність використання камер. “Так от, щодо подолання булінгу і цькування – завдяки зверненням директора до місцевих депутатів за рахунок місцевого бюджету у школі встановили відеокамери зі звуком у кожний клас, а двері в кабінетах скрізь скляні”, – написала Олена Парфьонова у своєму Facebook.

Голова громадської організації запропонувала посадовцям, від рішення яких залежить подолання “пандемії булінгу”, відвідати зазначену школу “побачити все на власні очі, а потім писати проект закону щодо подолання булінгу”. За словами Олени Парфьонової, школа отримала “новий подих”. “Все є у запису, за все відповідає директор, і директор у режимі онлайн бачить щохвилини, що відбувається”, – наголосила голова громадської організації. Вона додала, що відповідні програми мають співфінансуватися з державного і місцевого бюджетів, а не точковими рішеннями за кошти батьків.

Слід зазначити, що в Україні не існує нормативно-правового акту, який би на законодавчому рівні встановлював загальний збір інформації про громадян. Відеоспостереження офіційно дозволене лише правоохоронним органам.

Водночас дозвіл на відеозйомку з метою захисту прав визначається в Конституції України. Відповідно до ст. 32 Конституції України, а також Рішення Конституційного Суду України, зйомки на мобільний телефон протиправних дій осіб під час виконання ними посадових або службових повноважень, допускаються без їх дозволу за умови, що зйомки спрямовані на захист прав людини (ч. 2 статті 11, ч. 4 статті 21 Закону України “Про інформацію”). Отримане відео може слугувати доказом у зверненні або суді, але неприпустимо оприлюднювати його у соціальних мережах, медіа тощо.

Нагадаємо, що палкі дискусії про доцільність встановлення камер відеоспостереження у закладах освіти почалися ще у 2021 році. 15 вересня на сайті Президента України з’явилася петиція “Щодо обов’язкового обладнання всіх закладів дошкільної освіти системами відеоспостереження!”, яка набрала більше 25 тисяч голосів, необхідних для розгляду.

“Пропоную: розробити та внести на розгляд Верховної Ради України законопроєкт щодо внесення змін до чинного законодавства, які встановлюватимуть обов’язок для всіх закладів дошкільної освіти обладнувати свою територію системами відеоспостереження, зокрема коридори, їдальні, спортивні та ігрові майданчики, навчальні класи та інші приміщення загального користування учнів, окрім вбиралень та роздягалень”, – зазначено в документі.

Крім того, 22 лютого 2023 року відбулося засідання підкомітету з питань сім’ї та дітей Комітету Верховної Ради України з питань гуманітарної та інформаційної політики, до якого було залучено також першого освітнього омбудсмена Сергія Горбачова. На засіданні розглядалося питання про доцільність запровадження відеоспостереження та відеофіксації в школах. Згодом перший освітній омбудсмен оприлюднив на своєму сайті переваги та недоліки використання камер відеоспостереження у закладах освіти.

Серед переваг використання відеокамер Сергій Горбачов назвав сприяння захисту прав здобувачів освіти, батьків, педагогічних працівників. Адже в ситуаціях булінгу, мобінгу, конфліктів, безпідставних звинувачень тощо відео може показати правду, бо за допомогою відеозапису можна:

• встановити кривдника, факт порушення прав;
• вжити відповідні заходи для відновлення прав та покарання винних;
• довести невинність осіб, яких інша сторона конфлікту наклепницьки звинувачувала у неправомірних діях.

Недоліком перший освітній омбудсмен назвав складнощі щодо отримання дозволів на встановлення відеоспостереження та відеофіксації, адже процедури захисту персональних даних дуже складні, а законодавство недосконале. Крім того, встановлення обладнання лягає на плечі громади.

Як зазначили у службі освітнього омбудсмена, у разі встановлення відеокамер у закладах освіти відеозапис вважається втручанням у конфіденційність заради створення безпечного середовища у закладі освіти. Водночас виникають ризики несанкціонованого та незаконного використання трансляції та записів відеокамер особами, які на це не уповноважені. Тож актуальним є питання захисту від незаконного витоку інформації та кіберзахисту системи відеоспостереження та відеофіксації.

“Відсутність більш глибокого та деталізованого законодавчого регулювання, а також роз’яснення відповідних норм може порушувати як право на приватність, так і право на безпеку учасників освітнього процесу. Тому, зокрема, має бути розроблений чіткий порядок витребування відеозапису з метою захисту прав: хто може витребувати запис – батьки, педагог чи лише поліція, чи можливе витребування відеозапису для захисту дитини, якщо на записі крім неї інші діти тощо”, – зазначають у службі освітнього омбудсмена.

Як пояснила медіа “Нова українська школа” співзасновниця моніторингової організації Charity Tuner та прибічниця громадської організації “БатькиSOS” Катерина Жук, згода на фото та відеозйомку не є вимогою ,і є різниця між відеозйомкою заходів та відеофіксацією.

“І в Україні, і в Польщі згода виглядає як документ, в якому у батьків неповнолітньої дитини запитують дозвіл на фото і відеозйомку з метою, яка відповідає меті існування закладу освіти або просуванню закладу в соціальних мережах”, – розповідає Катерина Жук. За словами активістки йдеться про матеріали, які публікують на сторінках відповідних закладів освіти або у соцмережах, тобто некомерційне використання зображення дітей. “На публікацію фотографій або відео заходу я ніколи не була проти, це нормально, оскільки садок звітує про те, як вони працюють, це публічна інформація”, – коментує Катерина Жук.

“А от коли ми говоримо про внутрішні камери відонагляду – це не є публічною інформацією, і я не розумію, чому для цього потрібно брати дозвіл”, – наголосила співрозмовниця. На її думку, інформація про використання камер відеофіксації має міститися на попереджувальних табличках у самому закладі освіти, а також зазначена на сайті школи чи дитячого садка. “Відеоматеріали залучають для внутрішнього використання у разі відповідних ситуацій і брати на це дозвіл окремий я не бачу жодної причини”, – зауважила Катерина Жук.

Нагадаємо, медіа “Нова українська школа” раніше публікувало матеріал, присвячений використанню відеофіксації в закладах освіти: досвід шкіл, плюси та мінуси від директорів та юридичні нюанси.

Фото – Facebook Олени Парфьонової