Штучний інтелект у перевірці підручників: революція чи ризик?

Міністерство освіти і науки України готується до впровадження штучного інтелекту у процес перевірки підручників. Ця ініціатива має на меті підвищити якість навчальних матеріалів та полегшити роботу експертів, які оцінюють зміст підручників.

Водночас освітяни, науковці та громадськість обговорюють можливі ризики та виклики, які несе в собі використання ШІ в такій відповідальній сфері.

Ми поспілкувалися з Дмитром Завгороднім, заступником міністра освіти і науки з питань цифрового розвитку, цифрових трансформацій і цифровізації, а також з Лесею Хлипавкою, учителькою історії та співавторкою освітніх програм. Вони поділилися з медіа “НУШ” своїм баченням перспектив і загроз, пов’язаних із використанням штучного інтелекту в аналізі навчальних матеріалів.

ШІ як новий інструмент експертизи: бачення МОН

Заступник міністра освіти і науки Дмитро Завгородній активно підтримує цифровізацію освітніх процесів і вже використовує ШІ у своїй роботі: “Я намагаюся використовувати ШІ майже щодня. Часто для структурування думок. Дуже зручно та цікаво дискутувати з ШІ в рамках роботи над нормативно-правовими актами”, – розповідає він.

Щодо перевірки підручників, то МОН планує зробити ШІ допоміжним інструментом для експертів, а не їхньою заміною: “Ми давно вирішили, що будемо це впроваджувати. Ми не прагнемо замінити експертну оцінку (як мінімум у найближчі кілька років), але хочемо надати нашим експертам крутий інструмент для їхньої роботи”, – зазначає Завгородній.

Зараз експерти вручну перевіряють підручники за низкою критеріїв, що є трудомістким і складним процесом. А ШІ здатен швидко аналізувати тексти, шукаючи:

• змістові, арифметичні та граматичні помилки;
• відповідність навчальним програмам і освітнім стандартам;
• потенційно дискримінаційні або некоректні формулювання;
• рівень відповідності підручника компетентнісному підходу Нової української школи (НУШ).

ШІ також може створювати детальні аналітичні звіти та пропонувати рекомендації щодо покращення навчальних матеріалів. Однак остаточне рішення про якість підручника залишається за експертами.

- Ми плануємо, що всі рекомендації ШІ будуть передані експертам – досвідченим педагогам, які ухвалюватимуть фінальне рішення. Таким чином, ШІ лише допомагатиме, а не підмінятиме людський інтелект, – додає заступник міністра.

Можливі ризики та обмеження ШІ в освітній сфері

Попри всі переваги, Завгородній визнає, що ШІ має свої обмеження та потенційні ризики: “Будь-яку технологію слід використовувати обережно, спираючись на її поточні можливості та обмеження. Ми можемо покладатися на ШІ лише в межах наукової бази, яку йому буде надано”, – пояснює він.

Основними викликами залишаються:

1. Якість навчальної бази ШІ – система працюватиме з тими даними, які в неї завантажать. Якщо вони будуть неповними або застарілими, це може вплинути на достовірність аналізу.
2. Ризик однобічності – якщо алгоритми будуть навчатися на обмеженому наборі джерел, це може впливати на об’єктивність оцінок.
3. Проблеми з інтерпретацією даних – ШІ може аналізувати текст формально, без урахування контексту чи педагогічної логіки.
4. Залежність від людського фактора – оскільки ШІ лише допомагає експертам, необхідно забезпечити належний рівень їхньої підготовки для коректного використання рекомендацій системи.

Скептичний погляд освітян: перестороги Лесі Хлипавки

Учителька історії Леся Хлипавка ставиться до нововведення з певною обережністю: “Я не належу до луддитів, людей, які виступають проти технічного прогресу, і не заперечую технологічний прогрес. Майбутнє – за симбіозом творчості людини і запрограмованих знань комп’ютера. Але поки що не бачила прикладу ефективного використання ШІ в експертизі підручників”, – зазначає вона.

На її думку, механічні завдання, як-от перевірка орфографічних помилок або фактологічна точність, цілком можуть бути автоматизовані. Проте питання дидактики та методики викладання залишаються в компетенції людини: “Частина експертизи, яка стосується дидактики, – це творчий процес. Його має оцінювати профільний фахівець, а не алгоритм”, – наголошує Хлипавка.

Ще одна проблема – визначення стандарту оцінки: “Якщо ШІ навчається на певному “ідеальному” зразку підручника, то навіщо тоді створювати різні варіанти навчальних матеріалів?”.

Також є побоювання щодо джерел, на яких навчатиметься ШІ: “Якщо система працюватиме з різними історіографіями (українською, польською, російською тощо), то як буде визначатися її підхід до оцінки контраверсійних питань історії?”.

Що далі?

Очевидно, що цифровізація освіти – це неминучий процес. Використання ШІ у перевірці підручників має величезний потенціал, зокрема:

• пришвидшення експертизи;
• підвищення об’єктивності оцінок;
• покращення якості навчальних матеріалів.

Однак важливо зберегти баланс між автоматизацією та людським контролем.

Попереду ще багато питань:

• Як забезпечити прозорість і неупередженість аналізу?
• Чи не призведе стандартизація до обмеження академічної свободи?
• Як уникнути можливих помилок та перекручень у змісті?

Наразі МОН лише розпочинає експериментальне впровадження цієї технології. Чи стане вона революцією в освіті, чи створить нові виклики – покаже час. Але вже зараз зрозуміло: цифрові технології змінюють правила гри в освітньому просторі, і до цих змін потрібно бути готовими.

Фото – freepik