Чути серцем, або Як зрозуміти дитячий запит на увагу 

Тема дитячої потреби в увазі є дуже актуальною, особливо в умовах війни та після пандемії. Дорослим дуже важливо зрозуміти, що дитина дійсно потребує уваги, що діти завжди мають запит на увагу, але не завжди можуть його чітко сформулювати.

Часто ми, дорослі, заглиблені у свої проблеми: робота, соціальні зв’язки, побутові питання. Нам здається, що наші турботи важливіші, але діти переживають свої складнощі, які для них можуть бути ще більш значущими. Дитина не може самостійно закрити свої базові потреби, тому дуже важливо, щоб поряд були уважні дорослі. Бо реалії сучасності такі, що зараз діти відчувають суттєву нестачу соціалізації та емоційної підтримки.

Через пандемію та війну у дітей зменшилась кількість комунікації з однолітками, вони перебувають у постійному стресі, шукають себе як особистості, відчувають страхи та невизначеність. Це все накладає великий відбиток на їхній емоційний стан. Їм важливо знати, що є хтось, хто підтримає, хто вислухає, а не лише забезпечить матеріальні потреби.

Дуже важливо правильно реагувати на запити дітей про увагу. Найважливіше – слухати і чути. Наприклад, якщо дитина просить подивитися разом мультфільм, це означає, що їй потрібен спільний час, а не пропозиція піти в магазин і купити щось. Діти відчувають, коли дорослий дійсно цікавиться їхніми емоціями або просто намагається “відбутися”. Також важливо не знецінювати їхні почуття. Якщо дитина каже: “Мені сумно”, не треба відповідати: “Та все в тебе добре”. Краще запитати: “Що сталося?”, “Чи можу я тобі допомогти?”, “Давай поговоримо про це”. Іноді дитині потрібно просто, щоб її обійняли або просто посиділи поруч.

Все це сприяє формуванню довірливих відносин з дитиною. Важливо звертати увагу на ініціативу дитини в розмові. Якщо дитина починає розповідати щось, не перебивайте її, задавайте уточнювальні питання, показуйте, що вам цікаво її бачення ситуації. Фрази “Цікава думка”, “Можеш розповісти детальніше?”, “Я не дивився на це з такої сторони” допомагають дитині відчувати себе почутою та зрозумілою.

В жодному разі не можна знецінювати почуття дитини, треба визнавати їх і підтримувати її у той спосіб, який їй дійсно потрібен.

Це не так складно, як здається, але має величезний вплив на психологічний стан дитини та формування довірливих відносин у сім’ї. Найголовніше – це увага, повага та готовність підтримати дитину. Ми, дорослі, можемо значно полегшити життя дітей, якщо будемо уважні до їхніх слів, емоцій і запитів. Довіра між батьками та дітьми формується на дрібницях – на спільному перегляді мультфільмів, розмовах без осуду, підтримці у важкі моменти. І якщо дитина відчуватиме цю підтримку, вона виросте більш впевненою, емоційно стабільною та щасливою.

Також важливо пам’ятати, що відповідальність за майбутнє покоління лежить не тільки на батьках, а й на державі. Підтримка освітніх і соціальних ініціатив, доступ до якісної психологічної допомоги та створення безпечного середовища для дітей – це завдання, яке мають виконувати і державні структури, і суспільство загалом. Ми всі, як свідомі громадяни та патріоти, повинні піклуватися про наших дітей, адже саме вони будуть будувати майбутнє України.

Сергій Дружинін, регіональний координатор Всеукраїнської програми ментального здоров’я “Ти як?” у Запорізькій області

Фото надано автором