Своя мелодія: Конні Фортунато про те, як відкрити музику всередині кожної дитини

Не буває музично необдарованих дітей — у кожної і кожного є музика всередині. Щоб її оприявнити, розкрити цей внутрішній потенціал, варто використовувати методи активного залучення на уроках музики. Так вважає Конні Фортунато, американська освітянка, диригентка з понад 40-річним стажем роботи. Багато років поспіль Конні займається музикою з учнівством різних країн, організовуючи Міжнародні музичні табори (International Music Camps) та інші проєкти, зокрема і в Україні. Також вона активно працює з учительством, до прикладу, у 2024 році стала спікеркою Національного EdCamp Точка стійкості і онлайн-події Толоки стійкості, де показувала дорослим, як можна вивільнити внутрішню музику і заохотити дітей навчатися цьому.

В українських закладах освіти музика є складовою інтегрованих програм з мистецтва, які дають небагато можливостей активного залучення учнівства. Якщо програми для початкової школи мають практичну складову, до прикладу, спів для закріплення навичок, то програми для базової і старшої школи передбачають вивчення історії музики, а серед активностей — лише прослуховування творів. Втім, методи активного навчання, музична практика можуть допомогти не лише краще зрозуміти музику, а й розвинути дітей, зокрема, їхні соціально-емоційні навички. “Програма соціально-емоційного та етичного навчання (СЕЕН) називає музику, як і інші типи творчого вираження, одним зі способів активного навчання — включеного, навчання через присутність. Таке навчання передбачає проактивну позицію учнівства в процесі засвоєння матеріалу, а не його пасивне споживання. Ми знаємо від тренерок і тренерів СЕЕН, від закладів, що впроваджують програму, що діти добре на реагують на музику на уроках. Пісні, мелодії, навіть музиканти — серед джерел ресурсності. Також музика — один зі способів врівноважувати тіло”, — говорить Олександр Елькін, голова Ради ГО “ЕдКемп Україна”.

Конні Фортунато вважає, що через музику можна не лише формувати слух, а й виховувати в дітях співчуття, відповідальність. З “Новою українською школою” експертка поділилася своїм досвідом музичного навчання дітей різного віку і практичними порадами їх активного залучення на уроках.

Далі – пряма мова пані Конні.

Музика в дошкіллі

Слух розвивається у дітей в період 4–7 років, і те, що вони чують у цьому віці, може закарбуватися у їхній памʼяті на все життя. Це навіть не можуть замінити подальші прослуховування чогось іншого. Одна з глобальних помилок у навчанні музики полягає у тому, що вчительство все пояснює. Інша хибна думка полягає у тому, що навчати музиці треба через її виконання для дітей. Це може дати їм насолоду від музики, але не навчитися її.

Надзвичайно важливо враховувати, що діти цього віку навчаються не через пояснення, а лише через власний досвід. Тому заняття з дошкільнятами мають бути активні і з залученням дітей, а не лише розповіддю. Ми разом з дітьми проспівуємо ритм музики — словами чи складами. Іноді ми можемо попрохати дітей простукати ритм долоньками, і це дуже добре, бо вони мають інтенсивний психомоторний розвиток і потребу у доторках. Коли ми вивчаємо мелодію, я прошу дітей покласти руки собі на груди і послухати, як вібрує їхнє тіло. Але саме проспівування, проговорювання музики вкладає її у внутрішнє вухо дитини і завдяки цьому краще сягає її мозку.

Багато років тому у мене була учениця із сильним порушенням слуху. Вона мала слуховий апарат з мікрофоном, який був на її шиї, і я мала говорити в цей мікрофон. Іноді вона мене чула, іноді ні. Тож я навчила її грати музику на її руці, ритмічно торкаючись передпліччя. І це мало неймовірний ефект, бо ця дівчинка змогла повторити ритм на моїй руці, потім — на кришці піаніно, потім – власне на клавішах, і це була магія.

Найлегший музичний розмір – дводольний, з високою першою нотою і довшою і нижчою другою нотою. Почавши з цього розміру, ми можемо розгледіти його у музиці і так зрозуміти, що це мелодія. Втім, почавши з цього, варто вивчати складніші розміри й мелодії. Довгі роки вважалося, що діти дошкільного віку можуть памʼятати лише найпростіші мелодії з одної чи двох нот. Але це нудно, нецікаво для вуха, і тому не залучає дитину до музичної практики. Багато років на американському телебаченні транслювали популярну програму Sesame Street, і там були пісні – дуже цікаві і доволі складні, навіть батьківство казало, що вони не можуть їх відтворити. Але малі діти співають їх без будь-яких труднощів.

Дітям дуже важливо ставити хорошу музику, для їх розвитку. Колись я була на концерті разом з моїм сином, якому було три роки. Грали Бетховена, і він потім дуже добре відтворив цю музику. Діти здатні сприймати таку складну “дорослу” музику.

У роботі з дітьми я б дуже рекомендувала вчительству звертати увагу на тексти пісень, це дуже важливо. Для мене великий виклик — знайти пісні для дітей зі змістовною і доречною лірикою. Думаю, ми маємо бути дуже обережні у їх виборі, адже діти дуже розумні, інтуїтивно розуміють зміст. Наприклад, є одна з порівняно нових пісень I have a Voice, “Я маю голос”, яка підтримує дітей і говорить про унікальність кожної і кожного. Тут я би ставила певні виклики перед дітьми, щоб вони вчилися аналізувати тексти і знаходили в них щось для себе.

Музика у базовій школі

Насправді основні методи залишаються такими ж, як і для молодших діток. Змінюється їх презентація і мова, яку ми, вчительство, використовуємо. Скажу чесно, до пандемії 2020 року я проводила навчальний курс для спільноти дорослих. Це були люди, що любили співати, хтось цьому раніше вчився, а хтось – ні. Незліченну кількість разів я казала їм: ось так ми вчили цю пісню з дітьми у 5 класі, і вони змогли це вивчити.

І в цьому треба знову ж таки відходити від надмірних пояснень, до яких схильні дигиренти/-ки чи вчительство, а тримати залучення людей в групі на високому рівні. Для цього є багато каналів – мовлення, слухання, відчуття, доторки, взаємодія, остання особливо допоміжна у формуванні соціально-емоційних навичок.

Чим старші стають діти, тим важливіше знаходити такі способи корегувати виконання музики чи пісень, які б заохочували учнівство і свідчили про вашу турботу. Багато диригентів/-ок лише сварять, кажучи, що все не так, все неправильно, все погано, і у дитини нема здібностей. Але це неправда. Кожна дитина має музику всередині. І критичне питання не в тому, чи вона може навчитися, а в тому, чи можемо ми навчити.

З досліджень ми знаємо, що учнівство навчається набагато краще, якщо вчительство заохочує, а не критикує його. Також діти часом краще навчаються одні в одних або з їхнього соціального оточення. Наприклад, учнівство базової школи переживає багато змін у їхньому фізіологічному і ментальному розвитку, і часто вони бояться бути активними. Буває, коли я прошу їх наспівати якусь просту мелодію, вони дивляться на мене із жахом і кажуть, що не можуть цього зробити. Тоді я їм кажу — я можу, і я зроблю це разом з тобою, нумо співати разом. Дуже важливо помістити навчання у соціальний контекст цих дітей, обʼєднувати їх і робити успішною групою, що для них вкрай важливо на цьому етапі розвитку.

Крім того, варто бути гнучкими у підборі методів, оскільки кожна дитина навчається по-своєму. У вивченні музики можна задіювати різні методи, або стилі — візуальний, аудіальний, читально-писальний, кінестетичний, вербальний (або лінгвістичний), соціальний (або міжособистісний), усамітнений (або внутрішньоособистісний). Я змінюю мої підходи згідно з цими стилями, враховуючи, що ми, музиканти/-ки, схильні навчати так само, як навчали нас. І деякі діти можуть навчитися через цей підхід, а деякі — ні. Тому треба адаптуватися.

Музика у старшій школі

На мою думку, молодь 16–19 років найбільш обдарована і здатна до навчання. Я підходжу до них як до дорослих, і бачу неймовірні результати. Вони можуть вивчити складний твір за шість днів, і це захоплює. Репетиції з цими дітьми я стараюся робити дуже насиченими, щоб не втратити ні хвилини. Коли маю годину репетиції, то не витрачаю час на пояснення, і цю годину я розглядаю не як заняття тривалістю 60 хвилин, а 10 репетицій по 6 хвилин. Це робить мене підзвітною, і я усвідомлюю, що кожна хвилина важлива.

Більшість вчительства забагато говорить. Знаю, це прозвучить шалено, але для мене у роботі з іноземним учнівством незнання їхньої мови — це перевага, бо я небагато можу пояснити. Я тримаю дітей залученими через спільну практику, і для мене це складне завдання, бо я маю обрати для них цікаву музику, не обовʼязково легку. До прикладу, у румунському місті Ясси я проводила музичний табір для учнівства 12–16 років. Ми не робили попереднього відбору, і на заняття прийшло 600 дітей. Я навчала їх співати “Алілуйя”, фінальну частину одного з коронаційних гімнів Георга Фрідріха Генделя, які він написав на замовлення до коронації Георга II в 1727 році. Цей твір до того ніколи не виконували діти. Тож ми з цими 600 учнями й ученицями, яких взяли без прослуховування, за тиждень вивчили його і виконали у супроводі симфонічного оркестру в найбільшому католицькому соборі країни.

Такі репетиції вимагають багато зусиль. Тож зазвичай я дуже сфокусована, щоб ефективно використати час. І якщо, наприклад, щось не виходить, то ми йдемо далі, не повторюємо цей фрагмент. А якщо треба повторити, то варто це робити із застосуванням інших методів. Загалом я проти безкінечного повторювання, оскільки воно цементує мозок і змушує його засинати.

Інтеграція музики в інші шкільні предмети

В математику інтегрувати музику легко, хоча треба враховувати вікову групу учнівства. Ось деякі принципи такої інтеграції. У музиці є математичні складові, найбільш очевидна з них — це ритм. Музичний розмір може складатися з простих тактів з однією сильною долею, або дводольних чи тридольних тактів, і їх розміри позначають дробові числа. Інший дуже цікавий принцип – це форма музики, те, як чергуються тема і її варіації. Це можна вивчати через чергування варіантів, до прикладу, А, А1, А2, або А, В, А і так далі, в залежності від того, як повторюється музична тема.

Багато музики для молоді створена у формі А-В-А, де завершення повторює початок. Коли ми розглядаємо такі мелодії, то я часто пропоную досліджувати їх не з початку, а навпаки — з кінця. Для цього є кілька причин. Коли учнівство вивчає фінал, то найчастіше воно дуже швидко розуміє, яким є початок композиції. Також я часто користуюся аналогією з конячкою, яка біжить додому. Чим ближче вона до домівки, тим більша її впевненість у собі. У вивченні музичного твору та його частина, яку ви вивчили першою, подібна до цієї домівки, – і коли ви наближаєтеся до неї, впевненість зростає. Говорячи філософськи, якщо у навчанні ми завжди починаємо з початку, з того, що знаємо найкраще, то з кожним наступним кроком знаємо все менше і менше. І це не обовʼязково означатиме упевнений результат. А якщо ми починаємо з кінця, то рух до початку стане основою для дуже впевненого результату і виконання цього музичного твору.

Бліц-опитування

Коротке опитування щодо музичних уподобань Конні Фортунато.

Хто ваш улюблений композитор?

Той, кого я виконую в той чи інший момент. У мене дуже велика низка улюбленців і улюблениць. Одна категорія – це класики, інша — сучасні композитори/-ки. Звісно, я дуже захоплююся грандами класичної музики, це Бах, Моцарт, Гендель, Бетховен. Безумовно, ця музика буде жити вічно. Серед сучасних — композиторка Мері Лінн Лайтфут, яка пише пречудову музику, особливо для молоді. Також мій улюбленець — британський композитор Джон Раттер. З українських композиторів я дуже люблю Тараса Петриненка.

Хто ваш улюблений сучасний музикант?

Це залежить від того, яку музику я шукаю. Розповім про два типи музикантів. Серед диригентів один з моїх улюбленців – молодий чоловік, який виріс у Венесуелі, а з січня 2025 р. був призначений диригентом Нью-Йоркської філармонії. Його імʼя – Густаво Дудамель, він відзначений багатьма музичними преміями і має іменну зірку на голівудській Алеї слави. Його виконання музики не має собі рівних, і щоразу, коли я шукаю натхнення, надихаюся його виступами. Кілька разів я слухала його наживо, і ці емоції тримали мене кілька тижнів. Серед музик моя улюблениця — китайська піаністка Ван Юйдзя. Вважаю, що вона увійде в історію як одна з наймайстерніших виконавиць фортепіанної музики.

Яка ваша улюблена українська пісня?

Мені подобаються “Боже, Україну збережи”, а також “Україно” Тараса Петриненка.

Яка ваша музика для відпочинку?

Коли я хочу відпочити, то надаю перевагу тиші. Коли слухаю музику, то аналізую її – думаю над композицією, інтерпретацією. Тому в такі моменти я люблю тишу.

Галина Ковальчук, спеціально для “Нової української школи”

Ініціатива здійснюється за підтримки федерального уряду Німеччини в межах програми “Громадянська служба миру” Civil Peace Service Ukraine – GIZ ZFD.

Фото з архіву Конні Фортунато