Автономія шкіл — виклик, відповідальність і шанс. Погляд на децентралізацію освіти зсередини

“Нам потрібна автономія. Але яка? Навіщо? І як її досягти?” – це запитання ми чуємо ледь не щоразу під час роботи з громадами. І звучить воно не риторично. Це щире прагнення зрозуміти, змінювати, діяти.

Повномасштабна війна поставила українську освіту перед новими викликами. Освітня екосистема відчуває вплив переміщення населення, знищення інфраструктури, окупації територій і глибоких освітніх втрат. Проте поряд із екстреними рішеннями, які були необхідні на початку війни, дедалі гостріше постає потреба у довгострокових змінах. Зокрема – у зміцненні автономії шкіл та сталому розвитку громад як суб’єктів освітньої політики.

Саме тому наша команда в ГО “Про.Світ” у партнерстві з Nova Ukraine ініціювала проєкт “Децентралізація в освіті: розвиток освітньої екосистеми”, який охоплює 14 громад з різних регіонів України. Його мета – не лише підвищити обізнаність управлінців, а й підтримати практичні зміни в системі. Ми прагнемо, щоб автономія закладів освіти була не лише задекларованою у законі, а реальним інструментом розвитку.

Автономія як реформа і як виклик

Закон України “Про повну загальну середню освіту” окреслює чотири складові автономії: академічну, організаційну, кадрову та фінансову. Ідея полягає в тому, що заклад освіти має право й обов’язок самостійно визначати зміст навчання, організацію освітнього процесу, кадрову політику, управління ресурсами.

Але на практиці шлях до автономії є набагато складнішим. У багатьох громадах він упирається в кілька системних бар’єрів:

• відсутність компетентностей у керівників – директори часто не знають, як законно і стратегічно ухвалювати управлінські рішення;
• психологічна невпевненість – автономія лякає не лише відповідальністю, а й відсутністю підтримки;
• опір із боку засновників– для частини ОМС це виглядає як “втрата контролю”, особливо в бюджетній сфері;
• недовіра та слабка комунікація між учасниками освітньої екосистеми.

Ми маємо випадки, коли директори навіть не мають доступу до інформації про бюджет власного закладу, не можуть ініціювати перерозподіл коштів, не є учасниками формування стратегії розвитку освіти громади.

“Часом у розмовах із директорами я відчуваю не просто втому – а майже зневіру. Один із учасників сказав: “Я боюся просити, бо знаю, що буде відмова”. Ми мусимо змінити цю культуру. Автономія – не привілей, а право - ???

Ці бар’єри – не через злі наміри. Часто – це наслідок браку знань, підтримки або системної недовіри.

 Навчання, яке виростає з реальності

Щоб змінити цю ситуацію, ми створили практико-орієнтовану навчальну програму “Розвиток освітньої екосистеми: програма для управлінських команд громад”. Вона триває шість місяців і поєднує онлайн-лекції, візити до громад наживо, аналіз кейсів, консультації з експертами.

Ключова особливість – наші експерти самі є практиками. Найчастіше – це директори шкіл, які вже пройшли (або проходять) шлях реалізації автономії у своїх громадах. Вони говорять не з підручників, а зі свого власного досвіду. І це дає інший рівень довіри та глибини.

“Для мене особисто найціннішими є моменти, коли під час живої сесії хтось із керівників каже: “Я нарешті зрозумів, як оформити це рішення законно”. Бо це — маленька перемога в боротьбі за суб’єктність директора.” – ???

Перший етап програми був присвячений академічній та організаційній автономії. Протягом двох місяців учасники проходили щотижневі онлайн-заняття, а також брали участь у дводенних сесіях у своїх громадах. Понад 250 освітян та представників органів місцевого самоврядування долучилися до живого аналізу викликів, які стоять перед освітою: від доступу до укриттів – до реорганізації мережі та оцінки якості навчання.

Ключовим експертом навчальної програми є Сергій Горбачов – перший освітній омбудсмен України, який доєднався до навчальної програми зі своїм авторським курсом “Управлінські аспекти дотримання прав в освіті”. Його участь надала програмі глибокого фокусу на правовому врегулюванні управлінських рішень та дотриманні прав учасників освітнього процесу. Під час живих зустрічей пан Сергій не лише проводив консультації, а й розбирав типові кейси, допомагав командам громад оцінити ризики, уникати порушень і будувати внутрішні процеси на засадах справедливості, прозорості та закону.

Приклади, які надихають

У місті Тетіїв ми разом із командою громади створили критерії вибору академічного ліцею, у Запоріжжі – розробили алгоритми дій для забезпечення безпеки та дій в укритті після занять, у Василькові – обговорили можливість створення дорадчого органу директорів при управлінні освіти. І це лише частина тих рішень, які були знайдені завдяки співпраці та підтримці.

Ці кейси не є винятками – вони демонструють, що зміни можливі навіть за складних умов, якщо є довіра, знання і супровід.

Аналітика та дослідження

Водночас ми розуміємо, що окремі приклади – це ще не система. Саме тому паралельно з навчанням ми проводимо дослідження стану автономії та бар’єрів на шляху впровадження децентралізації в освіті.

Це дослідження базується на глибинному аналізі управлінських рішень, опитуваннях учасників проєкту, типових кейсах порушень і викликів. Воно дозволяє зрозуміти, як саме функціонує автономія у громадах, які механізми блокують її реалізацію, які рішення найчастіше приймаються без участі шкіл.

Отримані результати дослідження стануть підґрунтям для рекомендацій до МОН України, Уряду та профільних інституцій щодо практичних механізмів впровадження автономії.

 Спільнота як опора

Одним із важливих відкриттів програми стало усвідомлення, що зміни відбуваються швидше там, де є спільнота. Ми окремо працюємо над формуванням професійної спільноти освітніх управлінців: аналізуємо потреби, обговорюємо моделі роботи, створюємо умови для обміну досвідом.

“Цей проєкт навчив мене одній простій речі: реальні зміни починаються не з настанов, а з діалогу. Ми вчимось не лише навчати, а й слухати, питати, сумніватися – і зростати разом із громадами.”

Вже невдовзі презентуємо моделі локальних спільнот, які зможуть стати точками підтримки для директорів та управлінців у кожній громаді. Адже автономія – це не “самотність керівника”, це – право бути частиною спільного рішення.

Що попереду?

Ми лише на середині шляху. Попереду – три навчальні модулі, присвячені:

• кадровій автономії,
• фінансовій автономії,
• стратегічному плануванню в ЗЗСО.

Разом із громадами, під час наступних візитів, ми сформуємо комплексний річний план розвитку децентралізації в освіті, адаптований до потреб, ресурсів і викликів кожної громади.

Ми віримо, що автономія – це не про дистанціювання від держави. Це – про довіру до шкільних команд, про рівноправне партнерство, про можливість діяти, а не просити дозволу.
І якщо нам вдасться допомогти хоча б кільком десяткам громад повірити у свої сили й створити ефективні освітні екосистеми – це буде найкращою інвестицією у майбутнє.

Про.Світ буде поруч – зі знанням, практикою і підтримкою.

Олександра Пєтушкова, голова ГО “Центр інноваційної освіти “Про.Світ”

Матеріали, які розміщуються у рубриці “Погляд”, відображають особисту позицію автора. Думки і оцінки, які висловлені автором у цій рубриці, не обов’язково поділяються редакцією медіа “Нова українська школа”. У випадку, якщо в авторській публікації згадуються конкретні установи чи особи, медіа “Нова українська школа” готове надати їм можливість висловити свою позицію.

Фото – Про.Світ