Як часто діти стикаються з насильством та сексуальною експлуатацією в інтернеті і скільки з них мовчать про це? Дослідження

В Україні побільшало дітей, які щоденно проводять в інтернеті понад три години. До третини підлітків кожного дня стикаються з контентом, пов’язаним із насильством, самоушкодженням, руйнуваннями та війною.

А понад половина дітей, які постраждали від проявів сексуального насильства чи експлуатації в інтернеті, нікому про це не розповідають.

Про це свідчать результати всеукраїнського дослідження про досвід українських дітей в інтернеті у воєнні часи, проведеного громадською організацією Dignity Online by #stop_sexтинг за підтримки Державної служби якості освіти, Crown Agents Ukraine, спільно з Proinsight Lab.

Відповідне опитування – репрезентативне, у ньому взяли участь 1799 дітей віком 10-17 років з усієї території України, окрім тимчасово окупованого АР Крим та Донецької, Луганської, Херсонської й Запорізької областей. Методологія – онлайн-опитування.

Метою ініціативи було дослідити досвід сексуального насильства та сексуальної експлуатації в інтернеті в українських дітей. Основними темами стали: поширеність епізодів сексуального насилля та сексуальної експлуатації онлайн серед дітей в Україні, використання штучного інтелекту як нового ризику сексуального насильства та сексуальної експлуатації дітьми та проти дітей, вплив воєнного контенту на онлайн-досвід дітей.

Що показало дослідження?

Абсолютна більшість українських підлітків (95,7%) майже щодня користуються інтернетом. Лише 3,7% респондентів роблять це декілька разів на тиждень, 0,6% – раз на тиждень.

Чверть опитаних проводять у Мережі понад 7 годин на день – це більше притаманно старшим підліткам (14–17 років). При цьому більше половини дітей витрачають на навчання в Інтернеті менше 2 годин на день (15,2% – менше години та 39,1% – від 1 до 2 годин), і близько 37% проводять в Інтернеті більше 3-х годин задля навчання.

Діти з міст загалом проводять більше часу в Інтернеті, ніж діти з сіл. Схожа ситуація і з використанням Інтернету для навчання – міські діти витрачають на це більше часу, ніж діти з сільської місцевості.

Серед застосунків і сайтів, які користуються найбільшою популярністю у підлітків, дослідники виокремили наступні:

• Youtube – 87,7%,
• Telegram – 85%,
• TikTok – 83%,
• Viber – 81,7%,
• Instagram – 63,3%.

Менш ніж чверть дітей користуються іншими додатками – здебільшого це месенджери або соцмережі, які не дуже популярні серед підлітків.

Також діти згадували додатки для онлайн-ігор, ігрові платформи, навчальні сайти та сервіси для прослуховування музики.

Двоє дітей повідомили, що відвідують порнографічні сайти.

Молодші підлітки частіше користуються TikTok, Likee та Viber.

Старші підлітки частіше обирають Telegram, Instagram, Discord, Facebook, Messenger і X (раніше Twitter).

Також дослідники оцінювали ставлення дітей до безпеки в інтернеті та вміння верифікувати тих, хто додається до них у друзі.

За результатами опитування, кожна 10-та дитина приймає всі запити на додавання у друзі, які їй надходять (8,8%)

Водночас близько двох третин дітей додають користувачів у друзі за певних умов: наприклад, якщо є спільні друзі або вони знайомі з людиною поза Інтернетом – 62,3%. Водночас 9,3% дітей достатньо, щоб акаунт виглядав реалістично. 4% дітей відхиляють усі запити на додавання у друзі.

Досвід споглядання неприємного або насильницького контенту

Дослідники запитали підлітків, як часто ті бачать в Інтернеті фото та відео, пов’язані з війною (зброю, руйнування або насильство, жорстокість), самоушкодженням тощо.

Відтак, майже щодня хоча б один вид неприємного контенту бачать від 3% до 33,5% дітей.

Найчастіше вони стикаються з контентом про руйнування та зброю – його щодня бачить майже кожен третій, а ще стільки ж – раз на тиждень.

При цьому майже 70% дітей заявили, що вперше побачили насильницький контент про війну, де було зображено жорстоке поводження з людьми або тваринами, неочікувано для себе – тобто вони його не шукали самостійно. 60,1% сказали, що побачили такий контент неочікувано самостійно, а 9,8% вперше показали його інші люди.

Лише 5% дітей зізналися, що самостійно шукали насильницький контент

Насильство, жорстокість і фото чи відео про самоушкодження діти бачать рідше, але все одно регулярно.

Приблизно 9–20% дітей бачать усі три види такого контенту раз на місяць або кілька разів на рік.

Понад половина дітей ніколи не бачили контенту про самоушкодження, 29% – не натрапляли на сцени насильства. Але контент про руйнування чи зброю не бачили лише 5% дітей.

До слова, серед дітей молодшого підліткового віку (10 – 13 років) більше тих, хто не стикався з неприємним контентом порівняно зі старшими підлітками. Проте, контент, пов’язаний з війною діти різних вікових груп бачать майже однаково часто.

Як діти реагують на насильницький контент

Найчастіше діти реагують на насильницький контент тривогою (45%), страхом (42%) і злістю (40%).

Позитивні емоції – як-от інтерес і захоплення – трапляються дуже рідко: їх відчували лише 4% та 1,5% опитаних.

Кожна п’ята дитина або не змогла описати свої почуття, або взагалі нічого не відчула.

Реакції дітей відрізняються залежно від статі, віку й місця проживання.

Відтак, хлопці частіше за дівчат відзначали позитивні емоції – інтерес, збудження чи захоплення, або ж узагалі не відчували нічого й не могли визначити свої почуття. Дівчата натомість частіше відчували тривогу, страх, злість, гнів, роздратування, настороженість та здивування.

Старші підлітки більше схильні до емоцій злості, гніву, відрази та роздратування. Також у них частіше трапляється емоційна байдужість до насильницького контенту.

У дітей із сільської місцевості страх виражений сильніше, ніж у міських. Натомість діти з міст частіше відчувають злість, відразу та роздратування.

Як часто діти стикаються з сексуальним контентом в Інтернеті?

Сексуальний контент – ще один поширений тип небажаної інформації в мережі. Близько 40% дітей хоча б кілька разів на рік бачили такі матеріали за участю незнайомих людей, 13% – із знайомими. Водночас від 2,2% до 6% дітей зізнаються, що бачать подібний контент майже щодня.

У 2024 році значна частина дітей стикалася з ризикованими або потенційно небезпечними ситуаціями в інтернеті.

Кожна п’ята дитина отримувала повідомлення із сексуальним підтекстом, а 18% особисто зустрічалися з незнайомими людьми, з якими познайомилися онлайн

Ще 13% повідомили, що отримували фото чи відео з оголеним тілом, а 12% – що їх просили надіслати власні інтимні зображення. Теми сексуального характеру в листуванні з незнайомцями обговорювали 10% опитаних, а 3% зізналися, що самі надсилали власні оголені фото чи відео.

Порівняно з 2020 роком спостерігається зростання готовності до особистих контактів із незнайомцями з інтернету: якщо тоді про таку готовність заявляли 7% дітей, то у 2024 році – вже 20%.

Більшість дітей (59,6%), які постраждали від сексуального насильства або експлуатації в інтернеті, не зверталися по допомогу: зокрема, 64% хлопців і 55% дівчат не розповіли про це нікому.

Серед тих, хто якось реагував, менше половини заблокували кривдника. Кожна п’ята дитина обговорила ситуацію з друзями (83,4%).

Близько половини з них звернулися до батьків або інших дорослих родичів (32,5%), а 21,9% – до старших братів чи сестер. Менше 10% дітей поділилися з іншими дорослими, з якими мають довірливі стосунки (9,4%), вчителем (4,5%) або психологом (3,6%).

Майже третина нічого не зробили, а 3% погодилися на пропозицію кривдника.

Серед загроз, що розповсюджуються за допомогою новітніх технологій, зокрема штучного інтелекту, фіксується використання згенерованого сексуального контенту з зображенням дитини з метою осоромлення. Найчастіше такі випадки трапляються з дівчатами.

Директорка Proinsight Lab Ольга Овчар під час презентації дослідження зазначила, що принаймні половина опитаних дітей регулярно користується програмами з використанням штучного інтелекту.

“Коли ми проаналізували вікові відмінності, то дізналися, що значно більше таких дітей серед старшого підліткового віку (14 – 17 років). Ми запитали, чи був у дітей досвід, коли проти них використовували сексуальний контент, згенерований ШІ.

Цифри поки що видаються не дуже великими – 3,5%. Проте, якщо масштабувати їх на всіх дітей підліткового віку, то ситуація доволі серйозна. І тут є суттєвою вікова відмінність: старші підлітки вдвічі частіше стикаються з подібними явищами, ніж молодші. Таких уже майже 5%”, – наголосила Ольга Овчар.

Ольга Овчар, директорка Proinsight Lab

За її словами, розповсюдженими мотивами є шантаж, зокрема вимагання грошей, а також зустріч наживо задля примусу дитину до заборонених дій.

“Принаймні половина з тих, хто здійснював такі дії щодо дітей, – це знайомі їм люди. Крім того, близько половини серед цих шантажистів – це однолітки.

Дослідження показало, що у таких ситуаціях діти реагують дещо різкіше: понад 60% дітей блокують (кривдників) або іншим чином обмежують спілкування. Водночас п’ята частина дітей нічого з цим не робить”, – говорить Ольга Овчар.

Заступниця керівника Департаменту захисту прав дітей Олеся Волошина зазначила, що кожен третій злочин загальнокримінальної спрямованості, скоєний проти дітей в Україні, вчиняється із застосуванням кіберпростору. 89% таких випадків стосуються сексуальної експлуатації, пов’язаної з порнографічним контентом.

Цікаво, що лише в 10% випадків справи реєструються за заявами самих дітей або їхніх батьків. Більшість проваджень, а саме 20%, відкриваються за результатами роботи слідства або прокуратури, коли такі випадки виявляються під час розслідування інших злочинів. А 70% справ розпочинаються завдяки зусиллям оперативних підрозділів.

З 2023 року в Україні зафіксовано зростання кількості дітей, які стають жертвами злочинів у кіберпросторі. Якщо до 2020 року дітей до 14 років серед постраждалих було близько 50%, то зараз ця цифра зросла до орієнтовно 63%.

Що робити, аби убезпечити дітей?

Олеся Волошина переконана, що потрібно адаптувати українське законодавство до нових викликів, адже наша країна та всі процеси в ній діджиталізуються.

“Наразі розробляються зміни для провайдерів, юридичних осіб та організацій, які мають відношення до поширення такого контенту. В рамках євроінтеграційного процесу планується створення окремого підрозділу в правоохоронних органах, який спеціалізуватиметься на боротьбі з сексуальним насильством над дітьми в інтернеті”, – зазначила заступниця керівника Департаменту захисту прав дітей.

У сучасному цифровому світі важливо не лише розвивати технології, а й забезпечувати безпеку дітей в інтернеті. Особливо актуальним є питання захисту дітей на міжнародних платформах, де подекуди неможливо застосувати українські закони. Як зазначила Ярослава Дьо, – керівниця експертної групи директорату розвитку цифрових навичок та цифровізації освіти Мінцифри – Україні слід адаптувати законодавство до європейських стандартів для захисту дітей у цифровому середовищі.

“Ми не можемо відступитися від використання новітніх технологій, але наша мета – навчити користуватися ними правильно та безпечно”, – підкреслила вона, зазначивши, що в рамках євроінтеграції планується адаптація європейського Digital Service Act у вигляді Закону про цифрові ринки в Україні.

Ярослава Дьо також наголосила на тому, що український контекст – особливий через війну. Повномасштабне вторгнення посилило ризики в інтернеті: від фейкових друзів у соцмережах до кіберзлочинів проти дітей. Саме тому важливо говорити про цифрову безпеку як елемент національної безпеки.

Водночас вона визнала, що жоден із секторів не здатен самостійно забезпечити безпеку дітей в інтернеті. Необхідна взаємодія держави, громадськості, бізнесу та батьків, щоб в виробити дієву, системну модель захисту.

Наразі в Україні вже розробили певні ініціативи, спрямовані на запобігання проблем, пов’язаних зокрема із використанням штучного інтелекту:

• освітній серіал “Штучний інтелект для школярів” на платформі “Дія.Освіта” – про базове знайомство з ШІ;
• Рекомендації з використання ШІ в освіті, розроблені Мінцифри спільно з МОН;
• Посібник задля протидії сексуальному насильству в інтернеті, створений разом з Офісом Генерального прокурора тощо.

Анастасія Антонець, комунікаційна менеджерка з кібербезпеки компанії Kyivstar, наголосила на ключовій ролі батьків. На її думку, жодні технічні чи законодавчі засоби не працюватимуть без довіри між дитиною й дорослими. Дитина має відчувати, що може звернутись до мами чи тата у випадку будь-якої небезпеки.

Не менш важливі і технічні інструменти: наприклад, дитячий профіль для безпечного контенту, а також встановлення мобільних налаштувань, які дозволяють батькам бачити місцезнаходження дитини, керувати підключеними послугами, поповнювати рахунок тощо.

“Ми ніколи не убезпечимо дітей повністю, тому що цифрові загрози розвиваються так само стрімко, як і технології. Але це не має нас засмучувати – це має нас мотивувати робити більше. Лише цифрово грамотні батьки можуть виховати грамотну дитину. І наше завдання – не контролювати, а підтримувати й супроводжувати”, – підсумувала Анастасія Антонець.

Нагадаємо, раніше медіа “НУШ” повідомляло, що для дітей і батьків створили посібник “Сексуальне насильство в інтернеті: що це та як запобігти”.

Фото – freepik, Dignity Online by #stop_sexтинг

Джерело ілюстрацій: Аналітичний звіт за результатами дослідження на тему “Сексуальне насильство над дітьми та сексуальна експлуатація дітей в інтернеті в Україні”