Булінг у школах: кожен п’ятий вчитель визнає наявність проблеми, втім не завжди втручається — результати всеукраїнського опитування

МОН оприлюднило результати двох хвиль масштабного всеукраїнського опитування вчителів про булінг і толерантність у школах. Дослідження провела аспірантка Інституту соціальної та політичної психології Анастасія Мельниченко за підтримки МОН та ІМЗО. У фокусі — масштаби, причини та реакції педагогів на випадки цькування.

Булінг є, але не всюди його визнають

Під час другої хвилі опитування (листопад 2024 — січень 2025) 20,6% вчителів підтвердили наявність булінгу у своїх школах. Найвищий рівень визнання — у Києві (26,5%) та північних регіонах (26,1%), найнижчий — на півдні (10,4%). Порівняно з першою хвилею (2023–2024), ситуація дещо загострилася: 5,2% освітян визнали, що цькування стало частішим після початку повномасштабного вторгнення.

Утім, учительське сприйняття не завжди збігається з учнівським. Наприклад, у Києві лише 12,3% педагогів визнають регулярний булінг у школі, тоді як серед учнів про нього заявили 33,8%.

Не всі вчителі реагують, навіть коли знають про булінг

У другій хвилі третина респондентів (30,8%) визнали, що не втручались у ситуації булінгу, навіть коли про них повідомляли діти або батьки. А 6,4% взагалі не вжили жодних дій, ставши свідками цькування.

Найпоширенішою формою реагування залишаються індивідуальні бесіди: з агресором (46,9%) та постраждалим (45,1%). До шкільного психолога зверталися 43,5% вчителів. Водночас офіційні механізми — скликання комісії чи повідомлення поліції — застосовували рідко (близько 11–12%).

Причини цькування — поведінка, бідність і зовнішність

На думку педагогів, головна причина булінгу — “поведінка дитини” (понад 50% відповідей у кожній хвилі). Далі йдуть складні життєві обставини, зовнішність, світоглядні відмінності та ознаки інвалідності.

Попри це, лише 1,7% респондентів заявили, що діти регулярно звертаються до них по допомогу. У більшості випадків це трапляється епізодично або не трапляється взагалі.

Що впливає на реакцію вчителя

Молоді педагоги (18–24 роки) охочіше втручаються в ситуації булінгу, переважно через особисту комунікацію з дітьми. Досвідчені ж фахівці частіше обирають адміністративні методи. Проте загалом, незалежно від посади, вчителі вдаються до схожих стратегій: розмов, залучення батьків або шкільного психолога.

Опитування охопило понад 21 тисячу освітян з усіх регіонів, крім тимчасово окупованих територій. Після статистичного зважування репрезентативні вибірки становили 3 804 (перша хвиля) та 5 656 (друга хвиля) учасників. Усі результати ґрунтуються на самозвітуванні, тож можуть бути заниженими через фактори соціальної бажаності або страх говорити про проблеми відкрито.

Нагадаємо, медіа “НУШ” писало, що освітній омбудсмен повідомляє про понад 50 звернень щодо насильства, жорстокого поводження та булінгу в закладах освіти з початку 2025 року.

Фото — МОН