Теми статті: батькам, вчителям, партнерська публікація, поради психолога, психологам
30 Червня 2025
2 978
0
Семирічна Оленка любить малювати. Коли вчителька пояснює нову тему з літератури, вона одразу тягнеться до олівців і відтворює почуте у картинках. Та коли педагог просить переказати текст словами, дівчинка мовчить. “Лінується!” – думають батьки. “Взагалі не слухає!” – сердиться вчителька. А насправді Оленка просто має інший тип мислення – візуально-просторовий інтелект.
А тепер уявімо, що замість змушувати школярку відповідати традиційним способом, вчителька попросила б намалювати хід подій історії у вигляді коміксу. Чи був би результат іншим? Безумовно! Оленка проявила б свої знання через малюнок і легко запам’ятала б новий матеріал.
Теорія множинного інтелекту пояснює, чому традиційний освітній підхід “один формат для всіх” не працює. Кожна дитина відкриває світ по-своєму: одні через слова, інші – у русі, хтось – у мелодії, а хтось – у логіці й цифрах. Нетипові способи мислення – не бар’єр, а ключ до розкриття потенціалу дитини. Їхнє застосування дозволяє учням знаходити свій шлях до знань і здобувати впевненість через успіх у власному стилі міркувань.
Американський психолог Говард Гарднер у 1983 році висунув ідею, яка змінила уявлення про людські здібності. Він довів, що інтелект – це не щось єдине й незмінне. Навпаки, це різні динамічні способи бачити світ, реагувати на нього й розв’язувати виклики. Говард Гарднер виділив дев’ять основних типів інтелекту:
Але в описі результатів дослідження, науковець зазначає, що цим списком потенціал людини не обмежується. Навпаки, Гарднер надихає дослідників надалі доповнювати цю працю новими спостереженнями. Наприклад, він припускає, що в інформаційно-технологічному суспільстві неодмінно включається ІТ-інтелект людини. І ми бачимо серед батьків та освітян інтерес до впровадження практик, що розвивають в дітях саме цей спосіб розв’язання задач. Але як застосувати цю теорію на практиці? Як навчання, що враховує різні типи інтелекту, виглядає в реальному класі?
Уявіть клас, де всі учні однаково зацікавлені й мотивовані. Це можливо, якщо навчання підлаштовується під типи інтелекту дітей.
Як це виглядає на практиці?
В одній приватній школі учениця, отримавши завдання вивчити вірш, замість завчати його, почала наспівувати рядки, підбираючи власну мелодію. Замість зупинити її, вчителька запропонувала виконати вірш у музичному форматі. Текст легко запам’ятався, а інші діти теж захотіли спробувати цей спосіб.
Наприклад, під час читання казки школяр увесь урок малював у зошиті. Замість вимагати “уважного слухання”, вчителька підійшла після уроку й запитала, що він намалював. Виявилося, хлопчик передав сюжет через малюнки – і зміг відтворити хід подій з деталей і образів.
Якось під час обговорення життя письменника третьокласник почав рахувати: скільки років прожив автор та у якому віці написав свою книгу. Учителька не зупинила його зі словами “це не математика”, а навпаки, запропонувала всім виконати завдання “літературні числа”: шукати закономірності в датах життя письменників.
Під час математики хлопчик не міг рахувати сидячи, бо йому треба було рухатись. Тоді вчителька перенесла завдання на підлогу: хлопчик вирішував приклади, стрибаючи вперед і назад на певну кількість кроків. Виявилося, що й іншим дітям такий підхід допоміг краще зрозуміти додавання й віднімання.
Учень другого класу ставив серйозні запитання: “Що таке справедливість?”, “Чому люди вмирають?”, “Навіщо ми вчимося?”. Замість зауважень, вчителька створила у класі “куточок великих запитань”, куди діти могли записувати свої думки. Згодом ці питання стали приводом для спільних обговорень у класі й навіть із батьками.
“Ми щодня бачимо цю картину: коли дитині дозволяють мислити по-своєму, вона не просто засвоює матеріал, а будує власний шлях до нього, – говорить Світлана Поляренко, засновниця київського приватного ліцею Kid’s Studio & TR School. – Наше завдання як освітян не у тому, щоб примушувати всіх відповідати одному стандарту, а навпаки – допомогти кожному учневі відчути успіх у своєму стилі мислення”.
Практика альтернативної освіти показує, що індивідуалізоване навчання підвищує успішність і мотивацію дітей. Школи, які шукають і підтримують сильні сторони учнів, створюють простір, де кожна дитина може знайти свій шлях до знань. Там, де визнають різні способи мислення, навчання стає не вимушеним, а особистим відкриттям.
Навколо теорії множинного інтелекту точиться чимало суперечок. Деякі науковці кажуть: це не зовсім різні види інтелекту, а просто різні здібності. Крім того, досі немає стандартизованого тесту, який міг би виміряти їх усі.
Але якщо відійти від лабораторій і зайти у звичайний клас – теорія працює. Досвід та відгуки педагогів свідчать: коли навчання будується з урахуванням різних типів інтелектів, учні частіше залучені, вмотивовані й демонструють глибше розуміння матеріалу. Вони більше вірять у себе, відкривають свої сильні сторони й справді хочуть вчитися. Отже, навіть якщо наука ще шукає відповіді, то практичне застосування теорії вже довело свою ефективність як підхід, що визнає багатогранність людських здібностей і відкриває для дітей більше шляхів до успіху.
Перед вами швидкий збірник “Навігатора потенціалу”. Цей інструмент допомагає впізнати, які типи інтелекту домінують у вашої дитини, спираючись не на тести, а на щоденні спостереження.
Прочитайте описи й зверніть увагу на ті з них, які про вашу дитину. Саме вони можуть підказати: як дитина сприймає світ, як краще навчається та які ресурси в ній вже є.
Вісім типів інтелекту, які найчастіше проявляються у дітях:
Цей візуальний гід ваша стартова точка. Він не ставить діагнозів і не приклеює ярликів. Натомість допомагає відповісти на запитання: “Яка моя дитина?”
Фрагмент авторської методики від Kid’s Studio & TR School
Відзначаєте одразу кілька пунктів? Це нормально. Ми всі різні, й наші діти це яскраво показують щодня. Кожна особистість має свій унікальний “код” інтелектів. Головне, побачити, що живить інтерес дитини, і супроводжувати її на власному шляху відкриття себе і світу.
П’ять практичних порад для батьків та вчителів
Щойно ми побачили, які інтелекти можуть домінувати у дитини, тепер перейдемо до практики. Як підтримувати ці особливості щодня? Як навчання зробити ближчим, природнішим, теплішим?
Пропонуємо п’ять простих, але дієвих принципів, які допоможуть батькам і вчителям будувати навчання навколо сильних сторін дитини, а не всупереч їм.
Ця інфографіка показує, як можна зосередити освітній процес довкола домінантних інтелектів кожної дитини, замість того щоб підганяти всіх учнів під одну “освітню мірку”.
Інфографіка від Kid’s Studio & TR School
Якщо вам цікаво працювати з інтелектами дитини, читайте “Як працювати з типами інтелекту: методичні підказки для батьків і педагогів” та завантажуйте Пам’ятку для роботи з інтелектами.
Множинний інтелект відкриває двері до самовираження і зростання замість рамок і стереотипів. Освіта, яка визнає різноманітність мислення, дає кожній дитині шанс проявити себе. І завдання вчителів і батьків полягає у тому, щоб не змушувати дітей втиснутися в стандарти, а знайти спосіб, який допоможе їм розкритися.
Всі діти розумні. Головне знайти, у чому саме.
Автор: Світлана Поляренко, засновниця ліцею Kid’s Studio & TR School
Фото:
Обговорення