“Гроші на школу”: наскільки це законно в Україні, і як влаштовано в ЄС

Вічне питання, через яке традиційно ламають списи тисячі українських батьків, не втратило актуальності ні під час пандемії, ні під час війни. Запит “хто не здав на…” нависає дамокловим мечем у батьківських чатах, нагадуючи: хоча базова освіта у державі безплатна, а забезпечення добробуту, комфорту і розваг ваших дітей - справа добровільна, все ж таки “майте совість”.

Рятуючись від війни, багато українських родин евакуювали своїх дітей у різні країни світу, де вони отримують новий досвід взаємодії з системами освіти. І стикаються з геть різними практиками матеріальної складової під час навчання дітей. Ми опитали кілька родин українців, діти яких вчаться в країнах Європи, щоб порівняти вимоги до батьківського гаманця. Особливо ця тема набуває актуальності через оновлення у липні цього року урядом України переліку платних послуг, які можуть надавати державні та комунальні заклади освіти.

Виявляється, такі практики успішно існують у багатьох країнах.

Україна: закон і реальність інколи розходяться

В Україні державні або комунальні заклади освіти фінансуються за рахунок бюджету. Базова шкільна освіта є обов’язковою і безплатною. Школа не має права вимагати чи примушувати батьків до внесків, відмовляти учням у доступі до освіти через несплату “благодійного внеску” або створювати такі умови, коли батьки змушені “здавати гроші”, побоюючись, що дитина зазнаватиме дискримінації.

“Це порушує ст. 53 Конституції України – право на безоплатну середню освіту та Закон України “Про освіту”, – пояснює юристка ГО “Донбас СОС” Наталя Юрлова. – Але, власне, створення шкільних благодійних фондів — не заборонено. Закон України “Про благодійну діяльність та благодійні організації” (статті 1, 3, 5) передбачає право фізичних та юридичних осіб на здійснення благодійної діяльності добровільно. Водночас, у статті 6 цього закону чітко прописана заборона примусу надання благодійної допомоги”.

Тож, чи законно у нас “здавати на штори”? Якщо це вимагається адміністрацією школи або батьківським комітетом, створює тиск на батьків чи спричиняє негативне ставлення до дитини – не законно.

Такі внески можуть бути лише добровільними, з ініціативи самих батьків (не школи!), з чітким обліком, звітністю та правом кожного відмовитися без наслідків.

У випадку, коли вашу благодійність намагаються перетворити на обов’язок, варто запитувати письмові підстави внесків. Юристка радить не боятися відмовлятись від “добровільно-примусових”, а якщо це не допомагає – скаржитися до департаменту освіти, офісу освітнього омбудсмена, на гарячу лінію МОН або в прокуратуру.

“Але мені особисто відомі випадки таких благодійних зборів у приватних школах, зокрема на оновлення кондиціонерів. Якщо йдеться саме про приватний заклад, треба чітко розуміти, що зазначено в договорі про надання освітніх послуг, - пояснює юристка. - Адже оплата за місяць навчання дитини має покривати витрати на утримання школи. Проте в договорі може бути зазначено й інше. Тому дуже раджу батькам дізнаватися про ці нюанси у момент оформлення дитини до такого закладу”.

На жаль, на практиці кожна родина в Україні в тій чи іншій формі стикалася з ситуацією, коли доводиться виділяти додаткові кошти на шкільне життя: на всякі подарунки дітям, не отримавши якого маля може засмутитися, додаткові друковані зошити, без яких важко виконувати домашнє завдання, і навіть ті самі “штори”, які, звісно ж, - для блага ваших дітей. Проте останні роки збільшується кількість батьків, які більш свідомо ставляться до подібних зборів: вони вимагають виконання законів і розставляють пріоритети важливості різних ініціатив.

Німеччина: щорічний добровільний збір

У Німеччині середня освіта, як і в Україні, безкоштовна та обов’язкова. Школа поділяється на 3 ступені в залежності від прихильності учнів до науки.

“У Баварії (ми саме там мешкаємо, бо у різних земель Німеччини шкільні підходи можуть відрізнятися) кожна ланка освіти має приблизно однакові витрати, - пояснює пані Олена з Донецька, син якої закінчив 6 клас німецької школи. - Цей рік у гімназії був щорічний, але добровільний збір на потреби школи (20 євро). А ось екскурсії майже усі платні, хоча можна не їхати і не платити. У сина була велика екскурсія з проживанням та ночівлею у замку, коштувала 60 євро”.

Також пані Олена купувала три книжки: дві для додаткових занять з англійської та одну художню, їх учні вголос на заняттях читають. Все це обійшлося у 19 євро. Також можна замовити так звану “шкільну книгу”: звіт з величезною купою фото про річне життя гімназії. Статті туди пишуть самі учні. Це 30 євро, але її можна не купувати.

“А ще під Різдво завжди проходить “таємний Санта”: подарунки, дорожче 10 євро, просять не купляти, - розповідає пані Олена. - На подарунки вчителям збирати тут не прийнято. Але часто проходять концерти учнів школи. Плата - хто, скільки може й хоче. Гроші йдуть на костюми для вистав, декорації тощо. Також додаткові заняття - частина з них безплатна (шкільні предмети), частина платна. Проїзд безкоштовний для усіх дітей, що мешкають на відстані від 5 км від школи”.

А у школах Берліну взагалі не здають гроші, навіть на подарунки. Всі додаткові витрати діти заробляють самі під час щомісясних ярмарок. Батьки вдома виготовляють різні смаколики, а діти їх продають на перервах між уроками. Всі зібрані від продажів гроші діти складають у фонд класу.

“Ви ніколи не вгадаєте, скільки ми здали на подарунок вчительці, коли закінчували школу другого рівня. По 2 євро! Ці гроші пішли на фотоальбом для вчительки - з роботами та фотографіями учнів. Нікому б у берлінській школі навіть у голову не прийде купувати щось коштовне або складати гроші у конверт”, - розповіла Катерина, донька якої Олександра закінчила школу і вступила до ліцею.

Польща: фонди, екскурсії, необов’язкова форма

Донька пані Ірини з Бахмуту навчається у сьомому класі державної школи міста Ольштин. Витрати, що пов’язані з навчанням дитини, в основному, стосуються годування та екскурсій. Решта – безплатно.

“Щомісяця оплачуємо 145 злотих за дуже якісний обід. Екскурсії два-три рази на рік - за кошти батьків (від 100 до 400 злотих), - розповідає пані Ірина. - Донька ще має додатково по дві години на тиждень лекцій з польської мови та математики безкоштовно. За книги теж нічого не платимо, купуємо тільки канцелярію. Але перед початком навчального року від держави всі діти отримують 300 злотих одноразової допомоги. А ось якщо загубили книжку, ключі від шафи - надають номер рахунку, на який мусимо сплатити відшкодування. На Миколая діти дарують подарунки один одному. Визначають хто кому подарує (за допомогою лотереї): це десь 30-50 злотих”.

А у державній школі міста Щецин, де син Олександри з Запоріжжя закінчив 8 клас, є шкільний фонд і окремі – класні збори.

“Зі шкільного фонду школа оплачує щось глобальне. На моїй пам’яті закупили вентилятори у класи, обладнали зони відпочинку в холі, - каже Олександра. - З фонду класу протягом року оплачуються екскурсії дітям, подарунки хлопцям і дівчатам на “День хлопака” і “День кобєт”, подарунки вчительці з нагоди Нового року чи закінчення шкільного року (букет та щось символічне). Можуть бути додаткові збори: цього року додатково здавали на фотографа на закінчення року та бал восьмикласників. Але я б не сказала, що це все якісь непідйомні суми: фонд школи десь 100 злотих на рік, фонд класу у середньому 30-35 злотих на місяць. У фонд школи просять і радять здавати, але по факту нікого не примушують. Якщо навчається 2 і більше дітей або дитина з інвалідністю, то ці внески можуть бути зменшені. Насправді можна і взагалі не заплатити — ніхто нічого не казатиме”.

А фонд класу, вважає пані, все ж краще здати, бо це безпосередньо дитини стосується, якщо хочеш, щоб вона поїхала на екскурсію, наприклад, чи отримала сувенір, як всі, на свято. Вона каже, що у сина був спортивний клас, тобто періодично були змагання, відповідно, витрати могли бути за участь у турнірах.

Чехія: безплатний суп і дорогий спецодяг

Оскар, який народився у Києві, закінчив другий клас державної школи у місті Брно. Це школа для іноземців, але там навчаються й чеські діти, які живуть поруч. Єдина відмінність, каже мама Оскара Ельвіра, на батьківські збори приходить перекладач на англійську.

“Навчання - безплатне. Оплата за їжу, 760 крон на місяць, але суп - безкоштовно. Також можна оплатити групу продовженого дня - 4000 крон на рік + 1000 в фонд цієї групи, - розповідає жінка, - Також є невеликий фонд класу, з якого закуповують якісь дрібнички для класу або додаткове шкільне приладдя, якщо діти щось забули на заняття. З дитини вийшло 60 крон на рік. Також можна оплатити додаткові заняття - англійську, кулінарні курси, гру на музичному інструменті”.

Форми у школі немає. Екскурсії, прогулянки, поїздки в табір батьки оплачують додатково, але частково можуть бути покрити якимись внесками. Жодних зборів на парти, штори, ремонт чи подарунки вчителям не буває. Наприкінці навчального року батьки можуть в індивідуальному порядку подарувати вчителю квіти та якийсь сувенір типу свічки з ароматом.

А для більш дорослих школярів навчання вимагає більших внесків. Пані Олена з Донецька каже, що переводить на рахунок школи батьківські внески на потреби школи – 1000 крон на рік. Її син закінчив перший курс середньої школи (типу наших 10-11 класів).

“Це середня школа цивільної авіації, напрямок навчання - економіка і підприємництво. Кошти з внесків використовують на організацію випускного 4 курсу і День першачка. Та купують щось корисне для школи, - пояснює пані Олена. – Вся школа замовляє костюми спеціального крою, фасону, з краватками, значками. Форму можна купити на сайті школи. Платили у два платежі – загалом 12 тисяч крон. Це найдорожче виходить. Але форма ця для практики на кілька років - просто в нас трошки спеціалізована школа, практика раз на тиждень в аеропорті. В інших школах такого немає”.

З підручників довелося купити книги з іноземних мов, інші – видає держава. Екскурсії – за бажанням, коштом батьків.

Італія: книжковий бізнес і вибіркове грошове навантаження

Мама двох дітей Юлія, яка приїхала у Тверізо з Запоріжжя, каже: в Італії все дуже по-різному. У державній середній школі, де навчався її син, був обов’язковий внесок у 100 євро на рік, але сім’ї з низьким доходом можуть отримати допомогу від школи.

“Владислав вчився в економічному ліцеї Riccati Luzzatti, і через наш матеріальний стан ми не платили річний внесок і його не вимагали. Також йому видали безплатно підручники, які він здав наприкінці року. Інколи оплачували деякі поїздки з класом - цього року був Будапешт, - пояснює Юлія. – З іншими школами може бути геть інакше. Донька вчиться в ліцеї Duca dell” Abruzzo, там річний внесок вимагають на рік вперед і не пропонують ніяких пільг, безплатних підручників чи екскурсій. Чи можна назвати цей внесок добровільним? Навряд чи!”

Пані Юлія згадує, що коли вона порушила термін переказу коштів, на її електронну пошту прийшло нагадування про оплату. Але найбільше пані Юлію обурює ситуація з підручниками, які вона називає “книжковим бізнесом”. Їх треба самостійно купувати раз на рік. Але якщо ви йдете в іншу школу, навіть цього ж регіону, ці підручники з великою вірогідністю вам не знадобяться: кожна школа обирає свій комплект “кращих”, на їхній погляд, підручників. При тому, часто змінюють цей комплект, тому продати їх молодшим майже не можливо.

Пані Лілії зі Львівщини пощастило більше: її старший син навчався в середній школі, де не було ніяких грошових внесків. Поїздки, екскурсії батьки оплачують за свій рахунок.

“Шкільна форма не потрібна, але книжки та приладдя батьки купують самостійно, - ділиться Лілія, - Молодший син відвідував садок: на початку навчального року нам дали список, що необхідно купити на уроки ручної роботи і перебування дитини в садку. Поїзди, екскурсії, транспортні засоби і витрати на них, оплачували батьки. В кінці навчального року батьки робили невеличкі подарунки вихователям, але виключно за власним бажанням”.

Фінляндія: все забезпечується з високих податків

Пані Олена з Краматорська каже, що вражена системою освіти у Фінляндії. Тут не тільки освіта в школі безкоштовна, а й дітям видають підручники, зошити з друкованою основою, звичайні зошити, навіть олівці з гумками (бо пишуть олівцями в школі).

“У мене два хлопці 10 і 12 років, ще молодша донька 4 роки. Я за два роки ні на що гроші не здавала. Немає ні класних кас, ні зборів на якісь матеріали, - каже Олена. - Але тут дуже високі податки. І з них все це забезпечується. Тобто в школі все є, тому що місто все закупило”.

Іспанія: платні факультативи та асоціація батьків

Ганна з Харкова каже, що в Іспанії батьки не витрачають багато грошей на навчальні матеріали, бо підручники й зошити Система banco de libros працює майже в усіх регіонах.

“Здав комплект — отримав новий. Купувати треба хіба що книжку з англійської (в середній школі) і кілька робочих зошитів. Багато вчителів узагалі не користуються зошитами, а дають дітям роздруківки, які ті складають у великі теки, - каже пані Ганна. - Обіди смачні і ситні (десь 4-7 євро на день), але спочатку незвичні: крокети, бобові, щось тушковане. Із десертів — флан або рисова молочна каша. Спершу мої її не визнавали, зараз їдять”.

Також практикується beca comedor — допомога для родин, які цього потребують, розмір залежить від доходу. При бажанні добровільно можна доєднатися до асоціації батьків (Asociación de Madres y Padres de Alumnos). Внесок — 20–40 євро на рік. За ці кошти активісти організовують свята, ярмарки, закуповують матеріали, також вони спілкуються з адміністрацією від імені батьків. Пані Ганна каже, що десь працює активно, а десь просто існує.

“За гуртки та факультативи треба платити додатково — від 15 до 40 євро на місяць. Але є приємні винятки: деякі секції фінансує муніципалітет. Наприклад, у нас баскетбол — двічі на тиждень за 40 євро на рік. Діти ходять із задоволенням, - ділиться жінка. - Протягом навчального року діти в початковій школі періодично їздять на екскурсії — у музеї, на ферми, в театри, до наукових центрів, на природу. Такі поїздки оплачуються окремо, і участь у них не є обов’язковою. Батькам заздалегідь надсилають інформацію: дата, місце, вартість, що брати з собою. Зазвичай одноденні екскурсії коштують від кількох євро до 20–30. У старших класах початкової школи (5–6 курс) іноді організовують багатоденні виїзди з ночівлею — наприклад, у табір або на тематичну навчальну базу. Такі поїздки зазвичай тривають 2–3 дні, проходять у супроводі вчителів і вимагають окремої згоди від батьків. Якщо дитина не їде, вона залишається в школі — для таких учнів організовується перебування у паралельному класі”.

Швейцарія: збирати гроші школам заборонено законом

Інна - з Києва, але вже давно живе у Женеві. Вона каже, що школи тут 100% безплатні.

“Особисто можу розповісти про початкову школу - з 1 по 8 клас. Платити не за що не потрібно, навіть пару років тому батьки збирали гроші на екскурсії, і це заборонили федеральним законом, - каже пані Інна. - Школа не має право проводити збори. Шкільних форм немає, просто є норми загальноприйняті. Є такі речі, які батьки просто купують на початку року: спортивна форма, фартух для малювання, сумка для одягу чи чешки для танців. Це, власне, все”.

Данія

В Данії школи двох типів: приватні та державно-муніципальні. Син пані Ольги з Харкова ходить в звичайну державну школу. Вона каже, що внесків ніяких немає. Екскурсії бувають доволі часто, і все за рахунок школи (діти не витрачають навіть на поїзд). Форму не вимагають. Харчуються діти тим, що приносять з дому, але бувають і варіанти централізованого харчування за гроші батьків.

“Платити треба, якщо ви користуєтеся групою подовженого дня або різноманітними гуртками, - пояснює жінка. - Додатково можна займатися спортом, музикою, малюванням.

А ось телефони в школах заборонені: на початку дня діти здають їх вчителю, наприкінці - отримують назад”.

Раз на рік буває День школи: кожен клас отримує своє завдання для ярмарку. Хтось відповідальний за їжу, хтось - за розваги.

“Наш клас готував. Це велике свято. Приходять учні їх батьки, просто люди, які живуть поруч. Що можно продати - продається. Участь в розвагах теж за гроші. Всі ці кошти йдуть на користь школи, - каже пані Ольга. - А ще кожному учню школа видає індивідуальний планшет- ноутбук (бесплатно). За потреби ремонт теж за рахунок школи”.

Підсумовуємо

Аналізуючи досвід різних країн, висновок стає очевидним: чим багатша країна, тим більше уваги вона приділяє освіті. У країнах з потужною економікою освіта, як правило, безкоштовна, а фінансові збори від батьків взагалі не практикуються.

Чим слабша економіка країни, тим більше батькам доводиться доплачувати за освітні послуги, які надає держава.

Але, можливо, висновок треба робити навпаки: якщо держава вкладається в освіту, вона має потужну економіку?

Нагадаємо, раніше медіа НУШ розповідало, що означає розширення переліку платних послуг у закладах освіти

Фото - freepik