“Освіта для мінливого світу”. Про що говорили на серпневій конференції

Сьогодні, 21 серпня, відбулась щорічна серпнева конференція освітян, на якій традиційно підбиваються підсумки минулого року і визначається вектор розвитку на новий навчальний рік.

Відкрила конференцію Перша леді Олена Зеленська, яка тричі протягом своєї промови подякувала освітянам - і як мама двох дітей, які навчаються, і як дружина президента - за неймовірно важку працю вчителя, на якого впали зобов’язання та виклики, які ніколи ще не поставали перед українським вчительством. Це війна, психологічні травми дітей, трагічний досвід родин, укриття, повітряні тривоги тощо.

Тим не менш, попри виклики, освіта в Україні не тільки живе - вона розвивається.

“Нам часто дорікають, що реформи, які реалізуються зараз, не на часі, поки триває війна. Проте освіта - це майбутнє країни. Поки в селі або у місті працює школа - вони живі”, - наголосила прем’єр-міністерка Юлія Свіриденко, виступаючи на відкритті конференції.

Її думки підхопив і міністр освіти і науки Оксен Лісовий.

“Україна - єдина країна в сучасному світі, яка під час такої кривавої війни забезпечує роботу шкіл”, - підкреслив він.

Це унікальний досвід, якій демонструє стійкість України як держави, вважає міністр.

“Ми живемо у часи, коли в освіті відбуваються найбільші зміни за часи незалежності України. Світ так швидко змінюється, що освіта має випереджати цей рух, щоб відповідати часу”, - сказав Оксен Лісовий, немов би апелюючи критикам реформи, яких точно не було сьогодні в залі.

Взагалі цей діалог з невидимими опонентами лунав в багатьох виступах вчителів, директорів шкіл, управлінців.

“Я знаю, зараз є багато хейту на адресу тих, хто проводить реформи. Але хай спробують захейтити мене, простого вчителя. Я внизу, на землі, нижче не буває. І я кажу, що пишаюсь тим, що дотичний до команди розробників”, - звернувся зі сцени конференції до невидимих опонентів вчитель біології та географії із Харкова Руслан Шаламов.

Намагаючись пояснити важливість компетентнісного підходу до навчання, він навів приклади, як він викладає своїм учням. Він намагається навчити дитину вчитися, бачити науку навколо себе і застосовувати знання на практиці.

“Знаєте, ще жодного разу до мене не підійшов ніхто із батьків і не попросив навчити їхню дитину, що таке мітохондрія. Проте мене просять навчити дитину бути щасливою та успішною. Я роблю це, роблю на прикладі свого предмету. Якщо кожен буде намагатися робити те саме на своїх уроках, ми будемо мати прекрасний результат”, - переконував він.

Руслан Шаламов звернув увагу аудиторії на свої кросівки.

“Подивіться, скільки в них науки. Наука - всюди. Вона в тих рішеннях, які ми, дорослі, ухвалюємо щодня. Я намагаюсь це пояснювати дітям. Якщо б наша освіта була такою прикладною раніше, то ми б не мали нещеплених дітей і спалах поліомієліту на Закарпатті в 21 столітті”, - пояснював вчитель.

На його думку, проблема не в тому, що дехто не розуміє необхідності змін в освіті. Коли світ так стрімко змінюється, освіта просто зобов’язана змінюватися також. Проблема - в поганій комунікації сенсу і задач реформ.

“Мені як вчителю ніхто не пояснив, що саме я маю робити не так, як зазвичай, щоб вийшло так, як краще - в цьому проблема нашого реформування”.

Про проблему комунікації говорили і директорка ліцею із Чернівців, і освітянка із Києва, і здається, що нарешті у Міністерстві освіти це почули.

Сьогодні на конференції було багато комунікацій складних і дійсно важливих змін, які стосуються реформи старшої профільної школи; реформи дошкілля, навчання дітей за кордоном і на тимчасово окупованих територіях України.

Були презентовані нові моделі шкільних кабінетів. Багато уваги приділялося безпечному середовищу для дітей. Будівництво укриттів стає новим стандартом сучасної української школи, на жаль. І про це також говорили.

Але серед всього цього головною тему був все ж таки педагог.

“Наша конференція цьогоріч проводиться на трьох аренах, які складають сучасну освіту: це “Зміст”, “Педагог”, “Освітній простір”. І серед цієї тріади найважливіший, безумовно, - вчитель. Тому що без нього не буде ніякої реформи, не буде ніяких змін”, - наголосила Надія Кузьмичова, заступниця міністра освіти.

Сьогодні вона разом із екс-міністеркою освіти Лілією Гриневич презентувала дослідження щодо проблем та можливостей кар’єрного зростання вчителя у школі і нову модель фінансування курсів підвищення кваліфікації - “Гроші ходять за вчителем”.

Ця презентація викликала, здається, найбільший інтерес серед учасників конференції. На презентації не було вільних місць, і багато хто слухав стоячи, що доводило актуальність проблеми, яку взялися вирішити у Міністерстві освіти та науки.

Щорічно держава виділяє більше 100 млн грн на підвищення кваліфікації педагогів. Проте система, яка існувала до сьогодні, вичерпала себе, зазначила Надія Кузьмичова. Значна частина виділених державою коштів, за її словами, залишається на рахунках не витраченою.

Але це не означає, що освітяни не хочуть навчатися. За даними опитування, яке провели на замовлення МОН, 61% вчителів платять власні кошти за курси, які їм дійсно потрібні.

Тобто, за існуючою системою, освітян змушують відвідувати курси, які їм не потрібні, натомість те, що їм дійсно важливо знати, залишається поза увагою держави.

Тож новий підхід не тільки до фінансування, а взагалі до вибору курсів, має вирішити цю проблему.

Як саме це буде відбуватися, а також про інші важливі реформи та зміни, які обговорювалися на серпневій конференції, медіа НУШ буде розповідати протягом наступного тижня. Стежте за нашими публікаціями.

Фото - МОН