Профорієнтація і спільнота “своїх”: навіщо українським підліткам освітні мандрівки?

Невизначеність майбутнього – один з головних воєнних викликів, який сьогодні ускладнює для сучасних підлітків відповідь на питання, ким вони себе бачать після школи. Дистанційна освіта, брак соціалізації і якісного позашкілля, що почався під час пандемії і поглибився після повномасштабного вторгнення, позбавили наших дітей середовища, в якому вони б могли наблизитися до розуміння власних бажань і можливостей. Як наслідок, за даними цьогорічного дослідження фонду savED, 40% старшокласників критично оцінюють можливість знайти гідну роботу в Україні. А понад 57% їхніх батьків відчувають, що дітям потрібна підтримка у виборі професії.

Аби показати дітям перспективи розвитку, дати відчуття спільноти однодумців і точку реалізації власних ідей, що впливають на їхні рідні громади, у 2023 році ми з командою фонду savED створили програму для підлітків UActive. Один з її ключових інструментів сьогодні - освітні мандрівки. Це кількаденні поїздки до Львова, а в майбутньому й до інших міст, де школярі з постраждалих від війни громад потрапляють у новий для себе контекст, знайомляться з успішними проєктами місцевої молоді, громадських діячів, бізнесу та волонтерів, і як наслідок - обирають своє майбутнє вдома, в Україні. Як це працює?

Освітнє середовище і спільнота як дороговказ для підлітків

Контекст, у якому наразі перебувають українські школярі під час війни, дуже різний. Якщо на Львівщині чи Київщині діти поступово повернулися до офлайн-занять завдяки облаштованим укриттям та відносно прийнятній безпековій ситуації, то у прифронтових регіонах вже понад три роки ми фактично спостерігаємо освітню ізоляцію. І це перший виклик, який ускладнює і навчання, і профорієнтацію та розвиток загалом. Наразі, за підрахунками Міносвіти, понад 390 тисяч дітей в Україні мають виключно дистанційні уроки, а змішані - більше 700 тисяч. За даними нашого дослідження, саме на прифронтових територіях “тотальний онлайн” нині охоплює 49% учнів. Це поглиблює іншу проблему - нерівність доступу до можливостей в принципі, з якою часто стикаються учні з малих громад.

Віддаленість сіл, складність логістики, знову ж таки, відсутність укриттів, безпосередньо впливають на створення точок розвитку для дітей. Школа ніколи не була і не буде лише місцем для отримання знань та їх контролю. Це перш за все про згуртованість, дружбу, перше кохання, мандрівки. Все це робить нас спільнотою, додає відчуття причетності і формує розуміння бажаних перспектив. Учні, які навчаються очно, значно частіше демонструють вищий рівень соціальної інтегрованості та відчуття належності до шкільного середовища, порівняно з тими, хто навчається дистанційно. Більшість опитаних підлітків саме з малих постраждалих громад, з якими працює наша команда, вказали, що мають складнощі у самопізнанні і мають дуже нечітке уявлення про своє майбутнє. Лише третина опитаних мають конкретні плани на найближчі роки. Якщо ж говорити про відчуття довіри у сучасних підлітків, то за даними згаданого дослідження , лише від 5% до 24% з них вважають, що більшості людей можна довіряти.

Звісно, у цьому контексті вагомою залишається потреба у підтримці ментального здоров’я молодих людей і дорослих, які з ними працюють та взаємодіють. Фонд savED працює прицільно з громадами, які найбільше постраждали внаслідок війни та активних бойових дій. Жителі таких населених пунктів – серед тих українців, хто, напевно, має чи не найбільше травматичного досвіду за останні кілька років. Так само, як і всі діти в нашій країні, місцеві школярі, на жаль, переживають втрати дуже близьких для себе людей, переїзди, розрив соціальних зв’язків поміж своїми однолітками і не мають певної підтримки власної суб’єктності та віри в себе.

В цих обставинах дуже важливим є неформальне спілкування дітей, наявність позашкільного середовища. І з цим теж маємо проблему – на позакласні активності у громадах, як мінімум, не вистачає фізичного простору і ресурсу освітян, а у прифронтових регіонах суттєвим чинником є ще й напружена безпекова ситуація. Як наслідок, регулярного залучення до позашкілля не мають 69% сучасних підлітків.

Що таке UActive?

У 2022 році ми в команді усвідомили, що у громадах, де нам вдається відновити базове навчальне середовище завдяки освітньому центру, тимчасовій чи підземній школі, підліткам потрібно дати інструмент, завдяки якому вони відчують себе також здатними впливати на зміни навколо. Це про точку реалізації власних амбіцій, відчуття приналежності до відновлення і розуміння важливості свого голосу, віри в себе. Так ми спільно із неурядовою організацією Spirit of America створили нашу освітню програму для підлітків про розвиток громад UActive. Найкраще схарактеризувати місію програми можна через цінність, яка для мене є однією з найглибших та наймасштабніших у розумінні провадження активностей – “Україна – творити майбутнє вдома”.

Протягом 15 тижнів навчання на програмі учасники, які працюють у командах, ініціюють соціальні проєкти для своїх громад, презентують їх журі та отримують кошти на реалізацію ідей – створення документальних фільмів та арт-гуртків, оновлення спортмайданчиків, молодіжних просторів або музеїв. І тут дуже важливий шлях, який проходять підлітки у процесі створення ініціатив. За підтримки дорослого ментора програми діти вчаться лідерським навичкам, соціалізуються, знайомляться з людськими історіями, у яких можуть відчути власну мотивацію. Вони отримують ту підтримку, завдяки якій знаходять у собі сили, аби рухатися далі. Будь-якою активністю в UActive ми намагаємося прищепити дітям розуміння, що ти є рушієм змін, у тебе є можливості, аби бути активним, чуттєвим і включеним у життя громади, з якої починається країна. І такий підхід справді працює. За даними цьогорічного дослідження savED у різних регіонах, 69% учнів, які вважають свою діяльність такою, що має сенс, мають високе відчуття належності до громади, тоді як серед тих, хто цього не відчуває – лише 20%. Також ті підлітки, котрі мали досвід роботи з ментором, краще уявляють свою реалізацію в Україні, володіють навичками саморефлексії тощо. В той час їхні однолітки, які не мали такого досвіду через низку обставин, зазначають, що не знаходять у своєму селищі можливості задовольнити свою потребу у підтримці та довірі. Тобто потребують надійного і мудрого дорослого поруч.

Водночас опитування в межах програми UActive демонструють, що 25% наших учасників, які вже є активними підлітками, не знають про більшість додаткових освітніх ініціатив для молоді. Тому, крім того, аби навчити дітей окремим навичкам, нам важливо також сформувати стабільний доступ до якісних освітніх активностей через середовище, до якого долучаються випускники UActive. Наша спільнота випускників відкриває перед старшокласниками нові можливості, зокрема за межами їхніх громад. Однією з них є освітні мандрівки. Це візійний компонент роботи з молоддю, який показує школярам, наскільки важливо системно розвиватися як особистість, а не разово брати участь у програмі.

Освітні мандрівки як спосіб показати молоді можливості

Освітні мандрівки UActive - це поїздки з учасниками нашої спільноти, які поєднують навчання, нетворкінг, менторство, культурний компонент, обмін досвідом та формування певної командності. Ініціативу ми щорічно втілюємо з 2023 року. Цього літа ми двічі приїздили з випускниками програми до Львова - усього це були понад 60 школярів з Миколаївщини, Київщини та Чернігівщини.

За допомогою освітніх мандрівок ми намагаємося створити середовище живого спілкування, таку собі оазу для особистісного зростання, а також відкрити нове розуміння, як обрати професію та формувати своє майбутнє, попри війну.

Наша задача – познайомити випускників UActive із бізнесами, організаціями та інституціями, які творять зміни, аби старшокласники могли перейняти цей досвід для власних громад. Зараз такі мандрівки відбуваються до Львова, але наша ціль – розширити географію мандрівок, аби підлітки бачили більше прикладів успішних українських міст та того, як можна реалізувати свій потенціал.

У Львові нашим надійним другом і партнером став Український католицький університет (УКУ). Заклад надає і свій кампус для проживання підлітків на декілька днів, і проводить зустрічі для школярів, де вони знайомлиться з тим, що таке університет, які там є можливості для студентів, як скористатися ними. Це не просто “день відкритих дверей”. Це занурення старшокласників у атмосферу студентства у вищому навчальному закладі і щира розмова з тими, хто кілька років тому був на їхньому місці. Так відбувається перший крок до розуміння, якою є якісна освіта в Україні і що вона, зрештою, дає.

Також Львівська міська рада третій рік поспіль тепло зустрічає наших учасників мандрівок. Її представники безпосередньо розповідають, як молодь Львова впливає на зміни у місті. Зустрічі з командою офісу “Львів – Молодіжна столиця Європи 2025” показали підліткам, що сила молоді в її ідейності, до якої готові дослухатися на різних рівнях.

У мандрівках ми також не забуваємо про контекст війни і успішні рішення, які допомагають подолати її наслідки, залучаючи сучасні технології та спеціалістів. Відвідини Superhumans Center і центру UNBROKEN – місць реабілітації військових та цивільних жертв війни – дають підліткам глибоке та особисте відчуття причетності до формування культури поваги і підтримки. Це також і розуміння для школярів, які фахівці сьогодні потрібні для того, аби якісно допомагати українцям у відновленні після травм війни.

Важливим є також бізнес. Це компанії, які готові ставати нашими партнерами, робити соціальні інвестиції, підтримувати логістично та бути наставниками для школярів. У одній з поїздок наші підлітки відвідали хаб ІТ-компанії. Це дозволило максимально зануритися у середовище реального робочого життя команд спеціалістів. Під час таких зустрічей підлітки бачать, як в Україні працює успішний і соціально відповідальний бізнес, що турбується про розвиток своїх працівників. Це одночасно і профорієнтація, і дещо ширше - робота з візією майбутнього в Україні у школярів.

Водночас освітні мандрівки – це про покращення комунікаційних навичок та знайомства підлітків з різних регіонів. Адже ізольованість та відсутність офлайн-освіти формує певне відчуття обмеженості і зростання соціальної чутливості. Тому молодь свідомо шукає середовище, де можна знайти однодумців та стати частиною змін, а також мати поруч того, хто вірить у тебе, і подекуди більше, ніж ти сам.

Від інсайтів до важливих змін

Відповідаючи на запитання “А що ж далі після мандрівок і після UActive?”, втішно ділюся історією трьох наших випускників, які після досвіду навчання на програмі і поїздок, як і більшість учасників, остаточно зрозуміли, куди рухаються далі. Олеся Русанова з Криворіжжя, яка через війну вимушено переїхала і закінчувала школу на Миколаївщині, спершу реалізувала на програмі зі своєю командою ініціативу у Єланецькій громаді - вони створили багатофункціональний хаб на території школи. Торік вона взяла участь у мандрівці до Львова, цьогоріч разом зі спільнотою їздила в карпатський кемп за підтримки проєкту “Залізна зміна” від Укрзалізниці. А у вересні вона стала студенткою Українського католицького університету за напрямом “Етика-політика-економіка”. Ще одна випускниця UActive Юлія Параскун після реалізації проєкту і освітньої поїздки вступила до Києво-Могилянської академії на спеціальність “Публічне адміністрування”. А наш Кирило Гарнага з деокупованої Катюжанки на Київщині обрав для себе журналістський шлях, теж у Могилянці. Усіх цих трьох випускників об’єднує одна чудова можливість, яку ми створили для наших учасників завдяки співпраці з УКУ і НаУКМА. Пройшовши відбір, вони отримали стипендії на повну оплату навчання у цих закладах як випускники UActive.

Загалом за відгуками підлітків, які стають частиною спільноти і наших освітніх мандрівок, ми розуміємо, що подібні ініціативи вбивають радянський наратив, мовляв, ти маєш піти вчитися, аби провчитися. Підлітки стають свідомі того, що потрібно акцентувати увагу на загальній канві цінностей, з якими вони обирають свою професію і майбутнє життя, пов’язане з цією діяльністю.

Тобто живе спілкування та реальні приклади дійсно працюють, коли мова йде про профорієнтацію та мотивацію дітей. Тож, на мою думку, освітні мандрівки – це рішення, яке можна і потрібно масштабувати, аби забезпечити обмін досвідом між молодшим поколінням з різних міст. Для цього важливо забезпечити міжсекторну взаємодію, коли громадський сектор є ініціатором, а меценати та держава можуть фінансово та інституційно підтримати досвід такого взаємного обміну. І це, як на мене, допоможе мотивувати дітей творити зміни вдома та утвердити серед них відчуття, що їхній дім – це вся Україна.

Фото авторки