Як EdCamp Ukraine підтримує силу освітянських спільнот

Громадська організація EdCamp Ukraine завершила хвилю “EdCamp in a Box 9.0. Сила спільноти” в межах розбудови мережі відповідального вчительства.

Попри виклики війни, спільнота освітянства, батьківства і учнівства залишається рушієм змін і підтримки. Зокрема, щорічні хвилі регіональних (не)конференцій за програмою EdCamp-in-a-box збирають тисячи учасниць і учасників, і незважаючи на всі виклики воєнного часу кількість охочих проводити такі події з кожним роком збільшується.

Хвиля “EdCamp in a Box 9.0. Сила спільноти”, реалізована протягом 2024-2025 навчального року, була спрямована на зміцнення стійкості та взаємної підтримки у сфері освіти.

Найбільш важливим, на чому концентрувалася увага організаторського кола під час хвилі подій EdCamp у 2024–2025 роках, було наступне:

• Соціально-емоційне та етичне навчання (СЕЕН) – практики для благополуччя й стійкості освітянства та учнівства.
• Розвиток закладів освіти – роль спільнот від дошкілля до університетів у підтримці зростання дітей і молоді.
• Недискримінація та інклюзія – створення безпечного середовища і рівності в будь-якому форматі.
• Платформи EdWay і ПОВІР – як цифрові сервіси стали місцем професійного гуртування та академічного поступу під час війни.
• Захист і безпека – розвиток цифрових та соціально-емоційних навичок, медіаграмотності й відповідального користування інтернетом.
• Подолання освітніх втрат – спільні зусилля вчительства, батьківства і учнівства задля відновлення академічних досягнень.
• Впровадження НУШ на місцях – професійні спільноти як інструмент обміну практиками та підтримки.

Під час панельної дискусії на регіональній події у Запоріжжі її учасники і учасниці підтримували необхідність об’єднання зусиль та взаємопідтримки у важкі часи, коли кожен випробовує силу і стійкість освіти.

Учасниці міні-EdCampʼу Запоріжжя підтримують думки, які висловлювали спікери панельної дискусії

Сила спільноти та взаємодопомога під час війни:

• З початком війни школи Запоріжжя стали не лише притулками для місцевих громад, але й тим місцем, де люди надавали підтримку. Цей процес був взаємним: наприклад, літня жінка, мешканка мікрорайону, передала освітянам вареники з картоплею та піджаркою, турбуючись про них.
• Коли виникла потреба у облаштуванні місць розселення людей, один з депутатів не тільки привіз матраци, а й особисто допоміг розвантажити їх та розкласти, демонструючи об’єднану силу суспільства.
• Школа є життєво важливою опорою для всіх учасниць і учасників освітнього процесу – батьківства, дітей, вчительства.
• Наголошується на потребі в розумінні, допомозі, доброті та людському ставленні, адже всі переживають значні психологічні навантаження (наприклад, тривоги зранку перед уроками).
• Вчительки і вчителі продовжують виходити на уроки, незважаючи на особисті тривоги та недосипання.
• Проєкт підтримки дошкільної освіти, яка має надзвичайну важливість для дітей і батьків. Цей проєкт триває з 2023 року і продовжується зараз, охоплюючи понад 200 дошкільних закладів Запорізької області, з них 124 – у місті Запоріжжі.

Вплив особистих слів та довіри:

• Особливе враження на координаторку кол-центру, який надавав підтримку мешканцям, справила фраза однієї людини – коли кол-центр розрісся, вона наполягала на спілкуванні саме з нею, сказавши: “Коли кажете ви, я точно знаю, це збудеться”. І цей момент змусив її переосмислити своє ставлення до підтримки колег, змінюючи звичну фразу “встала, зібралася і пішла працювати” на більш емпатичне “практикую укріплення волі”.

Глибокий досвід турботи про ВПО:

• Після переїзду з окупованої території оповідачку та інших розмістили у дитячому садку в Запоріжжі.
• Перша ніч після поїздки запам’яталася щирою людською турботою: їжею, увагою до неї та її доньок, а також ранковою турботою “нібито мама”.
• Вона відчула себе “маленькою дитинкою”, незважаючи на дорослий вік, завдяки щирій і безкорисливій допомозі, що стало для неї важливим і промовистим моментом. Цей випадок допомоги вона запам’ятала як особливо зворушливий.

Роль релокованих шкіл:

• Школа із Мелітополя активно працює на об’єднання мелітопольців, які проживають у Запоріжжі, пропонуючи очне навчання, а також забезпечує онлайн-освіту для учнівства, що знаходиться далеко.
• Так само важливо, що ця школа виступає як осередок підтримки та допомоги, а не лише навчання та виховання.

Єдність та подолання викликів:

• Учасники і учасниці згадують початкові страх та нерозуміння під час повітряних тривог, але відзначають здатність вчительства долати психологічний тиск та продовжувати роботу.
• Перехід на очне навчання розглядається як спільна перемога над діями ворога.

Історії стійкості учнівства та вчительства:

Багато освітян та дітей були вимушені покинути свої домівки та втратили звичні умови проживання. І кожен і кожна з них може розповісти свою унікальну історію подолання пережитих страхів та випробувань.

• Діти, які навчаються в умовах окупації, а батьківство шукає можливості для зв’язку та навчання.
• Хлопець з Маріуполя, який був радий можливості закінчити навчання за українською програмою та спілкуватися українською мовою.
• Дві старшокласниці, які відмовилися навчатися за російською програмою, самостійно працювали і після повноліття виїхали на підконтрольну територію.
• Учень, який підтримує свою маму-вчительку, поки батько захищає Україну.

Свої побажання учасники заходу у Запоріжжі залишили на прапорі події.

Прапор події EdCamp Ukraine Zaporizhzhia із підписами та побажаннями учасників

Редакція медіа “Нова українська школа” попросила колег поділитися думками про про те, яким чином працюють на формування сили спільноти заходи EdCamp Ukraine та як у громаді вибудовуються горизонтальні зв’язки для освітніх спільнот.

Для директорки Запорізької гімназії №89 Ірини Патрушевої участь у подіях EdCamp Ukraine, насамперед, цінна можливістю розширення контактів і знайомством з досвідом колег.

Ірина Патрушева, директорка Запорізької гімназії №89

“Для нас всіх дуже і дуже важливо те, що завдяки EdCamp Ukraine, маємо можливості знайомитися зі спільнотою не лише Запоріжжя, а й інших регіонів, отримувати новий досвід від колег. Звісно, що освітянський досвід часів війни багато у чому схожий. Але дуже важливо і цікаво дізнаватися: як саме ці проблеми вирішують наші колеги з інших регіонів”, - говорить пані Ірина, підкреслючи, що формат EdCamp сприяє товаришуванню, обміну ідеями та позитивній взаємодії між освітянами.

Наталія Зима, представниця освітнього десанту “EdCamp Ukraine” - з Хмельниччини. Вона наголошує на тому, що під час війни важко мріяти, адже діти потребують дитинства. Вправа заохочує формулювати невеликі, досяжні та зрозумілі мрії. “Важливо не просто мріяти наодинці, а знаходити однодумців, які мають схожі мрії, і допомагати їм “проростити зерно мрії”. Наприклад, якщо у вас бракує часу на каву, і у подруги в декреті така ж проблема, ви можете допомогти їй, посидівши з дитиною годину, що, можливо, допоможе і вам реалізувати свою мрію.

Пані Наталія запропонувала використовувати практичний інструмент для фізичного втілення ідеї – учасники пишуть мрії на літачках. Потім ці літачки переміщуються у простір “Мрії в процесі реалізації” та “Реалізовані мрії”, завдяки допомозі інших учасників спільноти.

Наталія Зима біля “простору реалізації мрій”

Як свідчить її досвід, міні-EdCampʼи масштабують досвід колег та мають тенденцію до розширення. “На нашій першій події майже не було учасників з Хмельницької області (крім офіційних осіб), а тепер 80% учасників були з саме Хмельниччини, вони вже очікували заходу, приїжджали командами, знаходили новий досвід” - говорить Наталія Зима, резюмуючи, що регіональні EdCamp-події створюють потужні спільноти, об’єднуючи людей, які інакше могли б ніколи не зустрітися.

Заступник директора Департаменту освіти і науки Запорізької міської ради Андрій Хмельницький переконаний, що сила спільноти - це не гасло. На його думку, це відчуття плеча поруч, це можливість ділитися й отримувати підтримку, це простір, де кожен голос важливий.

“Зустрічі колег на EdCamp створюють простір для відкритого обміну досвідом, професійної підтримки й пошуку спільних рішень. Такі події гуртують людей, об’єднаних цінностями гідності, довіри, свободи й відповідальності. Саме через взаємодію під час EdCamp-ів формується стале середовище однодумців, яке зберігається й після завершення заходу та сприяє розвитку освіти й громади загалом”, - говорить пан Андрій.

Андрій Хмельницький, заступник директора Департаменту освіти і науки міста Запоріжжя

Для Андрія Хмельницького є цілком очевидним, що у Запоріжжі горизонтальні зв’язки освітніх спільнот будуються через активну співпрацю між закладами освіти, обмін практиками, спільні заходи та ініціативи.

“Ми створюємо відкриті платформи для діалогу й підтримки - такі як-от магістральний EdCamp Департаменту освіти і науки (а взагалі EdCampʼи у Запоріжжі цьогоріч відбулось аж три - афілійований від Запорізької гімназії №109, і два магістральних - закладу дошкільної освіти “Надія” та Департаменту освіти і науки), проєкти “Хвиля”, Управлінський кадровий резерв”, “Ліга лідерів”, “Читай. Розумій. Дій”, “МІЦь: Музей. Ідентифікація. Цінності”, - розповів Андрій Хмельницький.

У Запоріжжя також продовжується масштабне впровадження “Прозорої школи” Офісу доброчесності НАЗК, створено потужний клуб хібукі-терапевтії та багато іншого. На думку освітянина, кожен із цих проєктів є не просто окремою подією чи ініціативою, а дієвим інструментом для об’єднання людей, обміну досвідом, народження нових ідей і реалізації спільних рішень. Вірю, що це дозволяє педагогам, управлінцям, молоді діяти як єдина команда, спільно відповідати на виклики й розбудовувати освіту на засадах довіри, партнерства та спільної відповідальності.

Схожі думки висловлюють колеги з Житомирської області

Для Ольги Стельмащук, заступниці директора з навчально-виховної роботи Хорошівського ліцею №1 Житомирської області і координаторки EdCamp Khoroshiv, зустрічі на EdCamp — це не лише освітні події, а насамперед середовище довіри й взаємної підтримки. Бо для неї очевидно, що тут учительство, управлінці, батьківство й усі дотичні до освіти об’єднуються навколо спільних цінностей. Саме завдяки відкритому формату, горизонтальності та культурі взаємонавчання кожен і кожна відчуває себе важливим і впливовим.

Ольга Стельмащук, заступниця директора з навчально-виховної роботи Хорошівського ліцею №1 Житомирської області, координаторка EdCamp Khoroshiv

На думку Ольги Стельмащук, регіональні (не)конференції створюють спільний простір:

• для обміну досвідом — коли практика одних стає натхненням для інших;
• для нових ініціатив — ідеї, які виникають у діалозі, часто переростають у локальні чи національні проєкти;
• для підтримки і довіри — саме завдяки цим відносинам формується справжня “сила спільнот”, яка допомагає не лише розвивати освіту, а й долати виклики сьогодення.

“Я бачу, що після заходів EdCamp учительки і вчителі повертаються вмотивованими, з новими ідеями. Для них це не просто (не)конференція чи тренінг, а середовище, де можна поставити запитання, отримати пораду й одразу продумати, як це використати в роботі. Такі заходи формують мережу довіри: коли є потреба — знаєш, що можна звернутися до колег з інших шкіл і вони відгукнуться. Це дуже цінно в наш час”, - переконана Ольна Стельмащук.

Олена Гамська, директорка Хорошівського ліцею №1 Житомирської області, для себе зробила висновок, що заходи EdCamp — це неформальний майданчик відвертого спілкування.

“Тут ми вчимося одні в одних. Тут немає жорстких рамок чи офіційності, є живе спілкування й відкрита атмосфера. Коли чуєш колег з різних куточків країни, розумієш: наші проблеми схожі, а рішення можна знайти разом. Це додає впевненості, що ми як освітяни не поодинці, а частина великої професійної спільноти”, - говорить пані Олена.

Олена Гамська, директорка Хорошівського ліцею №1 Житомирської області

Такі взаємодії допомагають не лише обмінюватися методиками та досвідом, а й створюють відчуття спільноти: коли хтось знаходить корисний ресурс чи рішення, він чи вона ділиться з усіма. Чим більше таких можливостей буде, тим сильнішою й живішою стане освітня спільнота нашої громади.

Для вчительки початкових класів початкових класів Хорошівського ліцею №1 Житомирської області Наталії Антимонюк заходи EdCamp — це місце, де можна відверто сказати: щось не виходить, і почути підтримку.

“Спільнота EdCamp – це чудові люди, які діляться практичними речами… реальними, які можна використати вже завтра на уроці. Я завжди повертаюся додому з відчуттям, що я не одна, а частина великої родини вчительства, яке хоче змінювати школу та себе на краще”, - підсумовує свої враження від участі в EdCamp пані Наталія.

Наталія Антимонюк, вчительки початкових класів початкових класів Хорошівського ліцею №1 Житомирської області

“Ми, вчительки і вчителі, багато спілкуємося напряму з колегами з інших шкіл: ділимося конспектами, радимося щодо дітей, разом готуємо свята й конкурси. Це дуже допомагає — бо знаєш, що поруч є колеги, які підтримають. Я відчуваю, що, хоча ми працюємо у різних школах - ми одна освітня спільнота, де разом значно легше долати щоденні виклики” - висловлює своє бачення вчителька початкових класів, підкреслюючи, що сьогодні ці горизонтальні зв’язки вийшли за межі громади. На думку пані Наталії, іноді легше поспілкуватися з колегою з іншого куточку України, а то й світу. Завдяки інтернету та соцмережам ми можемо легко знаходити однодумців і обмінюватися досвідом не тільки в громаді, а будь-де.

Про те, яке значення має сила спільноти в часи війни ми попросили розповісти Лідію Чорну, кандидатку психологічних наук, завідувачку відділом психології малих груп та міжгрупових відносин Інституту соціальної та політичної психології Національної академії педагогічних наук України.

Лідія Чорна, психологиня, кандидатка психологічних наук, завідувачка відділу психології малих груп та міжгрупових відносин Інституту соціальної та політичної психології Національної академії педагогічних наук України. Фото - Київська школа економіки

- У війні перемагає той, хто виявляє більшу стійкість. А стійкість людини визначається насамперед її підтримкою зі сторони інших. Ця підтримка може бути і психологічною, і соціальною, і моральною, і матеріальною, і професійною. Стійкість також залежить від усвідомленої, іноді ще кажуть - сприйнятої самоефективності - “Я це зможу зробити. Це в моїх силах. Я знаю, як це подолати”. Ефективність зростає, коли “Я” переростає в “Ми”: “Ми це можемо, ми це здолаємо. Ми знаємо, як це зробити”. Якщо розглядати професійну спільноту, то йдеться про професійну компетентність та професійну ідентичність, яка є запорукою стійкості людини в будь-яких життєвих обставинах, а тим більше стійкості в складні часи війни.

Під час війни зростає кількість непередбачуваних, кризових, екстремальних, потенційно травмівних ситуацій. І саме професійна спільнота стає ресурсом розв’язання проблем у таких ситуаціях. Завжди знайдеться хтось, хто висуне ідею, а хтось інший - запропонує способи втілення цієї ідеї в життя, а ще хтось запропонує її реалізувати, а хтось зробить критичні зауваження, а хтось емоційно підтримає, а хтось організує спільноту на виконання завдань. А хтось уже мав подібну ситуацію та вийшов з неї переможцем! Пристрасна розповідь про всі деталі та перипетії подолання труднощів в “колі своїх” надихає. Пережиті разом важкі події стають історією спільноти. Отже, під час складних соціальних ситуацій потрібно мати професійні ланцюжки, канали, інструменти взаємодії в спільноті, і тоді стійкість зростає.

Під час війни у суспільстві знижується поріг травмочутливості, а стрес може стати хронічним.Під час війни люди надзвичайно чутливо сприймають інформацію, яка може нанести психологічну травму або ще більше травмувати. Уже набутий, часом жахливий, досвід війни та хронічний стрес робить психіку більш вразливою, нестійкою, тому так важливо розуміти інших, співчувати та водночас дотримуватись певних меж у висловленні емоцій та не наражати іншу людину на болісні переживання та спогади. Під час війни, під впливом зовнішньої загрози від ворога, люди згуртовуються, але натомість зростає сприйняття чужого болю як свого власного. Поранився один - а болить усім. Тому надзвичайно важлива наявність у професійній спільноті спеціальних груп, де люди могли б серед “своїх” висловитись, проговорити свої професійні та загалом людські проблеми. Можливо, це будуть закриті невеликі групи, де обговорюватимуться конкретні ситуації, де членки і члени спільноти будуть буквально прояснювати свої емоції, спільно шукатимуть розраду та розв’язання проблем. Можливо, це будуть відкриті групи для всіх охочих, де не місце особистій інформації, а лише місце професійним знанням, а можливо - і психологічній просвіті. Головне, що це буде обговорення проблем серед тих, хто має схожий професійний і життєвий досвід, а також щира підтримка одні одних. Оце і є спільність людей, тут єдність всіх забезпечує стійкість кожного і кожної у спільноті.

Фото: Сергій Горбачов, EdCamp Ukraine