Чотири ризики інтегрованих курсів

В суспільстві тривають дискусії щодо доцільності запровадження інтегрованого навчання в українських школах. З одного боку, такий підхід забезпечує дитині максимально практичне розуміння, як влаштований світ, і що все в ньому – взаємопов’язано. З іншого боку, у частини вчительства є побоювання, що при інтегрованому підході діти будуть засвоювати дисципліни поверхнево.

Про інтегроване навчання - без емоцій висловилася засновниця приватної школи “Домініон”, PhD з публічного управління та адміністрування, вчителька вищої категорії біології, хімії та інтегрованих курсів з природничих наук Інна Дьоміна.

З дозволу авторки, наводимо її текст без купюр.

Цей текст чекав свого часу кілька місяців.

Ми часто говоримо про інтеграцію у школі то як про “освітній прорив”, то як про загрозу “руйнації предметності”. Але щоб зрозуміти, чи справді працює ідея інтегрованого навчання, варто подивитися на неї без емоцій через призму реалій і здорового глузду. Саме зараз, у період оновлення освітніх програм і зростаючих запитів суспільства, важливо розглянути інтеграцію прагматично - не як на модний термін, а як на інструмент із чіткими умовами ефективності.

Будь-яка цікава ідея може бути приреченою, якщо вона не знайде відгуку у когось окрім творця. Будь-який геніальний задум “як це буде” може зазнати краху без детального плану “як це реально зробити”. За інтегроване навчання в українській системі освіти вхопилися досить давно, і часом здається, що інтегровані курси – це ось та “цікава ідея” з чудовим задумом, проте з недостатнім “як це реально зробити”, тому власне кожна згадка про інтеграцію у будь-якій предметній галузі викликає багато запитань, протиріч, дискусій і крайнощів у вигляді лозунгів на кшталт “руйнації освіти”. Пропоную без зайвих емоцій, прагматично “пройтися” по різних потенційних ризиках інтегрованих курсів, адже яких би предметів це не стосувалося, чи то природничих наук, чи мов та літератур, чи історії, є багато спільних острахів, які варті уваги:

Ризик 1. Інтегровані курси можуть давати лише поверхневі знання, адже не буде часу заглибитися у окремі предмети по-справжньому

Так, дійсно, це слушна думка. Якщо програма такого курсу буде складена неякісно, існує ризик “поговорити про все і ні про що”. Отже, інтегрований курс має шанс на успіх тоді, коли добре пропрацьований зміст із чітко окресленими цілями та очікуваними результатами, які можна перевірити, і вони супроводжуються створенням певної кількості освітніх продуктів учнями протягом всього вивчення. Такі курси обовʼязково мають давати розуміння практичного застосування знань у повсякденному житті та житті суспільства. Чітко відповідати на запитання: “А для чого я це вивчаю?”.

Насправді, справжні інтегровані заняття мають таку особливість: предметні межі стають фактично відсутніми, а на першому місці є розвʼязання конкретних проблем, які спочатку формує вчитель, а пізніше інші запитання можуть формувати й учні. Коли це можливо? Тоді, коли учні вже мають певний фундамент знань. І лише тоді інтеграція справді починає працювати, як спосіб пов’язати ці знання у єдину картину світу, а не як заміну окремих дисциплін.

Тому важливо підкреслити, що інтегровані курси не можуть замінити повноцінне вивчення нових предметів. Наприклад, на мою думку, набагато ефективніше у 7–9 класах вивчати окремо фізику, хімію, біологію, географію, адже спочатку учням важливо сформувати “скелет знань”, засвоїти мову наук, а вже у старшій профільній школі, якщо дитина визначилася з майбутнім професійним спрямуванням, давати можливість вивчати непрофільні дисципліни на інтегрованих курсах з глибоким практичним контекстом.

Чому так? Тому що дитина, яка вже визначилася з профільними предметами, у першу чергу має мотивацію вивчати саме їх, а на це потрібен час.

Що сьогодні відбувається у випускних класах? Якщо дитині предмет “не потрібен” у майбутньому, часто вона просто намагається скласти контрольні на оцінку, яка “не зіпсує” свідоцтво, проте зацікавленість до таких предметів мінімальна.

Якщо ж запропонувати учням якісний інтегрований курс з практичним контекстом для майбутнього життя, є можливість показати значимість і сенс вивчення непрофільних предметів, а в інший час по-справжньому зануритися у “свої” предмети.

З іншого боку, інтегровані курси, чи скоріше міждисциплінарні, у 5–6 класах можуть слугувати чудовими популяризаторами галузей, підготовкою учнів до глибокого занурення у науки, а у 7–9 класах – підживлювати основне викладання окремих дисциплін, проте не замінювати їх. Фактично, на старті вивчення складно розвʼязувати якісь проблеми без відповідної підготовки.

Проте, інтеграція – це не лише про спрощення! Якщо говорити про природничі науки, які мені ближчі, дійсно глибоке занурення у науку вимагає високого рівня знань! Наприклад, хороший науковець біолог має дуже добре почуватися у фізиці та хімії, і це точно не про “поверхневі” знання.

У контексті суспільно-гуманітарних наук, як на мене, інтегровані заняття так само можуть бути максимально практичними до повсякденного життя, а також бути інструментом для більш глибокого вивчення.

Отже, висновок – усе залежить від змісту та рівня “інтеграції”. Навряд мозаїка з купи предметів принесе користь, а продумана структура – навпаки, може стати сильним освітнім інструментом.

Ризик 2. Інтегровані курси не буде кому проводити, у нас не навчали вчителів їх викладати

Так, це правда. Тому саме тут і важливо “як це реально зробити”, тобто, як запроваджувати викладання інтегрованих курсів, аби вчителі не відчували себе “кинутими напризволяще”.

Упровадження інтегрованих курсів має супроводжуватися якісною підготовкою вчителів, методичною підтримкою і зрозумілими навчальними матеріалами. Інакше навіть найкраща ідея приречена.

Важливо тримати в голові, що вчителі готуються і вчаться постійно, це правда. Скільки б ти не викладав у школі, навіть якщо програма не змінюється кардинально, то змінюються діти! Не знаю, як у кого, але я не пам’ятаю жодного однакового класу, тому що всі учні різні – те, що одні схоплять швидко, для інших може потребувати більше часу і підходів, а хтось взагалі захоче більше, тобто поза межами програми.

Якщо вчитель має 6 навчальних годин, то він може витрачати ще як мінімум 6 годин на підготовку, якщо розробляє відповідні навчальні матеріали, практичні чи завдання для перевірки. Нові незнайомі курси вимагають в рази більше часу.

Отже, висновок – інтегровані курси потенційно вчителі зможуть викладати, якщо отримають вчасну методичну підтримку та навчальні матеріали для учнів у достатній кількості. Інакше ідея інтеграції, яка мала б стати кроком уперед, перетворюється на додатковий тягар.

Відсутність якісної підготовки до впровадження інтегрованих курсів насправді руйнує саму ідею користі інтегрованого навчання.

Ризик 3. Учні, які матимуть інтегровані курси, якщо змінять свою думку щодо профільних предметів, не зможуть скласти ЗНО (НМТ)

Так, дійсно, інтегровані курси і підготовка до НМТ(ЗНО) мають різні підходи й очікувані результати, тому у 12 класі, обираючи велику кількість курсів на вибір, учні мають мати можливість обрати і курс підготовки до НМТ(ЗНО), якщо у 12 класі змінилися плани. Проте не варто забувати, що до 12 класу учні мають вже фактично пройти всю основну програму, тому під час підготовки до ЗНО будуть систематизувати та узагальнювати раніше вивчений матеріал.

Головне – не ототожнювати інтеграцію з втратою академічності. Це різні інструменти для різних цілей.

Ризик 4. Учнів може не зацікавити практичний контекст інтегрованих курсів, вони взагалі перестануть звертати увагу на непрофільні предмети

Так, учні дуже різні, так само дуже різними є і вчителі. У першу чергу, кожна дитина і кожен вчитель – окремі особистості. Особистість вчителя відіграє надзвичайно велику роль. Тому ставлення вчителя до предмету одразу відчувають й учні.

Умовно кажучи, учні навряд сприйматимуть із захопленням предмет, якщо вчитель сам буде від нього не в захваті. Будь-які нові курси – це складно, без різниці, чи інтегровані вони, чи ні, вони вимагають уваги і часу. То ж багато чого залежить саме від нас, дорослих.

Замість висновків. Інтеграція не є самоціллю. Це лише інструмент і його ефективність залежить від того, як ми ним користуємося. Якщо інтегровані курси будуть осмисленими, добре спланованими і підтриманими, вони можуть стати тим містком між шкільною освітою і реальним життям, якого нам так бракує.

Фото - фейсбук-сторінка Інни Дьоміної