Руслан Шаламов: “Біологія - наука про життя, а не лабораторія смерті”

Руслан Шаламов у жовтні був визнаний найкращим вчителем України за версією премії Global Teacher Prize Ukraine-2025. Якби була ще подібна премія для його учнів наукового ліцею “Обдарованість” (Харків), то, певно, вони були б визнані найхоробрішими. Чому саме — про це Шаламов залюбки розкаже сам.

Окрім хоробрості в освітньому процесі, Шаламов цінує у своїх учнях толерантність та відданість, що почасти допомагає перемагати у міжнародних шкільних олімпіадах. У своїх колегах Шаламов цінує рух до оновлення української освіти, в центрі якої стоїть дитина, а не параграф. Це одна з тисяч причин, чому реформу НУШ він називає найкращим, що сталося з вітчизняною освітою. Але насправді, лише ще має стати. Як? На це коротке питання Шаламов дає довгу змістовну відповідь. Окрім того, заслужений учитель України, кандидат біологічних наук розказує:

• Про що краще знати менше, про що ліпше не знати зовсім, і про що слід дізнаватися на уроках біології та хімії.
• Перехід від знаннєцентризму до дитиноцентризму відбувається у всьому світі. Де Україна в цьому процесі.
• Інтегрований курс природничих наук: правильне харчування, властивості води, пошук нових джерел енергії, причини та наслідки зловживання алкоголем, самолікування, правила контрацепції. Чому ще слід вчити в школі?
• Як вчаться діти, які перебувають під постійним обстрілами російських бомб та ракет, і завдяки чому вони виграють міжнародні шкільні олімпіади?

Про це і значно більше Іванна Коберник, очільниця ГО “Смарт освіта”, розпитала Руслана Шаламова у подкасті “Що там з НУШ”.

Медіа НУШ пропонує текстову версію розмови. Відео версія доступна на YouTube каналі Нова українська школа.

ІК: Ви не просто вчитель біології, в якого діти на уроках клеять, ріжуть, варять, потім щось з тим вареним зроблять, вони ще й перемагають в олімпіадах. Ви робите це все в 40 км від російського кордону, продовжуєте працювати у Харкові. Це взагалі як можливо?

РШ: Оскільки так і є, то можливо, але все важче і важче. Коли ми приїжджаємо на шкільну олімпіаду, наші діти, які в буквальному сенсі слова вилізли з укриття, із підвалів, навчаються online, змагаються з дітьми, які кожен день ходять до школи. Online-освіта, що б ми про неї не казали, поступається будь-якій освіті наживо. І тому з цим все важче і важче, але ми стараємося.

ІК: Ви досвідчений вчитель, а є таке стереотипне враження, що досвідчені вчителі не підтримують реформу Нова українська школа. Ви підтримуєте. Чому і як?

РШ: Я коли прочитав концепцію Нової української школи у 2016-му році, я зробив все, щоби потрапити у групу розробників стандарту. Я тоді ще зрозумів, що це найкраще, до чого слід прагнути. Найкраще, що відбулося у нашій українській освіті за всі роки її існування - це саме ця реформа.

ІК: А що вас так вразило там?

РШ: Насправді, це такий загальносвітовий тренд - перехід від так би мовити знаневоцентризму до дитиноцентризму. Звичайно, шкільний світ крутиться навколо вчителя. Головний в школі, безумовно, вчитель. Не діти. Абсолютно від вчителя все залежить. Але для чого? Для того, аби всунути в голову дитині те, що ти знаєш. Або дати поштовх до успіху, тобто розвинути дітей засобами свого предмету. Хай би вони вчили, припустимо, ту саму біологію, заради того, щоби потім вони змогли це використати у своєму житті. Ось цей культ успіху, культ розвитку дитини, мені здається, головний тренд. Всі країни світу так чи інакше переходять до цього. Я не знаю про наших придуркуватих сусідів, але світ нормальний весь йде туди. Просто в Україні цей перехід назвали Нова українська школа. Я, звичайно, не прихильник того, щоб ми вивчили все. Хай би ми дізналися про меншу кількість фактів, але би дізналися так, що знали би, що з тим робити потім. Ну от ви у школі точно вчили про будову і функції мітохондрії, рибосом, про ядро клітини, розв’язували генетичні задачі, вчили про жилкування листків. Ви залазили на картинках в розчленовані трупики, і це називалось “біологія тварин”. Вам показували, скільки камер в серці жаби, і скільки камер в серці пташки, чим вони відрізняються. От про це вам все розповідали. Ви що з того пам’ятаєте?

ІК: Я ще пам’ятаю про черв’яків і мохи. Але тут є нюанс. Звісно, я вчилася в абсолютно “знаневій”, радянській школі, і в мене була дуже специфічна вчителька з біології, вона була дуже жорстка, авторитарна. Притому робила цікаві речі. Наприклад, всім треба було зробити по макету їстівного і неїстівного гриба. І борони Боже, ти не зробив, це просто кара небесна, а якщо ти зробив таке, що їй не подобається, то вона його рвала і викидала у смітник. Коли у нас почалася зоологія, згадана вами, нам треба було влітку висушити жуків і принести їх. Так само треба було засушити квіточку, листочки. Треба було також скелет риби приготувати на лабораторну роботу. Те саме з птахами. Треба було збирати кісточки курки. І приносити в школу. Колись я ділилася з вашою колегою Інною Дьоміною (директорка школи Домініон, вчителька біології, хімії та інтегрованих курсів з природничих наук - прим.ред.) цим досвідом. Кажу їй: “У нас були суцільні практичні роботи, але це був жахливий стрес”. Вона відповідає: “Тому що окрім практичності ще має бути етичність”.

Тобто з одного боку начебто і корисно.

Інна Дьоміна, фото - фейсбук-сторінка вчительки

РШ: Я от думаю, яка мета була цього? От ви то все вивчали - кістки, плавники тощо.

От де вам оця прекрасна біологія знадобилася в житті?

ІК: Така ніде. Це правда.

РШ: Слухайте, ну скільки відсотків дітей стануть біологами із наших всіх українських класів? Це зовсім невеличкий відсоток. Ще хтось піде в медицину, ветеринарію, сільське господарство, там агрономія і так далі, де біологія є основою.

ІК: Біофарма зараз набирає популярність.

РШ: Безумовно. Ну, все одно, це небагато людей. А біологію вчать у школі усі. І це правильно, її треба вчити всім. Але для чого? Мені здається, що вивчаючи зоологію треба і ззовні, і всередину залізти, і в рот, і в дупу, що називається. Це те, чим мої діти займаються. Втім якщо це при підготовці до олімпіад, то питань нема. Проте якщо ти не збираєшся бути біологом, то краще би тебе навчили тому, що ти можеш побачити поруч із собою. Навіть коли ми вивчаємо організм людини - на що відводиться цілий рік - чому би це не перетворити на знайомство з власним тілом з тої точки зору, як так з ним поводитися, щоб жити довго і щасливо?  Оце головна мета була би біології людини. А в нас головна мета біології людини - вивчити будову серця, кишківника, розказати про всі шари в його стінках, з яких тканин вони побудовані, чим клітини відрізняються одна від одної, як це все функціонує. І дуже мало уваги, навіть на рівні програми підручників приділяється, до практичного аспекту. Що робити, якщо в тебе десь там заболіло? Чому воно заболіло? Або що ти маєш з цим робити? В якому випадку треба звернутися до лікаря? Які відповіді можеш від них отримати? В перші місяці війни я зі своїми колишніми учнями, які організували фонд допомоги (і вони до речі лікарі), займалися ліками. Запити, які йшли, що від військових, що від цивільних, ну 80% треба закреслити, бо тому що це фуфломіцин. А люди хочуть такого. От такому би повчити дітей.

ІК: Ви вчите основам здорового харчування, говорите про шкоду алкоголю, солодких напоїв. Що ви розповідаєте?

РШ: Я біохімік, і це якраз моє. З усім класом ми говоримо здебільшого про раціональне харчування, про його правила, як укласти власний раціон, раціон родини. От про це дуже важливо. І вони, звичайно, працюють з батьками, описують свій раціон, слідкують за собою і потім роблять висновки з цього, що треба змінити. Вони ж у майбутньому батьки. Знати про дитячий раціон, чим він відрізняється від дорослого, також важливо. Так само, як і в усіх інших темах, більше би от про те, що точно знадобиться, а не про те, що там всередині, як воно влаштовано, те, чим ти навряд чи скористаєшся. Припустимо, ви не знаєте про те, як функціонує у вас жовч, але ви знаєте, що вам треба їсти, як укладати раціон, щоби бути здоровою і щоб печінка її [жовч] виробляла і працювала як слід. Коли запитуєш, покажи цінність цього знання. Зроби так завдання, щоб без знання не можна було обійтися. Це власне серце Нової української школи. А яка мета Нової української школи, оцієї реформи? Про що вона? Ті, хто скажуть, що вона про те, як виховати успішну людину, то ті цю реформу і прийняли. А ті, хто не прийняли, з ними недокомунікували або вони самі, не почитали засадничі документи реформи. Треба поцікавитися. Просто прочитати хоча би буквально 20 сторінок “Концепції нової української школи”. Вона класно і зрозуміло написана. Не риб’ячою мовою, якою пишуться взагалі якісь педагогічні тексти.

ІК: Мені, звісно, дуже приємно те, що ви говорите про концепцію “Нова українська школа”, бо я була одним з співукладачів і власне з тих, хто відповідав саме за ту мову, якою вона написана. Ті, хто це робив, я і мої колеги, ми були журналістами і комунікаційниками. Ми не були освітянами. Нашою задачею було взяти їхні думки про реформу і перекласти зрозумілою мовою.

РШ: Ну, вам вдалось тоді написати цей документ. Я от сам беру участь в кількох проєктах,  присвячених старшій профільній школі. Певно, ви знаєте, проект “Зміст”. У нас ціла група дуже класних авторів, лідерів галузей: математика, мова, література, історія тощо. За кожним лідером є група авторів, розробників. Ми написали програми різних курсів, як основних, так і за вибором в межах профілю і поза ним. І ці автори розробляють готові сценарії уроків. Я вже такий палкий противник оцих от урочних планів. Я їх скільки перечитав. Ну, як правило, “нудота зелена”. Ми робимо дещо інше. Там прямо прописана учнівська активність. Для вчителів те саме, тільки ще й розлогі пояснення, як це організувати. Ми завершуємо вже цей проєкт. У нас є 30 закладів, які зараз взялися за наші різні курси. В тому числі ми створили інтегрований курс природничої галузі для неприродничих профілів.

Дивлячись на наші програми (хімія, фізика, біологія, географія), вони настільки різні, що годі уявити собі людину, яка це все може викладати. Інтеграція – це не на рівні змісту. Тут треба знайти інтеграційний стрижень, тобто що ти хочеш донести. Та програма, з якою ми працювали (її авторка Світлана Бабій, дуже талановита вчителька), має за основу цей інтегративний стрижень Глобальні цілі сталого розвитку. Їх 17. Всі про них знають [У вересні 2015 року всі 193 члени ООН ухвалили план досягнення спільного кращого майбутнього: спільні зусилля спрямовані на подолання крайньої бідності, боротьбу з нерівністю і несправедливістю та на захист нашої планети. У центрі “Порядку денного 2030” є 17 Цілей сталого розвитку]. Потихесеньку сталий розвиток заходить в наші школи, в біологію, географію, фізику, хімію. Це дуже крутезний курс. Я маю уже двомісячний фідбек.

РШ: До речі, уроки лежать на платформі “Зміст” у вільному доступі. Я впевнений у тому, що вчитель будь-якого природничого предмета в змозі цей курс опанувати і викладати у неприродничих класах. Ми зараз пишемо три поглиблені курси в такому ж ключі, уроки для учнів і вчителів: фізика, хімія і біологія для медичного, біотехнологічного, екологічного профілю. Ми займаємося там ще іншими курсами. Ніхто з наших пілотних вчителів і вчительок не говорить, що їм легко. Їм важко. Зрозуміло, це нова програма. От тема, яка зараз заходить, називається безпечна їжа. Вони говорять про харчові продукти, про поживні речовини, які входять до складу цих харчових продуктів, і як дізнатися, чого там більше, як навчитися читати етикетки. Звичайно, там є хімічний блок, якісні реакції на поживні продукти, як їх розпізнати. Величезний блок про історію харчування людства, про причини голоду і шляхи його подолання. Звісно, що там є блок про Голодомори в Україні 1930-х і 1940-х років. І от вчителі 48:32 пройшли це і вони навіть з істориками об’єдналися і зробили шикарні активності на цю тему. Звісно, що там є про приготування їжі, процеси, які відбуваються в кухні з їжею при варінні, смаженні, тушінні, запіканні і так далі. Є про зберігання продуктів, і що з продуктами стається при тривалому зберіганні. Ми прямо це прописали. Наприклад, визначення вітаміну С в сирих і печених яблуках. Це дуже легка робота і його дуже легко визначити. А яблука ж можна спекти, це ж не складно. Не хочете яблука, беріть щось інше. Не хочете про вітамін С, візьміть молоко і молочні продукти і визначайте в них кальцій. Це також легко.

Є географія. Ми розглядаємо сучасну карту, актуальну карту голоду на планеті. Скільки людей голодують, і які з цим взагалі відбуваються жахливі речі. І про них треба знати. Наступна тема буде вода. В основному про водні ресурси, про те, як її берегти, звідки вода береться у тебе вдома, куди потім витікає. Звісно, буде і про фізичні, хімічні властивості води, про воду в організмах, її значення для живої природи, про водні ресурси України і так далі. Наступна тема - енергетика. Не про фізику енергії, а про те, що показує твій лічильник вдома. Що в Україні з енергетикою, які види енергії ми сьогодні використовуємо. Я думаю, це дуже цікаво і цінно.

От зараз біологія 10-11 клас. Там є тема “Репродукція і розвиток”. Ну прямо величезна тема.

Програма передбачає зробити акцент не на тому, як розвивається зародок, дробіння, гаструляція, бластуляція, нейруляція і так всі ці процеси. А для чого? Рівень безпліддя в світі зростає з кожним роком, і в Україні так само. І безплідних пар стає все більше. Натомість репродуктивна медицина робить шалені успіхи. Не мати власну дитину практично неможливо. Моя задача - сформувати у дітей позитивне ставлення до цього, щоб вони розуміли, раптом щось, я знаю, куди йти, і там допоможуть. Мати дитину, може, не для всіх людей, але для більшості це все-таки провідна ідея. Більшість людей в Україні, і у всьому світі хочуть мати власних дітей. Хочуть стати батьками. Я ж розумію, що я останній професійний біолог в житті більшості із них. Від кого вони про це зможуть дізнатися, як не від мене? І ми говоримо про контрацепцію, я відводжу на це як мінімум два уроки. Ми з ними обговорюємо всі можливі методи і на якому етапі, чим краще користуватися. Я говорю з ними так, як начебто говорю з людьми, які розуміють, про що ми говоримо. Якщо навіть вони не мають такого досвіду, їм це цікаво і їм це дуже важливо, тому що ось-ось вони його почнуть отримувати. І краще, щоб вони його отримували позитивно, а не щоб потім не знають, куди бігти з тим, що може статися, як в плані інфекцій, так і в плані небажаних вагітностей.

ІК: Ви нагадали мені книгу Роберта Сапольські” Біологія добра і зла”. Чи говорите ви з ними також і про те, що біологія впливає на всі види відносин?

РШ: Звісно, ми говоримо з ними про питання статі і гендера. Що є чим і що є визначальним, що є таким, що може змінитися, а що змінитися не може ніколи. Звідки беруться історії з невідповідністю статі гендеру? Що з цим робити? Це дуже важливо, бо я не знаю, хто переді мною в класі сидить. І може так бути, що хтось усвідомлює щось не так, як усвідомлюємо ми. Я бачу, сидить переді мною дівчина, а вона може про себе інше думати. Я взагалі дуже болісно ставлюся до будь-якої нетолерантності, до будь-якої ксенофобії. От прям дуже такого не люблю. І я дітей виховую в тому, щоб вони були толерантними до всього. Світ безмежно багатоманітний. І якщо ти думаєш, що всі такі, як ти, то ні. Всі різні, і всі гідні поваги. Окрім злочинців і москалів хіба що. А так всі гідні поваги і всі дуже різноманітні. І ставитися треба з повагою до всіх, хто би перед тобою не був. Біологія створена для цього, для виховання толерантності, тому що біологія це про різноманіття. І хто ж ще, як не біолог, може розказати, що запорука стійкості будь-якої системи - це її багатоманітність.

ІК: У нас гостем нашого подкасту був Валерій Залужний, колишній головнокомандувач, нині посол України Великобританії. Він розповідав про свою доньку. Вона абсолютна бунтарка, яка не хотіла вчити нічого. Але була вчителька хімії, яка зацікавила її хімією, їздила з нею на олімпіади, допомагала їй готуватися. Зараз вона вже доросла, працює лікарем. У вас є такі приклади, коли дитина-бунтар не хотіла нічого вчити, але от біологія відкрила інший світ?

РШ: Моє перше коло спілкування - це мої випускники. Тепер мої друзі. Відпочивати разом їздимо влітку. Там є люди різних спеціальностей, але нам приємно спілкуватися. Багато стали лікарями чи біологами, які від народження про це взагалі не думали ніколи. І їхні батьки про то не думали. І так сталося в їхньому житті тільки тому, що вони попали до мене в клас. От зараз у мене цілий клас. Хтось з них точно обере цей шлях. Мої бунтарі так само. Просто на бунтарів уваги більше приділяєш, і вони цікавіші.

ІК: Як ви розповідає все це дітям у місті, куди прилітають КАБи [Керовані авіабомби] та дрони?

РШ: От буквально минулий тиждень у нас знову сильно бомбили. Я сиджу на уроці, в online перед екраном і бачу, як діти почали вимикати камери: “Руслан Васильович, ми відійдемо, бо десь дуже близько”. Я відповідаю: “Так, звичайно, побігли усі в укриття”. А потім зібралися знову. Бачу у одного балконна рама просіла. Ну така історія з нормальним кінцем. Кінець кінцем, Україна виставляє свої команди на міжнародні олімпіади, навіть під час війни, і показує гідні результати. Ми ж не просідаємо нижче 10-ї позиції в світі із жодних предметів. Це, напевно, такий у нас запас міцності.

ІК: Насамкінець помріємо разом. Який, на вашу думку, був би ідеальний варіант розвитку реформи? Який би був зараз правильний шлях, щоб все ж таки виправити цю ситуацію [нерозуміння суті реформи НУШ та її мети]?

РШ: Правильний шлях - це комунікація. Міністерство зараз запровадило політику “Освіта для життя”, якраз щоби докомунікувати, мені здається, реформу Нової школи. І це дуже правильний крок. Для чого ми, власне, працюємо? Треба розуміти, хто для чого в цьому світі існує і хто заради кого. Є люди, які думають, що діти ходять в школу для того, щоб у мене була робота. Ні. Це я ходжу на роботу для того, щоб задовольнити потреби в освіті маленьких громадян України. І я це відчуваю.

Читайте також: Освіта, що тримає фронт: як проходить підготовка до олімпіад у складних умовах

Фото - скріни з відео