Напишіть нам

Всі проєкти

Всі теми

Герої Крут: матеріали для уроків та виховних годин

Теми статті: батькам, Герої Крут, директорам, матеріали для уроків, НУШ

27 Січня 2026

Ярослава Музиченнко

240

Щороку 29 січня в Україні вшановують героїв Крут. Наймолодшому було 15, деяким – по 16-17 років. Однолітки наших старшокласників та студентів коледжів, першокурсників університетів. Бій проти російсько-більшовицького війська, що переважало юнаків уп’ятеро, завершився перемогою українців. Завдяки крутянцям Українську Народну Республіку визнали на міжнародному рівні і сьогодні ми маємо повне право вести відлік сучасній українській державі не від серпня 1991 року, а від лютого 1918-го.

Упродовж 100 років і по сьогодні історія Героїв Крут є важливою для української молоді. Починаючи з 1920-х Національна скаутська організація “Пласт”, а згодом Спілка української молоді та українські школи й студії діаспори брали за приклад подвиг крутянців. Про нього створено вірші й пісні, оповідання й картини, документальні і художній фільми.

Пропонуємо спільноті освітян інформаційні та кращі мистецькі матеріали, а також ігрові вправи, які можна використати як на уроках історії чи громадянської освіти, так і на виховних годинах.

Підготувала матеріали для уроку Ярослава Музиченко, музейний педагог.

Інформація для вчителів

Хронологія подій. Перед боєм

10 березня 1917 року – початок Лютневої революції у Російській імперії, що призвела до її розпаду. У столиці імперії Петербурзі оголошено Тимчасовий уряд (Тимчасовий комітет Державної Думи).

17 березня 1917 року у Києві створена Українська Центральна Рада – революційний парламент, який керував українським визвольним рухом для створення Української держави.

7 листопада 1917 року – у Петербурзі (столиці Російської імперії) владу захопили більшовики.

20 листопада 1917 року у Києві Центральна рада оприлюднила Третій Універсал. Він проголосив утворення держави – Української Народної Республіки (УНР) у федеративному союзі з Росією.

17 грудня 1917 року російський більшовицький уряд надіслав Українській Центральній Раді ультиматум за підписом Леніна. Формально визнаючи УНР, Радянська Росія вимагала підпорядкувати її собі, та легалізувати й перестати роззброювати більшовицькі загони, натомість забороняти прохід територією УНР загонам донського козацтва. УНР відхилила вимоги. Росія почала війну.

17 грудня 1917 року на Всеукраїнському з’їзді Рад у Києві більшовики виявилися у меншості. Керівництво більшовицької фракції виїхало до Харкова, де “відчувалася підтримка робітників”. На під’їздах до Харкова втікачі побачили “ешелон революційних військ”, який прибув із Петрограда під командуванням Рудольфа Сіверса.

24–25 грудня 1917 року – у Харкові спільними зусиллями керівництва київських більшовиків та військових із Петрограда проголосили радянський дублікат Української народної республіки з радянською “Центральною Радою”. Тільки замість Генерального Секретаріату був “Народний Секретаріат”.

Ніч на 25 грудня 1917 року – у Києві невідомі викрали, катували й убили “головного київського більшовика” Леоніда П’ятакова (брата Георгія П’ятакова). Більшовики звинуватили в убивстві українське Вільне козацтво. Злочин став приводом для політичного страйку проти української влади в Києві.

7 січня 1918 року російські більшовики оголосили загальний наступ на Україну. На середину січня 1918-го вони вже встановили контроль майже на всьому Лівобережжі та просувалися на Київ.

16 січня 1918 року Київська більшовицька “Рада робітничих депутатів” оголосили про початок загального політичного страйку в Києві з вимогами передати владу “Радам” та роззброїти “контрреволюційні” частини Вільного козацтва.

18 січня 1918 року комендант Києва Михайло Ковенко та сили Вільного козацтва здійснили обшуки на найбільших заводах та роззброїли прихильників більшовиків, зупинили роботу редакції газети “Пролетарская мысль”.

22 січня 1918 року Центральна Рада ухвалила IV Універсал. Він розірвав федеративний зв’язок із Росією та утвердив цілковиту незалежність України від Росії.

29 січня 1918 року – заколот на київському заводі “Арсенал”, який організував київський комітет Російської соціал-демократичної робітничої партії, аби знищити зсередини українську владу в час, коли на Київ наступало російське військо та легалізувати окупацію як таку, що її потребували самі кияни. За багатьма свідченнями, його піднімали серед робітників професійні військові, надіслані з Москви. До заколоту приєдналися вояки українських полків – Сагайдачного, Шевченка та Богданівського. Планувалося оточити будівлю Центральної Ради та проголосити в Києві “радянську” владу. Заколот тривав 7 днів і був зупинений військами УНР. Утім відтягнув на себе значну частину українських збройних сил, які могли б захищати Київ в час наступу російських військ.

Бій

29 січня 1918 року, у бою під Крутами, українська молодь зупинила просування російського війська на чотири доби.

520 українських воякiв, юнакiв і студентiв з 16-ма кулеметами та однією гарматою упродовж п’яти годин стримували російське військо, що вдесятеро переважало їх.

Надвечір стало зрозуміло, що підмоги з Києва не буде, бо там почався заколот на “Арсеналі”, набої закінчувалися, а з Ніжина надійшла звістка, що український курінь перейшов на бік ворога.

Більшість підрозділів організовано відступили до ешелонів і вирушили в бік Києва, руйнуючи за собою залізничні колії. Але одна студентська чота – 27 юнаків, – заблукавши у темряві, повернулася до станції Крути, яка на той час уже була зайнята більшовиками. Хлопці потрапили в полон до російського війська, їх розстріляли.

Важливі факти:

Залізнична станція Крути розташована за 130 кілометрів на північний-схід від Києва.
З українського боку було 520 бійців, очолював їх Аверкій Гончаренко, наличувалось 70-100 загиблих.
З боку росіян – 4800 бійців, очолював Михаїл Муравйов, наличувалось 300 загиблих.
Бій тривав 6 годин.
Знищено колії та мости, що уповільнило наступ ворога на Київ

Після бою

9 лютого 1918 року – підписання у Брест-Литовську Берестейського мирного договору, за яким УНР визнали інші держави – Німеччина, Туреччина, Болгарія і Австро-Угорська імперія. Ці країни зобов’язалися надавати Україні збройну і політичну підтримку у боротьбі з Росією.

9 лютого 1918 року російські більшовики захопили Київ та чинили там звірства.

1 березня 1918 року Київ звільнено від росіян завдяки допомозі німецьких військ (результат Берестейського договору).

19 березня 1918 року загиблих у бою під Крутами урочисто перепоховали на Аскольдовій могилі в Києві.

Учасники бою під Крутами

Курсанти Київської юнацької військової школи імені Богдана Хмельницького сотника Аверкія Гончаренка
Добровольці Помічного студентського куреня Січових стрільців (18-20-річні юнаки з Університету святого Володимира, Українського народного університету, Київської гімназії Кирила та Мефодія).
80 добровольців із підрозділів Вільного козацтва з Ніжина.

З-поміж усіх загиблих під Крутами, чиї дати або роки народження є відомими, немає жодного неповнолітнього.

З-поміж сотень учасників бою під Крутами неповнолітніми були дев’ять осіб. Четверо з них були вояками 1-ї Української юнацької школі ім. Богдана Хмельницького. Четверо – ґімназистами 2-ї української ґімназії. Іще один – київський скаут і майбутній пластун, який навчався в 1-й Київській реальній школі (тепер там Дипломатична академія на Михайлівській площі).

Серед цих дев’яти більшість (п’ятеро) були 17-літніми. У той військовий час у ґімназіях масово навчалися юнаки, які вже давно стали повнолітніми і навіть пройшли фронт.

Крутянці за місцем народження були майже з усіх регіонів України – від Львова до Харкова, від Чернігова до Кропивницького, а також із Кубані.

Під Крутами було щонайменше двоє дівчат-санітарок і шість майбутніх православних священників.

Учасник бою під Крутами в складі 1-ї сотні студентського куреня Макар Карпенко писав у своїх спогадах (збережено мову оригіналу):

“Шостої і нижчі (гімназійні) кляси не закликались, навіть, і не допускалися, але охочих не бракувало, і деякі, не дивлячися на всі заборони своїх старших товаришів, все-ж таки вчепилися до вагонів при від’їзді, й їх виявили тільки вже далеко за Київом у дорозі”.

Друга українська гімназія імені Кирило-Мефодіївського братства – навчальний заклад у Києві, заснований 1917 році. Розміщувалася вона неподалік Сінного ринку, де нині дитяча школа мистецтв ім. М. І. Вериківського.

У гімназії навчалось 242 учні. Тут викладали такі світочі української культури як Микола Зеров (латина), композитор Кирило Стеценко (законоучитель), математик Михайло Кравчук (математика), літературознавець Михайло Рудницький (німецька), історик Орест Левицький (історія), художник Михайло Жук (рисунок і чистописання), історик Олександр Грушевський (історія) та інші.

Старшокласники цієї гімназії брали участь у бою під Крутами.

7 гімназистів були захоплені більшовиками у полон і розстріляні:

Василь Гнаткевич
Євген Тернавський
Андрій Соколовський
Іван Сорокевич
Григорій Піпський
Павло Кольченко
Микола Ганкевич

Вишкіл учасників бою

Захисники Крут були юнкерами військової школи або ж близько двох місяців вправлялись у навичках ведення бою. Тих, хто навичок не мав, розподілили у лазарет. Серед бійців були солдати, які воювали на фронті.

Командувач

Командувачем українських частин, які брали участь у бою під Крутами, був Аверкій Гончаренко, колишній капітан російської імператорської армії, нагороджений Георгіївським хрестом. На час подій він був командиром куреня Першої української військової школи імені Богдана Хмельницького.

Досягнення бою

Українським бійцям вдалося на 4 дні зупинити просування більшовицьких військ до Києва.

У цей час відбувалися переговори між Українською Народною Республікою і країнами Четверного союзу. 9 лютого 1918 року Брестський мирний договір було підписано. УНР була визнана як самостійна держава, суб’єкт міжнародного права. Це утвердило Українську державу на політичній карті.

Армія УНР отримала підтримку німецької та австро-угорської армій у боротьбі з більшовиками. До кінця квітня 1919 року вся територія України була звільнена від російсько-більшовицьких військ.

Більшовики в Україні зустріли такий опір, який вичерпав їхні сили і сповільнив, а то й зупинив посування далі на Захід.

Перепоховання героїв

У квітні 1918 року завдяки підтримці німецьких та австро-угорських військ Україна була звільнена від більшовиків.

У березні 1918 року, після підписання більшовиками Брестської мирної угоди і з поверненням уряду УНР до Києва, за рішенням Центральної Ради тіла 28 вояків-крутянців перевезли до столиці і перепоховали на Аскольдовій могилі.

Пам’ять про Героїв Крут

Культ відзначення роковин бою під Крутами постав у 1930-х роках на заході України.

До Києва пам’ять про крутянців стала повертатися у 1991 році.

29 січня 1991 року за ініціативи та участі В’ячеслава Чорновола недалеко від місця бою було встановлено березовий хрест.

У 1998 році силами товариства “Броди-Лев” неподалік з’явився курган зі стелою і написом “Тут береже Україна вічний сон молодих своїх синів, які загинули геройською смертю в борні за її волю”.

Тоді ж встановили меморіал на Аскольдовій могилі в Києві.

У Києві щороку організовували концерт “Троянди для ангелів”.

У 2006 році на станції Крути відкрито Меморіальний комплекс “Пам’яті героїв Крут”. Центральним елементом комплексу є 10-метрова червона колона, що символізує Київський університет. Тут також відтворений перон та створено музей.

Цитати

“…От у цій хвилі, коли провозяться їх домовини перед Центральною Радою, де протягом року кувалась українська державність, з фронтону її будинку здирають російського орла, ганебний знак російської власті над Україною, символ неволі, в котрій вона прожила двісті шістдесят з верхом літ. Видно, можливість його здерти не давалась даремно, видно, вона не могла пройти без жертв, її треба було купити кров’ю. І кров пролили ці молоді герої, котрих ми нині проводжаємо!..”

Михайло Грушевський, Голова Української Центральної Ради, у день перепоховання Героїв Крут.

“Одначе завжди, скрізь, день-у-день, годину в годину, безупинно і вперто твердьмо, що другі Крути мають застати вже нас іншими. Іншими духом, психологією. Іншими життєвими успосібленнями, іншими матеріяльними, технічними можливостями”.

Улас Самчук, письменник, громадський діяч.

“Успішна оборонна операція під Крутами не просто зупинила ворога, зламала його плани, а й стала фундаментом наступних наших перемог. Тож бій під Крутами став боєм за майбутнє України”.

Сергій Горобець, кандидат історичних наук, співробітник Українського інституту національної пам’яті.

“Крути – це перше зірвання лаштунків невільничої комедії, що відбувалася – в час революції! – на землях України, перше прозріння, що влада – то боротьба, а держава – то кров і залізо. І тому Крути – це воскресіння, по довгих століттях, – обірваної Полтавою Визвольної Війни, війни народу з народом, країни з країною, віч-на-віч”.

Євген Маланюк, культуролог, письменник, публіцист, сотник Армії УНР.

“Хлопці, які загинули під Крутами, народили нову українську націю”.

Ігор Гирич, історик.

Активності

Листи в минуле і в майбутнє (8 –11 класи)

Ця ігрова вправа допоможе учням подивитися на історичні події з точки зору іншого. Розширити світогляд, замислитися: хто і в яких умовах жив у загроженому Києві 100 років тому. Учні відчують контекст бою під Крутами, настрої, потреби і уявлення різних верств мешканців Києва.

Додаток 1

Які вони – крутянці?

Учасники бою під Крутами – неординарні особистості, талановиті в різних сферах.

Валентин Отамановський (псевдо “Золотополець”), 34 роки

Підліткам можна запропонувати ознайомитися з короткими життєписами і фотографіями учасників бою, поміркувати над їхнім життєвим шляхом після бою під Крутами, про їхній внесок в різні сфери – медицину, педагогіку, юриспруденцію, науку тощо.

Інформація з публікацій Юрія Юзича: 37 портретів крутянців та Наймолодший крутянець.

Додаток 2

Майстерка

Троянди для ангелів

Уже стало традицією, що до 18 лютого – Героїв Небесної Сотні, діти виготовляють ангеликів.

До Дня пам’яті жертв Голодомору – синьо-жовті незабудки.

До Дня пам’яті і примирення 8 травня – червоні маки.

До Дня Героїв Крут пропонуємо започаткувати виготовлення білих троянд із ніжного гофрованого паперу. Адже упродовж багатьох років у Києві до цієї дати щороку відбувався концерт “Троянди для ангелів”.

Зразок троянди з гофрованого паперу: