Дистанційне навчання з тривогами та без світла: як асинхронний формат може врятувати освітній процес

Реальність українського школяра — це постійні зміни. Спочатку викликом стала безпека: замість кабінетів діти опинилися в укриттях. Природною реакцією став перехід у дистанційний формат, проте навчання через Zoom виявило слабкі місця. Коли розклад уроків не збігається з наявністю світла, батьки опинилися перед вибором: балансувати між вимогами системи освіти або використовувати гнучкий сервіс.

У цій статті ми розкажемо:

• як працює асинхронний формат в “Атмосферній школі”;
• як асинхрон рятує від вигорання;
• які ризики він приховує.

Асинхрон — це не самостійне опрацювання підручника

З 3,5 млн учнів 1,2 млн — використовують дистанційні технології, а близько 400 тисяч перебуває на “дистанційці”. Однак у суспільстві існує упередження, що асинхронне навчання — це екстернат, де дитині просто надсилають вправи.

Сьогодні асинхронний формат — повноцінний освітній процес з документом державного зразка, де учень отримує інтерактивну платформу та супровід тьюторів.

Для 302 тисяч школярів за межами країни асинхрон став способом не покинути освіту. Це дозволяє уникнути навантаження, коли дитина вранці вчиться в іноземній школі, а ввечері — у зручному темпі вивчає українську програму.

Крім того, тільки за 2025 рік в Україні пошкоджено або зруйновано понад 340 навчальних закладів. Так, асинхрон робить освіту доступною там, де присутність у класі неможлива.

Психологічний комфорт: освіта без дедлайнів

Найбільший ворог навчання — це стрес. Він створює стан, де мозок не фокусується на формулах.

Валентина Шкарівська, мама учня дистанційної школи “Атмосферна школа”, ділиться досвідом переходу на такий формат. Для родини цей вибір став питанням емоційного здоров’я. У звичайній школі поєднання тривог та відключень світла викликало у сина погіршення самопочуття.

“Зараз ми спокійні. Син може займатися тоді, коли є умови. Дитина відчуває, що вона керує процесом. Навіть якщо щось не встиг, знає: світло з’явиться, і він зможе завершити роботу”, — додає Валентина.

Фото: Валентина Шкарівська

Фото: Олександр Шкарівський

Як криза вчить тайм-менеджменту

У синхронному форматі чітко відомий розклад занять. Однак парадокс полягає у тому, що відсутність жорсткого графіку найкраще вчить керувати життям.

Серед батьків є побоювання, що асинхрон веде до втрати дисципліни. Така тривога базується на моделі навчання як “процесу нагляду”. Насправді зовнішній контроль (дзвінок, щоденник) створює ілюзію дисципліни: дитина виконує завдання, щоб уникнути покарання.

Без цього фактору мозок проходить через розгубленість. Але саме в цей момент активується префронтальна кора — ділянка, що відповідає за прийняття рішень.

“Уже чотири роки діти навчаються дистанційно, і за цей час вони стали самостійнішими — організовують своє навчання та контролюють завдання. Це дало відчуття відповідальності й звільнило мене від контролю”, — підтверджує Анна Вацак, мама трьох учнів “Атмосферної школи”.

Війна та зміна місця проживання змусили її родину переглянути плани щодо освіти дітей за умови збереження української програми.

Фото: Анна Вацак

Які ризики приховує асинхрон

Асинхронний формат — це інструмент, який вимагає від учнів зрілості, а від закладу — технологічної готовності. Тож поруч із гнучкістю є ще страхи батьків:

• Відсутність системи. Якісне асинхронне навчання неможливе через месенджери. Без платформи, де зібрані матеріали та трекінг прогресу, дитина втрачає орієнтири.
• Навчання на самоті може викликати відчуття ізоляції. В асинхронному форматі дитина не бачить реакцій однокласників, тому батькам важливо дбати про гуртки чи зустрічі з друзями.
• На відміну від уроку, де можна підняти руку і отримати відповідь, в асинхроні між запитанням і відповіддю вчителя є пауза. Це вчить формулювати запити, але для багатьох такий темп є незвичним.

Навчання у будь-який час доби

Валентина згадує, як взимку гнучкість навчання дозволила сину не випасти з процесу попри складнощі в енергосистемі:

“Коли в Києві вдома зникали опалення й вода, я забирала сина до себе в Харків, бо тут не відключали нічого. Якби це була звичайна школа — це було б неможливо”.

Фото: сайт “Атмосферної школи”

Цю проблему вирішує формат, за яким вчаться у “Атмосферній школі”, де кожен учень рухається за своєю траєкторією, маючи набір інструментів:

• Відеоконсультації замість лекцій. Це не запис уроку, який минув. Це ролики з використанням 3D-моделей, створені за стандартами EdTech.
• Механіка зворотнього зв’язку. Після кожного смислового блоку дитина проходить тест для самоперевірки: система підкаже, який момент варто переглянути ще раз. Крім того, учень завжди звертається до вчителя в особистому кабінеті або відвідує консультацію.

“Наша найбільша цінність — це дані, які залишає учень під час навчання на нашому порталі. Завдяки цим даним ми бачимо, як вчиться кожна конкретна дитина, які саме матеріали їй потрібні, як їх краще вибудувати. Це, так би мовити, “доказове навчання”, як з медициною. Коли ефективність ліків вимірюється цифрами тих, кому вони домомогли, точно так само і ефективність навчання (тестів, конспектів, подкастів, інтерактивних вправ, відео-уроків) можна виміряти цифрами — як швидко дитина це засвоїла, як довго пам’ятатиме, чи може пов’язати з іншими темами, чи розвинулися практичні навички. Саме в цьому наша сила”, — розказує директор “Атмосферної школи” Тетяна Серебрянська.

Фото: Тетяна Серебрянська

Асинхронне навчання у 2026 році — це не вимушений захід. Замість стресу дитина отримує контент, доступний 24/7. В умовах невизначеності цей формат рятує програму і виховує головну навичку — бути ефективним за будь-яких обставин.

Фото — Атмосферна школа