Як навчити дітей безпечній поведінці. Законодавча база та нові підходи

В умовах війни заклади освіти перестають бути лише осередками надання знань — вони перетворюються на стратегічні простори безпеки та життєстійкості. Безпека є одним із головних пріоритетів державної політики, що офіційно закріплено у Концепції безпеки закладів освіти. Але як сформувати культуру безпеки та здоров’я у дитини, коли звичайні лекції вже не працюють?

Цю проблему обговорювали під час круглого столу “Формування культури безпеки та здоров’я серед дітей і молоді: міжсекторальна взаємодія та інструменти захисту”. Він відбувся у Києві за ініціативи ГО “Дівчата” та Save the Children.

Захід став платформою для міжсекторального діалогу щодо формування у дітей і молоді навичок безпечної та відповідальної поведінки, збереження здоров’я, розвитку культури поважних взаємин, особистих кордонів і створення безпечного освітнього середовища.

Нормативно-правове регулювання та міжнародні стандарти безпеки

Побудова безпечного та здорового освітнього середовища спирається на національне законодавство та міжнародні зобов’язання України. Відповідно до Закону України “Про освіту”, здобувачі освіти мають право на безпечні та нешкідливі умови навчання, а засновники, керівники та працівники закладів освіти зобов’язані створювати та підтримувати безпечне освітнє середовище, вільне від насильства, дискримінації та будь-яких форм приниження людської гідності.

Відповідно до статті 53 Закону України “Про освіту” здобувачі освіти мають право на безпечні та нешкідливі умови навчання, а згідно зі статтями 25, 26 та 54 цього Закону засновники, керівники та педагогічні працівники несуть відповідальність за створення безпечного освітнього середовища та захист дітей від будь-яких форм насильства, булінгу (цькування) і дискримінації.

Окрім фізичного захисту (наявність укриттів, пожежна безпека), сучасний підхід вимагає захисту від гуманітарних та соціальних загроз. Важливим кроком у цьому напрямі стало підписання Україною Декларації про безпеку шкіл (Safe Schools Declaration), яка спрямована на захист закладів освіти від нападів та використання їх у військових цілях під час збройних конфліктів.

Оскільки культура здоров’я включає репродуктивний та психосоціальний компоненти, освітній процес має враховувати принципи Конвенції Ради Європи про запобігання насильству стосовно жінок і домашньому насильству та боротьбу із цими явищами (Стамбульська конвенція), ратифікованої Україною, яка наголошує на необхідності включення до навчальних планів матеріалів щодо рівноправності, нестереотипних гендерних ролей та взаємної поваги.

Ключові компоненти культури безпеки в освіті

Культура безпеки та здоров’я в закладі освіти є комплексною системою, що складається з кількох взаємопов’язаних блоків:

1. Фізична безпека та цивільний захист

Цей блок передбачає формування чітких алгоритмів дій під час повітряних тривог, мінної небезпеки та надзвичайних ситуацій. Навчання в закладах освіти базується на офіційних рекомендаціях Державної служби України з надзвичайних ситуацій (ДСНС): https://dsns.gov.ua/, яка активно впроваджує спеціалізовані “Класи безпеки” для інтерактивного засвоєння правил поведінки з вибухонебезпечними предметами.

2. Психосоціальна підтримка та ментальне здоров’я

Війна та хронічний стрес руйнують психологічний імунітет дітей та молоді. Формування життєстійкості реалізується через Всеукраїнську програму ментального здоров’я “Ти як?”: https://howareu.com/, ініційовану Оленою Зеленською. Впровадження психологічних хвилинок, технік саморегуляції та залучення шкільних психологів дозволяють знизити рівень тривожності та запобігти ретравматизації здобувачів освіти.

3. Репродуктивне здоров’я, гігієна та дорослішання

Важливою частиною здорового розвитку є сексуальність та гігієнічна грамотність підлітків. Брак перевіреної інформації веде до ризикованої поведінки та медичних проблем. Відповідно до Глобального керівництва ЮНЕСКО з міжнародних технічних стандартів у сфері сексуальної освіти: https://unesdoc.unesco.org/ark:/48223/pf0000260770, заклади освіти мають інтегрувати теми статевого дозрівання, контрацепції та профілактики ІПСШ у навчальні курси (наприклад, “Основи здоров’я” або біологію) у безбар’єрній та вільній від стигми формі.

4. Протидія насильству та булінгу

Безпечне середовище неможливе за наявності цькування чи дискримінації. Взаємодія суб’єктів у закладах освіти у разі виявлення випадків насильства чітко регламентується Постановою КМУ № 658 від 22 серпня 2018 р. “Про затвердження Порядку взаємодії суб’єктів, що здійснюють заходи у сфері запобігання та протидії домашньому насильству і насильству за ознакою статі”: https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/658-2018-%D0%BF?dark=1#Text.

Освітяни зобов’язані вчасно реагувати на прояви булінгу, гендерно зумовленого насильства (ГЗН), зокрема домашнього насильства, залучаючи за потреби Службу у справах дітей та Національну поліцію.

Інтерактивні методи як інструмент залучення

Навчання безпеки як дорослої аудиторії (педагогів), так і здобувачів освіти не може відбуватися у форматі пасивних лекцій. Найбільшу ефективність демонструє андрагогічний підхід та теорія досвідного навчання (Experiential Learning), де використовуються:

• Кейс-метод (Case study): розбір реальних життєвих ситуацій, що вчить бачити ознаки домашнього насильства в учнів та правильно реагувати.
• Симуляційні та рольові ігри: відпрацювання навичок встановлення особистих меж, надання згоди та комунікації в кризових станах без ризику ретравматизації.
• Гейміфікація: застосування настільних та карткових ігор, що дозволяють обговорювати складні теми протидії ГЗН чи правила гігієни у невимушеній формі.

Формування культури безпеки та здоров’я в сучасній освіті — це довгострокова інвестиція у стійкість суспільства. Комплексний підхід, що поєднує нормативні стандарти, новітні психотерапевтичні практики та відкриту, дестигматизовану розмову про здоров’я, дозволяє створити простір, де кожен учасник почувається захищеним. Освіта має не просто реагувати на загрози, а проактивно виховувати покоління, здатне свідомо дбати про власну безпеку, поважати межі інших та протидіяти будь-яким проявам насильства, наголошували учасники круглого столу.

Учасники обговорення, в якому взяли участь не тільки освітяни, представники громадських організацій, а і представники влади, Міністерства освіти та науки України, спільно розробили рекомендації уряду щодо необхідних змін в нормативно-правових актах держави.

Крім того, були розроблені рекомендації закладам загальної середньої освіти та їхнім засновникам

Ось основні рекомендації:

• Інтегрувати питання формування культури безпеки, здоров’я та поважних взаємин до освітньої програми закладу та внутрішньої системи забезпечення якості освіти. Передбачити системне включення цих тем у освітній процес, а також їх відображення у стратегічних документах закладу освіти.
• Створювати в закладах освіти безпечні фізичні та емоційні простори (ресурсні кімнати, кімнати психологічного розвантаження, дружні до дитини куточки), де учні та учениці зможуть отримати підтримку, відновити емоційний стан, звернутися по допомогу або конфіденційно обговорити складні життєві ситуації.
• Організувати системну просвітницьку роботу у форматі регулярних уроків, тренінгів, дискусійних клубів, інтерактивних занять та тематичних зустрічей з питань безпечного дорослішання, особистих кордонів, розвитку соціально-емоційних навичок, протидії насильству, формування здоров’язбережувальних компетентностей, відповідального ставлення до здоров’я та побудови поважних взаємин.
• Забезпечити регулярний моніторинг психологічного клімату та рівня безпеки в закладі освіти шляхом проведення опитувань, анкетувань, фокус-груп та інших інструментів оцінювання для своєчасного виявлення ризиків, випадків насильства, дискримінації чи булінгу та вдосконалення політик закладу.
• Активно залучати батьків, законних представників дітей та місцеві громади до спільної роботи з формування культури безпеки, здорових взаємин і відповідального батьківства через інформаційні кампанії, батьківські зустрічі, тренінги, консультації та партнерські ініціативи.

“Сьогоднішній круглий стіл став важливим майданчиком для відкритого діалогу. Особливо важливо говорити про практичні підходи, співпрацю між різними секторами та необхідність забезпечення найкращих інтересів дитини як на національному, так і на місцевому рівнях. Такі заходи допомагають не лише обмінюватися досвідом, а й формувати спільне бачення подальших кроків”, — зазначила програмна менеджерка Save the Children в Україні Галина Ватаманюк.

Учасники та учасниці круглого столу наголошують, що формування культури безпеки та здоров’я серед дітей і молоді є довгостроковим стратегічним завданням, яке потребує комплексного та системного підходу. Досягнення сталих результатів можливе лише за умови скоординованої взаємодії органів державної влади, органів місцевого самоврядування, закладів освіти, установ охорони здоров’я, правоохоронних органів, соціальних служб, громадських та міжнародних організацій.

Нагадаємо, раніше медіа НУШ повідомляло, чи гарантуватимуть нові правила безпеки захищеність учнів та педагогів

Фото - ГО “Дівчата”