Вшановуємо пам’ять загиблих освітян: Дмитро Шемяков зі Старомлинівки на Донеччині

Платформа пам’яті Меморіал спільно з медіа НУШ вшановують пам’ять загиблих працівників освіти. 

В Україні діє закон, який впроваджує щоденну загальнонаціональну хвилину мовчання о 9:00 для вшанування загиблих внаслідок агресії рф. Це обов’язковий захід для державних установ, місцевої влади та ЗМІ, що покликаний консолідувати суспільство. Медіа НУШ долучається до загальнонаціональної хвилини пам’яті.

60-річний Дмитро Шемяков загинув 5 березня 2022 року на вулиці Центральній у селі Старомлинівка Донецької області. Від початку повномасштабної війни громаду щільно обстрілювали російські солдати. 5 березня один зі снарядів поцілив на подвір’я Дмитра.

Дмитро Шемляков народився 15 листопада 1961-го. Був жителем Старомлинівки. Закінчив факультет фізичного виховання Дніпропетровського державного інституту фізичної культури і спорту. Працював учителем фізкультури у Старомлинівській школі №2. Грав у місцевій футбольній команді. Останні роки був тренером і викладачем у Великоновосілківській дитячо-юнацькій спортивній школі.

“Це була дуже порядна людина. З власної ініціативи підтримував і тренував дитячу команду. Уболівав та розвивав футбол у громаді. Він був людиною з великої літери. Чесний, справедливий, націлений на результат”, – сказав Олександр Донченко, заступник голови Старомлинівської громади.

“Я знав Дмитра Анатолійовича 40 років, з них 25-ть ми грали в одній футбольній команді. Я був воротарем, а він форвардом. У громаді його ім’я асоціювалося з футболом і перемогою. У 1990-х роках команда Старомлинівки була чемпіоном району близько семи років поспіль. Коли поверталися зі змагань, питань було два: з яким рахунком перемогли і скільки голів забив Шемяков? Після кожного матчу ми збиралися, обговорювали гру, він нікому не забував подякувати. Коли їздили ще на турніри у Донецьк, дорогою розповідав жарти, історії з життя. Ці спогади й дотепер мене гріють…”, – розповів Сергій Барановський, друг і колега Дмитра.

Він також пригадав, що за кілька днів до повномасштабного російського вторгнення Дмитро Шемяков брав участь у турнірі ветеранів і команда стала чемпіоном району. 

“Ця людина – легенда… Коли Збройні Сили України звільнять громаду, я спробую зробити все, щоби вулицю, якою Дмитро Анатолійович ходив, їздив на велосипеді до школи чи на тренування, назвали на його честь”, – додав Сергій Барановський.

Дмитра Шемякова поховали на кладовищі рідного села.

Допоможіть вшанувати пам’ять загиблих українців – розкажіть про своїх рідних і близьких, заповнивши форму для загиблих військових та форму для убитих росією цивільних.