Платформа пам’яті Меморіал спільно з медіа НУШ вшановує пам’ять загиблих українців.
В Україні діє закон, який передбачає щоденну загальнонаціональну хвилину мовчання о 9:00 на вшанування загиблих через агресію рф. Цей захід є обов’язковим для державних органів, місцевої влади та ЗМІ і має на меті об’єднати суспільство. Медіа НУШ також приєднується до хвилини пам’яті.
Життя Емілії Базилевич відібрала російська армія 4 вересня 2024 року, завдавши удару по Львову. Поряд загинули її мама Євгенія і двоє старших сестер – Ярина та Дарія.
За кілька днів Емілія мала відзначати свій сьомий день народження. Дівчинка саме перейшла до другого класу Львівської загальноосвітньої школи І ступеня “Світанок”. Займалася також по класу фортепіано у музичній школі №1 імені Анатолія Кос-Анатольського та ходила на плавання. Із раннього віку вже стала на лижі – її навчили цьому тато, мама і сестри.
“Мила, світла, щира, позитивна, старанна дитина”, – сказали про Емілію її вчителі.
“Емілія любила бавитися ляльками і різними м’якими іграшками у вигляді сучасних казкових героїв, про яких я тільки від неї і дізнавалась. Вона чудово розмовляла англійською ще до того, як пішла в школу, бо з дитинства дивилась мультики без перекладу. Мала талант до музики, брала участь в академічному концерті, могла вивчити нотну грамоту та ще й імпровізувала на домашньому стародавньому піаніно. Їй подобалося навчатися, і в неї було багато друзів. Міля завжди точно знала, що хоче і чого не хоче. Це перша дитина її віку, яку я бачила, що так чітко відчувала власні кордони й бажання. У цьому, звісно, велика заслуга її сім’ї. Можна тільки з болем і гіркотою думати про те, кого втратила родина, кого втратили її друзі, і кого втратила вся Україна…” – розповіла хрещена Інна Шинкаренко.
В Емілії Базилевич залишилися батько, бабусі, дідусі й інші рідні.
Допоможіть вшанувати пам’ять загиблих українців – розкажіть про своїх рідних і близьких, заповнивши форму для загиблих військових та форму для убитих росією цивільних.




Обговорення