Вшановуємо пам’ять загиблих українців: 14-річний Єгор Антіпов із Глухова

Платформа пам’яті Меморіал спільно з медіа НУШ вшановує пам’ять загиблих українців.

В Україні діє закон, який передбачає щоденну загальнонаціональну хвилину мовчання о 9:00 на вшанування загиблих через агресію рф. Цей захід є обов’язковим для державних органів, місцевої влади та ЗМІ і має на меті об’єднати суспільство. Медіа НУШ також приєднується до хвилини пам’яті.

Життя Єгора Антіпова відібрав російський обстріл Глухова на Сумщині 27 липня 2024 року. Коли ворог запустив снаряди по місту, юнак був у дворі п’ятиповерхівки, де мешкав…

“Я була на роботі і ніби відчула, що щось сталося. Почала телефонувати сину, але слухавку взяв не Єгор, а військовий на імʼя Євген. Він знайшов сина. Прибігла туди, ми з Євгеном відвезли Єгорка на таксі до лікарні. Син був непритомний, але дихав. Уламок від снаряда перебив артерію… У лікарні син помер. Євген був із нашою родиною постійно… Усе, що стосувалось поховання, взяв на себе, зараз – він наш друг”, – розповіла мама Альона.

Єгорові було 14 років, 11 серпня 2024-го мало б виповнитися 15-ть. Народився у Глухові. Зростав у люблячій родині. Навчався у Глухівській загальноосвітній школі №6. Любив фізику і трудове навчання. Цікавився комп’ютерами, мріяв вивчати ІТ-технології. Хотів записатися на армрестлінг. Мав багато друзів. Вони пригадують його позитивним і добрим.

“Це була дитина від Бога, ніколи не грубіянив. У нас багато літніх сусідів, син завжди їх підтримував – то сумку піднесе, то допоможе піднятись до квартири. Коли повітряні тривоги – завжди всіх стареньких просив спуститись в укриття, допомагав туди дістатись. Серед дівчат товаришував із однокласницею Олександрою, вони завжди були разом. Олександра з нами підтримує зв’язок, телефонує, приходить… Єгор із однокласниками та класним керівником допомагали Збройним Силам України – заливали окопні свічки, ходили до волонтерів, допомагали пакувати і збирати все для наших воїнів. Син був найкращим для нас, для друзів, для наших сусідів… Біль, який не вщухає”, – розповіла мама Альона. 

“Це був світлий, чуйний, вихований хлопець. Він нас – свою бабусю, сестричку і мене, сусідку – оберігав та виводив в укриття… А себе не вберіг…”, – написала Ніна Федоряко-Кравченко.

У Єгора залишилися мама Альона, тато Віталій, молодша сестра Анна, бабуся Віра, рідні і друзі.

Допоможіть вшанувати пам’ять загиблих українців – розкажіть про своїх рідних і близьких, заповнивши форму для загиблих військових та форму для убитих росією цивільних.