Вшановуємо пам’ять загиблих освітян: учителька Любов Шаповалова з Гороб’ївки на Харківщині

Платформа пам’яті Меморіал спільно з медіа НУШ вшановують пам’ять загиблих працівників освіти.  

В Україні діє закон, який впроваджує щоденну загальнонаціональну хвилину мовчання о 9:00 для вшанування загиблих внаслідок агресії рф. Це обов’язковий захід для державних установ, місцевої влади та ЗМІ, що покликаний консолідувати суспільство. Медіа НУШ долучається до загальнонаціональної хвилини пам’яті.

58-річну Любов Шаповалову вбили 4 червня 2023-го в окупованому російськими військами селі Гороб’ївка на Харківщині. Любов та її чоловіка Івана Богданова знайшла сусідка, яка зайшла до їхнього будинку вранці.

“Мати лежала на боку на дивані, кулі влучили їй у груди. Батько був у кріслі, його голову прострелили. В обох було вирване волосся. Навіть не уявляю, у яких страшних муках і стражданнях вони вмирали. Їх поховали сусіди, вони викопали одну могилу на двох прямо в саду”, – розповіла невістка загиблої Тетяна Шаповалова. 

Любов народилася в селі Гороб’ївка. За фахом була вчителькою трудового навчання, працювала в школі у сусідньому селі Пристанційне. Однак найбільше задоволення їй приносило шиття. Цій справі присвячувала багато часу, була професійною швачкою. Виконуючи одне із замовлень –  пошиття одягу для працівників ферми – Любов познайомилася з Іваном Богдановим. Разом виховували двох її синів від першого шлюбу – Дмитра та Олександра. Любов також дуже любила наводити лад у фруктовому саду. Вирощувала виноград, ожину. Створювала картини-композиції із пластикових кришечок.

Після того, як у перші дні повномасштабної війни Гороб’ївку окупували російські війська, Любов та Іван вирішили залишитися в селі. В чоловіка було хворе серце і подружжя вирішило не ризикувати вирушати в дорогу. Сини ж Любові стали на захист України – обоє військовослужбовці ЗСУ.

“Вона мене вважала рідною дочкою, а я її мамою. Вона була завжди усміхнена, ми могли говорити годинами по телефону. Любов Іванівна була світлою людиною, завжди виступала за справедливість. Мріяла познайомитися з ще одною невісткою, майбутньою дружиною старшого сина Дмитра… Але, на жаль, не встигла. У них був величезний сад і мама завжди казала: “Ви всі як приїдете з дітьми, а тут все буде натуральне, домашнє”… Мріяли про зустріч, про те, як всі будемо обійматися, як вони виховуватимуть майбутніх онуків…”, – пригадала Тетяна Шаповалова.

​У неї та синів Любові нині одне велике бажання – забрати з окупованого села тіла своїх рідних, щоби достойно поховати. 

У Любові залишилися двоє синів та невістки.  

Допоможіть вшанувати пам’ять загиблих українців – розкажіть про своїх рідних і близьких, заповнивши форму для загиблих військових та форму для убитих росією цивільних.