Як школам організовувати військово-патріотичне виховання: методичні рекомендації

Закладам освіти рекомендують організовувати військово-патріотичне виховання як системну роботу протягом навчального року, а не обмежуватися окремими урочистими заходами. Водночас під час планування потрібно враховувати вік учнів, їхній досвід війни, психологічний стан і безпекову ситуацію.

Відповідні підходи викладені в методичних рекомендаціях щодо військово-патріотичного виховання в закладах освіти. Документ містить поради для керівників шкіл, педагогів, класних керівників, психологів та інших працівників, залучених до виховної роботи.

Мета такої діяльності – формувати оборонну свідомість, готовність до національного спротиву, повагу до військової служби та мотивацію до набуття компетентностей у сфері безпеки й оборони. Для неповнолітніх основний акцент має бути на культурі безпеки, громадянській позиції, повазі до захисників і посильній участі в суспільно корисних справах.

У методичних рекомендаціях визначили кілька основних напрямів роботи з учнями:

• формування української національної та громадянської ідентичності;
• вивчення історії, державності та історичної пам’яті;
• виховання поваги до Захисників і Захисниць України;
• розвиток культури безпеки та навичок домедичної допомоги;
• медіаграмотність і протидія маніпуляціям;
• волонтерство та підтримка сил безпеки й оборони;
• профорієнтація у сфері безпеки й оборони;
• залучення до проєктів, пов’язаних із повоєнним відновленням України.

Зміст роботи має відповідати віку школярів. Для учнів 1–4 класів пропонують теми про родину, Україну, державні символи, добрі вчинки та базову безпеку. У 5–6 класах радять зосередитися на взаємодопомозі, житті громади, командній роботі й волонтерстві.

Для учнів 7–9 класів передбачені теми історичної пам’яті, сучасної армії, ролі жінок в обороні України, медіаграмотності та громадської активності. У 10–12 класах рекомендують обговорювати конституційний обов’язок, можливості навчання та служби у силах безпеки й оборони, домедичну допомогу, психологічну стійкість і повоєнну відбудову.

Серед запропонованих форматів роботи – тематичні тижні, класні години, зустрічі з військовослужбовцями, ветеранами, волонтерами й членами сімей загиблих захисників, громадські та волонтерські проєкти, учнівські дослідження, медіапроєкти й практикуми з безпеки.

Як проводити зустрічі з військовими та ветеранами

Перед зустріччю із запрошеними гостями школам рекомендують визначити мету заходу, узгодити тему, тривалість і межі розмови, а також підготувати учнів до спілкування. Педагог має модерувати зустріч і стежити за відповідністю її змісту віку школярів.

Якщо розмова стосується втрати, полону, поранення, окупації або бойового досвіду, до підготовки заходу варто залучити практичного психолога. Не можна допускати шокових подробиць, примусу до особистих запитань або романтизації війни.

Участь військовослужбовців, ветеранів, волонтерів і членів сімей загиблих захисників має бути добровільною та попередньо погодженою. Якщо під час заходу залучають особовий склад, ресурси або засоби сил безпеки й оборони, потрібно дотримуватися вимог постанови Кабінету Міністрів №371 від 2 квітня 2024 року.

Волонтерські ініціативи також мають бути добровільними. Зокрема, не допускається фінансовий тиск на учнів і батьків, публічне порівняння внесків класів або окремих дітей чи перетворення допомоги на змагання.

На що звертати увагу під час роботи з дітьми, які мають досвід війни

Окремий розділ рекомендацій присвячений психологічній безпеці учнів. Ідеться, зокрема, про дітей зі статусом внутрішньо переміщених осіб, тих, хто проживає або проживав на тимчасово окупованих чи прифронтових територіях, дітей із родин військовослужбовців і сімей загиблих захисників.

Педагогам радять не виокремлювати таких учнів без їхньої згоди, не вимагати публічних розповідей про евакуацію, втрату близьких, службу рідних або інші травматичні події. Особистий досвід дитини та її родини не повинен ставати публічним виховним матеріалом.

Ознаками того, що учень може потребувати додаткової уваги, називають різку замкнутість, плаксивість, дратівливість, агресивні реакції, зниження навчальної активності, панічні реакції на звуки тривоги або згадки про війну. У таких випадках педагог має повідомити практичного психолога або відповідального працівника закладу освіти.

У рекомендаціях також наголошують, що перша психологічна допомога з боку педагога не замінює професійної психологічної чи психотерапевтичної підтримки. Її завдання – допомогти дитині відчути безпеку, знизити емоційне напруження та за потреби скерувати до фахівця.

Які заходи не рекомендують проводити

Військово-патріотичне виховання має відбуватися без примусу, залякування та емоційного тиску. Зокрема, школам не рекомендують:

• інсценізувати бойові дії, допити, полон, насильство чи катування;
• демонструвати натуралістичні фото й відео загибелі, поранень або руйнувань;
• використовувати звуки вибухів і стрілянини без чіткої навчальної мети та попередження;
• змушувати дітей розповідати про особистий травматичний досвід;
• публічно порівнювати учнів за рівнем патріотичності;
• романтизувати смерть, бойове насильство або самопожертву;
• використовувати волонтерство як форму примусу чи фінансового змагання.

Для занять із мінної безпеки, домедичної допомоги та правил поведінки під час надзвичайних ситуацій потрібно використовувати офіційні або фахово підготовлені матеріали. Також необхідно перевіряти інформацію, створену за допомогою інструментів штучного інтелекту.

Як школам оцінювати результати виховної роботи

Ефективність військово-патріотичного виховання рекомендують визначати не за кількістю проведених заходів, а за змінами у знаннях, ставленні, поведінці та практичній участі учнів.

Для цього заклади освіти можуть використовувати анкетування, рефлексивні картки, опитування батьків, обговорення з учнівським самоврядуванням і аналіз участі школярів у громадських та волонтерських ініціативах.

Серед показників оцінювання – рівень громадянської відповідальності й оборонної свідомості, охоплення учнів заходами, активність волонтерської роботи, якість партнерської взаємодії, безпечність виховних заходів і задоволеність учнів та батьків.

За результатами моніторингу школи мають коригувати плани роботи. Наприклад, якщо учні пасивні під час заходів, рекомендують посилити практичні, проєктні, дискусійні та волонтерські формати. Якщо переважають урочисті заходи й лінійки, радять доповнити їх тренінгами, квестами, дослідженнями та практикумами.

Підсумковий звіт про військово-патріотичне виховання рекомендують готувати наприкінці навчального року або окремого періоду. У ньому варто відображати не лише проведені заходи, а й результати роботи, участь учнів, безпекові аспекти, виявлені проблеми та пропозиції щодо вдосконалення виховної діяльності.

Нагадаємо, раніше медіа “НУШ” повідомляло, що участь у “Джурі” (“Соколі”) стане пільгою при вступі до військових навчальних закладів.

Фото – istockphoto