Субвенція на інклюзію не покриває всіх потреб дітей: що показало дослідження

Державна субвенція на підтримку дітей з особливими освітніми потребами залишається основним джерелом фінансування корекційно-розвиткових занять. Водночас виділених коштів недостатньо для повного забезпечення потреб дітей, а чинні правила їх використання обмежують можливості закладів освіти. Про це свідчать результати моніторингового дослідження Державної служби якості освіти України за 2025 рік.

Про це повідомила Державна служба якості освіти.

За даними дослідження, у громадах із високим рівнем використання субвенції кошти покривають 50–76% потреби в корекційно-розвиткових заняттях (КРЗ). У громадах із середнім рівнем цей показник становить 18–80%, а з низьким – лише 0–28%.

Додатковою проблемою є несвоєчасне надходження фінансування та невідповідність бюджетного й навчального років. Через це виникають заборгованості, а кількість занять доводиться скорочувати.

Приблизно 45–50% територіальних громад залучають кошти місцевих бюджетів, щоб компенсувати нестачу державного фінансування. Однак у сільській місцевості така практика менш поширена, що поглиблює нерівність у доступі дітей до необхідної підтримки.

Ще одне обмеження пов’язане з правилами використання субвенції. Кошти дозволено спрямовувати виключно на оплату праці фахівців, тому залишки фінансування не можна використати для придбання обладнання та матеріалів, необхідних для проведення занять.

У Державній службі якості освіти наголошують, що навіть повне освоєння виділених коштів не означає, що діти отримали весь рекомендований обсяг послуг.

Фактична кількість занять значно менша за заплановану

Моніторинг також виявив суттєву різницю між обсягом корекційно-розвиткових занять, передбачених індивідуальними програмами розвитку (ІПР), та їх фактичним проведенням.

Попри те, що громади планують забезпечити 82–89% рекомендованого обсягу КРЗ, фактично виконують:

• 51–66% – у громадах із високим рівнем використання субвенції;
• 8–11% – у громадах із низьким рівнем використання коштів.

Однією з причин є нестача кваліфікованих працівників. Зокрема, у закладах загальної середньої освіти лише 38,6% фахівців мають профільну підготовку. Майже 30% працюють без спеціальної освіти або курсів підвищення кваліфікації. У закладах дошкільної освіти частка фахівців без належної профільної підготовки також залишається значною – 30,6%.

Найбільше бракує вчителів-дефектологів і вчителів-реабілітологів. Через кадровий дефіцит частину занять проводять педагоги без спеціальної дефектологічної підготовки або замінюють іншими психолого-педагогічними послугами. Ситуацію ускладнює низький рівень оплати праці, через який закладам освіти важче залучати й утримувати спеціалістів.

У сільських громадах діти мають менше можливостей отримати підтримку

Найбільші труднощі з доступом до корекційно-розвиткових занять зафіксували в сільській місцевості. Там діти рідше отримують усі передбачені рекомендаціями послуги, а батьки частіше повідомляють про їх неповне надання.

На доступність КРЗ впливають кадрові, організаційні та управлінські проблеми. Зокрема, не всі керівники закладів освіти достатньо обізнані з механізмами використання субвенції, а внутрішній контроль якості занять часто має фрагментарний характер.

Водночас результати дослідження показали, що найкращі оцінки результативності та задоволеності батьків отримують заняття в очному форматі. У закладах загальної середньої освіти так проводять 68–87% КРЗ, у дошкільних закладах – 87–100%. Рівень задоволеності батьків очними заняттями становить 65–94%.

Дистанційний і змішаний формати використовують обмежено – у 12–20% випадків. Їхня ефективність залежить від участі батьків, методичного супроводу та індивідуальних потреб дитини. Для дітей із четвертим і п’ятим рівнями підтримки такі формати мають суттєві обмеження.

Батьки не завжди залучені до планування підтримки

Окрему увагу в дослідженні приділили взаємодії закладів освіти з родинами. Попри загалом високі оцінки якості корекційно-розвиткових занять, частина батьків недостатньо обізнана щодо особливостей підтримки своїх дітей.

Зокрема, 14% батьків учнів закладів загальної середньої освіти та 10% батьків вихованців дитсадків не знають, який рівень підтримки визначено для їхньої дитини. Від нього залежать обсяг і формат корекційно-розвиткових занять.

Крім того, до 25% батьків не беруть участі в обговоренні змісту або розкладу КРЗ. Це ускладнює реалізацію індивідуальних програм розвитку, особливо під час дистанційного навчання.

За результатами моніторингу, команди психолого-педагогічного супроводу працюють у більшості закладів освіти, однак їхня діяльність не завжди передбачає детальний аналіз розвитку дитини та своєчасне коригування індивідуальної програми. Високою ефективність таких команд вважають 47–76% опитаних.

У Державній службі якості освіти зазначають, що система корекційно-розвиткової підтримки загалом функціонує та позитивно впливає на розвиток дітей з особливими освітніми потребами. Водночас задоволеність батьків не завжди свідчить про повне виконання індивідуальних програм розвитку. Реальний обсяг допомоги залежить від фінансування, наявності кваліфікованих фахівців та управлінських рішень у громадах.

Нагадаємо, медіа “НУШ” писало, чи можуть інклюзивно-ресурсні центри у сучасних реаліях повністю задовільняти очікування батьків.

Фото - freepik