“Діти не помічають, як проходить урок”: вчителька зі Львова про свій досвід поєднання документального кіно та шкільних предметів

Партнерська публікація

А ви знали, що перегляд документального кіно вдало інтегрується в різні шкільні предмети? Ба більше, це дає змогу дітям краще зрозуміти тему уроку крізь призму реальних людських історій. А ще – навчає учнів і учениць висловлювати свої думки, ставити питання і дискутувати.

Наталія Добрянська, вчителька історії, правознавства та громадянської освіти, модераторка кіноклубу від Мережі DOCU/CLUB вже багато років інтегрує документальні стрічки у свої предмети та долучає до цього колег.

Своїм досвідом та порадами для такої інтеграції вона поділилася з “Новою українською школою”. Тож із цього матеріалу ви дізнаєтеся:

• що варто врахувати вчителям перед тим, як показувати документальне кіно на уроках;
• чому просто переглянути фільм – мало;
• як інтегрувати документальне кіно в уроки історії, правознавства, громадянської освіти та інших дисциплін.

ГОТУЄМОСЯ ДО ПОКАЗУ ДОКУМЕНТАЛЬНОГО КІНО НА УРОЦІ

З інтеграцією документального кіно в освітній процес Наталія Добрянська знайома ще з 2015 року. Майже 10 років тому вчителька натрапила на матеріали для уроків від Мережі DOCU/CLUB. Невдовзі, адаптувавши їх під потреби своїх учнів, пані Наталія почала використовувати документальне кіно на своїх уроках історії, правознавства та громадянської освіти, а ще організувала в школі окремий кіноклуб.

Наталія Добрянська

Вона каже, що документальне кіно добре доповнює заняття, адже допомагає дітям опанувати тему крізь призму реальних людських історій. “Однак недостатньо просто показати дітям фільм лише заради того, щоби подивитися і якось згаяти час на уроці. Навколо стрічки та її обговорення потрібно побудувати цілий урок, дати учням змогу висловити свою думку, поставити запитання, побачити зв’язки фільму з іншими предметами. Тому перед показом вчителям потрібно ретельно підготуватися”, – акцентує Наталія Добрянська.

Вона радить педагогам, які вирішать інтегрувати документальне кіно у свої предмети:

1. перед показом фільму в класі спершу самим його переглянути. Проаналізувати, чи відповідає стрічка віку та інтересам дітей. Попередній перегляд також дасть змогу переконатися, що ви правильно зрозуміли ідею фільму, впевнено почуватися на уроці та вільно комунікувати з дітьми.

До речі, для цього на сайті Мережі DOCU/CLUB є ціла бібліотека з документальними українськими та світовими фільмами про права людини й короткими анотаціями до них. А ще до кожного фільму є сценарії уроків з інтерактивними вправами, методичними матеріалами та вказівками про вікові обмеження. Однак сценарії доступні лише для тих вчителів, які створили кіноклуби у своїх закладах освіти.

Крім цього, школи можуть доєднуватися до участі в шкільному DOCU/ТИЖНІ, координаторкою якого є Наталія Добрянська. Це також один із проєктів Мережі DOCU/CLUB, до якого можуть долучитися навіть ті школи, які не мають постійних кіноклубів, й отримати доступ до документальних фільмів про права людини та волонтерство й методичних матеріалів до них.

Зареєструвати свою школу чи клас для участі у DOCU/ТИЖНІ можна до 23 вересня 2024 року за посиланням. А сама ініціатива триватиме з 24 вересня до 31 жовтня.

Повертаємося до порад від пані Наталії вчителям, які хочуть інтегрувати документальне кіно у свої уроки:

2. з огляду на цільову аудиторію має відрізнятися і тривалість самої стрічки. Для дітей 5–7-х класів через особливості їхнього віку пані Наталія радить обирати короткі фільми (до 20 хвилин). А ось старшокласники вже можуть “всидіти” й на довших стрічках;

3. під час перегляду довших фільмів потрібно зважати на час, який ви маєте на розгляд тієї чи тієї теми. Якщо часу обмаль або у вас немає відповідної техніки в класі, можна запропонувати дітям переглянути фільм удома, а на уроці обговорити його й поділитися враженнями.

“До цієї пропозиції вчителі часто ставляться скептично, мовляв, діти не будуть самостійно вдома дивитися ці фільми. Звісно, я не маю ілюзій, що 100 % класу подивляться стрічку. Але з власного досвіду скажу, що приблизно 50 % точно гляне. І із цією кількістю вже можна працювати.

Тоді ми починаємо обговорювати фільм на уроці, у нас виникає дискусія й учні, які не переглянули стрічку, теж хочуть до неї [дискусії – ред.] долучитися, адже їм стає цікаво, з’являється бажання також бути в темі. Тож потім я чую від них: “А можна я гляну фільм до наступного уроку?”. І вже наступного разу ви матимете більшу кількість учнів. Просто довіряйте дітям”, – каже Наталія Добрянська;

Пані Наталія під час показу фільму “Габріель повідомляє з чемпіонату світу” на фестивалі “Різні разом”

4. водночас вчителька акцентує, що ділити перегляд фільму на декілька уроків і дивитися його частинами не треба. Адже так втрачається послідовність та зміст [а ще це заборонено договором про авторські права у DOCUDAYS UA – ред.]

“Фільми треба дивитися цілісно. Бо, повторюся, ми дивимося ці фільми не заради того, щоби просто подивитися. Ми розкриваємо для себе проблеми, у яких опиняються герої фільму, аналізуємо, як це стосується нас, обговорюємо, ділимося враженнями. Тож не варто переривати цей процес”, – акцентує педагогиня;

5. перед тим, як вибирати фільм, важливо проаналізувати, якій саме темі він відповідає, на яких уроках його можна інтегрувати, які додаткові матеріали чи допомога можуть знадобитися для цього.

Можливо, за словами пані Наталії, для кращого пояснення і висвітлення теми з різних боків потрібно буде залучити когось з інших вчителів-предметників, шкільного психолога чи соціального педагога. Ви можете працювати з ними в парі.

“Коли ми з дітьми дивилися стрічку “Край електросміття” про використану техніку, тобто електронне сміття, значну частину якого звозять у країни третього світу, зокрема в Гану, то я залучала ще декількох вчителів-предметників для обговорення.

Так, на уроці географії вчитель може розповісти про географічне розташування цієї країни та її кліматичні особливості, на біології чи хімії – про шкідливий вплив сміття на екологію, на уроках історії – розглянути історичні передумови виникнення цієї країни та її політичний устрій тощо”, – ділиться Наталія Добрянська.

Ще краще, продовжує вона, якщо ці уроки йтимуть одразу один за одним. Це дасть змогу розглянути фільм під різною оптикою;

6. бажано дати дітям домашнє завдання після перегляду фільму. Наприклад, намалювати малюнок із враженнями від перегляду, написати листа головному герою чи героїні тощо;

7. і насамкінець важливо провести рефлексію щодо стрічки та теми загалом.

“Але на цьому етапі не достатньо просто запитати, чи сподобався учням фільм. Це не рефлексія. Будьмо відвертими, що більшість однаково скаже, що сподобався, бо так вчителю буде приємніше. Тому важливо правильно поставити запитання:

• Що саме вам сподобалося / не сподобалося у фільмі? Чому?
• Кому ти хотів чи хотіла би розповісти про цей фільм?
• Чому саме цій людині чи людям?”, – радить Наталія Добрянська.

За її словами, такі запитання допомагають підбити логічний підсумок уроку та впевнитися, чи все діти зрозуміли. Якщо ж ви після перегляду просто вимкнете телевізор, мультиборд чи будь-який інший носій і одразу перейдете до іншої теми, діти поставлять логічне питання: “А для чого це все?”.

Тому важливо виконувати все поетапно й чітко розуміти:

• кому ви показуєте стрічку;
• що ви показуєте;
• яка ваша мета;
• що ви хочете цим донести.

ДЕКІЛЬКА ПРИКЛАДІВ ІНТЕГРАЦІЇ ДОКУМЕНТАЛЬНОГО КІНО В УРОКИ ІСТОРІЇ, ПРАВОЗНАВСТВА ТА ГРОМАДЯНСЬКОЇ ОСВІТИ

• Історія + правознавство.

“Для прикладу візьмемо 10 клас і тему Другої світової війни та Голокосту. Це складний матеріал. Дехто розповідає про це лише мовою фактів та дат, або ж показує страшні світлини. Але насправді це не завжди добре пояснює дітям, що відбулося.

Це радше загальні речі, а страшні світлини – не завжди найкращий варіант, чим можна проілюструвати історію, особливо з огляду на теперішній час, коли є високий ризик ретравматизації дитячого досвіду. Тож я використовую мультиплікаційну стрічку “Зламані гілки“ із колекції документальних фільмів”, – ділиться вчителька.

Цей фільм в анімаційній формі розповідає історію 14-річної дівчинки, яка змушена була покинути свій дім у Польщі та самостійно поїхати до Палестини напередодні Другої світової війни. Її сім’я мала доєднатися до неї наступного року, але потім почалася війна. Цей фільм короткий – усього 15 хвилин. Це дає змогу вчителям подивитися його разом з учнями прямо на уроці й використати як вступну частину.

“Я помітила, що після перегляду цього кіно тема Голокосту стала для учнів набагато зрозумілішою. Адже за цифрами та фактами вони побачили реальних людей, які все це пережили.

Фільм добре ілюструє та розкриває тему. Адже, як правило, такі складні події в підручниках часто перенасичені матеріалом. Та й іноді самим вчителям важко почати розмову на складну тему, а документальне кіно може в цьому допомогти”, – каже Наталія Добрянська.

Фільм також можна обговорити й на правознавстві під час вивчення тем про права людини. Адже в ньому порушуються такі теми, як права меншин, рівність і дискримінація, тоталітарні режими.

• Правознавство + громадянська освіта + всесвітня історія.

Ще один фільм, завдяки якому пані Наталія інтегрувала одразу три предмети, – “Ґабріель повідомляє із чемпіонату світу“. Це історія хлопчика з Бразилії, який дуже любить футбол, і крізь призму Чемпіонату світу з футболу у 2014 році, який відбувся в його країні, показує, як подія відобразилася на житті місцевих мешканців.

Адже, щоби привезти сотні тисяч уболівальників, через квартал, де живе головний герой, вирішили прокласти залізницю. Родини були змушені переїжджати, а майданчик, де хлопець грав у футбол, опинився на межі знищення. Головний герой, обурений нерівністю у своєму місті, викладає у свій блог відеозапис того, як бульдозери зносять його район. Він намагається надати розголосу ситуації та захистити свої права.

Пані Наталія під час показу фільму “Габріель повідомляє з чемпіонату світу” на фестивалі “Різні разом”

У стрічці порушені теми:

• громадянин/-ка й держава;
• захист довкілля;
• місцеве самоврядування;
• права людини;
• права дитини.

Як бачимо, фільм можна інтегрувати в уроки правознавства під час розмови про права дітей. Разом з учнями можна розглянути Конвенцію ООН про права дитини й співставити її з тими моментами, які порушені в стрічці, пропонує Наталія Добрянська.

Також його можна показати на уроках всесвітньої історії під час вивчення історії Бразилії. Він допоможе сформувати попереднє уявлення про країну, її устрій, сучасне життя, а далі вже можна заглиблюватися в історію, каже вчителька.

А ще фільм можна розглянути на громадянській освіті в контексті прав людини та дитини, волонтерства і громадянської активності.

“Діти на справжніх прикладах побачать, що навіть у такому віці вони можуть і мають щось змінювати та впливати на життя у своєму дворі, селі, громаді, місті чи навіть країні.

Пані Наталія та DOCUDAYS UA на фестивалі “Різні разом”

Коли вони бачать такі приклади, це мотивує їх значно краще. Вони починають обговорювати, ділитися своїми думками, шукати більше інформації про подію чи персоналію. Тобто в них пробуджується цікавість до теми, а потім і до самого предмета. І це найголовніше”, – каже Наталія Добрянська.

Другий фільм, який вчителька також інтегрувала в ці предмети, називається “Абетка“. Провідною темою тут є права дитини, зокрема, право на освіту. У центрі сюжету 19-річна Веле з Ліберії, яка прагне навчитися читати й писати, щоб не відставати від своєї семирічної доньки.

“Цю тему також можна розглянути з різних боків. Обговорити, чому саме так сталося, що жінки в деяких країнах не мають права на освіту; запитати, що діти знають про Ліберію. У контексті історії можна розглянути громадянську війну, яка тривала в країні тощо”, – наводить приклад Наталія Добрянська.

Також документальні фільми можна показувати на уроках інтегрованих курсів у 5–6-х класах, факультативних заняттях чи гуртках.

Наприклад, у курсі “Досліджуємо історію і суспільство” є тема, яка стосується громадянських прав і прав людини. Так дітям 11–12 років можна доступніше пояснити непрості теми через кіно, де головними героями/героїнями є їхні однолітки.

А ще завдяки такому формату діти дійсно краще запам’ятовують інформацію та розуміють тему, каже вчителька. До того ж часом вони навіть не помічають, коли починається перерва, і продовжують на ній обговорювати тему та сам фільм, ділиться Наталія Добрянська.

Пані Наталія та DOCUDAYS UA на фестивалі “Різні разом”

“Коли на початку цього навчального року ми з 11 класом почали говорити про Другу світову війну, одна з учениць одразу пригадала стрічку про Голокост, яку ми дивилися раніше. Тоді я зрозуміла, що все роблю правильно.

Хоча спочатку учні й ставилися до документального кіно досить скептично, мовляв, це нудно. Однак зараз у них кардинально змінилася думка. Вони побачили, що за допомогою фільмів можна поєднувати різні предмети, розглядати тему з різних боків, навчилися висловлювати свою думку, дискутувати.

А ці навички значно важливіші, ніж просто хороша оцінка в журналі чи знання хронології. Адже без розуміння ширшого контексту – зі знання дат мало користі”, – підсумувала вчителька.

Ірина Троян, “Нова українська школа”

Усі фото в тексті: авторка  – Марія Брикимова, ГО “Смарт освіта”