Як читати Державний стандарт профільної середньої освіти: докладний розбір структури й змісту

25 липня 2024 року Уряд ухвалив Державний стандарт профільної середньої освіти (для 10–12-х класів). На його основі розроблятимуть типові (і нетипові) освітні програми, він містить типові навчальні плани, які стануть взірцем для розподілу навчальних годин за освітніми галузями.

Водночас довжина цього документа, який можна завантажити й переглянути на сайті Кабінету Міністрів України, чимала: його обсяг – 405 сторінок [документ не має змісту, що ускладнює “навігацію” текстом].

У цьому матеріалі допомагаємо розібратися:

• як читати Держстандарт та знаходити в ньому потрібну інформацію;
• що змінилося у визначенні мети освітніх галузей, вимог до результатів навчання, порівнюючи з Державним стандартом базової середньої освіти;
• чи змінилася загальна кількість годин на рік у 10–11-х класах;
• на який із типових навчальних планів мають спиратися заклади освіти певного типу.

СТРУКТУРА ДЕРЖАВНОГО СТАНДАРТУ ПРОФІЛЬНОЇ СЕРЕДНЬОЇ ОСВІТИ

Навчання на основі Державного стандарту профільної середньої освіти, починаючи з 2027 року, провадитимуть:

• заклади загальної середньої освіти за академічним спрямуванням;
• заклади професійної (професійно-технічної) освіти за академічним та/або професійним спрямуванням;
• класи (групи) закладів фахової передвищої освіти, закладів спеціалізованої освіти (у частині загальної середньої освіти).

Стандарт складається із пояснювальної записки (початковий розділ) та 23 додатків.

АКЦЕНТИ НА НАЦІОНАЛЬНІЙ БЕЗПЕЦІ Й РІВНЕВА ОРІЄНТОВАНІСТЬ РЕЗУЛЬТАТІВ НАВЧАННЯ

Чимало термінів і тез уже знайомі освітянам із Державного стандарту базової середньої освіти. Скажімо, ідентичними є назви освітніх галузей і порядок їх висвітлення в стандарті – і це цілком логічно, адже тут має бути тяглість і погодженість.

Немає змін і у визначенні ключових компетентностей. Це давно знайомі педагогам

• вільне володіння державною мовою;
• здатність спілкуватися рідною (у разі відмінності від державної) та іноземними мовами;
• математична компетентність;
• компетентності в галузі природничих наук, техніки й технологій;
• інноваційність;
• екологічна компетентність;
• інформаційно-комунікаційна компетентність;
• навчання впродовж життя;
• громадянські та соціальні компетентності;
• культурна компетентність;
• підприємливість і фінансова грамотність.

У визначенні компетентностей, однак, є деякі незначні, але посутні уточнення, які стосуються переважно цінностей територіальної цілісності України, захисту її національних інтересів, готовності до виконання конституційних обов’язків, ототожнення суспільно-державних і національних цінностей України. Автори, здається, намагалися уникнути різночитань: “національні цінності” без уточнення “України” буквально можна вважати цінностями будь-якої нації.

• Ціннісний блок Державного стандарту (п. 4, с. 5) загалом “перегукується” з аналогічним у Держстандарті базової середньої освіти, але з’явилися і новації.
• Наприклад, окремо прописані цінності “життєвої стійкості” та “дотримання принципів гендерної рівності” – у стандарті середньої освіти таких формулювань не було, хоч перераховані там цінності містили ці орієнтири в підтексті.
• Серед нових формулювань є також “розуміння важливості розвитку мислення”, що видається цілком доречним доповненням, особливо в ситуації, коли російська пропаганда постійно наповнює інформаційний простір.

Крім того, порівнюючи зі стандартом середньої освіти для 5–9-х класів, для старших учнів та учениць прописана цінність “формування готовності до дієвого виконання громадянського й конституційного обов’язку із захисту національних інтересів, державної незалежності й територіальної цілісності України, готовності до національного спротиву”. Як і у випадку із “життєвою стійкістю”, така акцентуація, очевидно, зумовлена об’єктивними обставинами війни – і видається доречною з огляду на те, що йдеться про старших підлітків, які фактично досягнуть повноліття після випуску із закладу середньої освіти.

Натомість список наскрізних для всіх ключових компетентностей умінь не зазнав жодних змістових змін, порівнюючи з Державним стандартом базової середньої освіти.

Термінологія, яку використовують автори документа, вжита в такому самому значенні, як і в інших законах про освіту.

☝️ “Учнів”, на відміну від Держстандарту базової середньої освіти, послідовно називають “здобувачами освіти” – імовірно, щоб уникнути поняттєвої плутанини, адже учні – термін шкільний, а в закладах освіти іншого типу здобувачів можуть називати студентами чи вихованцями.

Єдине термінологічне уточнення стосується профілю навчання.

• Профіль навчання – це спосіб організації освітнього процесу, що передбачає поглиблене/професійно орієнтоване вивчення групи споріднених навчальних предметів (інтегрованих курсів) однієї або кількох освітніх галузей, визначених цим Державним стандартом (п. 2).

Якщо уявити, як це може відбуватися на практиці, то, скажімо, STEM-профіль може містити дисципліни математичної, природничої, інформатичної та технологічної галузей; природничий профіль – поглиблене вивчення хімії, біології, фізики, можливо, математики й низки спецкурсів, пов’язаних із соціальною та здоров’язбережувальною галуззю (наприклад, психології); філологічно-гуманітарний профіль – поглиблене вивчення української, іноземних мов (першої, другої), літератур – української та світової, культурологічних курсів (мистецька освітня галузь), історичних спецкурсів (наприклад, література в контексті світової історії), практичних спецкурсів із літературної критики та творчого письма тощо.

У Стандарті визначено такі цикли профільної середньої освіти:

1. перший – профільно-адаптаційний (10-й рік навчання): судячи з формулювання, саме на цьому етапі відбудеться визначення індивідуальної освітньої траєкторії, визначення пріоритетів та надолуження освітніх втрат [у роз’ясненнях МОН також лунала теза про те, що після цього етапу здобувач/ка освіти може поміняти обраний профіль];
2. другий – профільний (11–12-й роки навчання).

Як визначено в Стандарті,

• академічне спрямування профільного навчання буде орієнтоване на поглиблене вивчення певних предметів чи інтегрованих курсів із “прицілом” на вступ до закладу вищої освіти,
• а професійне спрямування являтиме собою поєднання змісту освіти й професійно орієнтованого підходу – з урахуванням актуальних вимог ринку праці.

☝️ Водночас Держстандарт не обмежує здобувачів у тому, щоб змінити профіль навчання – чи вступити до вишу після навчання за професійним спрямуванням. Продовжувати навчатися чи працювати за фахом – це вибір конкретного учня/учениці.

Однак щодо можливості зміни профілю після першого року навчання, як бачиться, можуть виникнути труднощі, адже це й питання наповнюваності класів/груп (зокрема, і спроможності школи виділити приміщення на певну кількість осіб), і навантаження вчителів, і розклад здобувачів.

Зі складанням розкладу загалом можуть виникнути суто логістичні труднощі, навіть якщо здобувачі не змінюватимуть профіль. Уявімо, що умовна Марійка з природничого профілю хоче відвідувати творче письмо. Цей предмет читають і для гуманітаріїв, і для охочих з інших профілів. Але всі часові слоти в розкладі Марійки вже зайняті: під час творчого письма в неї профільна органічна хімія, яку неможливо кудись “посунути”. За всього бажання Марійка не зможе бути у двох місцях водночас.

☝️ Важливо: зміст освіти для обох спрямувань – академічного і професійного – визначає саме Державний стандарт профільної середньої освіти – через спільні вимоги до обов’язкових результатів навчання здобувачів освіти, впорядковані за освітніми галузями. Отже, якщо умовний дев’ятикласник Василь обере навчання в професійному, а не академічному ліцеї, це означає, що йому однаково потрібно буде вивчати обов’язкові предмети на основному рівні.

Водночас освітні програми профільної середньої освіти за професійним спрямуванням містять і “інші освітні компоненти, які повністю або частково охоплюють зміст професійних стандартів або державних освітніх стандартів із конкретних професій, або стандартів фахової передвищої освіти з певних спеціальностей”.

Докладніше про основні й поглиблені орієнтири для оцінювання поговоримо нижче.

Профілі навчання формуються на основі освітніх галузей, які можуть бути представлені повністю або частково.

Як зазначено в Держстандарті, “підходи до формування профілів навчання визначаються типовою освітньою програмою та освітніми програмами закладів освіти…, і реалізуються через модельні навчальні програми та навчальні програми з певних освітніх компонентів (навчальні предмети, інтегровані, зокрема міжгалузеві, курси, навчальні модулі тощо)”. Однак, позаяк типової освітньої програми поки немає, а модельних – і поготів, про приклади профілювання ми можемо лише теоретизувати.

Як акцентують у Стандарті, профілі формуються на основі вибору здобувачів освіти, які мають проаналізувати власні потреби, зацікавлення й інтереси. Педрада формує пропозиції щодо змісту й організації освітнього процесу – і тут, крім очікувань здобувачів, батьків і громади слід врахувати спроможність педагогічного колективу.

Практично реалізувати індивідуальні освітні траєкторії Стандарт пропонує завдяки формуванню тимчасових груп із поглибленого вивчення певних предметів чи інтегрованих курсів.

💫 Уявімо, що на паралелі три 10-ті класи: А, Б і В. У 10-А поглиблено вивчати фізику прагнуть 5 осіб, в 10-Б – 7 осіб, в 10-В – 6 осіб. Ці 18 учнів/учениць утворюють тимчасову групу, розклад якої підлаштований під відвідування поглиблених занять із фізики. Водночас заняття з української мови, яку вони вивчають на основному рівні, підлітки, наприклад, можуть відвідувати разом з іншою тимчасовою групою – яка обрала поглиблене вивчення біології. Такий підхід насправді не є кардинально новим: чимало шкіл, які пропонують поглиблене вивчення певних предметів, практикували його й раніше. Однак у Державному стандарті передбачено значно більше годин на “профілювання”, ніж у Типовій освітній програмі для ЗЗСО III ступеня від 2018 року.

Вимоги до обов’язкових результатів навчання складаються з таких самих компонентів, як і в Державному стандарті базової середньої освіти, але із поправкою на завершення середньої освіти. Новим є останній пункт, який відповідає диференціації вимог до здобувачів, що вивчають певний предмет чи курс на основному, чи поглибленому рівні:

• групи результатів навчання, що об’єднують споріднені результати в межах кожної освітньої галузі;
• загальні результати навчання, що є єдиними для всіх рівнів загальної середньої освіти та розкривають компетентнісний потенціал кожної освітньої галузі;
• конкретні результати навчання, що визначають підсумок навчального поступу на момент здобуття повної загальної середньої освіти;
• основні та поглиблені орієнтири для оцінювання, на основі яких визначається рівень досягнення здобувачами освіти результатів навчання.

💫 Очевидно, що результати навчання для умовного 12-класника Петра, який вивчає історію України поглиблено, й умовної 12-класниці Марійки, яка обрала поглиблену хімію, а історію опановує на основному рівні, будуть різними: від Петра в цьому випадку вимагатимуть більше.

У початковому розділі також є інструкція щодо того, як читати індекси обов’язкових результатів навчання. Розберімо її на прикладі результату навчання [12 МАО 1.1.1–1 П]:

• 12 – це порядковий номер року навчання, тобто на завершення 12 класу очікують такого результату навчання;
• МАО – це математична освітня галузь (скорочений буквений запис освітньої галузі, до якої належить обов’язковий результат);
• перша 1 – номер групи результатів навчання;
• друга 1 – номер загального результату навчання;
• третя 1 – номер конкретного результату навчання;
• остання 1, після дефіса, – номер орієнтира для оцінювання відповідного результату навчання;
• “П” наприкінці – результат для поглибленого рівня (для основного жодної букви не буде).

Нагадаємо також індекси всіх галузей:

• мовно-літературна – МОВ;
• математична – МАО;
• природнича – ПРО;
• технологічна – ТЕО;
• інформатична – ІФО;
• соціальна і здоров’язбережувальна – СЗО;
• фізична культура – ФІО;
• громадянська та історична – ГІО;
• мистецька – МИО.

Загальні й конкретні результати навчання визначені в табличному вигляді для кожної освітньої галузі у відповідних додатках. Так само в додатках міститься інформація про компетентнісний потенціал і базові знання за галузями. Натомість у початковому розділі пункти 15–23 присвячені визначенню мети й вимог до обов’язкових результатів навчання за кожною галуззю.

МЕТА Й ВИМОГИ ДО РЕЗУЛЬТАТІВ НАВЧАННЯ: ЗМІНИ ЗА ОСВІТНІМИ ГАЛУЗЯМИ

• У визначенні мети освітніх галузей, порівнюючи з Державним стандартом базової середньої освіти, відбулися певні зміни. Наприклад, значно ширше й із чіткішими акцентами на національні інтереси України, на потребу запроваджувати українську мову в усі сфери життя сформульована мета мовно-літературної освітньої галузі.
• Подібні акценти є й у визначенні мети мистецької освітньої галузі: тут додано декілька тез про усвідомлення необхідності популяризації національного мистецтва. Водночас вимоги до результатів навчання сформульовані скупіше (див. таблицю нижче): імовірно, інші результати, наявні в Державному стандарті базової середньої освіти, на момент початку профільної освіти вважаємо вже закріпленими.
• Значно розширена, порівнюючи з Держстандартом базової середньої освіти, мета громадянської та історичної освітньої галузі: тут багато уваги присвячено тому, щоби здобувач освіти усвідомив важливість національної ідентичності та був готовий реалізувати свій конституційний обов’язок щодо захисту України.
• У схожому ключі розширена мета технологічної галузі – у ній є доповнення про посилення обороноздатності України. З огляду на вік здобувачів та здобувачок освіти в 10–12-х класах логічно, що в меті галузі також з’явилися акценти на професійних цілях і трудовій діяльності на ринку праці. Значно серйознішими, більш практично орієнтованими стали й вимоги до обов’язкових результатів навчання з технологічної галузі (різницю представлено нижче в таблиці).
• Мета соціальної й здоров’язбережувальної галузі також розширена тезами про самозарадність здобувачів освіти та їхньої готовності до дієвого виконання конституційного обов’язку, захисту національних інтересів та територіальної цілісності України.

Усі ці уточнення змістовно перегукуються із розширеними визначеннями ключових компетентностей, про які говорили вище. Загалом в аспекті патріотичного виховання в Державному стандарті простежується послідовність і погодженість.

• У меті природничої галузі акцентовано цілісність природи, необхідність її наукового дослідження, а також дієву позицію щодо охорони природи й використання здобутих знань на благо природи й суспільства (у вимогах до результатів навчання додали, зокрема, потребу “оцінювати безпекові ризики”).

Як бачимо, у формулюванні мети й вимог до результатів навчання за освітніми галузями автори Державного стандарту явно прагнули чітко акцентувати пріоритет врахування національних (=суспільно-державних) інтересів України як наріжного каменя виховання особистості. Цей акцент, зумовлений об’єктивною ситуацією, простежується в описі всіх галузей, крім природничої, математичної та фізичної культури. Аби модельні програми з дисциплін відповідали Стандарту, вони, імовірно, муситимуть містити відповідні до цієї загальної лінії теми й пропозиції видів навчальної діяльності.

ДОДАТКИ ЗА ОСВІТНІМИ ГАЛУЗЯМИ: БАЗОВІ ЗНАННЯ Й ОРІЄНТИРИ ДЛЯ ОЦІНЮВАННЯ ЗА РІВНЯМИ

Додатки 1–23 надають інформацію про:

• компетентнісний потенціал,
• базові знання,
• вимоги до обов’язкових результатів навчання за освітніми галузями.

Кожній галузі, крім мовно-літературної, присвячені два додатки [мовно-літературній – шість, з огляду на наявність класів та груп із мовою навчання корінних народів, національних меншин, іншомовною освітою тощо]: “Компетентнісний потенціал + Базові знання” і “Вимоги до обов’язкових результатів навчання”.

• Обидва види додатків представлені у вигляді типових таблиць. “Компетентнісний потенціал” містить колонки “Ключові компетентності” (відповідно до затвердженого списку з початкового розділу) й “Уміння та ставлення”. Наприклад, підприємливість і фінансова грамотність на уроках із предметів мовно-літературної галузі реалізується в опануванні вміння “ініціювати усну, письмову та онлайн-взаємодію державною/рідною/іноземною мовою для розвитку ідеї та її реалізації” тощо. У такий спосіб докладно розтлумачені ключові компетентності й відповідні до них уміння та ставлення щодо кожної освітньої галузі.
• У розділі “Базові знання” сформульовано, власне, якими знаннями мають володіти здобувачі освіти. Наприклад, для володіння іноземною мовою виокремлені основний і поглиблений рівні – поглиблений розширений темою “Медіація”. Водночас базові знання з української мови, української та зарубіжної літератур за рівнями не диференційовані.

Немає такої диференціації в математичній, інформатичній, соціальній та здоров’я збережувальній, громадянській та історичній освітніх галузях. Базові знання з технологічної галузі також не розподілені за рівнями – але містять такі цікаві прикладні теми, як проєкт, бюджет проєкту, бізнес-план, креслення як засіб візуалізації ідей, добір енергоефективного устаткування, промисловий дизайн тощо.

У природничій галузі поглиблений рівень базових знань деталізований підтемами “Методологія природничих наук”, “Астрономічний складник”, “Біологічний складник”, “Географічний складник”, “Фізичний складник”, “Хімічний складник”, натомість спільним для обох рівнів є лише тема “Науковий світогляд”.

• У додатках “Вимоги до обов’язкових результатів навчання” загальні та конкретні результати також представлені у вигляді типових таблиць. Конкретні результати можуть бути спільними для 10–12 років навчання – або ж різними для 10-го та 11–12-го років. Орієнтири для оцінювання, відповідно, можуть бути визначені за основним чи поглибленим рівнем вивчення галузі вже з 10 року – або лише в 11–12-х класах. Тобто розподіл на групи, які вивчають дисципліни поглиблено чи “на загальних засадах” може відбуватися в 10 або в 11 класі.

☝️ Але фактично в додатках поділ в 11–12-х класах передбачений тільки для мовно-літературної галузі для класів (груп) з навчанням мовою корінного народу або національної меншини (якщо мова корінного народу або національної меншини не належить до групи слов’янських мов). Отже, така помітка в таблиці нижче є лише для додатка 3 – у решті випадків диференціація результатів навчання починається з 10 класу.

Не до кінця зрозумілим лишається, чому за умови диференціації результатів навчання базові знання з освітніх галузей також не прописані послідовно за основним та поглибленим рівнем: фактично такий розподіл є лише для іноземної мови та природничих дисциплін.

Імовірно, однак, це питання буде наочніше розкрито в Типовій освітній програмі та модельних програмах із дисциплін.

ТИПОВИЙ НАВЧАЛЬНИЙ ПЛАН ПРОФІЛЬНОЇ СЕРЕДНЬОЇ ОСВІТИ

Додаток 23, останній у документі, містить розподіл загального обсягу навчального навантаження здобувачів освіти за класами (роками навчання) та освітніми галузями. Нижче представлена таблиця-зміст, у якій можна знайти заклад певного типу, план до нього і сторінки, на яких він розміщений у Стандарті.

Відповідно до типових планів визначено такі навчальні компоненти:

• обов’язкові (спільні для всіх): ці предмети мають вчити всі здобувачі освіти в тому обсязі годин, який визначений навчальним планом. Наприклад, в академічному ліцеї (ЗЗСО) в 10 класі це 840 годин на всі предмети, в 11 – 630, в 12 – 420. У навчальному році 35 тижнів, тож обов’язковий компонент – це відповідно 24 (10 клас), 18 (11 клас) і 6–7 уроків на тиждень (12 клас). Решта годин до межі граничного навантаження (9 – 10 клас, 15 – 11 клас, 26–27 – 12 клас) припадатиме на компоненти, про які йтиметься в наступних двох пунктах;
• обов’язкові освітні компоненти за обраним профілем: наприклад, відповідно до вибору здобувачів, вони більше вивчають математику й фізику саме завдяки цим годинам (умовний Петро ходить на фізику в 10 класів двічі на тиждень, бо він обрав історичний профіль, а умовна Марійка – тричі, бо для її природничого профілю фізика потрібна в поглибленому викладі). Ці години можна “перекинути” на будь-які спільні обов’язкові компоненти, але на вибіркові – ні;
• вибіркові освітні компоненти: це спецкурси, які можуть навіть “випадати” із традиційного набору предметів за освітніми галузями, а можуть відповідати їм. Ці години за потреби можна перерозподілити на поглиблене вивчення обраних обов’язкових компонентів, але на спільні для всіх, які вивчають на “базовому”, основному рівні – ні.

Гранично допустиме навчальне навантаження на рік і на тиждень, порівнюючи з Типовою освітньою програмою закладів загальної середньої освіти III ступеню (2018), не змінилося: воно було визначене як 33 години на тиждень – у перерахунку на 35 навчальних тижнів це 1155 годин на рік (+105 годин фізкультури (3 на тиждень)). Саме такий обсяг для 10–12-х класів визначає і Державний стандарт профільної середньої освіти (в обох документах фізична культура до цієї кількості не входить).

У таблиці нижче представлене приблизне порівняння кількості годин за освітніми галузями за Типовою освітньою програмою для ЗЗСО III ступеню, яка чинна зараз, і Державним стандартом 2024 року. У Типовій програмі представлена кількість годин на тиждень за предметами, отже, підсумовуємо їх за галуззю і множимо на 35 навчальних тижнів.

[Тут для прикладу порівнюємо лише години для класів з українською мовою навчання в ЗЗСО, де вивчають окремі предмети (бо це, як бачиться, найпоширеніший варіант), – та класів з українською мовою навчання в академічних ліцеях (новий Стандарт). До соціальної й здоров’язбережувальної галузі за чинною програмою ми віднесли “Захист України”, адже жодних інших дисциплін, які би тематично відповідали цій галузі, в обов’язковій програмі старшої школи немає].

Навіть якщо на перший погляд здається, що годин за галуззю стало менше, це оманливе враження: кількість годин, які можна доволі вільно розподіляти між галузями відповідно до профілів, збільшилася в 10-х класах удвічі, в 11-х – утричі, а 12-х класів взагалі раніше не було, тож освітяни мають 1155 годин чистого “прибутку” до своєї трудової діяльності. Зрозуміло, що розподіл годин на місцях може викликати певні побоювання в учителів, однак тут усе залежатиме від того, які профілі вдасться створити з огляду на бажання підлітків. Зрештою, кінцева мета всієї освітньої діяльності – дати дітям доступ до знань, яких вони прагнуть, і саме такою є мета радикальних змін у старших класах середньої школи.

Ірина Пасько, “Нова українська школа”

Титульне фото: НУШ

Довідково:

Цей матеріал був представлений ГО “Смарт освіта” в рамках Програми сприяння громадській активності “Долучайся!”, що фінансується Агентством США з міжнародного розвитку (USAID) та здійснюється Pact в Україні. Зміст матеріалу є винятковою відповідальністю Pact та його партнерів і не обов’язково відображає погляди USAID або уряду США.