Що робити, якщо дитина виявилася не готовою до школи: поради психологів

Адаптація до навчання в дітей може відбуватися декілька місяців. Утім, у прифронтових і прикордонних регіонах цей термін може бути тривалішим через постійні тривогу та стрес. Учні й учениці, які вдало пройшли період адаптації:

• загалом не проти йти в школу – можуть інколи вередувати або йти із задоволенням під настрій;
• можуть виокремити моменти, які їм подобаються в школі (вчителі, уроки, друзі, обід тощо),
• мають відчуття первинного успіху (на новому місці їм щось непогано вдається).

Про це розповіли психологині Наталія Чуб та Катерина Гольцберг для порталу “Українська правда життя”.

Утім, за словами фахівчинь, буває й так, що дітям ніяк не вдається звикнути до нового середовища. Зокрема, запідозрити дезадаптацію можна, якщо:

• дитина категорично відмовляється йти до школи;
• дитина вранці часто скаржиться на біль у животі, головний біль, слабкість тощо (які “зникають”, коли дитина залишається вдома або має вихідні);
• коли ви забираєте дитину зі школи, вона перш за все розповідає, що її ображали, було важко висидіти урок, не сподобалася фізкультура тощо;
• дитина не може пригадати випадку, коли її хвалили чи коли їй щось вдалося.

Якщо щось із переліченого відбувається з першачком, психологині радять батькам за можливості непомітно поспостерігати за донькою / сином у спілкуванні з однокласниками та вчителькою (як дитина поводиться, чи має друзів, чи не боїться педагога). А також поговорити з класним керівником про свої хвилювання й запитати:

• як дитина поводиться на уроці;
• чи вдається у неї те, що заплановане в програмі навчання;
• з ким дитина спілкується тощо.

Крім того, психологині радять:

• з’ясувати, чи має дитина проблеми з конкретними предметами чи навичками. Наприклад, учень / учениця погано пише, бо у нього / неї є певні проблеми з моторикою, або “ще маленькі м’язи на пальчиках”. Тоді батькам варто допомогти дитині ці м’язи розвивати за допомогою конструкторів, маленького еспандера, гри на піаніно, гри в теніс тощо;
• попросити вчителя хвалити дитину, коли їй щось вдається. Якщо цього не відбувається, то в учня / учениці немає ситуацій первинного успіху, а тому адаптація буде повільнішою;
• звернутися за консультацією до психолога (шкільного, або того, якому батьки / дитина довіряють). Фахівець може виявити в дитини порушення, які заважають їй ефективно навчатися (як от дисграфія, дислексія тощо), або порадити, як допомогти саме вашому школяру / вашій школярці, адже кожен випадок особливий;
• переглянути розпорядок дня дитини. Вона має мати час для вільної гри та відпочинку. Для цього слід розвантажити другу половину дня від гуртків та додаткових занять, раніше лягати спати, більше гуляти на свіжому повітрі й заохочувати спілкування дитини з друзями поза школою;
• якщо в дитини не ладиться спілкування з однокласниками або їй складно заводити друзів, можна організувати для них спільну активність (пікнік, похід на природу чи в розважальний центр, ярмарок). Це можна зробити в межах шкільної чи позашкільної активності за підтримки вчителів або ж разом з іншими батьками;
• фокусуватися на позитиві. Коли учень / учениця приходить зі школи, запитувати про його / її справи в позитивному ключі (що було цікавого сьогодні, що ти дізнався нового для себе).

Експертки також зауважують, що законодавчо дитина має почати навчання в 6 років, але не всі в цьому віці вже готові до школи. І якщо і батьків достатньо ресурсу допомогти школяреві / школярці в адаптації, то подолати складнощі цілком реально. Утім, якщо дитина навідріз відмовляється йти до школи, можна:

• змінити вчителя;
• змінити школу;
• почати навчання наступного року, вже у 7 років.

Ці варіанти доволі кардинальні, але за словами фахівчинь, іноді необхідні.

“Буває таке, що вчителька дуже різка, дуже жорстка, тоді кажу, змініть вчителя. Або буває великий клас, а дитинці потрібен клас, де менше учнів. Тобто навіть якщо немає конфлікту ніякого, дитині може бути некомфортно”, – розповіла Наталія Чуб.

Водночас перед тим, як змінити вчителя чи школу, батькам варто відповідально поставитися до вибору нового педагога / нового закладу (почути відгуки інших батьків, можливо, домовитися про пробні заняття). А в розмові з дитиною, як наголошують психологині, важливо пояснити, що з нею все гаразд (розповісти про переваги нової школи, або що нова вчителька буде краще підходити першачку).

Якщо ж батьки вважають, що дитина занадто маленька для школи, фахівчині радять залучитися підтримкою психолога й припинити навчання на рік.

“Якщо ми бачимо, що дитина дезадаптована і не хоче ходити до школи, можна забрати дитину зі школи й піти в перший клас знову наступного року. Нічого в цьому жахливого нема. Ніяка це не другорічка, як колись казали, це просто свідоме ставлення до навчання”, – пояснила Катерина Гольцберг.

Вона також додала, що в такій ситуації психолог надасть консультацію та супровід і допоможе впоратися з сумнівами. Протягом “вільного” року дитина може знову повернутися до садочка, відвідувати секції чи гуртки, займатися англійською тощо.

“Рік для дитини – це як для нас, для дорослих за п’ять. Вона забуває, як було в школі. Можна знову йти у той заклад освіти, нічого страшного. Все залежить від вчителя. Треба шукати веселу, активну, класну вчительку, таку, яка буде мотивувати дитину”, – резюмувала Наталія Чуб.

Водночас, як розповіли в Департаменті освіти і науки КМДА, процедура відрахування учнів з намірами продовжити навчання наступного року законодавчо не врегульовано (такої причини немає серед передбачених наказом МОН). Проте педагогічна рада кожної окремої школи за запитом батьків (після того, як вивчить ситуацію) може рекомендувати почати навчання наступного року.

Читайте також: “Адаптація до школи: як допомогти першачкам, п’ятикласникам (і не тільки) впевнено почати навчання”.

Титульне фото: www.pbs.org