Створюємо безбар’єрне освітнє середовище: інструменти та техніки з регіональних (не)конференцій EdCamp у Запоріжжі, Львові та Вараші

“Нова українська школа” продовжує розповідати про хвилю регіональних (не)конференцій EdCamp Ukraine. Попередній матеріал про емоційний інтелект, нейропедагогіку та важливість мʼяких навичок читайте тут.

Під час регіональних (не)конференцій EdCamp Ukraine учительство може обмінюватися досвідом та підвищувати свою кваліфікацію. Щороку такі (не)конференції відбуваються в різних регіонах України. Освітяни та освітянки з’їжджаються у великі міста та маленькі села, аби обговорити проблеми, які виникають у шкільній освіті та знайти шляхи їх розвʼязання.

Зареєструватися та взяти участь усі охочі можуть безплатно. Цьогорічна хвиля вже завершилася. Втім, слідкувати за наступними анонсами можна тут.

А в цьому матеріалі розповідаємо про події, які відбулися в Запоріжжі, Львові та Вараші (Рівненщина).

БЕЗБАР’ЄРНЕ ОСВІТНЄ СЕРЕДОВИЩЕ – ЦЕ НЕ ЛИШЕ ПРО ЛІФТИ Й ПАНДУСИ

Безбар’єрне освітнє середовище – це норма сучасного життя демократичної країни. Одним із ключових кроків до створення такого середовища є забезпечення фізичної доступності закладів освіти, а саме: встановлення пандусів, ліфтів, адаптованих туалетів та використання спеціально розроблених меблів і обладнання, яке враховує потреби дітей з інвалідністю.

Втім, безбар’єрність – це не лише зміни у фізичному просторі. Зручним і доступним має бути все, що нас оточує, усе, що має забезпечити умови для навчання і роботи. Наприклад, освітні матеріали, які можна адаптувати під різні потреби, як от шрифт Брайля та / або збільшений шрифт та символи для дітей із порушенням зору, аудіокниги для дітей із порушенням слуху та спеціальне програмне забезпечення, яке допомагає в навчанні. Спільна мета цих дій – зробити освіту доступною та підвищити ефективність навчання.

Тож один із важливих напрямів створення безбар’єрного освітнього середовища – це індивідуалізація навчальних програм під потреби окремої дитини з урахуванням її унікальних можливостей. Це дасть змогу врахувати різні стилі навчання та темпи засвоєння матеріалу. Підвищує ефективність навчання дітей, які мають особливі освітні потреби, також і використання різних методик викладання, які можуть містити як традиційні, так і інноваційні підходи.

“Безбар’єрність – це про рівність та емоції. Вони притаманні всім. Якщо емоції притаманні мені, то вони притаманні й дитині. Якщо дитині потрібно трішки уваги, якщо вона горнеться до вас, то побудьте біля неї”, – радить співкоординаторка регіональної (не)конференції у Львові Наталія Добрянська [раніше НУШ уже розповідало про пані Наталію в цьому матеріалі].

Про важливість емоційної підтримки як частини безбар’єрності на експертній паралелі “Близькі люди й вчинки, які віддаляють” учасникам розповіла президентка Української асоціації гештальт-терапії Лариса Дідковська.

Емоційна підтримка важлива як у сімейних стосунках, так і в роботі педагогів та педагогинь з учнівством. Якщо людина не отримує необхідної підтримки у важливі моменти, це може викликати почуття ізоляції та нерозуміння, що поступово руйнує комунікацію та взаємини. Уникання конфліктів або замовчування проблем лише поглиблює дистанцію між людьми. Важливо вміти висловлювати свої почуття та потреби, а також слухати співрозмовника/співрозмовницю.

Лариса Дідковська під час (не)конференції

Критика, зневага, захисна позиція та ігнорування можуть призвести до відчуження. Спікерка пояснює, що такі дії підривають довіру і взаємоповагу, які є фундаментом будь-яких стосунків. Критика часто сприймається як напад, що змушує людину захищатися. Захисна позиція перешкоджає відкритій комунікації, а ігнорування створює відчуття невидимості та непотрібності.

Саморефлексія є важливим аспектом підтримки здорових взаємин із навколишнім світом. Необхідно аналізувати власні вчинки та мотиви, розуміти свої емоції та поведінку. Це допомагає уникати дій, які можуть шкодити стосункам, і сприяє особистісному зростанню. Розуміння власних слабких місць і робота над ними – важливий крок до покращення якості діалогу між людьми.

ЯК ДОЛУЧИТИ ДІТЕЙ ДО СТВОРЕННЯ БЕЗБАР’ЄРНОГО ПРОСТОРУ

У контексті створення безбар’єрного простору дуже велику роль грає етап знайомства дітей із вчителем/вчителькою. Важливо, щоби було комфортно й дитині, і дорослому. Однак, саме дорослий може знайти шлях до серця дитини.

📌 Нижче пропонуємо алгоритм початку спілкування з дитиною з ООП. Він допоможе створити комфортне й епідтримувальне середовище в класному колективі.

1. Підготуйтеся заздалегідь. Дізнайтеся більше про особливості дитини та її потреби. Підготуйте спокійне й безпечне місце для спілкування.
2. Встановіть контакт. Привітайте дитину приязно. Використовуйте спокійний тон голосу. Усміхайтеся і дивіться в очі (якщо це комфортно для дитини).
3. Ведіть зрозумілу комунікацію. Використовуйте прості, зрозумілі слова, говоріть повільно й чітко. Використовуйте жестову мову чи картинки, якщо це допомагає.
4. Запитайте про потреби та інтереси. Поцікавтеся, що дитина любить робити. Запропонуйте декілька варіантів діяльності або гри.
5. Дайте час на відповідь. Не поспішайте, дайте дитині час подумати та відповісти. Будьте терплячими.
6. Підтримуйте та заохочуйте. Хваліть дитину за будь-які зусилля. Допомагайте їй у моменти труднощів.
7. Будьте готові до змін. Змінюйте підхід, якщо бачите, що дитині некомфортно. Слухайте її потреби й бажання.
8. Завершіть на позитивній ноті. Підбадьорте дитину на завершення розмови. Попрощайтеся дружньо і з усмішкою.

Робота з дітьми з особливими освітніми потребами – це завжди про комплексний підхід: і про індивідуалізацію навчання, і про командну роботу, емоційну підтримку, використання технологій, обовʼязково про підготовку педагогів і педагогинь та активну участь батьків. Створення інклюзивного освітнього середовища сприяє розвитку потенціалу кожної дитини та її успішній інтеграції в суспільство.

Важливим складником є і створення спільного бачення того, яким має бути фізичний простір класу, як ми будемо вибудовувати стосунки, спілкуватися. Тож педагогиня Наталія Шаблевська під час міні-EdCamp у Вараші розповіла про спеціальну практику “ХЛІНМУНД” для інтеграції дітей з ООП.

📌 Для цієї вправи потрібен папір, олівці, фломастери або інша канцелярія для малювання. Далі вчитель або вчителька просить намалювати дітей ХЛІНМУНД.

“Уявіть, що завтра ви їдете в місце під назвою ХЛІНМУНД. Це місце щасливих людей. Де зручно кожному й кожній. Де всі можуть відчувати себе емоційно вільними та впевненими. Намалюйте це місце так, як ви його собі уявляєте. Це може бути будь-яке місце, яке ви собі нафантазуєте”, – каже пані Наталія.

Дітям потрібно дати час, протягом якого вони зможуть намалювати це місце. По завершенню учні й учениці показують свої малюнки, а педагог чи педагогиня ставить запитання.

1. Як ви уявляєте собі ХЛІНМУНД? Що вас надихнуло на такий малюнок?
2. Що саме вам найбільше подобається у вашому ХЛІНМУНДІ?
3. Чи було щось важким під час малювання? Чому?
4. Що є спільного в наших малюнках?
5. Що з того, що ми побачили на малюнках і почули в розповідях дітей, можемо забрати у свій клас?

Кожна дитина бачить ХЛІНМУНД по-своєму, має свої уподобання і потреби, бо всі діти різні. Тож під час виконання вправи акцент на важливості розуміння та підтримки кожної дитини в класі.

Наталія Шаблевська під час (не)конференції

МАТРИЦЯ СОЦІАЛЬНО-ЕМОЦІЙНОГО ТА ЕТИЧНОГО НАВЧАННЯ

На регіональній (не)конференції EdCamp у Запоріжжі учасники розглянули імплементацію програми соціально-емоційного та етичного навчання (СЕЕН) у школах. Програма СЕЕН добре знайома читачам “НУШ”, адже ми неодноразово розповідали про неї в публікаціях.

Нагадаємо, що програма спрямована на розвиток м’яких навичок в учнівства, що є основою успішності в сучасному світі. У межах програми СЕЕН діти вчаться співпереживати собі й іншим, вчаться розуміти причини своїх вчинків та вчинків інших людей, усвідомлювати взаємозалежність. Впровадження СЕЕН у школах допомагає покращувати академічні результати дітей, поведінку, емоційний добробут та соціальну інтеграцію.

Основні компетентності (навички), які ми прагнемо розвивати в учнівства, закладені в матрицю СЕЕН та знаходяться на перетині рівнів (особистісний, соціальний, системний) та вимірів (усвідомленість, співпереживання, залученість).

(Не)конференція EdCamp у Запоріжжі

За словами педагогині Маргарити Шаманської, рівні та виміри сходяться до 9 навичок:

1. увага й самоусвідомлення,
2. співпереживання собі,
3. саморегуляція,
4. міжособистісна усвідомленість,
5. співпереживання іншим,
6. навички побудови взаємин,
7. поціновування взаємозалежності,
8. визнання спільності з людством,
9. залученість до локальної та світової спільнот.

Кожна з навичок є надважливою для сучасної людини.

Так, саморегуляція навчає школярів і школярок управляти своїми емоціями та поведінкою навіть у складних ситуаціях. Йдеться про розвиток стійкості до стресу, здатність до самодисципліни та ефективного розв’язання проблем. Діти, які вміють контролювати свої емоції, здатні краще давати раду з викликами та досягати поставлених цілей.

Соціальна обізнаність та емпатія дають змогу учням і ученицям розуміти та поважати емоції й потреби інших людей. Це сприяє формуванню здорових взаємин, покращенню комунікації. Коли діти вчаться розуміти й підтримувати інших, вони створюють більш позитивне середовище навколо себе.

Навички взаємин допомагають дітям ефективно спілкуватися і співпрацювати з іншими. Це включає вміння працювати в команді, вирішувати конфлікти, будувати довірливі стосунки. Учні й учениці, які мають розвинені навички взаємин, простіше знаходять спільну мову з однолітками та дорослими. А це сприяє їхньому соціальному й академічному успіху.

При викладанні СЕЕН вчительство займає фасилітаторську позицію. Це дає змогу почути кожну дитину, зрозуміти її потреби та знайти до неї найкращий підхід, адаптувати методи викладання.

(Не)конференція EdCamp у Запоріжжі

Що важливо, СЕЕН сприяє створенню безпечного навчального середовища. Діти, які відчувають емоційну підтримку від вчительства та однокласників і однокласниць, краще навчаються і більш задоволені шкільним життям. Це знижує рівень булінгу, агресії та інших негативних поведінкових проявів у школах.

Дізнатися більше про СЕЕН ви також можете на сайті ГО “ЕдКемп Україна” за посиланням.

Дар’я Нематіан золбін, Ганна Єфімцева, спеціально для “Нової української школи”

Усі фото: ГО “ЕдКемп Україна”