“А завтра святий вечір”: які різдвяні оповідання українських письменників почитати на свята

Різдвяне оповідання – жанр, назва якого, здавалося б, говорить сама за себе. Це короткі історії, де події розгортаються у “святочний” період, тобто від Різдва до Богоявлення, або ж Водохреща.

Хоча жанр має давнє коріння в європейській християнській культурі, вважають, що в сучасному вигляді його заснував англійський письменник ХІХ століття Чарльз Дікенс. Мабуть, усі ми в дитинстві читали його “Різдвяну пісню” в прозі про жадібного містера Скруджа.

У різдвяному оповіданні, якими б складними не були зображені ситуації, завжди є місце чуйності, любові й диву – тому, що створює “дух свята”. На шлях людяності й добра героя чи героїню можуть навернути спогади про дитинство, про святкування Різдва в родинному колі.

Українські письменники й письменниці охоче працювали в цьому жанрі. Ці твори – джерело знань про святкові обряди й звичаї українців, про те, як поступово ці звичаї змінювалися, європеїзувалися. Наприклад, з оповідань Олени Пчілки, Михайла Коцюбинського, Богдана Лепкого дізнаємося, що спочатку прикрашену ялинку чи сосонку, за північною модою, почали ставити в себе пани, а далі – і родини священників. Натомість для селян новорічна ялинка доволі довго лишалася дивиною.

З іншого боку, майже завжди у різдвяних оповіданнях українських авторів – і сучасники підхоплюють цю тенденцію – розгортаються гострі суспільні проблеми. Це і бідність, яка штовхає на відчайдушні вчинки, і нерівність між селянами й панами, і соціальна незахищеність “казенних” людей – службовців та вчителів. Для декого з цих персонажів бодай якесь різдвяне диво відбувається, як, скажімо, для молодих освітян в оповіданні Степана Васильченка “Вечеря” чи малого Івашка в “Мужицькому ангелі”. Для декого – на жаль, ні. Часом, як у творі Гната Хоткевича “Різдвяний вечір”, історії героїв, розказані у товаристві святкувальників, доволі похмурі й сумні, однак наштовхують на роздуми про справжню цінність добра й милосердя. Читачі й читачки в будь-якому випадку не залишаються байдужими.

Пропонуємо невелику добірку різдвяних оповідань, які можна почитати чи послухати на свята.

1. Низку новорічних та різдвяних історій створила Олена Пчілка. У збірці “Оповідання різдвяні” 1907 року вміщено три її твори про те, як проводили свята містяни й дворяни: “Забавний вечір”, “Маскарад” і “Чад”. Тут ідеться про звичаї різдвяних балів для дітей і молоді – саме такий бал, забувши про свої обіцянки селянам, відвідують герої “Чаду”. Натомість героїня “Забавного вечора” до свого балу не доїжджає – через негоду їй доводиться зупинитися у сільській хаті. Як це змінює погляди дівчини – читайте в оповіданні про справжнє чудо добра.

“Маскарад” звучить доволі феміністично, адже розкриває, крім святкувальних звичаїв київських містян, ще й тему невидимої жіночої праці, яку ніхто не цінує.

Є в Олени Пчілки й різдвяні оповідання, де головними героями виступають діти. Це, зокрема, “Збентежена вечеря” і “Сосонка”. З першого дізнаємося про сільський звичай: на Святвечір діти носили вечерю – узвар і кутю – до своїх хрещених батьків. Малому Омелькові випадає нагода дізнатися, як святкують пани, а ще – як вони насправді ставляться до селян, адже його хрещена мати – молода пані.

2. “Сосонка” Олени Пчілки за темою перегукується з іншим відомим твором – оповіданням “Ялинка” Михайла Коцюбинського. Нужда змушує селянина Якима продати ялинку з двору панам на свято. Малий Василько, Якимів син, везе зрубане деревце саньми через заметіль – чи матиме ця пригода добрий фінал?

3. Донька Олени Пчілки, Леся Українка, теж не цуралася різдвяної тематики. У творі “Святий вечір (образочки)” вміщено чотири замальовки про те, як проводять Святвечір різні люди: школярик, що зимовим полем повертається додому на канікули; бідна швачка, яка виконує термінове замовлення; щаслива родина і хворий юнак. Цей невеликий твір Леся, найімовірніше, написала, коли їй було 17 років.

4. Декілька зворушливих творів про святкування Різдва у родині священника написав Богдан Лепкий – за власними дитячими спогадами. В оповіданні “Під святий вечір” разом із героєм-школярем відчуваємо те радісне очікування свята, яке охоплювало дітей перед Різдвом, адже вони мали роз’їжджатися по домівках, до рідні. А у творі “Святий вечір на селі” докладно описані звичаї встановлення “дідуха”, колядування, “квокання” – діти вдавали з себе курей на гнізді, а за це отримували цукерки, горіхи та інші смаколики.

5. Низку творів на різдвяно-новорічну тематику створив і Модест Левицький. Це, зокрема, сатиричне оповідання “Наградні” (про стосунки дрібних чиновників із вищою владою, псевдопремії й знайоме сучасним читачам “добровільно-примусове” збирання коштів на подарунки начальству), щемлива “Коляда” (присвячена відомому драматургу Іванові Карпенку-Карому, “святковий” обшук у якого описує Левицький), анекдотичне “Таємниче вбивство” (через непорозуміння поліцейський вирішує, що подружжя ховає тіло вбитого, натомість ідеться про невинні приготування до свят). Осібно стоїть оповідання “Хрест і півмісяць” – у ньому дія відбувається на тлі національно-визвольного руху на Балканах, а йдеться про милосердя й повагу до ворога незалежно від його віросповідання. ☝️Однак, зауважте: з огляду на сьогоднішні реалії російсько-української війни цей текст може стати тригерним для читачів.

6. Сучасні письменники також працюють у жанрі різдвяного оповідання. Розчулює “Золотий павучок” Івана Малковича, у якому фінальним акордом звучать слова: “Війна скінчилася. Ми перемогли ворога”.

7. У 2018 році Ярослава Терлецька та Галина Петросаняк видали спільну книжку оповідань “Різдвяний янгол”. Дія творів відбувається в Карпатах, і, попри нужду, соціальне сирітство (батьки більшості дітей – на заробітках за кордоном) чи відлюдькуватість, усі герої мають право на своє різдвяне диво. Надіслані з-за кордону гроші перетворюють на чарівних риб і пливуть зі звісткою до батьків, малі колядники приносять радість у господу самотнього старого Михаля, а дівчинка Настуся відкриває у собі здатність літати. У 2020 році “Українське радіо” озвучило оповідання з цієї збірки – наприклад, за цим посиланням можна прослухати твори “Чарівна риба” і “Різдвяний янгол” Ярослави Терлецької.

Ірина Пасько, аналітикиня “Нової української школи”

Титульне фото: авторка – Вікторія Проців, “Свята вечеря”