Редакція медіа НУШ доєдналась до Диктанту національної єдності. Як це було

Сьогодні українці відзначають День української писемності та мови і вже традиційно пишуть Диктант національної єдності. У всіх куточках України, а тепер ще й у декількох десятках країн світу тисячі людей одночасно сідають за стіл, вмикають Українське радіо або його You-tube канал, кладуть перед собою чистий аркуш паперу і пишуть диктант. Цього року до диктанту доєдналась і редакція медіа НУШ.

Тексти, які обирають організатори диктанту для начитування, зазвичай досить складні. Але добре, що сучасні, такі, що відгукуються.

Цього року для диктанту обрали уривок тексту письменниці та перекладачки Євгенії Кузнєцової, відомої своїми романами “Спитайте Мієчку”, “Драбина”, нонфікшном “Мова-меч. Як говорила Радянська імперія” та іншими. “Треба жити” - так назвали цей текст.

Він про те, що попри страшні випробування, які переживає наша країна зараз, треба віддавати – по-максимуму та брати від життя - по-максимуму.

“Росіяни хочуть, щоб ми стали схожими на них – скнілими, у вічній гризоті. А ми будемо жити цікаво всупереч історії і заради тих, хто після нас говоритиме нашою мовою”, - так закінчується цей текст.

Його читала народна артистка України Наталія Сумська. До її читання виникли претензії в учасників диктанту.

“Відчувалось, що Сумська не має досвіду роботи з диктантами, бо диктувала швидко, не кожного разу перевірялись вже написанні речення, одне взагалі було сплутано, і всі, хто писав поруч зі мною, мали на своїх папірцях закреслення, - розповіла редакторка медіа НУШ Олена Калайтан, - а дівчинка років 10-ти взагалі вирішила не дописувати далі. Хоча цього разу текст не був дуже складним, окрім деяких слів, що викликали запитання в учасників диктанту: що таке “сукні з лелітками”, “любов до біру, пітятко чи кияхи”? Це діалектні слова, які не дуже поширені у розмовній українській, бо ми зазвичай кажемо “бору”, замість “пітятко” - дитятко, а “кияхи” - це качани кукурудзи”.

Але загалом текст був легкий, зазначає Олена Калайтан, не дуже довгий, теплий та надихаючий жити далі, і не просто так, а цікаво: читати книги, ходити в театр, дресирувати пса, дарити щастя тим, кого любиш.

“Для мене в цьому тексті відгукувалось кожне слово. Треба любити свій дім, навіть якщо він тимчасовий. Треба цілуватися кожного разу, коли є нагода. Немає часу на півтони. Життя крихке, а справжню цінність має лише те, за що неможна схопитись руками… Ті, хто, як і я, втратили свій дім, дуже добре вивчили цю науку, - ділиться враженнями від диктанту заступниця редактора медіа НУШ Анна Мурликіна. – Тому для мене атмосфера на диктанті була неймовірна. І я навіть дозволила собі сльози в деяких фрагментах. На жаль, темп диктанту був шаленим. Він не дозволяв перечитати та подумати над граматикою з пунктуацією. Ми писали диктант разом із сином 7-класником, йому доводилось пропускати частини речень, щоб встигати за дикторкою”.

Тож після цьогорічного диктанту вкотре постане дискусія, хто саме має начитувати тексти, актори, письменники чи все ж таки вчителі. Бо насправді серед вчительства у методиці викладання мови тема техніки начитки диктанту - одна із найскладніших до засвоєння. І видатна акторка Наталія Сумська до неї виявилась, на жаль, неготовою.

Але в будь-якому випадку, Диктант національної єдності – не про помилки. Він вкотре об’єднав українців – цього разу любов’ю до української мови та помилками у зошитах.

Нагадаємо, що раніше медіа НУШ повідомляло, в яких саме країнах будуть писати Диктант національної єдності

Фото - Анни Мурликіної, Катерини Павлової