Сертифікація-2026: час осмислення та старту. Чому жовтень — ідеальний момент, щоб повірити у власні сили

Навчальний рік набрав обертів, і вчителі знову активно обговорюють сертифікацію педагогічних працівників. Для багатьох ця процедура досі асоціюється з додатковим стресом чи перевіркою.

В цій публікації ми поговоримо:

• Що дає сертифікація вчителю та вчительці?
• Про практичний досвід педагогів, які вже пройшли цей шлях.
• Надамо календар-графік підготовки та проходження оцінювання.
• Розкажемо, як подолати сумніви та невпевненість, знайти мотивацію та натхнення.

 Навіщо держава вигадала сертифікацію?

Сертифікація дає вчителю три значні переваги, що мають прямий вплив на його професійний та фінансовий статус.

По-перше, це відчутна щомісячна фінансова винагорода. Педагог, який успішно пройшов сертифікацію, отримує 20% надбавки до свого посадового окладу. Ця доплата виплачується щомісячно протягом усього терміну дії сертифіката.

По-друге, це спрощення і прискорення кар’єрного зростання. Успішне проходження сертифікації зараховується як проходження чергової (або позачергової) атестації педагогічного працівника. Це дозволяє вчителю без додаткових перевірок підтвердити чи підвищити свою кваліфікаційну категорію або педагогічне звання.

І найголовніше, сертифікація потрібна для того, щоб знайти та показати, як працюють найкращі. Коли педагог успішно проходить сертифікацію, його цікаві та ефективні методики роботи стають відомими. Це допомагає поширити якісний досвід серед усіх колег. Простіше кажучи, сертифікація дає можливість взяти найкращі напрацювання одного вчителя і використати їх для покращення навчання в багатьох інших класах.

Чому ця розмова актуальна саме зараз, у жовтні?

Саме цей осінній місяць є ідеальним стартовим майданчиком для тих, хто планує свою участь у циклі 2026 року.

• Час для підготовки: реєстрація на сертифікацію-2026 традиційно стартує наприкінці грудня/на початку січня. Це означає, що у вас є 2-3 місяці для того, щоб свідомо оцінити свій професійний досвід, проаналізувати власні потреби та почати цілеспрямовану підготовку до першого етапу — незалежного тестування.
• Час для осмислення досвіду: сертифікація — це, перш за все, про вашу готовність ділитися крутими методами роботи. Жовтень, коли вже є перші результати роботи з класами, дозволяє чітко сформулювати свої професійні досягнення.

Це означає, що у вас є 2-3 місяці для того, щоб свідомо оцінити свій професійний досвід, проаналізувати власні потреби та почати цілеспрямовану підготовку до першого етапу — незалежного тестування.

Але підготовка — це не лише підручники. Сертифікація — це, перш за все, про вашу готовність ділитися крутими методами роботи.

Жовтень, коли вже є перші результати роботи з класами, дозволяє чітко сформулювати свої професійні досягнення та зрозуміти: чим саме ви готові надихати колег?

Наша мета: розвіяти страхи та надихнути

Цей внутрішній аналіз часто супроводжується тривогою. Чи справді сертифікація допомагає стати кращим? І як подолати внутрішній страх перед експертами та оцінюванням?

Ми вирішили заглибитися у цю тему і поговорити з тими, хто успішно пройшов цей шлях. Пропонуємо поглянути на сертифікацію не як на виснажливий іспит, а як на потужну можливість для професійного зростання, яке починається з віри у власні сили та готовності ділитися досвідом.

Читайте далі — наші герої готові розповісти все без прикрас і дати вам практичні рекомендації для підготовки до сертифікації у 2026 році.

Рішення, яке змінило рік

Гарбовська Тамара Василівна, учителька української мови та літератури Попівської гімназії №2 Карлівської міської ради

Тамаро Василівно, дякуємо, що погодилися поговорити. З чого почалося ваше рішення піти на сертифікацію? Це був імпульс чи довготривале планування?

Є рішення, що здатні змінити не лише рік, а й бачення себе в професії. Для мене таким стало рішення пройти сертифікацію вчителів української мови та літератури.

Ще в перший рік, коли лише з’явилася можливість сертифікації для мого фаху, я спостерігала за колегами й мріяла спробувати, але тоді не мала класів НУШ. Тож чекала наступного року. Мені хотілося не просто перевірити себе — я прагнула підтвердити, що сучасна освіта тримається на якості, на щирому прагненні вчителя бути кращим для своїх учнів.

Підготовка до будь-якого оцінювання завжди лякає. Як ви шукали інформацію, і чи був у вас чіткий план дій?

Спочатку, коли я відкрила всі нормативні документи, здавалося, що інформації забагато, і в ній легко потонути. Я швидко зрозуміла: головне – почати з основи. Я сфокусувалася на вимогах та програмах сертифікації. Це стало моєю “дорожньою картою”, яка визначила, куди рухатися далі.

І саме для того, щоб мої колеги, які планують участь у 2026 році, не витрачали час на пошуки, я можу поділитися досвідом зі складання власного календаря-графіка.

Календар-графік підготовки та оцінювання

1. Січень: я зареєструвалася на сертифікацію. Пам’ятаю цей момент дуже чітко — серце билося швидше, адже це був перший реальний крок до мрії, про яку довго думала. Натискання кнопки “Зареєструватися” стало символом рішучості: я готова спробувати.
2. Лютий: місяць занурення в підготовку. Переглядала матеріали, пригадувала теоретичні основи, перечитувала мовні правила, знову відкривала для себе зміст улюблених творів. Відчула, як знання оживають, коли в них повертаєшся свідомо, з бажанням не просто повторити, а зрозуміти глибше. Це була робота над собою — спокійна, вдумлива, але дуже важлива.
3. Березень: відбулося тестування у форматі ЗНО. Складні запитання, хвилювання, зосередженість — усе, як на справжньому іспиті. Але водночас це було цікаво: відчути себе на місці учнів, побачити, як теорія оживає у практиці, і довести, що знання — не випадкові, а системні.
4. Квітень: на завершення місяця — уроки і самопрезентація. Саме тут сертифікація набула людського обличчя. Я готувалася до уроків, проте нового нічого не вигадувала, хотіла продемонструвати експертам те, як ми з учнями працюємо традиційно. Самопрезентація стала не просто розповіддю про досвід, а щирою розмовою про те, чому я люблю навчати української мови й літератури.

Ці місяці стали для мене школою самопізнання. Я не лише готувалася — я росла, переосмислювала, вчилася довіряти собі. І щоразу все більше переконувалася: сертифікація — це не перевірка, а подорож до глибшого розуміння себе як учителя.

Давайте поговоримо про самі етапи. Які ваші відчуття супроводжували незалежне тестування та особливо вивчення практичного досвіду експертами?

Перший етап — хвилювання. Другий — ще більше хвилювання. Коли відкриваєш завдання, працюєш над ними, переносиш відповіді, які вважаєш правильними — здається, що серце просто вистрибує. Та разом із тривогою з’являється впевненість: я можу. Бо я підготувалася, бо люблю свою роботу, бо бачу в очах дітей підтвердження, що йду правильним шляхом. Сертифікація — це не про змагання. Це про те, щоб побачити себе в новому світлі, чесно й відкрито. Я навчилася не боятися оцінювання, бо зрозуміла: найвища оцінка — це довіра учнів і впевненість у тому, що ти робиш важливу справу.

Найбільше емоцій викликало, звичайно, вивчення практичного досвіду експертами. Я уявляла собі суворих і безкомпромісних контролерів, які прийдуть шукати недоліки. Але насправді це були колеги, які прагнуть знайти та підтримати найкраще у твоїй роботі. Як тільки розпочалася демонстрація власних напрацювань — моїх “крутих методів” — хвилювання змінилося абсолютною впевненістю. Це був не допит, а глибокий професійний діалог. Ти просто демонструєш свій щоденний професіоналізм.

Коли всі етапи залишилися позаду, настав час оголошення результатів. Якими були ваші емоції в той день, і що, окрім офіційного документа, дала вам сертифікація?

Пам’ятаю той день, коли оголошували результати, дуже чітко. Це було надзвичайне емоційне піднесення! Сльози радості, тремтячі руки і, звичайно, усмішка, яку було неможливо стримати. Я змогла! Я пройшла! І це було особливо важливо, адже я стала першою з нашої громади, хто наважився зробити цей крок.

Після успішного проходження сертифікації ви отримали унікальний досвід, побувавши по інший бік процесу — у ролі експертки. Яким ви побачили цей процес зсередини?

Мені пощастило двічі долучитися до експертної роботи. У 2023 році ми, наприклад, вивчали досвід учительки з Дніпропетровської області — спостерігали, як вона ділиться з учнями любов’ю до українського слова. Це неймовірно надихає. А у 2025 році мені випала честь двічі бути експерткою для колег із Запорізької та Вінницької областей. Це прекрасні, незламні вчительки, які щодня тримають освітній фронт. Вони вчать дітей не лише предмету, а й стійкості, вірі та любові до України.

Хто допомагав вам у цій відповідальній роботі, і що ви винесли для себе з цього експертного досвіду?

Я щиро вдячна Управлінню Державної служби якості освіти у Полтавській області, зокрема начальнику Юрію Кращенку, а також Юлії Боловацькій та Наталії Корягіній за професійне наставництво, підтримку та довіру. Вони створили атмосферу партнерства та взаємоповаги, завдяки чому робота експертів перетворюється на справжню співпрацю — змістовну, чесну й натхненну.

Цей досвід навчив мене найголовнішого: за кожною сертифікацією стоїть Людина — її шлях, її серце та її унікальна історія. І кожна з них варта глибокої поваги.

Тамаро Василівно, що ви скажете колегам, які зараз, у жовтні, коли триває планування на наступний рік, ще вагаються, чи йти на сертифікацію-2026?

Моя порада коротка: спробуйте. Не чекайте “зручного моменту” чи “ідеальної підготовки”. Їх, як правило, не буде. Але буде щось важливіше — відчуття, що ви робите сміливий крок уперед у своєму професійному житті. Сертифікація — це не фінішна лінія. Це, навпаки, початок нового етапу: усвідомленого, впевненого та натхненного вчительства. Я вірю в якість української освіти і знаю, що шлях до великої спільної мети починається з вашого першого кроку. Тому — не бійтеся йти на сертифікацію!

Сертифікація — не іспит, а шлях до зростання

Сертифікація вчителів — це завжди хвилюючий і відповідальний процес. Чимало педагогів відчувають тривогу, а деякі й зовсім відмовляються від участі, попри свій високий професіоналізм. Як перетворити цей виклик на справжній поштовх до зростання?

Про це ми поговорили з Тетяною Ліснівською — вчителькою вищої категорії, методисткою Спеціалізованої школи № 148 м. Києва, яка не лише успішно пройшла сертифікацію двічі, а й тричі виступала експерткою. Свій багатий досвід пані Тетяна перетворила на унікальну програму підвищення кваліфікації вчителів, що фокусується не лише на процедурі, а й на внутрішній мотивації та підтримці вчителя під час підготовки до сертифікації.

Від “Навіщо?” до “Для чого?”

Пані Ліснівська визнає: багатьох учителів бентежить питання — навіщо дипломованим фахівцям знову підтверджувати свою кваліфікацію?

Її програма відповідає на це протиріччя, показуючи, що справжня мета сертифікації лежить значно глибше, ніж формальність. Це не про перевірку диплома, а про системне виявлення та поширення найкращого досвіду вчителів (зокрема, початкових класів, мовників, математиків). Сертифікація стає інструментом для того, щоб якісні, інноваційні методи роботи не залишалися в межах одного класу, а ставали надбанням усієї освітньої спільноти. Приємний бонус — доплата до зарплати на час дії сертифіката.

Секрет успіху: внутрішня мотивація

Ключова ідея Тетяни Ліснівської — успішна сертифікація починається зсередини.

Її програма зосереджена на внутрішній самомотивації вчителя. Мета — не просто навчити, як пройти процедуру, а дати чітку структуру та інструменти, які знімуть тривожність, а головне — запалити власне бажання брати участь.

Сертифікація розглядається як шлях до внутрішнього зростання і задоволення глибинних потреб педагога:

• це можливість подолати професійну самотність і невпевненість.
• це шанс знайти товариство, підтримку, дружбу та якісне спілкування з колегами, що виводить учителя зі стану безпорадності та тривожності.
• програма допомагає усвідомити: сертифікація — це відображення особистого стилю роботи і життя вчителя. Вона заохочує не до імітації, а до автентичності та бажання ділитися тим, що вже працює і приносить успіх.

Про народження програми

Пані Тетяно, як виникла ідея створити програму підвищення кваліфікації, спрямовану саме на підготовку до сертифікації вчителів?

Більшість вчителів мають певні фобії і вагання, щоб виходити на сертифікацію незалежним центром якості освіти. Мій перший досвід теж супроводжувався страхами - а раптом не вийде?

Після того як я двічі успішно пройшла сертифікацію сама і тричі експертувала сертифікацію інших учасників, вчителів початкових класів, зрозуміла, потрібна підтримка тим, хто вагається чи не знає з чого почати. Так виникла програма, спрямована на підготовку до сертифікації вчителів.

Це дійсно надихає, коли особистий успіх перетворюється на допомогу іншим! Тобто, поштовхом став саме Ваш власний досвід, а не просто якесь офіційне завдання?

Поштовхом став власний досвід. Я побачила можливість для кожного. І у діалогах з колегами під час своїх вебінарів з учителями України, на конференціях і зустрічах, фестивалях – всюди у розмовах, це питання весь час поставало гостро. Вирішила розказати, як учасник і залучити як експерт всіх, хто має сумніви, невпевненість.

Виходить, ваша програма — це своєрідний місток через прірву страху. Які головні проблеми ви прагнули вирішити нею, крім зняття цієї тривоги?

Хотіла показати прозорість проходження самого процесу сертифікації, доступність для кожного вчителя. Надихнути до участі, і показати наскільки сертифікація може стати звичною для проходження кожні три роки.

Про філософію програми

Я помітила, що у Вашій програмі є не лише професійна, а й потужна емоційно-людська складова. Це нетипово для курсів підвищення кваліфікації. Чому ви вирішили, що це так важливо?

Емоційна складова завжди супроводжувала процес навчання. Емоція – як ефект запам’ятовування, ціннісне ставлення до родини, природи через красу, через любов, почуття, через емоції.

Ви говорите про “мотивацію, що проходить через самого вчителя”. Це дуже глибока думка. Що це означає на практиці для педагога?

Мотивація вчителя – це головне в навчанні. Вмотивований вчитель, як промінь. Тягнеться, світить, гріє, залучає. Світяться очі вчителя – світяться серця у дітей.

Ви так гарно сказали про “промінь”! Але ми знаємо, що тривожність і невпевненість часто затьмарюють цей промінь. Як саме ваша програма допомагає вчителям подолати ці відчуття?

Вчитель не встигає відчувати самотність, це професія 24/7. А от тривожність – це тінь у кожної людини і вчителя теж. Чим убезпечити свою тривожність? Як варіант – емоційний інтелект.

Тому в програмі багато уваги приділяю розвитку емоційного інтелекту і виходу з емоційного рабства. Важко додати людині впевненості, проте можна допомогти зміцнити віру в себе. Важко просто “додати” людині впевненості, проте можна допомогти їй зміцнити віру в себе, показавши, що її досвід вже цінний.

Про спілкування та підтримку

Це чудово, що ви акцентуєте на зміцненні віри! Ви також згадуєте про потребу “бути в товаристві, у теплих стосунках, у дружбі”. Чому ця спільнота так важлива саме для вчителя, коли він проходить такий індивідуальний процес, як сертифікація?

Вчитель — це досвід. А досвід — це свобода вибору. Більше досвіду ми отримуємо саме через спілкування в товаристві колег. Коли ми обговорюємо спільні моменти, це дає можливість по-різному побачити й усвідомити проблему чи інновацію. Для мене, наприклад, фестивалі — найдієвіша форма для росту. Скільки фантастичних учителів я відкрила саме там!

Тобто, спільнота працює як “групова терапія” для професійного зростання? Яку тоді роль ви відводите підтримці колег — спільнотам, наставникам, менторам — у процесі сертифікації?

- Абсолютно. Обговорення в колі колег — це крім обміну досвідом, ще й підтримуюча терапія. Як у психолога: “Сідайте, розповідайте”. А хто готовий слухати вчителя про методи й технології уроку? Тільки такий самий учитель. Я люблю брати інноваційні прийоми й через власний урок бачити їхню дієвість. Якщо чогось бракує, де це можна обговорити? Тільки в колі самих освітян.

Про майбутнє та побажання

Дивлячись вперед: як ви бачите розвиток системи підвищення кваліфікації в Україні? Чи замінить, наприклад, сертифікація всі інші форми навчання?

Я цілком підтримую механізм сертифікації незалежним центром якості освіти. Проте особливості кожної людини показують, що це не завжди єдина панацея. Сучасні можливості онлайн-навчання за особистим вибором — це чудово! Я вірю в нові форми: літні школи, воркшопи, навчальні подорожі. Це цікаво, емоційно та ціннісно.

Виходить, сертифікація — це не єдиний “інструмент довіри”. Де ж тоді справжній показник довіри до вчителя, на вашу думку?

Сертифікація як постійний процес має майбутнє. Але інструмент довіри до вчителя точно не в самій сертифікації. Більше — у результаті досягнень і успішності його учнів. Щасливі діти, щасливе дитинство — ось головний показник довіри до вчителя.

Це дуже потужне завершення нашої розмови! Що б ви хотіли побажати педагогам, які тільки розмірковують над проходженням сертифікації, але все ще вагаються?

Вірити в себе. Ми — вчителі, ми все можемо. Міст існує, щоб ним рухалися. Рухаємося, живемо, віримо!

Актуально: Що відбувається із сертифікацією зараз, у жовтні 2025?

Поки ми надихалися досвідом наших колег, процедура сертифікації в Україні не зупиняється. Саме зараз, у жовтні, освітня спільнота пильно стежить за вчителями іноземної мови (англійської), які цього року вперше проходять повний цикл.

Фокус на англійській: II та III етапи

Саме зараз, у жовтні, ці вчителі перебувають у найактивнішій фазі:

• II етап (самооцінювання): Завершується подання анкет самооцінювання. Це час глибокого аналізу власних методів і підходів.
• III етап (вивчення практичного досвіду): Стартує вивчення роботи вчителів безпосередньо в школах. Експерти Державної служби якості освіти (ДСЯО) спостерігають за уроками, спілкуються з педагогами та фіксують найкращі практики.

Це означає, що процес обміну досвідом триває прямо сьогодні, і вже незабаром ми отримаємо нові імена сертифікованих професіоналів, зокрема й серед вчителів іноземної мови.

Ключові новації 2025 року: процедура для всіх стала зручнішою

Варто нагадати, що з 1 вересня 2025 року набули чинності важливі зміни до Положення про сертифікацію, які роблять її доступнішою для більшої кількості педагогів:

1. Участь від 0,25 ставки: тепер до сертифікації можуть долучатися педагоги, які мають навантаження від 0,25 тарифної ставки. Це відкрило двері для багатьох керівників та заступників, які також викладають предмети, з яких проводиться сертифікація.
2. Чіткий термін дії: уточнено термін дії сертифіката. Він починає діяти з 1 січня року, що настає після успішного проходження. Це прибрало плутанину і дало вчителям можливість одразу використовувати його для проходження атестації.

Ми поговорили з колегами, які вже пройшли сертифікацію, і висновок один: сертифікація — це не просто папірець. Це чесна розмова із самим собою про те, який ти вчитель. Вона допомагає побачити свої найкращі ідеї збоку, зробити їх видимими для інших і отримати визнання. Страх перед експертами зникає, коли ти розумієш, що вони прийшли підтримати тебе. Якщо ви ще думаєте про реєстрацію на 2026 рік: почніть із простого: оцініть, що класного ви вже робите, і дайте собі слово, що покажете це світу.

Нагадаємо, медіа НУШ раніше писало про результати минулорічного оцінювання: “Сертифікація-2025: понад 1700 вчителів успішно склали тестування”.

Фото – Тетяна Ліснівська