Як прифронтове Запоріжжя та деокупований Бобрик перезавантажують дошкільну освіту: досвід участі в міні-EdCamp

Запоріжжя під обстрілами, Бобрик — у руїнах. Але саме тут, у прифронтовій зоні та деокупованій громаді, українська освіта переживає своє перезавантаження.

“Щоб дитина могла розкрити свій потенціал, дорослі поруч — педагоги, батьки, громада — мають бачити і розуміти її потреби. Саме тому ЮНІСЕФ підтримує ініціативи, які допомагають освітянам оновлювати підходи, щоб взаємодіяти з дітьми на основі емпатії, поваги та довіри”, - зазначив Тарас Деркач, координатор освітніх програм ЮНІСЕФ в Україні.

Педагоги, які ділилися своїми історіями на міні-EdCamp-ах, нагадують, що справжня відбудова починається з підтримки людини. Це історія про те, як освітяни перетворюють свої заклади на справжні центри стійкості, взаємної підтримки та людяності, впроваджуючи СЕЕН-практики, Хібукі-терапію та нові підходи до командної роботи.

В цій публікації медіа “Нова українська школа” розповість:

• про шлях від ремонту зруйнованих будівель до підтримки людей і команд;
• як педагоги з прифронтових регіонів долають професійне вигорання завдяки командній роботі, делегуванню й взаємній підтримці;
• як у школах і садочках упроваджують СЕП-підхід і Хібукі-терапію для психологічного відновлення дітей;
• чому важливо створювати Центри педагогічного партнерства та як працюють групи “Разом з мамою”;
• про освітню політику і вимоги до Закону “Про дошкільну освіту”;
• про україномовний контент і цифрові рішення;
• про підтримку від громад і влади.

Про відновлення людини та професійне зростання

“Я очолила заклад, який пережив окупацію. Коли прийшла туди, побачила, наскільки бідною була школа — не лише матеріально-технічно, адже вона була на 50% зруйнована. Людям бракувало елементарної підтримки від колег”, – згадує директорка Бобрицької гімназії Тетяна Куць.

Спочатку директорка просто шукала будь-яку можливість відновити школу — хотіла знайти кошти, щоб відбудувати зруйноване приміщення. “Тоді я ще не усвідомлювала, що відновлення — це не лише про стіни, а передусім про людей і команду. Згодом, після навчання, я зрозуміла це глибше — відчула справжній сенс кожного моменту, який дає EdCamp Ukraine”, – розповідає Тетяна Куць.

Коли вона знайшла програму “Змінитися за сім місяців” і запропонувала колегам долучитися, колектив одноголосно підтримав ідею.

Тетяна Куць розповіла, що її робота почалася з індивідуального обговорення проблем та ретельного аналізу сильних і слабких сторін команди. Вона підкреслила, що зараз, готуючись до презентацій, їй як керівниці особливо приємно бачити позитивну тенденцію: щороку список слабких сторін стає все коротшим, тоді як сильні сторони колективу, навпаки, суттєво збільшуються.

“Тому це надзвичайно, мені особисто приємно відчувати цей позитивний результат”, – наголошує Тетяна Куць.

“Наша перша подія для дошкільників вперше проведена у 2020 році. Вона була онлайн, бо це були постковідні часи”, – ділиться спогадами вихователька-методистка Центру розвитку дитини “Надія” Запорізької міської ради Ганна Кузь.

Згодом виникла ідея зібрати знову педагогів дошкілля в прифронтовому місті, в безпечних умовах, оскільки, за словами Ганни Кузь “всі люди вже втомилися від онлайну”.

“Тому що розуміємо, що це важливо для нашого міста, важливо в першу чергу для дошкілля – це, на мою думку, основна ланка освіти, фундамент. І тому до неї варто дослухатися, приділяти увагу”, – вважає Ганна Кузь.

Вона також відзначила, що мотивом проведення заходу було і професійне зростання також: “Я захоплена EdCamp’ом з 2019 року. Це така моя друга професійна родина. Це той рух, який мене надихає. Це люди, які допомагають професійно зростати. Тому я завжди долучаюся до усіх проєктів та ініціатив цієї громадської організації” – ділиться Ганна Кузь.

Виклики для закладів дошкілля

У пошуку фінансування для відбудови гімназії у деокупованому Бобрику, Тетяна Куць знайшла простір для практичних рішень та професійного зростання. “Я навіть майстерку проводила – освітній фандрейзинг на практиці”, – розповідає Тетяна Куць. “Я фандрейзинг включила в кінці своєї майстерки, оскільки потреба була. Але загальна тема – освіта 360: від дошкілля до школи”, – додає директорка. Як вона пояснила, її заклад освіти налічує 58 вихованців дошкілля.

Як зазначила директорка, замість традиційних лекцій, освітяни прагнуть отримувати дієві інструменти, які допоможуть впоратися як із наслідками війни, так і з вимогами нового законодавства.

Так, під час міні-EdCamp’у в Бобрику заступниця міністра освіти Анастасія Коновалова, яка опікується питаннями дошкілля, розповіла педагогам про нормативну та законодавчу бази і нові штатні розписи.

“В нашій громаді немає центру професійного розвитку для педагогів. Методисти і методистки є в управлінні освіти, але ми в основному черпаємо інформацію з інтернет-мережі, через заходи, які проводить EdCamp Ukraine, форуми. Тому це було дуже важливо поспілкуватись напряму [із Анастасією Коноваловою – ред.]”, – пояснює Тетяна Куць.

Педагоги виділили кілька критичних проблем, що потребують негайних рішень.

1. Подолання психологічного вигорання та робота з травмою. Після окупації чи в умовах прифронтового міста, педагоги та діти зіштовхуються з постійним стресом. Пані Тетяна зізналася, що раніше мала проблему, коли намагалася “все сама” вирішувати, що призводило до швидкого вигорання. Тому питання командної роботи та делегування стало ключовим для внутрішньої підтримки. “І коли ми це пропрацювали з колегами, то вже після першої нашої зустрічі щодо того, як правильно розподіляти обов’язки, ролі – багато підтримки отримала від колег” – розповідає Тетяна Куць.
2. Взаєморозуміння між батьківством та дітьми. Сесія, присвячена Сенсорно-Емоційно-Поведінковому (СЕП) підходу, яку проводила Марина Крісов, стала однією з найзатребуваніших, оскільки на неї приходили навіть мами і тата, щоб навчитися “розуміти свою дитину, її поведінку і як з нею подружитися, а не пробувати зламати”. Пані Тетяна підтвердила, що зворотний зв’язок є позитивним: батьківство бачить зміни, розуміє, “коли треба почекати, коли треба допомогти”.
3. Нестача якісного україномовного контенту та сучасних методик. Освітяни визнають, що “російськомовний контент потрібно вилучати”. У Запоріжжі, як відповідь, була представлена Анастасія Комлікова, яка презентувала свої авторські напрацювання — україномовний та якісний дитячий контент. Водночас існує проблема застарілих методів: прості фізкультхвилинки вже не діють на дітей, тому педагоги шукають цікаві вправи з нейропедагогіки для розвитку навичок концентрації.

Як розвивати дошкілля?

Медіа “Нова українська школа” розпитало про те, які пріоритетні напрямки вбачають освітянки із Запоріжжя та Бобрика для розвитку дошкілля. Обидві керівниці зазначили, що значний вплив матиме впровадження соціально-емоційного навчання (СЕН) та СЕП-підходів. Освітяни Запоріжжя підкреслили, що саме ця тема зацікавила їх найбільше, тому зараз вони активно поширюють знання та “дуже багато саме представниць та представників закладів дошкільної освіти Запоріжжя долучилися до цього навчання”. Вчительки і вчителі вже активно використовують ці інструменти. У Бобрику це пішло ще далі: завдяки підтримці громади, СЕН запровадили як урок у 5-му класі.

1. Розвиток партнерства з батьками та виконання вимог нового закону. Педагоги мають зосереджуватися на реалізації вимог Закону “Про дошкільну освіту” щодо створення Центрів педагогічного партнерства. Пані Ганна розповіла про напрацювання їхнього закладу, де з 2009 року функціонують групи, які колись називалися “Разом з мамою”, де батьківство та опікунство безпосередньо бере участь у процесу, а педагог чи педагогиня виступає “радше супервізором”. На її думку, цей досвід необхідно поширювати.
2. Інклюзивна доступність та нові методики. Критично важливо впроваджувати практики інклюзивного фізичного виховання. У Запоріжжі місцева експертка Олена Аксьонова презентувала свою унікальну методику “Школа розумного руху”, яка використовує різні предмети для організації доступної рухової активності дітей з ООП. Це демонструє необхідність відходу від традиційних підходів до фізичного розвитку.

Крім того, Ганна Кузь зазначила, що дієвими є й методики, які презентували інші спікери. “Дуже цікава була сесія від пані Ірини Моргун з Полтави. Вона — методистка відділу розвитку дошкільної освіти, яка представляла цифрову екосистему НУМО для розвитку дітей дошкільного віку в сучасному світі”, – розповідає Ганна Кузь.

Довідково:

НУМО — це Національна освітня електронна платформа, створена як цифрова екосистема для гармонійного розвитку дітей дошкільного віку, від трьох до шести років. Цю важливу ініціативу запустило Міністерство освіти і науки України у співпраці з ЮНІСЕФ (Дитячим фондом ООН) та іншими партнерами. Головна мета НУМО полягає у тому, щоб сприяти якісній, змістовній та комплексній дошкільній освіті, забезпечуючи при цьому єдиний і зручний доступ до сучасних, перевірених освітніх ресурсів для педагогів, батьківства та, звичайно, самих дітей.

Ще в цій сесії про соціально-емоційний розвиток була запрошена Галина Сищук з Харкова – психологиня, яка представляє проєкт “Хібукі-терапія”.

Що таке Хібукі-терапія?

Хібукі-терапія — це ефективний метод психосоціальної підтримки, який використовують для роботи з дітьми, що пережили стресові та травматичні події (війни, катастрофи). Сама назва “Хібукі” походить від імені спеціальної іграшки — м’якої, доброзичливої собачки-обіймашки з сумним обличчям.

Собачка Хібукі має великі вуха, щоб уважно слухати. Це допомагає дитині спроєктувати на іграшку власні страхи, тривоги та переживання, оскільки вона відчуває, що Хібукі переживає те саме.

Механізм дії полягає у тому, що дитина сприймає Хібукі не як пацієнта, а як друга, якому теж потрібна допомога та турбота. Піклуючись про іграшку, дитина відновлює власне почуття контролю, безпеки та повертає собі активну позицію замість пасивної жертви.

В Україні проєкт активно реалізується, зокрема й за підтримки EdCamp Ukraine, які проводять тривале навчання для педагогів та психологів і психологинь. Ці фахівчині/-ці потім використовують Хібукі-терапію у школах, садочках та під час групових занять для відновлення ментального здоров’я дітей, які перебувають у стресі.

Хібукі-терапія є частиною комплексної роботи із соціально-емоційного розвитку та ментального здоров’я, що є надзвичайно актуальним в українських закладах освіти.

Як місцева влада підтримує дошкільні заклади?

Досвід малої громади Бобрика є чудовим прикладом того, як системні освітні реформи не можуть бути успішними без фінансової та організаційної підтримки органів місцевого самоврядування. Тетяна Куць підкреслює, що цей “трикутник співпраці” між закладом, експертним колом EdCamp Ukraine та владою є критично важливим, оскільки на рівні Бобрицької громади існує конкретна фінансова мотивація.

Керівниці закладів активно залучають представників і представниць влади до співпраці. Це перетворило спілкування в межах проведення EdCamp’у на відкритий діалог. “Були представники місцевого самоврядування, Доброславська громада, педагоги дошкілля – спільне коло по розвитку дошкільної освіти. З пані Анастасією [Коноваловою – ред.] відбулась відкрита, щира розмова. Ставилися питання з приводу мотивації педагогів. В нас, наприклад, на рівні громади є доплата — фінансова підтримка щомісяця працівників дошкільної освіти. Однак відкрите спілкування теж має значення і для педагогів, тому що ми звикли, що ми самі варимося у своєму просторі, а тут ми побачили, що нас чують”, – пригадує Тетяна Куць розмову з заступницею міністра освіти.

Нагадаємо, медіа “Нова українська школа” раніше писало про те, як навчитись розуміти дитину.

Регіональні (не)конференції реалізовані ГО “ЕдКемп Україна” за підтримки ЮНІСЕФ в Україні та за фінансової підтримки Федерального міністерства економічного співробітництва та розвитку через Німецький банк розвитку (KfW).

Фото – ГО “ЕдКемп Україна”