Безпека у школі: чи гарантуватимуть нові правила захищеність учнів та педагогів

В Україні запрацював новий  закон №4609-IX “Про внесення змін до Закону України “Про повну загальну середню освіту” щодо запровадження заходів безпеки в закладах загальної середньої освіти”, який фіксує відповідальність за прийняття та дотримання правил безпеки й облаштування технічними засобами безпеки в освітніх закладах, а також встановлює жорсткіші вимоги до працівників.

Щоб розібратися у нововведеннях, ми запитали правоохоронців, директорів шкіл та батьків, що працює (або ні) в їхніх закладах, і що з новел вони вважають доцільним інструментом або планують це впровадити через зміни в законодавстві.

В цій статті ви дізнаєтеся:

• Які нововведення щодо безпеки чекають освітні заклади.
• Чи будуть батьки збирати “на кнопку”.
• Як батькам потрапити в школу за новими правилами.
• Чому “рамки” як на вокзалах - не вихід.
• Чи можна давати дитині в школу іграшковий пістолет.

Правила, обмеження, “тривожні кнопки”

Як це не дивно, на 12 році війни в Україні не було єдиних чітко визначених правил перебування на території та в будівлях школи. Згідно з новими вимогами, кожен заклад має їх самостійно затвердити на основі типових вимог, які визначають МОН та МВС.

Зокрема Розділ V Закону доповнили статтею 41^-1 , щодо організації безпечного перебування учасників освітнього процесу на території та в приміщеннях закладу загальної середньої освіти. Згідно зі змінами, засновник і керівник закладу мають вжити комплекс заходів для запобігання та/або припинення заподіяння шкоди учасникам освітнього процесу. Це має відбуватися у певній послідовності.

В першу чергу, це стосується визначення правил доступу і перебування учасників освітнього процесу та інших осіб на території та в приміщеннях закладу загальної середньої освіти. Вони розроблятимуться на основі типових правил, затверджених центральним органом виконавчої влади у сфері освіти і науки за погодженням з Міністерством внутрішніх справ України, схвалюються загальними зборами (конференцією) колективу закладу загальної середньої освіти, погоджуються засновником і затверджуються керівником такого закладу, а також оприлюднюються відповідно до статті 30 Закону України “Про освіту”.

Обов’язково територія закладу має бути огородженою, або помічена межами на місцевості.

Заклад має бути облаштований технічними засобами охорони для термінового виклику поліції (так звані “тривожні кнопки”). Можливі й інші заходи з охорони.

Першими до обговорення новел долучилася батьківська спільнота. Традиційно є кілька точок зору: хтось наполягає на тотальному контролі, інші нагадують, що школа не має ставати простором з суворим режимом обмежень, а завдати шкоди можна навіть без застосування заборонених предметів.

“Я вважаю, що варто діяти максимально жорстко: обшуки, перевірки, відеокамери. Бо ми живемо у війні, чи не щодня ворог залучає наших дітей до страшних речей, яка тут толерантність, - вважає Валентина Кириєнко, мама старшокласника з Черкас. – Навколо багато зброї, вибухових речовин та предметів, тому має бути неабиякий контроль. На вокзалі такі рамки стоять, то варто закупити і для шкіл. Життя дітей – це найважливіше зараз! Якщо моя дитина на це ображатиметься, я поясню, що зараз такий час”.

Звідки кошти на безпеку?

У Законі тепер офіційно закріплено, що заходи щодо створення безпекової системи здійснюються коштом засновника закладів освіти та інших джерел, не заборонених законодавством (наприклад, благодійні фонди чи приватні меценати). У державних, комунальних закладах загальної середньої освіти заборонено використовувати на це кошти батьків. Тобто, будь-які збори “на кнопку” чи “паркан” – незаконні, як би не давили на батьківську відповідальність ті, хто має виконати норми закону.

У державних, комунальних закладах загальної середньої освіти заборонено використовувати на це кошти батьків.

Практика роботи приватних закладів з давньою історією показує, що об’єктивно питання безпеки дітей під час навчання важливі для батьків: вони “гаманцем” голосують за умови, які, на їхній погляд, є безпечними. Тобто, на захищеність є попит.

Сергій Звягінцев, директор приватного ліцею “Євроленд” (входить до складу закладу вищої освіти “Європейський університет”), каже, що ще у 2021 році у них встановили систему ідентифікації Face ID, яка здійснює моніторинг кількості учнів на території закладу та у навчальних приміщеннях, їдальні, укриттях та інших зонах. Окрім цього, запроваджено подвійну систему ідентифікації при вході на територію та безпосередньо до приміщень ліцею.

“Також ми маємо розгалужену систему відеоспостереження, що охоплює коридори, переходи, спортивні та тренажерні зали, їдальню та інші спільні простори, – каже він. – Служба охорони моніторить через систему відеоспостереження, вони навчені чіткому алгоритму дій та мають кнопку екстреного виклику приватної служби охорони”.

Але, підкреслює пан Сергій, саме своєчасне реагуванні на конфліктні ситуації, а не контроль за допомогою технічних засобів, є головним способом профілактики інцидентів, які вимагали б втручання правоохоронців.

“Мій досвід показав, що найскладнішим, але найважливішим, етапом стало формування культури відкритої комунікації: переконання класних керівників і педагогічних працівників не замовчувати проблемні ситуації, а своєчасно інформувати керівництво та адміністрацію ліцею для подальшої фахової допомоги усім сторонам непорозумінь та конфліктів”, - каже директор.

Батьки – тільки ззовні

Також у Законі чітко вказані правила для батьків: “доступ і перебування на території та в приміщеннях закладу загальної середньої освіти осіб, які не є учасниками освітнього процесу, здійснюються з дозволу керівника такого закладу або уповноваженої ним особи”.

“Саме ці обмеження мені дуже не подобається, - зізнається пані Тетяна, мама другокласниці однієї з київських гімназій. – Бо моя дитина не дуже уважна, постійно десь дівається спортивне взуття, канцелярія. Вчителька не буде шукати по класу фломастер чи зошит, бігати коридорами, вишукуючи кросівок. Якби був вільний доступ, я б наприкінці навчального дня могла пошукати те, чого не вистачає, і не витрачала б стільки коштів на придбання нового”.

Ймовірно, що в умовах війни та загрози тероризму обмежений доступ сторонніх людей до школи є виправданим. Але повністю зробити цей простір недосяжним для очей батьків, теж не правильно. На жаль, в окремих випадках це може бути використано для приховування серйозних недоліків чи порушень. Багато батьків, власне, вважають себе повноцінними учасниками освітнього процесу, тому вважають такі обмеження незаконними.

“Скільки ми знаємо випадків, коли саме батьки помічали якісь негаразди і починали про це говорити! Про невиконання температурного режиму, небезпеку у вбиральнях, порушення норм харчування. А так все простіше – не бачать, то й не скаржаться”, - каже пані Ірина з Хмельницького.

Тож, можливо, варіанти варто передбачити та закріпити на етапі формулювання правил у самих закладах, де краще знають специфіку, можуть врахувати наповненість класів, розташування кабінетів, створити альтернативні способи взаємодії, які б не відсікали батьків від процесу навчання дітей. Наприклад, певні умови для батьків дітей з особливими освітніми потребами чи для авдиторії молодших класів, а в історії пані Тетяни, організувати шафу для втрачених речей, до якої батьки періодично можуть мати доступ. Звісно, олівці чи зошити так не знайдеш, але більш коштовні речі – цілком реально.

Перелік речей, які заборонено приносити до навчального закладу

• вогнепальна, пневматична та холодна зброя (ножі, луки, арбалети, кастети, нунчаки тощо) і її імітації (макети, муляжі, пристрої та іграшки);
• боєприпаси, вибухові та піротехнічні предмети, пристрої для відстрілу гумових куль, газові балончики, електрошокери, спецзасоби (кайданки, гумові та пластикові кийки);
• інструменти (молотки, викрутки, дрилі, пили, газові пальники);
• легкозаймисті речовини;
• наркотичні та психотропні речовини, алкоголь, тютюнові й електронні сигарети, пристрої для споживання тютюнових виробів без їхнього згоряння, а також енергетичні напої.

“Я вважаю правильним обмеження доступу не тільки в саму будівлю, а й на територію освітнього закладу: подивіться, в багатьох розвинених країнах Європи батьки не ведуть дітей до дверей школи, а залишають біля воріт, - впевнений Сергій Чернишов, голова “Муніципальної охорони”. – Є чітко визначений перелік осіб, які беруть участь в освітньому процесі та які мають право перебувати в освітньому закладі – колектив, персонал та учні. Усі інші питання, які можуть виникати в процесі навчання, я впевнений, можна вирішити індивідуально: якщо вчитель запрошує батьків чи вони мають необхідність потрапити до школи, треба застосувати відповідний протокол, який буде прописаний у правилах. Треба отримати дозвіл, записати інформацію про відвідувача, надати супровід. Неконтрольований натовп батьків, серед яких може бути, хто завгодно, з якими завгодно мотивами, небезпечний”.

Увага до бекграунду працівників

Змінилися й умови для тих, хто працює у закладах освіти. У новій редакції працювати або залучатися до участі в освітньому процесі (проведення навчальних занять, лекцій, тренінгів, семінарів, майстер-класів, конкурсів, оцінювання результатів навчання тощо) не може той, хто:

• має непогашену або незняту в установленому законом порядку судимість;
• людина, яка визнана в установленому законом порядку винною у вчиненні правопорушення проти статевої свободи чи статевої недоторканості особи;
• на яку накладено адміністративне стягнення за вчинення правопорушення, пов’язаного з домашнім насильством, булінгом (цькуванням) або за невиконання обов’язків щодо виховання дітей.

Здавалося б, дуже своєчасна та правильна стратегія. Але поки незрозуміло, чи означає це, що в освітніх закладах мають пройти масштабні спецперевірки на відповідність цим правилам усіх працівників зокрема технічних (двірників, прибиральників, сантехніків тощо)?

Також у законі не прописано, яким чином це має підтверджувати керівник закладу: достатньо слів працівника чи тепер обов’язковим є подання довідки про несудимість та відсутність адміністративного стягнення за вчинення певних правопорушень? Запрошуючи на урок наукового співробітника музею, чи варто перевіряти, чи, бува, не мав він штрафу через те, що його власний син палив цигарки у дворі школи, бо саме це зазвичай трактується судом як “невиконання обов’язків щодо виховання дітей”? Алгоритм дій поки не відомий.

Металошукачі і “рамки” - дорого та неефективно

Спеціалісти з безпеки вважають, що обов’язкове встановлення у шкільних закладах освіти кнопки виклику поліції – корисна вимога.

“А от рамки-металошукачі, не впевнений, - каже Сергій Чернишов. – По-перше, це великі витрати. По-друге, рамка має бути не одна, до неї ще потрібні певні пристрої, шафки для зберігання вилучених предметів, технічне обслуговування, тощо. І крім того, безпекові металодетекторні рамки при вході до школи стануть причиною неабияких черг та скупченості дітей, а в деяких випадках навіть можливої давки та причинами конфліктів, чим кардинально змінять режим навчання. Уявіть, в школі 500, а в деяких більше 1000 учнів, щоб перевірити кожного потрібно мінімум півтори-дві хвилини. Це величезні черги перед початком занять, після повернення з укриття тощо”.

Сергій Чернишов, який багато років працює в системі безпеки, впевнений, що рамки та детектори – це не панацея.

“Безпека формується з багатьох складових, – пояснює він. - Фізичний контроль: шкільні заклади зараз охороняють співробітники управління поліції охорони. Крім цього, у школах присутні освітні офіцери безпеки (Департамент патрульної поліції). Але на заходах, які постійно проводять для удосконалення процесів, виступають психологи, науковці, котрі займаються психологією дитини. Вони говорять про превентивні дії, які дієвіші, ніж усі металошукачі разом узяті”.

Правоохоронець вважає, що саме увага, довіра, створення умов для щирого спілкування є основою безпечного середовища в закладах освіти.

“Мені імпонує одна фраза, яку я почув на такому заході від психологині: “Чужих дітей не буває”. Тобто усі учасники процесу - і педагоги, і правоохоронці, і психологи, і батьки - повинні ставитися та будувати цей процес, наче в ньому задіяна твоя власна дитина і якби ти це зробив для своєї дитини”, - підсумовує Сергій Чернишов.

Нагадаємо, раніше медіа НУШ розповідало: “Безпека учнів у школах на першому місці: Верховна Рада підтримала в першому читанні новий законопроект”.

Фото – “Освіта і наука”