Освітні табори під час блекауту можуть врятувати навчальний процес

Запроваджені через енергетичну кризу канікули закінчуються в столиці вже 1 лютого. І хоча цими днями знов очікуються сильні морози, до -23 градусів, діти мають повернутися в школи.

Чи зможуть насправді всі освітні заклади розпочати навчання і яка фактична наразі ситуація з опаленням та альтернативними джерелами енергозабезпечення, яким може бути вихід з ситуації, медіа НУШ розповіла директорка однієї з київських шкіл, особа якої відома редакції, але не розголошується на прохання автора.

Ми знаходимось саме в червоній зоні

З досвіду нашої школи – блекаут унеможливив продовження навчального процесу. У нас немає опалення, світло подається по годинах, на верхніх поверхах замерзла холодна вода, тобто вбиральня не працює. Ми, зрозуміло, винесли лід, перекрили холодну воду по школі, але можливостей працювати наразі я не бачу – хіба що прийде таке потепління, що в класі стане +15 і згідно з санітарними нормами діти зможуть перебувати в класах.

Не можна сказати, що керівництво не підготувало нас до надзвичайних ситуацій. В нас є регламент дій при повному блекауті, наданий міським департаментом освіти. Це лист від 27 серпня, до якого додавався окремий документ – алгоритм дій у разі надзвичайної ситуації, пов’язаної з ураженням об’єктів паливно-енергетичного комплексу (блекауту). Але, не дивлячись на назву документа, коли його створювали, імовірно, таку ситуацію як зараз, передбачити було складно.

Регламент поділений на 4 безпекові ситуації, найгірша – червона зона, і я б сказала що ми зараз перебуваємо як раз в червоному секторі. Але проблема не в цьому, а в тому, що, на мій погляд, це просто частково перероблений ковідний регламент. Схема комунікації однакова з ковідними часами: спочатку ми маємо повідомити батькам, що змінюємо форму навчання на дистанційну, або і взагалі призупиняємо навчальний процес. Там також говориться, що навчальний процес може бути в умовно-дистанційному форматі, за можливості проводимо уроки онлайн.

Що таке цей умовно-дистанційний формат? Це асинхронна взаємодія, добре відома нам по ковідних часах. Уроки не проводяться навіть онлайн, учні отримують завдання і самостійно їх роблять. До цього сценарію деякі київські школи вже готуються.

Я не тільки директорка, а й мама і мій син навчається в іншій школі – так от, йому вже прийшло посилання на гугл-клас, де розміщені завдання, з якими діти мають працювати. Тобто всі вже налаштувались на дистанційку за відпрацьованим під час ковіду сценарієм. Але той досвід навчив нас, зокрема, і тому, що дистанційна форма навчання не підходить всім дітям, вона розрахована на високомотивованих дітей, які налаштовані вчитися самостійно, або під чітким керівництвом.

Більшість дітей – це просто діти, і будь-які умови, які дають можливість не виконувати завдання, будуть використані ними як причини їх не робити. Тим більше, що й вигадувати причини не треба: адже в квартирах дійсно немає світла, немає інтернету тощо. Мені здається, в ситуації, що склалась, треба використовувати нестандартні рішення, а не повторювати ковідні підходи.

Виїзні школи на час блекауту могли б стати гарним рішенням

Як відомо київський департамент молоді і спорту закуповує путівки для дітей. В основному вони призначені для певних категорій, в тому числі для обдарованих дітей, але напевно тимчасово можливо переглянути ці принципи і використати путівки для підтримки навчального процесу в місті.

У зв’язку зі складною ситуацією низка шкіл могла б вивозити дітей в шкільні табори – на Івано-Франківщину, Львівщину, на Закарпаття, де немає такого колапсу зі світлом. Тут важливо, що пропонуються не просто табори відпочинку і порятунку дітей від холоду – ні, це табори, в яких діти продовжать навчання в школі, причому в очному форматі.

Якщо санаторії, куди вивезуть дітей, погодяться прийняти відносно велику кількість дорослих, а не одного-двох супровідників, тобто прийняти вчителів, ми б могли організувати очну або змішану форму навчання: 5-6 вчителів-предметників могли б працювати на місці в санаторії, 2-3 предмети могли б проводитись в дистанційній формі. Крім того, необхідно діяти спільно з батьками й було б добре, щоб відповідальний дорослий/ла контролювали вихід дітей на дистанційні уроки. Навіть якщо не всі вчителі-предметники виїдуть з дітьми, учні можуть виходити на онлайн-уроки з теплого приміщення, маючи світло та інтернет. До того ж в цих таборах передбачено триразове харчування – і воно буде тепле.

Звісно, це пропозиція придатна не для всіх 500 київських шкіл, бо в різних районах ситуація різна. Але якщо взяти, наприклад, Деснянський район, де немає світла, газу, води і тепла – взагалі нічого нема, де виставляють мобільній намет для ночівлі, то для таких шкіл організувати перебування для дітей в теплих та комфортних умовах, що дозволяють продовжувати навчання – цей варіант був би набагато кращим.

Ідея з освітніми таборами відпрацьована на практиці: у 2023 році одна школа вивозила 180 дітей на освітню зміну. Це було Закарпаття, це були ті самі путівки департаменту молоді і спорту, діти оплатили тільки вартість дороги туди та назад. На кожні 15 дітей приходився один педагог – порахуйте і побачите, що поїхала також значна кількість вчителів.

Це був величезний санаторій-тисячник “Карпати” і виявилось, що там досить багато можливостей для організацій навчання великої кількості дітей. Там є великі бібліотечні та читальні зали, було використано холи, загальні зали відпочинку. Частина дітей розміщувалась для навчання в номерах по 2 особи. Директор санаторію максимально йшов назустріч, аби діти хотіли навчатись.

В першій половині дня проходило навчанням, а по обіді була гурткова робота, як в таборі відпочинку – екскурсії, активності, тобто діти були повністю зайняті цілий день. Я думаю, якби найпроблемніші київські школи на початку лютого виїхали на 21 день – це бодай тимчасово вирішило б проблему забезпечення навчального процесу.

Для дітей, що залишаться в Києві, можливо організувати тимчасові класи

Безперечно, така ідея викликає низку запитань. Перше – що робити з дітьми, які не захочуть або не зможуть поїхати, де і як вони будуть вчитись? Нещодавно побачила інформацію, що в Деснянському районі в школах встановлюють мобільні котельні, але повідомлялось, що їх всього 50 на Київ, тобто це максимум 50 шкіл. Але в цих теплих освітніх закладах можна зібрати дітей молодшої школи і тих, хто не виїхав, і утворити з них тимчасові класи. Тут варто пам’ятати, що така ситуація не в усьому Києві – наприклад на Оболоні краща ситуація, там школи можуть працювати в нормальному режимі. Але ми знаємо, що є райони Києва, зокрема Голосіївський, Соломенський, Печерський, де ситуація погана. Тобто йдеться про кризові райони і школи.

Звісно, така пропозиція потребує обговорення та підтримки з боку вчителів. Також ми бачимо певні ризики, про які добре знають батьки: сучасні діти, на жаль, побутово не пристосовані й деякі діти не можуть самостійно митись, переодягатися, застеляти ліжко. Я якось провела простий експеримент в 5 класі моєї школи: в класі 23 дитини та з них 13 дітей не вміють зав’язувати шнурки. Але і це теж можна подолати.

Максимальне збереження якісного очного навчання – це стратегічне питання

Вже сьогодні державні школи, на жаль, не можуть скласти конкуренції приватним, де є свій генератор, де тепло і навчання не переривається, і це особливо важливо щодо молодшої школи. Зрозуміло, що багатьом родинам не так просто платити за приватну школу, але якщо твоя дитина сидить пів року вдома без навчання – то треба зважити, що дорожче і чи може краще заплатити, принаймні за перший клас.

Вже цього року за інформацією директора департаменту освіти Києва дві державні школи в місті не набрали перший клас і це дуже тривожний дзвінок. Державні школи ітак позбавлені гнучкості: приватний заклад відкриває класи від 5 дітей, а державна повинна набрати не менш ніж 24 дитини. А якщо до того ж державні школи не будуть працювати з дітьми, особливо маленькими, очно – ці родини підуть від нас в приватний сектор. Тому, на мій погляд, державним школам життєво необхідно бути гнучкими й пропонувати дієві варіанти розв’язання проблеми.